ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ В. ЗЕЛЕНСЬКОМУ ЩОДО РЕФОРМИ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ
В контексті вступу України до ЄС важливе значення має реформування правоохоронних інституцій.
Головне завдання правоохоронного блоку - превентивний характер. Проте він спрацьовує виключно в тому випадку, якщо діє ефективний механізм притягнення до відповідальності та відновлення прав потерпілих осіб.
Важливість внесення змін до кримінально-процесуального законодавства пропоную розглянути на прикладі моєї справи, де я виступаю в якості потерпілої.
Для того, аби витримати норму закону щодо таємниці слідства буду говорити загальними фразами.
Хоча таємниця слідства є тоді, коли є саме слідство. Коли слідства немає - таємниці також немає. Є тільки відповідальність працівників правоохоронного органу. У справі щодо порушення моїх конституційних прав слідство роками не проводилось, а доказовим матеріалом сприймалось те, що не має ніякої юридичної сили, оскільки отримано не у встановлений законом спосіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва мене поновлено на посаді керівника юридичної служби Державної служби геології та надр України.
Голова Держгеонадр Роман Опімах його не виконує з особистих мотивів.
Станом на даний час строк невиконання становить 4,5 роки.
Виконавець виніс дві вимоги, дві постанови про накладення штрафів, направив повідомлення до правоохоронних органів, закінчив виконавче провадження за фактом невиконання судового рішення.
Встановлення бездіяльності керівника Держгеонадр в судовому порядку також не мало наслідком необхідного результату.
Державним бюро розслідувань за моєю заявою порушено кримінальне провадження № 62021000000000362 - в антикорупційному органі.
При наявності всіх документів, які свідчили про факт правопорушення, його відкриття здійснювалось в судовому порядку.
Справа відкрита 3,5 роки назад. Увесь цей період часу винні особи не лише не притягнуті до відповідальності. Наслідком бездіяльності правоохоронців, які тривалий час порушувати мої права чи не більше ніж сам порушник, є відсутність вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію мого права.
Ситуація доведена до абсурду та не піддається здоровому глузду.
У зв'язку з тривалим порушенням мого права в справу вступив Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Д. Лубінця, направивши Роману Опімаху відповідне подання щодо поновлення на посаді, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (лишено в силі Київським апеляційним судом) його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення щодо невиконання законних вимог омбудсмена.
Факт встановлення провини також не мав наслідком вчинення Романом Опімахом ЖОДНИХ ДІЙ, спрямованих на виконання рішення суду, а моя заява досі лежить нерозглянутою.
Увесь цей час моє місце без наявності правових підстав займає інша людина Сергій Губа, який обіймаючи посаду незаконно, отримує бюджетну заробітну плату. Цими діями мені заподіяно збитків. Розтрата бюджетних коштів, вчинена Романом Опімахом та його першим заступником Володимиром Бучком, які підписували відповідні платіжні доручення, становить біля 3 мільйонів гривень.
Станом на сьогодні наявні всі підстави для оголошення Роману Опімаху, Володимиру Бучко (який підписував аналогічні відмови в поновленні на посаді), Сергію Губі та завідувачу Сектору по роботі з персоналом Катерині Оніщенко підозри у вчиненні злочину щодо невиконання рішення суду про моє поновлення з відстороненням від посади.
Проте за наявною відомою інформацією за весь цей період часу Романа Опімаха лише нещодавно перший раз було викликано на допит.
Справа тривалий період часу перебувала в центральному апараті ДБР та Офісі ГПУ, далі без наявності жодних правових підстав постановою прокурора О. Мельника була повернута до ТУ ДБР у м. Києві та Київської міської прокуратури. Там вона перебувала півтора року, слідчі дії взагалі не проводились. Всі мої клопотання слідчий Ігор Смола ігнорував, кидав трубку і говорив, що він мені «не може нічим допомогти». В справі лежало дві ухвали суду, які він не виконав.
Загалом з приводу ТУ ДБР у м. Києві з їх численними відписками у мене склалось враження, що окрім травлі мене як потерпілої та покривання людини, яка незаконно обіймає посаду держслужби, а також його керівника, що ухиляється без правових підстав від виконання рішення суду про моє поновлення, вони більше не зайняті нічим.
На мої клопотання викликати Опімаха Р.Є. на допит вони ніби-то не вбачали підстав, хоча Роман Опімах - категорія «А» та підписант наказу про моє поновлення.
Не змінилась ситуація і після того, як постановою Шостого апеляційного адміністративного суду було лишено в силі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення штрафів, що засвідчувало умисел в невиконанні рішення суду про поновлення, оскільки воно підлягає негайному виконанню.
«Доказом у справі» для них начебто слугувала ухвала Київського окружного адміністративного суду судді Лапія С. виконана вочевидь на замовлення, де він всупереч ЧОТИРЬОМ рішенням Верховного Суду написав, що наказ від 17.03.2020 № 86-к є ніби-то «виконанням рішення суду», а слідчий Ігор Смола замість того, щоб викликати так званого суддю на допит в рамках цієї самої справи та запитати, що відбувається і яким чином він виносить рішення, яке суперечить ЧОТИРЬОМ рішенням Верховного Суду, фактично будучи посібником злочину, та утворюючи новий епізод, мені сказав, що він «не буде нічого робити, поки я не скасую це рішення в апеляції», тому що складу він «не вбачає».
Аналогічне рішення суду першої інстанції, яке суперечило рішенню Верховного Суду, було винесено суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г. у подальшому спростовано в апеляційному порядку.
До Кабінету Міністрів України внесено подання омбудсмена щодо звільнення Романа Опімаха з посади Голови Держгеонадр за фактом порушення моїх прав, що також не мало наслідком притягнення його до відповідальності.
Зараз постановою Офісу Генпрокурора справа повернута в центральний апарат ДБР.
Перший час ситуація повністю нагадувала «розслідування» в територіальному органі, коли при наявності встановленої провини та всього масиву доказового матеріалу, слідство вважало, що підстав для допиту посадових осіб ніби-то «немає», що було оскаржено в судовому порядку.
На даний час мною ухвалою суду в Держгеонадрах зобов'язано провести виїмку, а також за наявною інформацією проводяться допити причетних посадових осіб.
Проте досудове розслідування по такій категорії справ не може тривати такий період часу. Питання є приватним, і увесь цей час через порушення винними особами закону я позбавлена можливості реалізувати свої права.
Не дивлячись на повний об'єм доказового матеріалу, та доведену в судовому порядку провину, жодних заходів реагування слідчим органом не вжито.
У мене як у потерпілої є права, які слідством не повинні ігноруватись.
За інформацією співробітників Держгеонадр, Роман Опімах, повністю ігноруючи закон, переконаний, що поки він працює на посаді, тобто до моменту закінчення контракту - листопад 2024 року- його відповідальність не настане, а далі «само якось зникне», що апріорі є неможливим.
Навіть його домовленість із екс-командою Олега Кирилюка, звільненого Президентом України В. Зеленським за систематичну корупцію, щодо їх повернення до служби у разі його звільнення, не скасовує його відповідальності, а також необхідності виконання рішення суду, винесеного Іменем України.
Ця ситуація є критично показовою.
Багаторічна бездіяльність правоохоронного органу у такій категорії справ при наявності всього доказового матеріалу фактично його дискредитовує.
З відповідей, які я отримувала протягом тривалого часу та їх відношення до матеріалів справи та до мене як потерпілої вбачається, що або це корупція аномального масштабу, або рівень фаховості, культури та юридичних знань працівників органу залишає бажати кращого, а в моїй справі дорівнює нульовому показнику. Цим була категорично неприємна вражена, бо подаючи заяву про злочин до антикорупційного органу розраховувала на підтримку та захист.
Оскільки ці обставини мають місце у військовий час, з метою притягнення винних осіб до відповідальності прошу взяти цю справу під особистий контроль.
Також зауважую, що КПК України містить норми, які потребують конкретизації та реагування з метою уникнення зловживань.
Так, ДОКАЗАМИ У СПРАВІ НЕ МОЖУТЬ ВВАЖАТИСЬ СУДОВІ ДОКУМЕНТИ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ЯКІ ПРЯМО СУПЕРЕЧАТЬ ТА ЙДУТЬ ВРОЗРІЗ З РІШЕННЯМ СУДУ У ЦІЙ САМІЙ СПРАВІ, А ТАКОЖ ДОКУМЕНТАМ ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ.
ЦЯ НЕ ПРАВОСУДДЯ, А ЗЛОЧИН, який потребує вжиття заходів та притягнення до відповідальності цих хабариків, які не соромляться в процесуальному документів написати на «біле» «чорне» по вже встановленим фактом та обставинам.
І, звісно, це не правова реформа, якої очікують громадяни та потребує вступ до ЄС.
Вони не повинні слугувати підставою для продовження строків досудового розслідування та заважати встановленню об'єктивної істини у справі.
Потребують конкретизації повноваження слідчого судді. Так, суддя може зобов'язати вчинити слідчі дії, але не може зобов'язати винести процесуальний документ.
Проте часто судова влада відмовляє у винесення постанови щодо проведення, наприклад, допиту, посилаючись на дискреційні повноваження слідчого.
Тому система стримувань та противаг, закладена кримінальним процесуальним законом, не є ефективною.
В КПК слід чітко передбачити обов'язок слідчого судді обмежити строки проведення слідчих дій, реалізації прав сторін, обмеження строків досудового розслідування.
Потребують конкретизації обов'язки прокуратури змінити орган досудового розслідування, якщо слідство є неефективним, або відповіді на клопотання сторони не містять належного обгрунтування. Слід також визначити критерії поняття «неефективність».
Варто чітко встановити відповідальність слідчого за фактом порушень процесуальних прав, невиконання ухвал, що містяться в матеріалах справи, а також конкретизувати строки вчинення слідчих дій у разі зобов'язання до їх проведення.
Також потребує перегляду норма щодо таємниці слідства потребує перегляду та її звуження до НСРД, оскільки цей елемент позбавляє гласності та можливості протистояти протиправному зовнішньому впливу.
Оскільки законотворча функція це тривалий процес, а весь об'єм доказового матеріалу зібрано мною як потерпілою у справі, і вже навіть доведено провину, враховуючи наявність всіх необхідних правових механізмів, прошу вжити заходів реагування для відновлення справедливості.
Крістіна Браіловська
