"Ми були рекрутами" Любомира Левицького виходить на великі екрани. Прем’єра - 2 травня
Новини компаній
Документальна стрічка про 3-тю окрему штурмову бригаду відомого українського режисера, сценариста та продюсера Любомира Левицького ("Штольня", "Тіні незабутих предків", "Йди за мною") виходить в національний прокат — з 2 травня подивитись її можна буде у більшості популярних українських кінотеатрів.
"Ми були рекрутами" — спільний проєкт Любомира Левицького та 3 ОШБр, знятий за підтримки компанії Favbet без залучення державних коштів. Фільм створено в незвичному для українського кінематографу жанрі мок’юментарі, що поєднує художній вимисел з документальними зйомками та залученням реальних персонажів.
В центрі сюжету стрічки — юнак на псевдо "Журналіст", який замість описувати історичні події для ЗМІ вирішує стати їхньою частиною та "увірватись у вирішальну битву". Це рішення приводить його до складу славетної бригади в якості рекрута. Роль головного героя зіграв актор Борис Савенко.
Решта акторів фільму грають самі себе, бо вони — кадрові бійці бригади. Протягом стрічки військові розповідають свої історії "Журналісту", даючи глядачам унікальну можливість почути та побачити, що ховається за репортажами про бої за звільнення України.
"Ми були рекрутами" — це 8 дуже особистих, але сильних історій. Це не просто розповіді про виснажливі тренування та запеклі штурми, а глибокий погляд на те, що означає бути українським воїном, адже військовослужбовці тут не просто абстрактні "захисники", а в першу чергу люди з власною філософією, поглядами, мріями і характерами.
"Все моє кінематографічне життя я намагаюсь пропускати наші українські реалії через свою режисерську візію. Війна змусила мене перейти до документалістики. Моєю першою роботою став фільм "Йди за мною", який набрав мільйони переглядів на YouTube та отримав 8 міжнародних нагород. Другою ж роботою став фільм "Ми були рекрутами", в якому я використав документальні матеріали, зняті самими бійцями. Моя мета — це закласти початок статусу елітарності нашим воїнам через кінематограф. Сьогодні важко всім, але тільки разом ми переможемо. Наша сила – в нашій єдності", — розповідає Любомир Левицький.
"Стрічка Любомира Левицького демонструє новий підхід до висвітлення війни та історій українських військовослужбовців. Історій, які, на нашу думку, варті того, щоб їх пам’ятали. Дякуємо режисеру за унікальне бачення, а бійцям 3-ї ОШБр — за їхню щоденну працю зі звільнення української землі", — кажуть у Favbet.
Знімаю кепку. Респект. Не заспокоюся, поки не зроблю те саме для свого батальйону.
Була спроба військових самих знімати кіно, серіал мав називатись "Точка нуль".
Але не пішло через брак коштів, хоч люди працювали зовсім без заробітної плати.
Фішка в іншому. Включив VPN вбив назву свого батальйону російською мовою - а там ))))
Там вони своїх дітей лякають саме нами та 3-ю ШБ. Типу, в ЗСУ залишилося лише два боєздатних підрозділи. Нацисти, бандєровци, вбивці, кушаємо на сніданок русскіх младєнцев.
Вони нас піарять, а самі ми не дуже. Так, інколи щось там в ФБ, Інсті чи Телеграмі викладемо, і все.
Українські ЗМІ за нас згадують лише тоді, коли ховаємо побратимів. Іноземні - інша справа, але їх цікавлять лише наші іноземні побратими.
Я все одно це зроблю. Є час та натхнення. Уся моя війна так пройшла. Віб'ю собі щось в башню і попер. Тому й кажу постійно, що ми усі велика максимально збита сім'я. Один за усіх і усі за кожного.
Що з GoPro пам'ятаю...
Але невдовзі хлопця важко поранили, і він зник з обрію.
Режисура, вміння подати - це відіграє чималу роль.
Можна показувати, наприклад, якісь цікаві тактичні ходи, прийоми, перемоги на межі фолу.
Як було тут відео, де два підара мчали до нашого окопу, їх зустрів вогнем боєць ЗСУ, один підор одразу впав у вирву, ніби застрелений, але сам дістав гранату і жбурнув в окоп. Наш не розгубився і сховався від уламків за Г-подібним поворотом, одразу дістав гранату та кинув навздогін підору, який почав тікати з вирви. Що далі було з підаром - незрозуміло.
Але такі комбінації привертають увагу та запам'ятовуються.