За версією слідства, організатором убивства Шеремета був Антоненко, а виконавицею - Кузьменко, - текст підозри. ДОКУМЕНТ
Організатором убивства журналіста Павла Шеремета в 2016 році був музикант і ветеран АТО Андрій Антоненко, а безпосереднім виконавцем - волонтерка і лікарка Юлія Кузьменко, йдеться в тексті підозри, врученої Кузьменко.
Копію підозри на своїй сторінці у Facebook опублікував адвокат Кузьменко Влад Добош, передає Цензор.НЕТ.
"Досудовим слідством встановлено, що Антоненко, захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси, прагнучи зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості, перебуваючи на території проведення АТО, з-поміж волонтерів та осіб, які пройшли військову підготовку в складі добровольчих батальйонів ... вирішив створити організовану групу, щоб в її складі скоїти вбивство журналіста і радіоведучого Шеремета Павла Григоровича", - йдеться в тексті підозри.
Для реалізації свого наміру, згідно з документом, Антоненко залучив Кузьменко, військовослужбовця за контрактом Яну Дугарь "і невстановлених досудових слідством осіб, що мали аналогічні з ним погляди і наміри, щоб привернути увагу суспільства до націонал-радикальних ідей які, на їхню думку, зможуть змінити життя суспільства".
У підозрі зазначається, що діяльність групи здійснювалася із чітким розподілом функцій між її учасниками, при цьому Антоненко "поклав на себе функції організатора і керівника стійкою угруповання".
У підозрі Антоненко разом з невідомими особами вказується як виробник вибухового пристрою, а Дугарь нібито вела розвідку місця скоєння злочину.
У ніч на 20 липня 2016 року, згідно з документом, Антоненко і Кузьменко прибули на вул.Івана Франка в Києві, знайшли автомобіль, на якому пересувався Шеремет, після чого "Кузьменко підійшла до цього автомобіля і прикріпила вибуховий пристрій під його днище з боку водія". Потім Кузьменко та Антоненко нібито залишили місце події.
Зранку того ж дня Кузьменко нібито повернулася на місце події, переодяглася в спортивний костюм на території покинутого будинку, а потім чекала, коли Шеремет вийде з дому, сяде в автомобіль і почне рух. "Реалізуючи свій злочинний намір, який повністю охоплювався умислом всіх учасників організованої групи, Кузьменко, дочекавшись, поки вищезазначений автомобіль від'їде на безпечну відстань від неї, дистанційно привела в дію вибуховий пристрій і підрив самого автомобіля", - йдеться в підозрі.
Таким чином, згідно з документом, Кузьменко підозрюється у злочині за ч.3 ст.28, п.п.5, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України, "а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, скоєному способом, небезпечним для життя багатьох осіб, у складі організованої групи".
12 грудня поліція затримала трьох підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета. Це військова медсестра Яна Дугарь, волонтерка Юлія Кузьменко, ветеран АТО Андрій Антоненко. Крім них, за версією слідства, до вбивства причетне подружжя ветеранів - Владислав та Інна Грищенки.
13 грудня суд відправив під цілодобовий домашній арешт Дугарь, підозрювану у справі про вбивство Шеремета.
Нагадаємо, Павло Шеремет загинув вранці 20 липня 2016 року внаслідок вибуху машини.
Павло Шеремет - уродженець Білорусі. Він працював на телебаченні в Білорусі і Росії, в 1990-2000-х роках - завідувач білоруським бюро, а також керівник відділу спеціальних інформаційних проектів ОРТ, потім - "Першого каналу". Протягом останніх п'яти років жив у Києві, працював в інтернет-виданні "Українська правда", був ведучим на радіо "Вести". Також Шеремет був одним із засновників "Білоруського партизана".
1. Текст містить помилки, тобто складався похапцем. Посадовці, що підписували підозру, мали б вичитувати текст. Місцями, де прізвище "Шеремет", має бути в називному відмінку, воно наводиться у родовому: "будинок, де жив Шеремета....". У офіційних документах такі помилки неприпустимі.
2. У підозрі стверджується, що вибуховий пристрій приведено в дію Кузьменко Ю. Л. Але Аваков показував фото іншої жінки, яка начебто привела в дію бомбу. Як так? Чи це так швидко змінюється версія слідства? Чи не надто поспішають оприлюднювати матеріали справи? Оприлюднення припустиме, якщо картина злочину повністю зрозуміла слідчим, існують неспростовні докази та т.і. У нашому ж випадку все змінюється у реальному часі, і видно, що над справою ще працювати і працювати.