Як РФ намагається викликати емпатію через удар у Старобільську

Історія зі Старобільськом показує, як ми неготові до здорових оцінок, як окупація перетворює людей з українськими іменами в інструмент боротьби з самою Україною.

Отже, кілька днів тому Генштаб заявив, що уразив один зі штабів підрозділу "Рубікон" у районі міста Старобільськ.

У відповідь російська пропаганда і дуже емпатичні співгромадяни закотили істерику про вбивство дітей. Особливим штрихом пройшла інформація від російської омбудсменки Яни Лантратової, що ось повбивали дівчаток і будуть їх хоронити в весільних сукнях. Ще і була цитата, що вік жертв 14-18 років.

Довелось пошукати інформацію на різних російських сайтах і навіть залізти Вконтактє.

Найперше, там є кілька жертв, але їх далеко не 21. І всі вони повнолітні уже. Так, місцеві, так навчались у місцевих бурсах і уже були поступово інтегровані в життя типового росіянина. Підкреслю — оце біда агресивної окупації, коли з неокріпших умів ліплять майбутній інструмент нової окупації.

Ось кілька фактів із життя випадково загиблих.

"Летом 2025 года Ирина работала вожатой в детском лагере "Нива" в Геленджике и фотографировалась в мерче к 80-летней годовщине победы СССР над нацистской Германией".

"Последние посты в "ВК" на странице Вероники посвящены прошлогодней поездке в Краснодар, которая проходила в рамках программы Росмолодежи "Больше, чем путешествие".

"у Александры был аккаунт на сайте колледжа "Алабуга Политех" — печально известного учебного заведения, студенты которого участвуют в сборке военных дронов, в том числе "Шахедов". Судя по соцсетям, Александра провела в Татарстане, в Казани, по крайней мере один месяц летом 2024 года. Свидетельств того, что Александра посещала в Татарстане именно Елабугу, где расположена "Алабуга", нет".

"Новая газета" додає, що у майже кожного були пости про день побєдобєсія.

Я цілком вірю в те, що "Рубікон" банально прикривався спинами молодих людей в окупації. Бо їх не шкода, адже це все одно бандерівці, хоч і інтегрувались в систему російської пропаганди і, прости Боже, педагогіки. Більше того — прикриватися дітьми і бабушками типова тактика російських окупантів ще з першої появи зелених чоловічків на Донбасі в далекому 2014 році.

А отже, тебе окуповують, ліплять яничара, прикриваються твоїм тілом, а потім твоєю труною ще і крутять в рамках психологічної атаки для тих, хто ще не в окупації.

Чисто по-людськи мені шкода всіх українців, які опиняються в окупації і з них ліплять далі або "свошника", або мєнта ДНРії, або вчительку молодших класів, яка за кілька років змушуватиме дошкільнят робити постановки, як ми шинкуємо укроп. Чи який захват прикладом правильно зробити, щоб "завалити ЗСУшника".

Чисто практично — варто розуміти, що Росії мало мальчиків у трусиках, тож мертві дівчата у весільних сукнях ідеальний привід для морального надлому тих, в кого є емпатія і віра, що окупація типу не ламає.

Якщо хочеться справді пожаліти неповнолітніх — я скажу, яка історія викликала у мене гострий біль під лівими ребрами. Днями російська ракета Х-101 обвалила цілий підʼїзд у Києві. Серед загиблих були неповнолітні сестри Віра та Любава Яковлєви. Так, росіяни вбили дівчаток, а три роки тому на фронті загинув їх тато. І це було вкрай несправедливо, коли горе двічі поцілило в одну сімʼю.