У Дніпрі вшанували пам'ять загиблих захисників Донецького аеропорту. ФОТОрепортаж
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляє пресслужба МВС.
"Оборона Міжнародного аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокоф’єва тривала 242 дні та показала силу та незламність українських воїнів. Ці бої стали найзапеклішими боями за всю історію нашої Батьківщини та вписали багато героїчних імен в літопис України", - йдеться в повідомленні.
У відомстві нагадали, що 20 січня 2015 року проросійські окупаційні сили підірвали новий термінал аеропорту і під бетонними завалами залишились українські захисники. Тож у 5-ту річницю цієї трагічної події у місті Дніпро відбулось вшанування пам’яті загиблих героїв України, які віддали свої життя за рідну землю.
"На Алеї пам’яті героїв небесної сотні та АТО представники державних органів самоврядування Дніпропетровської області, Збройних сил України, Національної гвардії України та інших військових формувань і силових відомств віддали шану справжнім патріотам України, що навічно будуть жити в наших серцях.
Бої за Донецький аеропорт показали всьому світу, що українські воїни будуть битися за кожний сантиметр рідної землі та ніколи не зрадять військовій присязі! Вічна слава героям!" - додали у відомстві.
Сьогодні 20 січня в 2015 році віддав своє життя, рятуючи життя бійців та взявши на себе командування обороною ДАПу, Герой України Ігор Зінич. Воїн-легенда для всіх фронтових медиків.
Про медика Ігоря Зінича, який рятував бійців в Донецькому аеропорту, розповідали майже всі «кіборги», які вижили. Більшість з них були поранені. Вони згадували, що залишилися живі завдяки 26-річному фельдшеру з позивним «Псих», який вчасно надав їм першу допомогу. Ігор не був хірургом, але на війні навчився робити найскладніші операції.
Його професіоналізм вразив навіть зарубіжних лікарів, які вже в Києві лікували врятованих Ігорем на фронті бійців.
«Наприклад, займаючись лікуванням "кіборга" Римаря, лікарі з Англії були вражені тим, наскільки професійно йому була надана перша допомога, - згадує медик-волонтер Ольга Башей. - Вони вперше зіткнулися з випадком, коли людині ввели трахеостомічну трубку безпосередньо в легені. Якби Ігор цього не зробив, поранений боєць не прожив би і добу. Англійські медики казали, що у Ігоря велике майбутнє ... »
Якось за один день в аеропорту поранило вісімнадцять бійців.
І Ігор зміг врятувати всіх. Жоден з них не загинув.
«Ігор вирішив стати лікарем, ще будучи дев'ятикласником - розповідає мама Ігоря Зінич Віра Іванівна. - У дитинстві син часто хворів і завжди дякував медикам, які його лікували. А потім в аварії розбився чоловік, і Ігор бачив, як лікарі врятували його татові життя. З того часу загорівся: «Буду лікарем!» Вступив до медучилища, а ночами працював на «швидкій».
Повертаючись із зони АТО, його знайомі хлопці говорили: «Катастрофічно не вистачає лікарів. Були б медики, не було б стільки «двохсотих». Наслухавшись цих розмов, Ігор прийшов до нас і оголосив: «Іду на війну». «Не підеш, - кажу. - Твій тато інвалід, я весь час по лікарнях.
Як ми без тебе?» «Мам, там хлопці вмирають, - відповів син. - А я можу допомогти ». Я сподівалася, що його з якихось причин не візьмуть. Але даремно. Син поїхав в зону АТО ... »
16 січня 2015 року, під час газової атаки російських найманців, ризикуючи власним життям, молодший сержант Зінич евакуював 5 військовослужбовців з атакованих постів та надав їм необхідну медичну допомогу.
17 січня 2015 року, після охоплення вогнем та детонації *********** зведеного підрозділу, до прибуття командирів, взяв на себе командування обороною аеропорту: організував несення варти, обслуговування зброї, укріплення постів, визначив сектори вогню. Одночасно надавав медичну та психологічну підтримку військовослужбовцям.
19 січня 2015 року відбувалися особливо запеклі бої на території Донецького аеропорту. Термінал, де знаходилися українські бійці, прострілювався з усіх сторін.
Після підриву російськими бойовиками поверхів терміналу, молодший сержант Зінич отримав важке поранення голови уламками залізобетонних конструкцій, сам надав собі першу медичну допомогу, та, попри поранення і контузію, надалі продовжував допомагати пораненим, кількість яких суттєво збільшилась. Військовий фельдшер прийняв рішення залишатися, поки не вивезуть останнього пораненого бійця. Спроби вивезти бійців були зроблені 19 та 20 січня 2015 року, але бойовики не давали можливості під'їхати транспорту.
«Після того як бойовики підірвали термінал, ми діставали з-під завалів всіх, кого могли, - розповідає «кіборг» Юрій Сова. - «Психа» я відразу навіть не впізнав. Він був весь в крові, без свідомості. Я тримав Ігоря на руках до тих пір, поки його не забрали. Ми відкопали чоловік десять, але надавати першу допомогу було нікому... «Псих» міг виїхати з аеропорту! Його давно хотіли відправити на ротацію, але він не хотів кидати хлопців, які йому довіряли. 17 січня Ігоря поранило під час обстрілу.
Але він не вважав себе «трьохсотим». Сам перебинтував собі голову і продовжував допомагати хлопцям... А знаєте, чому «Псих»? Ігор не носив ані каску, ані бронежилет. Цей відчайдушний хлопець нічого не боявся».
19 лютого 2015 року Ігор Зінич був похований на кладовищі смт Рокитне Київської області, звідки був родом.
14 жовтня 2015 року Зіничу Ігорю Вікторовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Але все вирішували люди, що очолили з юоку ЗСУ операцію наприкінці дефензиви ДАПу, тому й відповідальність - на них..