Безкарність породжує нові злочини
За воєнними злочинами й ударами по культурній та релігійній спадщині України та Світу, не повинний залишитися непомітним важливий момент.
Чи то від відчуття безнаказаності, чи з типовим московським "авось пронесе", але сьогодні вони САМІ задокументували й інші воєнні злочини, здійснені на території України 15 червня.
В офіційному повідомленні МО РФ (як бачимо, правильно називати їх – міністерство вбивств й терору) підтверджуються, як цілеспрямовані, удари по обʼєктах, які також кваліфікуються Міжнародним гуманітарним правом, зокрема Женевськими конвенціями й протоколами до них, як воєнні злочини.
По-перше, це удар по Кіностудії імені Довженка.
По-друге, це удар по цивільній компанії й цивільному обʼєкту – по київському інноваційному терміналу "Нової пошти"
По-третє, це удари по будівлях, де розташовані ТЦК у щільно заселених районах. Такі удари здійснені для залякування населення та зриву мобілізації.
І найбільш віроломний воєнний злочин – це вбивство повторним ударом співробітників ДСНС у Харкові…
З точки зору міжнародного гуманітарного права, тактика повторного удару (так званий "double-tap strike") по рятувальниках та медиках на місці першого влучання є безумовним та тяжким воєнним злочином.
Загинули четверо: рятувальники ДСНС та фахівець із цивільного захисту міської ради.
ДСНС України оприлюднила імена загиблих героїв без зброї:
- Дмитрій Бойко – командир відділення, головний майстер-сержант служби цивільного захисту;
- Данило Тіщенко – пожежний-рятувальник, сержант служби цивільного захисту;
- Сергій Маковецький – пожежний-рятувальник, сержант служби цивільного захисту;
- Вадим Зінченко – водій, майстер-сержант служби цивільного захисту
- Олексій Дорожкін – співробітник Департаменту надзвичайних ситуацій Харківської міської ради.
Ще девʼять рятувальників отримали поранення різного ступеня важкості.
Ще раз: офіційна структура агресора сама зафіксувала факти й намір здійснення воєнних злочинів!
Сьогоднішня їх безкарність породжує нові й нові злочини…
В той час, як українські сили оборони завдають удари по обʼєктах, які чітко класифікуються МГП і намагаються не завдати надмірного ризику цивільним, кремлівські злодії переходять до прямого залякування й терору.
Це вже – істерика. Але її період не можна затягувати. Потрібна концентрація зусиль всіх партнерів для тиску на агресора і примус його до миру!