Після ухвалення закону про доступ до архівів репресивних органів кількість людей, які звернулися до архіву СБУ, зросла втричі
Після ухвалення у 2015 році закону про доступ до архівів репресивних органів кількість людей, які звернулися до галузевого архіву СБУ, зросла втричі.
Про це в інтерв'ю Цензор.НЕТ сказав директор Галузевого архіву СБУ Андрій Когут.
"Якщо у 2014 році кількість звернень становила 1329 осіб, то у 2017-му – понад 3500. Тобто крива відвідуваності постійно йде вгору. З одного боку, вона нас мотивує і радує. З іншого, – сприймаємо її із застереженням, бо нам потрібно давати відповіді на всі звернення, які до нас ідуть. Не завжди буває легко вчасно дати відповіді усім, хто до нас звернувся", - сказав він.
За словами Когута, понад половина людей, які звернулися в архів СБУ, шукають інформацію про своїх рідних. Третина - це дослідники. Решта - журналісти і ті, хто шукає інформацію пенсійного характеру.
Директор установи повідомив про те, що зростає і кількість науковців, які звернулися в архів СБУ, зокрема іноземних:
"У 2015 році в нас було 42 іноземні дослідники. У 2016-му – понад 80, а у 2017-му – понад 90… До нас навіть з Австралії приїжджали. Польща, Росія, Білорусь, Німеччина, Франція, Ізраїль, Канада, США, Італія, Швеція, Грузія, Молдова, три країни Балтії – географія широка. Писали дослідники з Індії, але не приїжджали. Частина тих, хто нам пише, потім не приїжджають, бо виявляється, що документи, які їх цікавлять, ми встигли оцифрувати. Тож ми надсилаємо їх в електронному варіанті".
Галузевий архів СБУ за рейтингом Institute for Development of Freedom of Information є відкритим архівом спецслужб на пострадянському просторі. Когут уточнив, що український архів є ще й найбільшим архівом спецслужб.
"Ми є найбільшим доступним і найвідкритішим архівом КДБ. Не скористатися з цього українській науці і Україні як державі було б злочином. Маємо шанс показати дослідницькій спільноті, що Радянський Союз – це не лише те, що варто аналізувати крізь призму історії Росії, але й України, Білорусі та багатьох інших країн. Це шанс показати іншу перспективу історії і частково змістити центр дослідницької уваги з Москви на Київ".
