"Слуга народу" Василевська-Смаглюк пояснила, чому 24 лютого закликала українців не евакуюватися: Керівництво казало, що загрози для цивільних немає (оновлено)

У мережі нагадали про найскандальніші заяви та вчинки нардепки "Слуги народу" Ольги Василевської-Смаглюк, яка днями вимагала від Великої Британії відбудувати Бучу.

Відповідну добірку опублікувала журналістка Зоя Казанжи, передає Цензор.НЕТ.

"Люблю таке. Полова в голові, а руки хочуть писати, язик хоче розмовляти…

Ольга Василевська-Смаглюк, колишня журналістка телеканалу 1+1, народна депутатка від партії "Слуга народу". Їі виборчий округ № 96. Це Буча, Бородянка, Славутич і довколишні села", - написала вона.

Дивіться також на "Цензор.НЕТ": Незважаючи на війну, деякі народні депутати пересіли на нові авто, - ЗМІ. ФОТО

Після публікації новини нардеп звернулась до редакції та надала свою позицію.

- 24 лютого минулого року ви закликали громадян залишатися вдома. Розкажіть, чим мотивовані були такі заяви, чим ви керувалися?

- За декілька тижнів до війни, я з трибуни Верховної Ради говорила про загрозу наступу з території Чорнобильської зони. Якщо пам’ятаєте, тоді були так звані "навчання" військ рф і білорусі. До мене надходили сигнали про небезпеку і на годині запитань до уряду, я напряму запитала тодішнього міністра оборони Резнікова, до чого готувати людей? Цей наш діалог є в стенограмах засідань. Тоді Резніков сказав, що загрози немає, вторгнення не буде. Тим не менш, ми на окрузі з помічниками почали проводити безкоштовні навчання з надання домедичної допомоги, ставити питання перед громадами щодо наявності укриттів. Але часу було замало, щоб повноцінно підготуватись.

24 лютого, після перших вибухів, я одразу приїхала в ВР. І наше керівництво сказало нам тоді, що загрози для цивільного населення немає. Мало того, по всіх телеканалах була плашка "залишайся вдома", закликали людей не панікувати і залишатися вдома, бо це єдине безпечне місце, мери великих міст, керівництво нашої партії та вище керівництво країни також давало аналогічні меседжі в ефірі. Оскільки в нас була єдина рамка комунікування, а додаткової інформації у мене ніякої не було, я комунікувала як всі. Це стало мені наукою на майбутнє: не давати більше виборцям життєвих порад в ситуаціях, на які я особисто не впливаю.

Але "залишатися вдома" було єдиною комунікаційною рамкою для всіх. Не можу сказати, що багато людей дослухались тоді до закликів "залишатися вдома", люди думали, що найбільша небезпека чатує на них в столиці, тому багато осіб поїхали в передмістя: Бучу, Бородянку, Ірпінь, Гостомель, Стоянку. І ми звідти вже в березні їх витягували. Мої помічники брали участь в евакуації населення особисто, а в Білогородку, де зустрічали евакуйованих, ми передали і роздавали близько 10 тисяч обідів.

- В одному з ваших дописів був заклик до екс-очільника британського уряду Бориса Джонсона відбудувати Бородянку. Чому ви звертаєтесь до британців, а не до місцевої чи обласної влади?

- Якщо ви були в Бородянці після деокупації і поїдете зараз – за 11 місяців після деокупації в Бородянці абсолютно не відбувається жодних змін. Аварійні будинки так і стоять. Житло людям не відбудовується, елементарно, навіть вікна не вставляються. Незважаючи на те, що до Бородянки була прикута увага всього світу, в них тільки на благодійних рахунках — мільйони доларів. Все це вказує на недолугу місцеву владу. А зміну керівника селища за тиждень до окупації я взагалі вважаю диверсією депутатів селищної ради. Адже зараз в Бородянці виконує обов’язки голови секретар ради. Законно обраний голова селищної ради відсторонений був ще до війни. Його наступник саботує всі рушійні процеси. Неодноразово зверталась і в поліцію, і в прокуратуру, розібратися з цим: з халатністю, саботажем, неадекватними рішеннями. Також зверталась до колишнього очільника Київської обласної адміністрації, до Президента про створення Бородянської військової адміністрації. Але віз і нині там. Оскільки на переговорах в Офісі Президента Британія висловлювала зацікавленість до відбудови Київщини, своїм постом я звертала увагу друга України Бориса Джонсона на ці речі і висловила сподівання, що якщо всередині країни не можуть розібратися з маленькою Бородянкою, то може Британія візьме на себе роль драйвера процесу відбудови Бородянки, який зайшов в глухий кут.

- А чому ви самі, як влада, нічого не робите для відбудови?

- Як народний депутат я провела в Бородянці дуже багато часу, навіть вдалось поїхати туди разом з нашими міжнародними партнерами і не одними. Але в.о. Голови селищної ради не з’явився на зустріч ані з керівництвом UNICEF Ukraine, ані на розмову з "Сільпо", які знайшли французів-меценатів і бажали побудувати в Бородянці еко-місто. Було ще багато інших непорозумінь. Тому я вирішила діяти самостійно.

Ми відновили амбулаторію в Загальцях, ремонт коштував більше 7 тисяч євро, це кошти моїх друзів — зокрема, Євгена Городоцького, мецената з Німеччини. Регулярно надаємо мешканцям Бородянської громади гуманітарну допомогу, в мене там є постійно діючий гуманітарний штаб. І там постійно черги. Окрім цього, з ГО "Сапери України" ми прийняли більше 1500 заяв громадян на грошову допомогу міжнародних гуманітарних організацій, і люди вже починають її отримувати – по 210 євро на особу. Всього через приймальню в Бородянці пройшло близько 7 тисяч осіб з різних питань. І це єдиний гуманітарний постійно діючий штаб в Бородянці. Людям більше нікуди йти.

Але у мене, окрім Бородянки, ще 260 населених пунктів. Ми відремонтували перші на Київщині після деокупації 100 будинків, в тому числі, багатоквартирні, в Димерській громаді. Оснастили та зробили частковий ремонт в Іванківській лікарні. Нещодавно, чула відгуки знайомого військового: в Іванківській ЦРЛ — Hilton в порівнянні з, наприклад, БСМП Києва. Маємо реалізовані на мільйон доларів укриття в школах і садочках – два в Бучі, чотири в Димерській громаді, два і Іванкові, ще готуємо проект відновлення школи в Олізарівці, по одному укриттю побудували в Славутичі та в Немішаєво. Ні копійки бюджетних грошей — тільки кошти UNICEF Ukraine. Повністю укомплектовані всім необхідним для безпечного перебування дітей. Це флагманські проекти в Україні. І вони реалізовані завдяки нашій спільній роботі, бо адміністрування було повністю за моїм помічником. Він ночував в цих укриттях, перевіряв якість робіт, координував паперову роботу. А головне, ми змогли зацікавити Юнісеф робити укриття саме на моєму окрузі. Зараз будемо реалізовувати ще один проект — СПІЛЬНОточка в Вишгороді в приміщенні бібліотеки. Там же за мої особисті кошти облаштовуємо пункти незламності. Всього за моєї ініціативи та коштам, які я віднаходжу зведено 5 пунктів незламності в Вишгороді, які обладнані генераторами, місцями для сидіння, вогнегасниками тощо. Надали генератор на церкву в Пісківці, залучили допомогу устаткуванням на Пісківську амбулаторію, ведемо перемовини щодо реновації Немішаєвського агротехнічного коледжу та багато-багато іншого.

Якщо переходити від слів до фактажу, то за цей рік я надала різного виду допомоги на більш ніж 300 тисяч гривень з власних коштів, 1,5 мільйони доларів залучила від світових організацій, 2 мільйони гривень з благодійних фондів, 1,5 мільйона гривень — кошти підприємств та установ, які забажали допомогти моїм громадам безпосередньо разом зі мною. Але це все крапля в морі. Потрібен системний підхід і британський досвід відбудови.

- Ви кажете про те, що витратили власні кошти на допомогу округу. А звідки кошти на нові автомобілі? Вас бачили то на Мерседесі, то на Ягуарі, то на джипі Черокі. Хіба зарплатня нардепа дозволяє і нові авто купляти, і власні гроші на округ виділяти? Звідки загалом такі статки?

- Я маю офіційно задекларовані заощадження, зароблені ще до початку депутатської каденції.

В березні в мене зламався офіційно задекларований мій особистий Мерседес. Я його продала, адже ремонт був занадто дорогий. Оскільки треба було оперативно пересуватися, і якраз в розпалі була паливна криза, я позичила у свого брата електричний Ягуар. Його дальність без підзарядки 320 кілометрів. В липні я мала офіційне відрядження в Бухарест, і мала їхати сама за кермом. Мій чоловік наполіг на купівлі авто, яке гарантовано деякий час ламатися не буде і вибрав саме цей джип Черокі. Підкреслю, джип класом нижче, за Мерседес. І мої заощадження дозволили здійснити цю покупку. Доступ до декларацій, як ви знаєте, з початку війни закритий. Утім, я звернулась в НАЗК, попросила відкрити доступ, внесла зміни і джип офіційно внесений в декларацію. Податки з купівлі сплачені. Ягуар я віддала назад, але право користування ним я обов’язково задекларую в річній декларації, згідно діючого законодавства.

Автор: Степан Гутник