"Важко повірити": в Польщі відреагували на слова речниці МЗС України Зеленко про діячів ОУН
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляє "Європейська правда".
Такою була відповідь Зеленко на попередній лист послів Польщі та Ізраїлю щодо вшанування в Україні низки діячів, серед яких лідери ОУН Андрій Мельник і Степан Бандера.
Зеленко в коментарі УНН зазначила, що відродження і збереження національної пам'яті українського народу - "один із пріоритетних напрямків державної політики України".
"Кожен народ і кожна держава самостійно визначає і вшановує своїх героїв", - сказала вона.
За її словами, Україна усвідомлює, що "існують діячі, інститути і навіть країни, які зацікавлені в тому, щоб питання вшанування національних героїв і важливих дат і надалі були предметом розбрату між українцями та іншими народами".
У надісланому агентству PAP коментарі в суботу посольство Польщі в Україні розкритикувало заяву Зеленко.
Важко повірити, що такі слова могли прозвучати з вуст українського дипломата", - йдеться в заяві посольства, яке наводить Onet.
У посольстві підкреслили, що заява Зеленко не розміщена на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України.
"Якби її слова були правдивими, це означало б, що українська дипломатія до національних героїв зараховує ідеологів українського інтегрального націоналізму, жертвами якого стали десятки тисяч поляків, євреїв і тисячі представників інших народів", - йдеться в заяві посольства Польщі.
"Якщо пані Зеленко вважає, що культ Бандери чи Мельника - це внутрішня справа України, то на якій підставі Київ звертається (на наш погляд, звертається справедливо) з ініціативою, щоб Росія визнала Голодомор геноцидом, та виступає проти московської теорії "русского мира"? Чому Україна може висловлюватися, наприклад, про відновлення пам’ятників УПА в Польщі, а Польща має не висловлюватися про польські жертви УПА, які спочивають у безіменних ямах смерті на території України?" - йдеться у заяві.
"Найважче повірити, що речниця МЗС України могла натякати, що заява послів Польщі та Ізраїлю діє в інтересах третьої сторони. Польща та особисто посол Цихоцький багато разів довели своє негативне ставлення до агресії Росії проти України та діями на міжнародній арені підтвердили свою підтримку Україні", - обурюється посольство.
Нехай спочатку Польська влада припинить політику глорифікації Пілсудського і його команди. Цього міжнародного злочинця і терориста винуватого в смерті десятків-сотень тисяч людей , дефакто предтечі Гітлера. 
А Польша к национальным героям причисляет Пилсудского и Армию Крайову - то есть таких же идеологов интегрального национализма, жертвами которых стали десятки тысяч украинцев, евреев и тысячи представителей других народов. И что - поляков это чем-то смущает?
Или как обычно - в своем глазу бревна не видят?
Вот когда Польша официально перестанет считать героями этих убийц - тогда у нее будет моральное право делать замечания по этому поводу Украине.
...Украина уважает поляков,просто нам нужно названия улиц поменять , с "Пушкина", "Асфальтирована" на героев Польши
скоро вам получку обрежут
будете за карточки на хлеб работать
а потом в майданек
еще и билеты купите
Ця земля довкола Сагриня - це серце Холмщини, регіону, який так помітно записався в історії українського народу. Не лише тому, що Холм був столицею Галицько-Волинського князівства, містом князя Данила Романовича, усипальницею руських князів та місцем народження першого голови української держави у ХХ столітті - Михайла Грушевського. Холмщина - це регіон, у якому століттями побутувала і розвивалася українська культура і мова, де жили у минулому сотні тисяч синів і дочок українського народу. Цей регіон відіграв також важливу роль в історії Українського Православ'я. Вже у ХІІІ столітті була заснована Холмська православна єпархія, одна із найдревніших єпархій Київської православної митрополії. Холм протягом століть був одним із центрів духовного життя українського народу як столиця православної єпархії та місце почитання Холмської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.
Саме тут поруч - неподалік літописного Червеня височіє над Гучвою відроджений 10 років тому Турковицький св.-Покровський православний монастир. Саме через тиждень - 15 липня збиратимуться там сини цієї землі у день свята Турковицької ікони Пресвятої Богородиці. У минулому у цей день збиралися там десятки тисяч православних холмщаків. Й досі співають у церковній пісні: «До Туркович спішить народ на Ризи Положення, тут від недугів і турбот шукають всі спасення».
Сьогодні згадуємо події березня 1944 року, у ці воєнні дні, в розпалі польсько-українського протистояння, захисту в Сагрині шукали українські мешканці сусідніх сіл. Саме в ніч з 9 на 10 березня 1944 року, у день особливий в українській національній традиції, атаку на село здійснило об'єднання відділів Армії Крайової - військового формування польської підпільної держави під командування поручника Зенона Яхимка «Віктора». Атака на Сагринь почалася біля 4 години ранку і продовжувалася до 10 години, коли село було повністю спаленим. Досі не знаємо точної кількості жертв.
Цього ж дня формування Армії Крайової провели також атаки на інші сусідні українські села: Шиховичі, Ласків, Малиці, Метелин, Турковичі, Прегоріле, Теребин, Теребинець, Верешин та інші. У результаті акції польського підпілля ці села були частково або повністю спаленими, а їхні українські мешканці вбиті.Свідок тих страшних часів - тодішній архипастир Холмщини і Підляшшя - знаменитий православний ієрарх та визначний український вчений архиєпископ холмський і підляський Іларіон (Огієнко) у своєму посланні у Свято Зішестя Святого Духа 1944 року писав: «Глибоко вірю, що багатьох з-посеред замордованих священнослужителів моєї єпархії будуть приєднані нашою Церквою до лику святих». Так і сталося. Саме 15 років тому, у 2003 році, рішенням Священного Собору Єпископів Автокефальної Православної Церкви в Польщі до сонму святих включено свв. Мучеників Холмських і Підляських, які загинули на цій землі у 40-ві роки ХХ століття. Як записано в соборній постанові до Собору свв. Мучеників Холмських і Підляських зараховано «Тих, імена котрих знаємо та Тих, чиїх імен не знаємо, а відомі вони тільки Всемогутньому Богові...». Таким шляхом Православна Церква дала свою оцінку цих жахливих подій.
У цьому місці варто нагадати, що трагедія українського православного населення Холмщини і Підляшшя не почалася в роки Другої світової війни. Вже напередодні війни - у 1938 році на Холмщині та Південному Підляшші було проведено безпрецедентне варварське руйнування православних храмів та полонізаційно-ревіндикаційну акцію, метою якої була полонізація та насильне навернення на католицизм місцевого українського православного населення. Саме відзначаємо 80-і роковини цих драматичних подій, які відбувалися також і на цій землі. Не були вони стихійною, незапланованою акцією радикальних середовищ, не були також результатом рішень окремих місцевих чиновників. Руйнування православних церков, як і вся полонізаційно-ревіндикаційна акція, були елементом послідовної і спланованої на довгі роки політики тодішньої польської держави.Без розуміння подій 1938-1939 років неможливо зрозуміти польсько-українські стосунки у ХХ столітті, адже польсько-українські конфлікти не почалися в 1943 чи 1944 роках...
Після українських мешканців Сагриня та інших навколишніх сіл не залишилося тут майже нічого, крім їхніх останків, які часто без християнського похорону спочивають не лише на цьому кладовищі, але також на полях, які бачимо довкола. Після українських жертв Холмщини залишилася лише пам'ять...
Коли 10 років тому назад, за ініціативою української держави і старанням Волинської обласної державної адміністрації, споруджено цей меморіал у Сагрині українська громада сприйняла це з великою надією, хоч була проігнорована в процесі узгоджень, а форма меморіалу та написи, які там уміщені, не відповідають очікуванням нашої громади. Лише після домагань української громади та Православної Церкви виправлено споруджені у Сагрині хрести, надаючи їм форму, згідну з місцевою православною традицією.
Незважаючи на брак офіційного відкриття, цей пам'ятник протягом минулих 10 років став місцем пам'яті про жертви Сагриня. Кілька разів у рік возносимо тут молитву, прибувають тут віддати шану своїм предкам сини Холмської землі - і ті, що живуть на рідній Холмщині, і ті, які є зараз громадянами української держави і згуртовані у Товариствах «Холмщина». У 2014 році - у 70-ті роковини Сагринського злочину - відбулися тут особливі урочистості, очолені Його Високопреосвященством Високопреосвященнішим Авелем, Православним Архиєпископом Люблинським і Холмським. Саме тоді - після семи десятиліть - була тут вознесена заупокійна молитва з елементами чину похорону, котрого жертви Сагриня не мали...Вельмидостойний Пане Президенте!
Прийміть від української громадськості Холмщини і Підляшшя, від усієї української громади в Польщі, слова вдячності за Вашу присутність у місці священному для українського народу Холмщини і Підляшшя. Це вперше Президент України відвідує Холмську Голгофу - село Сагринь, вперше схиляє голову перед українськими жертвами Холмської землі. Сподіваємось, що це спричиниться до цього, що пам'ять про українські жертви Холмщини 40-х років ХХ століття стане елементом загальноукраїнської національної пам'яті, а українська держава буде послідовно піклуватися про ці священні для всього українського народу місця.
Сагринь - це символ трагедії українського православного народу Холмщини. Пам'ять про це триває в українській громаді Холмщини, серед синів цієї землі, що мешкають в Україні та по всьому світі. Ми, як українці, як православні, не маємо права забувати, ми зобов'язані до збереження пам'яті. Проте, зберігаючи пам'ять про невинні жертви, які спочивають у цій землі, ми повинні навчитися пробачити, адже це наш християнський обов'язок. Тим, хто 10 березня 1944 р. знайшов у Сагрині смерть, можемо дати від себе лише пам'ять і нашу гарячу заупокійну молитву. Вічная пам'ять! (с)
Я например ненавижу х.йло , но ведь не указываю кацапью , молиться им на него или нет . Они у себя дома , и пусть сходят с ума сколько им хочется .!! Зленко права 100% .
Ясно, що це завуальована форма територіальних претензій на ту частину України, де за інсинуаціями колишніх і ******** польських екпансіоністів ніколи не було українців, не було їхньої організованої боротьби за національне визволення, а були лише мордерци, які вбивали шляхетних і гонорових поляків.
Ідеологічні однодумці поляків, наприклад, вважали, що там, навпаки, не було поляків, але були мєстних націоналістічєскіє бандформірованія. Різниця між цими "високоцивілізованими" місіонерами тільки в тому, що одні говорять про "западниє російскіє зємлі", а другі - про "креси всходнє".
Зрозуміло, що між цими "кресами" і "зємлямі", місця для України не знаходиться, тим більше, що Варшава, також, "ісконно рускій город".
Польща, користуючись можливістю, зараз в своїх навчальних закладах, з української молоді, і з середовища заробітчан формує п'яту колону.
Після прибуття в Польщу замовлених в США винищувачів- бомбардувальників F-35, може виявитися, що будівництво моста в Станиці Луганській - це для теперішньої влади єдино можливий розумний і раціональний вихід зі складної стратегічної ситуації, що складається навколо України.
таки "повезло" Украине с соседями, с их вечной дулей в кармане, то слева то справа, а то и вместе "готовых дружЫть"
И опять таки, в том, что мы постоянно в заднице вовсе не их вина, а наша желудочно-беспринципная хитрожопость и безразличие к своему будущему.
И уж каким "интегральным националистом" и имперцем был Пилсудский найти совсем не сложно.