Рада планує призначити міністром освіти директора МАН та добровольця 95-ї бригади Лісового. ФОТО
Найближчим часом Верховна Рада планує призначити міністром освіти чинного директора МАН та добровольця 95-ї бригади Десантно-штурмових військ Оксена Лісового.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.
Нині у ЗМІ та соцмережах активно обговорюється це призначення. Загалом українці позитивно оцінюють анонсовану зміну очільника Міносвіти та очікують якісних змін у сфері освіти та науки.
Цензор.НЕТ пропонує детальніше розібратися, хто такий Оксен Лісовий.
"Оксен Лісовий - це один із найкращих керівників, з яким мені доводилося працювати. Його призначення на посаду міністра освіти і науки України може стати кращим кадровим рішенням цієї влади. Якщо це відбудеться, за освіту можна бути спокійним", - зазначає у фейсбуці речник Головного штабу Української добровольчої армії Дмитро Сінченко.
Як повідомляє zaxid.net, 50-річний Оксен Лісовий народився на Київщині в сімʼї філософа і правозахисника Василя Лісового та педагогині Віри Лісової-Гриценко. Василь Лісовий виступив із відкритим листом на захист шітдесятників, за що разом із сім’єю був депортований радянською владою на Сибір. Його батько провів на засланні 11 років.
Після повернення в Україну Оксен Лісовий навчався на художника-кераміка у Решетилівському художньому училищі народних промислів, закінчив Київський державний інститут культури за спеціальністю "бібліотечно-інформаційні системи".
Працював учителем у Києво-Могилянському колегіумі та тренером із фехтування. У 2010 році очолив Малу академію наук України (МАН). Має ступінь кандидата філософських наук із філософської антропології, у 2015 році отримав вчене звання доцента.
У 2012 році Оксен Лісовий став лауреатом Державної премії України в галузі освіти, у 2021 році отримав почесне звання Заслужений працівник освіти України. У вересні 2020 року ініціював створення Музею науки України на території ВДНГ.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року добровольцем вступив до ЗСУ, воює у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас дистанційно продовжує виконувати обов’язки директора МАН.
Детальне інтерв'ю із Лісовим опублікували "Вікна".
"Наша 95-та бригада з початку війни була на Сході, в районі агломерації Слов’янськ - Краматорськ - Дружківка. Мене як добровольця запросили до бригади в травні, оскільки той період, якщо м’яко і без подробиць, був важким. Хто пам’ятає тодішню карту бойових дій, то вона мала вигляд у тому районі, як роззявлена паща. Нею росіяни хотіли проковтнути відразу всю агломерацію, оточивши донецьке угрупування ЗСУ. Це було б катастрофою. Нашим завданням було тримати верхню, північну клешню оточення, відтискаючи окупантів від Слов’янська в бік Ізюма. Для них успіх на цьому напрямку був надважливим завданням, оскільки це угрупування ЗСУ було одним із найбоєздатніших, а міста мають високе стратегічне значення", - зазначив він.
"Зараз можна говорити про бої, що велись навколо Довгенького, Долини, Краснопілля, в лісах Святогірського заповідника. На всіх цих "нулях" мені доводилось бути. Було багато статичної інженерної роботи. Завдання було закопатися, вгризтися в землю і не відступати ні за яких обставин. Утримувати ці рубежі було важко через домінування росіян в артилерії. Тактику вогняного валу відчув на собі в Долині. Уже внутрішньо попрощався з життям, а тепер шкодую, що не записав аудіо. Бо це ні з чим не порівняти. Восени ситуація змінилась, почалась дещо інша робота. Штурми, зачистки населених пунктів. Це не набагато легше, але емоційно приємніше. Усе ж таки рух вперед і звільнення своєї землі", - розповідає про бойовий досвід Лісовий.
За словами Лісового, він як доброволець, виконує всі бойові завдання командира підрозділу, але не отримує заробітну плату від ЗСУ, а зберігає своє основне місце роботи.
"Службові обов’язки я виконую дистанційно. Відпрацьовувати всі наради, документи та рішення за наявності Starlink і досвіду роботи організації в умовах пандемії - взагалі не питання...Мої заступники та керівники проектів - професійні й ціннісно орієнтовані люди. Попри все, ми провели всі заплановані заходи, досягли виконання стратегічних цілей 2022 року. Кількість учнів і педагогів на наших програмах зростає. Окрім того, відкрили видавництво дитячого нон-фікшну", - додає він.
"Аж я завмерла від цієї новини: якщо на місце Шкарлета справді заступить Оксен Лісовий, це буде друге, після Залужного, кадрове рішення Зеленського, за яке йому боги історії простять купу гріхів. Я знаю Оксена, і я була в його Малій Академії Наук. Ніколи ще, за всі роки незалежности, українська освіта не була в руках, настільки ідеально, просто бозею самим для неї скроєних. Аж воно задобре здається, щоб могло бути правдою. Але - ануж? Тримаймо кулачки...", - написала у фейсбуці письменниця Оксана Забужко.
«Дякуємо» за друга Баканова, за свою прокуроршу, за послицю-сексологиню, за крота Єрмака, за крадія Тимошенка, за ватника Гетьманцева, за обнальщика Трухіна, за вкрадену гуманітарку, за «Сватів» на Росії і за роялті в офшорі.
«Дякуємо» за численні книги-місячники про боротьбу, за культ-особистості рівня Сталіна, за знищення шевченківських традицій, за цензуру, за єдиний зомбомарафон і його куратора Ткаченка
«Дякуємо», за брехню, за політику на крові, за приниження військових, за яйця кілограмами та готівку під матрацом
Ми ще довго будемо «дякувати» Зеленському за те, що робить нас… росією…
(Т/К Путч)
В мін здоров'я один пережив і кучму і яника і революцію гідності, по приході новий міністр завжди лишає їх на в темі, тому що схеми ніхто не міняє....
А якщо він спробує то скоріше всього його знімуть швидко після якогось надуманого скандалу, тому що ці всі міністри це просто менеджери у олігархів у їх участі в тендерах на держбюджет...
тому більшість депутатів в парламенті пройшли по квоті якогось олігарху і ті групи допомагають олігархам тримати їхнє міністерство в своєму колі, при любій зміні влади...
Вони спонсорують своїх депутатів не тільки в владні партії але і в опозицій партії, хто знає як воно буде
Всі говорять про проблему середньої школи - це ще найменша освітня проблема в Україні. Справжня катастрофа - у вищій школі:
1) Тотальна деградація науково-педагогічного персоналу вузів із-за 32 річної безбожної корупції в рамках процесу здобуття наукових ступенів та вчених звань (добра половина актуальних кандидатів та докторів наук власну дисертацію, яку їм, зазвичай, писали на замовлення, вперше побачили за пару днів до або в день її захисту);
2) Катастрофічна ситуація із адміністративним процесом на рівні кафедр університетів: в рамках реформування системи вищої освіти весь адміністративно-бюрократичний процес, повязаний із розробкою та забезпеченням функціонування освітніх програм, повністю покладено на персонал кафедр. Таким чином замість декількох адміністративно-бюрократичних процесів на міністерському рівні в Україні зараз відбувається декілька десятків тисяч ідентичних адміністративно-бюрократичних процесів на рівні окремих кафедр, що непродуктивним чином імобілізує ресурс часу сотень тисяч науковців у вищій школі. Замість науки і навчання викладачі вузів зайняті 365 днів/рік на 24 години/добу тупим адміністративно-бюрократичним процесом підготовки кафедри до дня експертної атестації освітніх програм.
По-перше Лісовий - свій в доску - 50-річний син системи. То його єдине достоїнство, за що його в крісло міністра й саджають. Тому не чудіть і не думайте, що щось від того змінеться. Від того, що він нахвалює своїх ледачих непрофесійних колег, бо вони ніфіга не працюють - від того ніяка освіта ніяк не покращиться, і єдине, в чому він такий собі професіонал - нахвалювати дурну систему. І борода Чорномора навіть не допоможе. Хіба лицар, щоб бороду відрубав.
По-друге, шкільна освіта - це освіта примусу (і це не тільки в Україні - всюди). І дошкільна також. Університетська - трохи вільніша, але так само. А прмус зумовлює випуск однорідної маси з промитими мізками й насадженими ідеями. Різниця тільки в тому, що в когось більше мізків, а в когось менше. І в когось татко вклав більше уваги й грошей, а в когось менше. І якість освіти визначається рівнем освіти учня. А щоб підвищити цей рівень в системі примусу - можна йти лише двома шляхами. Це підвищити якість вчителя - при чому всіх, або ж зробити примус жорстокішим. Проте, ясно, що зростання примусу теж упирається в якість вчителя. Бо якщо вчитель мавпа - то тільки мавпу й навчить. А де взятись гарним вчителям? Ніде, бо нахвалювання непрофесіної діяльності професійності освіті не приносить. Вірніше, то зробити можна, створивши особливу систему, але ж хто її створювати буде? Свій в доску дядько-філософ, виплеканий українською філософією? Це як корупціонери корупцію борють.