Контрнаступ ЗСУ на Херсонщині прогресує, росіяни намагаються відступити, а не зупинити його, - ISW
Український контрнаступ у Херсонській області прогресує – росіяни намагаються сповільнити його і відступити на більш захищені позиції, а не зупинити його або відкинути.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на дані американського Інституту вивчення війни (ISW)
Безперервні українські атаки на російські наземні лінії зв'язку (GLOC) через Дніпро на заході Херсонської області, схоже, чинять дедалі більший вплив на російські постачання на правому березі. Останні повідомлення свідчать про брак продовольства і води в окупованому Росією Херсоні та, принаймні, тимчасове ослаблення вогню російської артилерії. Крім того, на деяких ділянках російської лінії фронту зазнали поразки неякісні підрозділи, що дозволило українським військам просунутися вперед.
Найближчими тижнями українські сили, ймовірно, повернуть собі більшу частину, якщо не всю західну частину Херсонської області, якщо продовжать переривати російські GLOC і просуватися вперед. Росіяни намагаються відступити на більш захищені позиції в межах контрольованого відходу, аби уникнути хаотичного відступу, характерного для краху російської оборони на Харківщині.
Як пише ISW, українські успіхи можуть бути повільні, якщо російські війська будуть злагоджені, але можуть і значно прискоритися.
Українські війська продовжують зміцнювати позиції на східному березі річки Оскіл у Харківській області, попри зусилля Росії щодо їхнього стримування.
Донецька область наразі є єдиним регіоном, де російські війська все ще намагаються проводити наступальні операції. Як пише ISW, є нерегулярні повідомлення про обмежені українські контратаки, але немає доказів того, що Україна готує великомасштабну контрнаступальну операцію в цьому районі.
Крім того, ISW зазначає, що президент Росії Володимир Путін, схоже, дедалі більше покладається на нерегулярні, погано навчені спеціальні добровольчі та маріонеткові підрозділи замість того, щоб поновити розбиті підрозділи російських сухопутних військ.
Коли Україна поверне свої землі і вижене лишньохромосомних, об Рашу ноги не витиратиме тільки лінивий.
Потрібні очі, де ця техніка зупиняється, та можливо десь вони заїхали на постоянку.
У Новій Каховці була суєта, але це ще не все, будьте обережні 👀
Також Гола Пристань, як там ваші справи ?
Не гуляйте дуже по вулицям найближчим часом, тому що орки дуже часто курять у заборонених місцях.
Окрема подяка вашим оченятам 👀
Вам здається, що ваша інформація не дуже важлива, але повірте - кожне повідомлення на вагу золота 🤝
Пишіть нам до бота по оркам
@nadzor_kherson_bot
Бережіть себе та пам'ятайте: не шарьтесь біля скупчення орків навіть у місті - є ще багато роботи.
Один великий котел з якого росіяни мають вплав вибратись. Це ж скільки рф техніки втратить просто чудесно.
Буде лонгрід. Мета - мені потрібно виговоритися і поділитися цим з усіма. Ця інформація наврятчи буде корисною для вас, тому якщо не хочете тратити свій час на чтиво, пропускайте цей текст. Звичайно зараз всім дуже хочеться тішитись і захоплюватись як круто пройшла операція. Але щоб хоч якось зрозуміти наш стан на етапі планування уявіть собі, що операція ще не відбулася. Ви не уявляєте як вона буде проводитись і не знаєте всіх її нюансів (в силу таємності тих нюансів).
І тут командування вам повідомляє, що піхота має пробити перший рубіж оборони противника, пройти вузьким розмінованим коридором через замінований рубіж, а далі протягом 2-3 днів прорватися на ширині фронту 20 км вглиб на 60 км до річки Оскіл, розвернутися на південь в напрямку Ізюма і вдарити противнику в тил. При цьому слідуючи по маршруту необхідно уникати боїв за населені пункти.
І тепер скажіть, що це не безумство?
Саме тому коли я прийшов до своєї батареї і розказував їм план дій, то я почав з тих слів які написав у першому абзаці.
Нехай не гнівається на мене моє безпосереднє командування, але я не впевнений, що якби операцією керував не Залужний, то я б так безкомпромісно пішов би на цю авантюру.
А тепер подумайте як на це мала відреагувати піхота. Бо я як артилерист, рухався десь на 5-10 км позаду від піхоти. А піхота проривалася в перших рядах з просто шаленим темпом.
Багато чого для мене було в цій операції новим. Якщо раніше наша піхота утримувала рубежі, але основне вогневе ураження робила артилерія, то тут більшу частину роботи робила піхота. Взагалі ця операція показала, що твердження, що піхота - цариця полів - це не пусте твердження. Я ж зі своєю реактивною артилерією відчував себе лишнім на цьому святі. У тих рідкісних випадках коли нам давали можливість попрацювати, в мене було враження, що це було з жалості до нас. Щоб ми хоч якусь участь взяли
Але ми не ображаємось. Наш зоряний час був під час знищення переправи біля Білогорівки. Тепер зоряний час інших підрозділів.
Але насправді операція була спланована більш ніж просто геніально.
Почну з очевидного.
Я бачив як кожен підрозділ був на своєму місці. Як інженери проробляли коридори в мінних полях для заходу наших військ. Як арта розйобувала техніку. Як аеророзвідка давала інфу для піхоти, щоб вони знали кудою рухатись. ППО, через яке під..ська авіація вже на другий день операції боялася перелітати річку Оскіл. Рер, реб, хаймарси і MLRS. Всі відпрацювали на всі 100 %. ССО, яке взагалі зробило надлюдський поступ. Тут все було геніально сплановано і всі виклались на максимум.
Але є менш очевидні речі. Це людський фактор. Кожен хто планує операції мусить враховувати, що війська - це люди. І в них є свої слабкості. Кожен зі згаданих підрозділів міг допускати помилки, або просто через страх міг дати задню. Операція мусила бути спланована зважаючи на те, що щось могло піти не за планом. Ймовірно, деякі елементи операції дійсно були скореговані, бо планувалися інакше.
Найцікавішим для мене моментом є проінформованість противника. Старт операції переносився декілька разів. За час поки ми очікували початку, нам встигли довести всі деталі операції, і навіть після того старт переносили. Особливо цікавим було те, що противник устами своїх блогерів передбачав, що ЗСУ вдарить на Балаклійському напрямку. Але нічого не було зроблено, щоб запобігти цьому.
Я підозрюю, що наш Генштаб свідомо пішов на це. Він аналізував дії противника увесь час. Аналізував дії своїх військ. І на основі цього аналізу корегував саму операцію.
Коли різні експертні експерти оцінюють як далі буде діяти ЗСУ, то вони наврятчи зможуть спрогнозувати що буде далі. Залужний - непередбачуваний.
Всі хто високо оцінює операцію і стратегію якою скористалися ЗСУ повинні розуміти, що скоріш за все другий раз таким самим чином ми не будемо йти в контрнаступ. Щоразу буде щось нове.
Це взагалі щось абсолютно нове для військ. Коли ми захоплюємося американською армією чи іншими арміями НАТО, то повинні розуміти, що вони насправді доволі затягнуті і дуже неповороткі. А тут в мене стійке відчуття ніби наші Збройні Сили - це щось нове. Ніби за управління взялися не старі генерали, а люди, які до того розробляли бізнес-стратегії найбільших технологічних компаній в світі. Ніби взяли Маска, Безоса, Гейтса, Джобса і всіх їх топ-менеджерів і запропонували їм створити стратегію перемоги у війні. І вони мислять нестандартно. Не як військові.
На закінчення моєї рефлексії можу тільки констатувати, що Залужний - найкраще, що сталося з нами в історії Незалежної України.
https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t39.30808-6/308027179_7956056301132821_6585496353638270472_n.jpg?_nc_cat=102&ccb=1-7&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=xVQ6kvPNZnIAX-sSIma&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&oh=00_AT_ZHxHq6v7VPuMhmfZ8k2oo1Ye8s3tqAF1akQzgPha4nw&oe=632DC790