Голова українського офісу Amnesty International Покальчук звільняється з посади після звіту організації щодо ЗСУ

Директорка українського офісу Amnesty International Оксана Покальчук у п’ятницю, 5 серпня, заявила, що звільняється.
Вона заявила, що залишає посаду після скандального звіту Amnesty International, в якому захисників України звинуватили в тому, що вони нібито наражають на небезпеку цивільних, передає Цензор.НЕТ.
"Я звільняюсь з Amnesty International в Україні. Це – ще одна втрата, яку мені принесла війна. Улюблена робота, 7 років життя, плани на мабутнє, а останні 5 місяців – ще і рятівний круг у вигляді правозахисної роботи на благо рідної країни під час війни. Все розбилося об стіну бюрократії та глухого мовного бар’єру. Справа не в англійській, а в тому, що якщо ти не живеш у країні, в яку вдерлися окупанти та рвуть її на шматки, тобі, напевно, не зрозуміти, що ж тут такого – засудити армію захисників. І немає слів у жодній мові, які здатні це донести до того, хто не відчув цього болю.
Навіть ще вчора у мене була наївна надія, що я зможу все виправити. Що ми проведемо хай хоч 200 нарад і все-таки пояснимо, достукаємось, донесемо свою думку. І той текст буде видалено, а замість нього з’явиться інший. Сьогодні я зрозуміла, що цього не станеться.
Я доєдналась до Amnesty International в Україні майже 7 років тому, тому що в першу чергу розділяла цінності організації. Міжнародна Амністія – це понад 10 млн людей в усьому світі та сотні активістів та активісток в Україні, це інструмент впливу на країни, на владу і сприйняття людьми різних соціальних проблем у світі. Ця організація у своєму складі має неймовірно сильних правозахисників та правозахисниць, активістів та активісток, які рухають сонце і планети для захисту прав людини у найвіддаленіших куточках світу.
Amnesty International працює в Україні вже понад 30 років, з часів становлення незалежності нашої країни. За час роботи в організації наша команда зробила величезну роботу на користь суспільства: ми досліджували та фіксували порушення прав людини в окупованому Криму, документували злочини, вчинені під час Революції Гідності, та вимагали (і продовжуємо вимагати) їх ефективного розслідування, боролись за безпеку для постраждалих від домашнього насильства, проводили кампанії за ратифікацію Україною Стамбульської конвенції, займались освітою з прав людини, розвитком активізму та правозахисного руху в Україні.
Протягом цих років ми ціннісно, щиро, відкрито і невпинно боролись за дотримання прав людини. Ми добивались від уряду України реформ, а від міжнародної спільноти - належної уваги до України та необхідної підтримки.
Від початку повномасштабної агресії ми не перестаємо наголошувати на порушеннях прав людини та міжнародного гуманітарного права, здійснених росією, країною-агресором. Ми ретельно документуємо ці порушення, і вони ляжуть в основу численних судових розглядів і допоможуть притягнути винних до відповідальності. Наприклад, я переконана, що наше дослідження атаки на Драматичний театр у Маріуполі стане вагомим доказом та допоможе покарати винних у цьому жахливому, нелюдяному злочині. І за майже 6 місяців ми опублікували цілу низку скрупульозних та якісних досліджень.
Хочу закцентувати на цьому, бо це важливо. Мова не йде про те, щоб міжнародні чи локальні правозахисні організації не фіксували дії українських збройних сил. Принцип незалежності та безсторонності у такій роботі важливий, зрештою, саме для цього існують міжнародні і національні правозахисні організації. Але у таких важливих звітах, які публікуються у такий момент та у такому контексті, не може не бути даних про другу сторону війни, про того хто розпочав цю війну.
Ми, з боку українського офісу, постійно наголошували, що пресреліз, який організація випустила 4 серпня, мав як мінімум дослідити дві сторони та врахувати позицію Міноборони України. Як ми зазначали, представники Amnesty International врешті звернулись до Міноборони з проханням про реакцію, але дали дуже мало часу на відповідь. У результаті цього, самі того не бажаючи, організація створила матеріал, який прозвучав як підтримка російських наративів. Прагнучи захистити цивільних, це дослідження натомість стало інструментом російської пропаганди.
За останні декілька днів ми з колегами активно проводили роз’яснювальну роботу всередині організації. Я говорила з представниками Amnesty з десятків країн світу, щоб позицію України та українців було почуто. Також я неодноразово говорила з вищим керівництвом, яке, на жаль, в цій ситуації не здійснило належних кроків аби захистити інтереси людей, на чиє благо працює організація і весь правозахисний рух. На додачу до відсутності належної реакції, відбулось ігнорування великої активістської ініціативи людей з усього світу, яких обурив цей пресреліз.
Мені боляче це визнавати, але ми з керівництвом Amnesty International розійшлись ціннісно. Тому я прийняла рішення залишити організацію. Я вважаю, що будь-яка робота на благо суспільства має бути зроблена з урахуванням локального контексту і з продумуванням наслідків. А головне, я переконана, що наші дослідження мають робитись скрупульозно і з думкою про людей, чиє життя часто напряму залежить від слів і вчинків міжнародних організацій.
Я йду зі сподіванням, що ми - українці і українки, представники і представниці громадянського суспільства своїми діями та активною позицією зможемо змінити ставлення міжнародної спільноти до України. Ми зможемо зрушити міжнародні організації, зробити їх більш людяними, більш гнучкими та здатними ефективно реагувати на кризи не лише в Україні, але і у всьому світі: там, де диктатури та деспотії прагнуть силою захопити вільних людей", - заявила Покальчук.
ПОКАЗУШНІ ФАСАДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ЯКИХ ВІДБУВАЮТЬСЯ ЛІВАЦЬКІ
ПРОКРЕМЛІВСЬКІ ПРОЦЕСИ
Про те, яку роль активісти МА зіграли в моїй долі 1978 року я взнав лише через 12 років, коли вже, будучи депутатом першої демократичної обласної ради, розмовляв з тоді ще головою обласного КГБ генералом Маліком. Він показав деякі доноси, які на нашу родину писали "доброзичливці", а потім спитав, чи я пригадую, як мене судили на комісії у справах неповнолітніх. Звісно, таке не забувається. Тоді начальник районного КГБ вимагав за антикомуністичні вірші та "ідейно нездорові розмови" відправити мене в дитячу колонію. Інші доволі в'яло опонували, що це трохи зажорстко. Аж раптом кагебіста викликали до телефону. За пару хвилин він повернувся, відкликав одного міліцейського чина й щось йому прошепотів. Відразу ж міліціонер почав уже жорстко наполягати, що "не треба ламати долю, у мене ж тут сотні наркоманів і злодіїв, а цей - культурний, у галстуку й костюмі"... І запропонував дати мені термін пів року умовно. Кагебешник під здивовані погляди й хмикання голови райвиконкому зразу погодився і я вільним пішов додому. Виявилося, що про це судилище взнали в МА і зуміли пробитися до когось дуже високого в США, а тоді якраз готувалися переговори й ніхто не хотів нагнітання. Вимога зупинити процес прийшла прямо з москви в останню мить...
Така колись була ота Міжнародна Амністія... Думаю: а що з цими людьми сталося? З тими нічого. Вони відійшли з віком, більшості вже нема серед живих. Зате прийшли гроші й меткі та ласі до них ділки. А в такі організації завжди засуне своє свиняче рило кремлядь. Ті давні активісти МА були в прямому значенні цього слова волонтерами. Численні листи, звернення, поїздки, посилки з якоюсь підмогою для своїх підопічних - усе за власний кошт чи незначні пожертви. Айріс Акагоші, яка персонально опікувалася долею Зеновія Красівського, моєї мами Олени Антонів та й моєю, писала нам сотні листів і з них могли взнати, що вона ледь не кожен день проводить в ООН, де виловлює дипломатів та лідерів держав і переконує їх підписати відозви, заступитися за людей, яких репресував режим. Айріс уже померла. А з нею померла й та доброчесна та гідна міжнародна організація.
Зараз там сидять продажні ділки, які отримують високі зарплати за рахунок відкритих жертводавців та пухкі конверти від московських чи пекінських покровителів. Те, що якийсь час від початку війни ми чули правильні заяви від окремих активістів та груп МА з осудженням рашистських злочинів, то не робіть собі з цього ілюзій. На низах ще збереглися щирі й віддані ідеалам люди, але їх замало, щоб змінити основний тренд організації. І це так помітно: коли раша переходить межу й у неї починаються проблеми - зараз нависає перспектива оголошення країною спонсором тероризму, то йде нагадування функціонерам МА, що треба платню відпрацьовувати. Ні, вони не стануть прямо виправдовувати рашистські злочини. Вони їх постараються замовчати, а потім видати найпідліше: "Не все так однозначно, завжди винуваті обидві сторони. От убивця б не закатував, якби вона... А москва не вбивала б і не руйнувала б, якби Україна не чинила опору..." І це ж зараз не вперше. Років 5 тому вже був скандал з такого самого приводу. Та й той просто виявився гучнішим, а подібні речі у своїх звітах та заявах проти нас вони публікували значно частіше. Тому сьогодні Емнесті Інтернешенл - це історія великої й надзвичайно брутальної та цинічної корупції. І за це ми маємо право їх зневажати й морально засуджувати. От лише, чи все так просто з нашою укрсучвладою? Згадайте, за що конкретно звільняли Денісову, як тихенько сидить її незаконно обраний наступник, наскільки хтиво пробують відвернути увагу від Оленівської Розправи, як руйнували з ГПУ слідство про малайзійський Боїнг... Про цих у своєму осуді також не маємо забувати.
Тарас Чорновіл
Поливає брудом бездоказово. Значить, проплачений.🤑🤑🤑
Я заява консерв рф із міжнародного офісу.
(Для повноти додам: Human Rights Watch/hrw.org - таке саме лайно).
с 29-ой минуты
https://www.youtube.com/watch?v=Sj5E5HlLDqY
Украина напала на Украину с целью ликвидации Украинизации Украины...во всем виноват Порошенко...он не договороспособен...
Будем ждать нового президента...
Дождались ..73%....)))?
Вопрос...что будут делать дальше Зелемойские?Ответ дал Игорь Валерьевич некоторое Время назад...возьмем 100 ярдов долларов кредита у путлера...
Круг замыкается...надо только Западу снять санкции с мавзолейного ублюдка ...
Весело живём ... И вперёд идём...
@VVP2_0
·
22 год
По сути Амнести Интернешнл встали на сторону Путина, который жалуется, что ему мешают ЗСУ - "Вместо того, чтобы сдаться, они сопротивляются агрессии и тем самым подвергают опасности жизнь украинцев".
Это значит шо украинского мсолдата могут засудить за то что, он выкопал окоп возле охраняемого типа ЮНЕСКО скифского кургана, или выстрелил по русському танку из гранатомета в охраняемом лесном массиве и нарушил тишину во время гнездования птиц и растоптал какой-то цветок-рептилию, которым любовался еще киевский князь Ярослав Мудрой.
А наша сучье-барыжная власть тоже и туда же - взять хотя бы закон о превышении необходимой самообороны. Песнь рабовладельца и торжество юридического маланства над разумом - ты должен в момент нападения все оценить и предусмотреть за доли секунды. А они потом, спокойно, под микроском ыкспертов будут все оценивать целым институтом харьковским за бешеные деньги. И не дай бог, ты ошибся по их выводам - прощай свобода...
Натомість Amnesty International займається цькуванням Збройних Сил України, які неймовірними зусиллями захищають не лише свою землю та сім'ї, але й всю Західну Європу від навали переозброєної "другої армії світу", складеної з мародерів, злодюг, садистів, гвалтівників.
Поназначали ********* сикух на посади (Верещук, Безугла, Пакальчук, Венедіктову...)
ЗСУ не лише мають повне право, а і зобов'язані використовувати цивільні об'єкти для того, щоб мати шанс вистояти в тих умовах, яких перебувають, але це вже зовсім інше питання, яке не може входити в сферу вивчення організації з міжнародного права. Більш того, ЗСУ зобов'язані знищувати цивільні об'єкти на окупованих територіях, в т.ч. з колаборантами у даунєцку, який в зоні досяжності будь-якої зброї, але й досі, з незрозумілих причин, залишається необстріляним. Здогадуюсь, що хтось в українській владі продовжує орієнтуватися на те, а что же скажет путєн...
В будь-якому разі, український народ вчергове довів, що йому ще зарано як до Євросоюзу, так і до будь-якої іншої цивілізованої організації.
Фінансується: Міністерством міжнародного розвитку Великобританії, Європейська комісія і, Державний департамент США Раша не бере в діяльності Amnesty International ніякої участі. Дане розслідування, це очевидно що ініціатива США і Англії, треба задуматися до чого цей сигнал.