Імперськість Росії та викривлена оптика Заходу

Одна з головних перешкод на шляху завершення війни — ключові країни світу не розуміють, як вона має завершитися.

Як має виглядати росія після війни? Чи треба зробити ставку на прихід до влади після Путіна якогось більш поміркованого представника "силовиків"? Чи зробити ставку на російську "опозицію" в еміграції з її концептом "прекрасної росії майбутнього"? Як запобігти хаотичному колапсу з усіма жахливими наслідками: розповсюдженням ядерної зброї, мільйонами біженців, зростанням радикалізму? Що робити з китайськими амбіціями, особливо щодо Арктики? На сьогоднішній день ні в кого немає реальних стратегій щодо росії (звичайно, окрім Китаю, який давно все розробив і тепер сидить на березі річки Амур в очікуванні).

Поки незрозуміло, що робити, то ніхто нічого й не робить. Хай поки Україна воює. Це всім подобається, окрім України. Розробка стратегій лише розпочалася, зараз стадія попереднього аналізу. Та й навіть цьому попередньому аналізу заважає викривлена оптика стосовно росії: путінський режим вважається відхиленням від норми, тож обговорення крутиться навколо того, як повернутися до норми.

Але ж путінський режим — це якраз і є норма для росії. Росія ніколи не була демократією! Росія від самого початку стала імперією й завжди була імперією, як би вона не називалася на той момент — московське царство, російське царство, російська імперія, радянський союз, російська федерація. Змінювалися назви й офіційні ідеології, а суть залишалася та сама — імперська, колоніальна. Захід боявся СРСР через комунізм, але головне в СРСР був не комунізм, а імперіалізм — це була просто нова реінкарнація тієї самої російської імперії. А імперії не можуть бути демократіями, бо демократія передбачає рівність, а імперія ґрунтується на нерівності, через ієрархію ґатунків народів і територій.

Саме тому дуже важливо пояснити нашим партнерам і союзникам імперіалістичну природу російської державності. Росія просто не знає інших форматів існування. Захід тричі рятував російську імперію лише у ХХ сторіччі: після Першої світової, у Другій світовій, після 1991. Якщо не розуміти сутності росії, то побіжить рятувати і четвертий раз, знову сподіваючись на демократичний шлях розвитку. (Ось чому, до слова, так важлива російська культура: вона створює у Заходу оманливе враження, що росія належить до західної цивілізації, отже, може стати демократією, як Німеччина після Третього Райху.)

Тому для нас надзвичайно важливо пояснювати знову й знову собі та іншим: росія є імперією, вона живе лише в режимі постійної агресії, вона завжди загрожує всім навколо, починаючи з моменту своєї появи. Тяглість російської імперіалістичної, колоніалістської стратегії зберігається через століття, попри зміни назв та прапорів. Вторгнення, ліквідація незалежності, різанина; винищення інтелігенції, митців, державних та релігійних діячів; штучний голод; русифікація; обмеження використання мови, культури, релігії; депортація й заселення "звільненої" території привезеними здалеку людьми без ідентичності (часто такими самими жертвами); зміна географічних назв і переписування історії; економічне й екологічне виснаження; апропріація культури і створення комплексу меншовартості; мобілізація на подальші загарбницькі війни — цей шлях з мінімальними варіаціями повторюється десятки разів через століття та тисячі кілометрів на двох континентах.

Розуміння сутності імперії й безальтернативності її деколонізації й деімперіалізації (як сказано в резолюціях Європейського Парламенту № 2024/2579 від 29 лютого 2024, Парламентської асамблеї Ради Європи 2540/2024 від 17 квітня 2024 й 2588/2025 від 30 січня 2025 та Парламентської асамблеї ОБСЄ від 3 липня 2024) — є важливим кроком на шляху вироблення стратегії ключових країн світу щодо росії, яка сприятиме завершенню війни сталим миром, а не коротким перепочинком.

Імперія має припинити існування, і лише тоді Україна буде в безпеці.