"Не за нашими спинами": у ЄС спалахнули суперечки через формат переговорів в Абу-Дабі, - Politico
Держави Євросоюзу досі не дійшли згоди щодо того, хто саме та на якому рівні має представляти Європу на майбутніх переговорах в Абу-Дабі стосовно припинення російської агресії в Україні.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Politico.
За даними трьох анонімних джерел видання, цього тижня на дипломатичних консультаціях в Абу-Дабі Європу представлятимуть радники з нацбезпеки Франції, ФРН та Британії (країн "E3"). Саме вони мають забезпечити присутність європейського блоку на американо-українсько-російських переговорах.
Проте такий вузький формат викликає обурення у низці інших держав. Зокрема, очільниця італійського уряду Джорджа Мелоні та глава МЗС Польщі Радослав Сікорський наполягають на залученні ширшого кола європейських партнерів.
Найбільше занепокоєння у країн Східної та Північної Європи викликають заяви Джареда Кушнера (спецпосланця та зятя Дональда Трампа) про те, що темою зустрічі стане обговорення нової "архітектури безпеки Європи". За словами Сікорського, Варшава категорично проти того, щоб західноєвропейські країни ухвалювали рішення з Росією за спиною народів Східної Європи.
Водночас керівник французького дипломатичного відомства Жан-Ноель Барро запевнив, що інтереси Європи будуть представлені належним чином, хоча питання участі офіційних посадовців із брюссельських інституцій ЄС досі залишається відкритим.
За словами німецького чиновника, делегати країн "E3" долучаться до зустрічі в ОАЕ на рівні радників з нацбезпеки. Цей раунд в Абу-Дабі стане лише "стартовим майданчиком", після чого консультації продовжуватимуться. Вже наступного четверга під час саміту Європейського політичного співтовариства у Дубліні представники дипломатичної трійки поінформують інших партнерів, аби залучити ширше коло країн до діалогу. Щодо прямої присутності радників безпосередньо за столом переговорів, німецька сторона зауважила, що це вирішуватиметься на місці.
Водночас обізнане джерело в ЄС на умовах анонімності уточнило, що радники з нацбезпеки перебуватимуть на локації або поблизу неї, проте не братимуть прямої участі у самому процесі переговорів. Тим часом через винесення на порядок денний стратегічних питань безпеки континенту, такі лідери як Джорджа Мелоні, Радослав Сікорський та очільник Євроради Антоніу Кошта наполягають на розширенні європейської делегації.
Як підкреслив один із дипломатів ЄС, будь-які дискусії про майбутню архітектуру європейської безпеки неможливі без повноцінної участі самої Європи.
Всім очевидно , що ці переговори одна суцільна клоунада й то мало значення має , хто буде там грати клоунаду . Головне , що без Европи це НЕ відбувалося .
Видання дізналося та проаналізувало нові деталі цієї розмови, підкресливши, що вона «виявила найглибший розкол Європи щодо України». Журналісти Politico обговорили дзвінок Путіну особисто з норвезьким прем'єром Стьоре, а також з політиками, дипломатами та чиновниками, які спілкувалися на умовах анонімності.
Видання підкреслює, що Стьоре та Стубб «місяцями» обговорювали між собою ідею спільного дзвінка російському диктатору та дійшли висновку, що такий крок «буде критично важливим перед поновленням переговорів в Абу-Дабі». Додатковим фактором, який підштовхнув їх до цієї телефонної розмови з Кремлем, стало загострення відносин між Білим домом і Володимиром Зеленським у жовтні. Лідери Норвегії та Фінляндії сподівалися, що їхня ініціатива підтримає Зеленського.
«Стубб і Стьоре втрутилися, побоюючись, що переговори [між США та Україною] прямують до провалу. Стьоре прийняв Зеленського та посланця Трампа Стіва Віткоффа в Осло, намагаючись відновити відносини», - пише Politico. Однак вже через добу після зустрічі в Осло Віткофф знову приголомшив європейських лідерів, зустрівшись із Путіним у Санкт-Петербурзі та назвавши його «гуманістом».
«Після консультацій із Зеленським лідери двох скандинавських країн дійшли висновку, що не можуть залишити Трампа, Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера єдиними західними фігурами, які напряму спілкуються з Путіним», - пояснюють автори публікації мету телефонної розмови Стубба і Стьорре з російським диктатором. Вони також сподівалися, що такий дзвінок «продемонструє рішучість Європи», пише Politico.
Ще однією причиною дзвінка, як повідомили джерела видання, стало бажання оцінити «психологічний стан» Путіна [англ. Putin's state of mind, що можно приблино перекласти також як «ментальну адекватність Путіна» - прим. ред.]. Опісля норвезький лідер заявив, що Путін був «раціональним» під час цієї розмови. «Його аргументи були озвучені абсолютно чітко», - цитує Politico Йонаса Гара Стьоре.
Той вважає, що Путін серйозно поставився до ідеї переговорів в Абу-Дабі. «Той факт, що він піднімає слухавку, що у нас є інші способи зв'язку [окрім контактів Кремля зі США] - я думаю, це сигналізує, принаймні, про готовність сісти за стіл переговорів», - вважає норвезький прем'єр. Водночас Стьоре визнав, що розмова з Путіним не переконала його в тому, що диктатор готовий до мирної угоди. Тож норвезька та фінська команди не очікують значного прориву в Абу-Дабі, констатує Politico.
Видання також підкреслює, що відповідно до узгодженого формату телефонної розмови з Путіним кожна сторона по черзі мала озвучити свої підготовлені повідомлення, без переривання з боку іншої. Водночас, як випливає з матеріалу Politico, Стьоре не підтвердив повідомлення про те, що Путін читав скандинавським лідерам «лекцію» з історії слов'янських народів в контексті свого бачення витоків війни РФ проти України.
«Один високопосадовець, обізнаний з цим питанням, сказав, що Стубб і Стьоре терпляче слухали протягом 90-хвилинної розмови. Інші європейські чиновники, проінформовані про розмову, заперечували, що Путін взагалі читав обом лідерам історичну "лекцію", і припустили, що це твердження було російською інтерпретацією, спрямованою на приниження європейців», - пише Politico.
Сам Стьоре сказав журналістам видання: «Я був присутній. Він [неназваний співрозмовник видання] - ні». Норвезький прем'єр також додав, що «заяложені» аргументи Путіна щодо нібито причин війни давно відомі. «Але він може озвучити своє пояснення, а ми на нього реагуємо», - додав норвезький прем'єр.
Зі свого боку, скандинавські лідери, які дзвонили Путіну зі столиці Фінляндії Гельсінки, спочатку передали диктатору меседж Зеленського про те, що територіальне питання можна обговорювати лише на рівні лідерів країн віч-на-віч, а до того мають бути вжиті заходи для деескалації. Лише після цього Стубб та Стьорре говорили про питання безпеки Балтійського моря та необхідності зберегти цей водний шлях відкритим для торгівлі.
Водночас, як пише Politico, дзвінок Путіну «спровокував найбільший розкол серед північних союзників за час повномасштабного вторгнення Путіна в Україну - і виявив ширші розбіжності в Європі щодо того, як поводитися з Москвою у час вирішальних спроб домогтися миру».
Чимало європейських чиновників «приватно визнають, що європейці більше не довіряють Вашингтону захищати ані інтереси Європи, ані інтереси України». «У Європі ми повинні ставити питання про те, чи вважаємо ми, що хтось інший повинен мати контакт [з Кремлем] і дискутувати від нашого імені, - цитує Politico одного з урядовців ЄС. - Чи дійсно ми вважаємо, що наші власні цілі мають відстоювати США?»
«Важливо, щоб Дональд Трамп був не єдиним західним лідером, який розмовляє з Путіним, - сказав інший високопоставлений європейський чиновник. - Нам потрібні проукраїнські лідери, які також доноситимуть свої меседжі до Путіна».
З іншого боку, дзвінок Путіну розкритикували лідери Данії та Швеції, які також були присутні в Гельсінкі на засіданні Північної ради. «Я дуже скептично ставлюся до цієї норвезько-фінської ініціативи, - заявила прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен. - Я думаю, що нам слід зберегти єдність Європи, а не діяти поодинці».
Прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон натомість підкреслив, що мир має прийти через «силу», а не «умиротворення». Литва також була серед країн, які розкритикували телефонну розмову двох скандинавських лідерів з Путіним.
У приватних розмовах деякі дипломати були ще жорсткішими, підкреслює Politico. «Занадто багато чоловіків середнього віку хочуть потрапити в підручники історії, розв'язавши цю війну, - цитує видання одного з дипломатів ЄС. - Путін лише виграє від того, що для нього відкрилися можливості більш нормалізованого діалогу з рештою світу - хоча він продовжує бомбардувати та вбивати невинних людей в Україні».
Утім, посадовці, обізнані з деталями підготовки дзвінка, наполягають на тому, що Фредеріксен та інші світові лідери, включаючи керівників Франції, Німеччини та США, були попереджені про дзвінок. «Можливо, Фредеріксен очікувала більш завчасного попередження та реального права голосу щодо цього плану», - припускає Politico.
У розмові з виданням Стьоре відреагував на ці закиди, підкресливши, що Норвегія та Фінляндія дійсно «не питали дозволу» щодо телефонної розмови з Путіним. За його словами, скандинавські країни консультуються між собою, «але це не механізм, який вимагає згоди від усіх скандинавських країн або від 27 членів ЄС чи інших».
У приватному спілкуванні деякі європейські чиновники зазначили, що Стьоре загострив дискусію навколо розмови з Путіним, заявивши, що ЄС був розділеним щодо Росії від самого початку війни. «Це правда - просто не йому про це говорити», - сказав один чиновник, нагадавши, що Норвегія не входить до ЄС".
Тож тепер, доки російські та українські переговірники готуються до переговорів з посланцями Дональда Трампа в Абу-Дабі 10−11 листопада, «наслідки дзвінка все ще відлунюють по всій Європі», констатує Politico. «Уряди сперечаються про те, хто має представляти Європу в майбутніх переговорах, і залишаються розділеними щодо питання, яке є центральним у дебатах: чи допомагає взаємодія з Путіним досягти миру, чи просто винагороджує його за агресію? Основною тривогою європейців є ще одна дилема: чи можна довіряти Америці у досягненні справедливої угоди для них і, перш за все, для України?» - пише видання.
Лідери ЄС обговорюватимуть ці питання на неформальному саміті в Дубліні цього тижня, який відбудеться 13 листопада. «Мало хто із залучених [до підготовки саміту] очікує згоди поміж них», - резюмує Politico.
Видання додає, що дискусія довкола дзвінка Путіну також викрила «ще гіршу правду для України та її прихильників»: «Незважаючи на поразку Трампа на проміжних виборах, він все ще диктує темп переговорів. Тим часом, коли це дійсно важливо, у Європі немає нікого, хто міг би зрівнятися з напористим голосом Америки у кімнаті переговорів»