Меморіальну дошку загиблому на Донбасі воїну 93-ї ОМБр Василю Ярославцеву відкрили в Дніпрі. ФОТОрепортаж
Вчора, 19 травня, у місті Дніпро на фасаді середньої загальноосвітньої школи № 143 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Василю Валентиновичу Ярославцеву, 10.10.1980 року народження, старшому солдату, снайперу 93-ї окремої механізованої бригади, який загинув 10 липня 2014 року в районі міста Курахове Мар'їнського району Донецької області від кулі ворожого снайпера, намагаючись врятувати пораненого побратима, під час просування українських військових на Карлівку.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці Новокодацького РТЦК та СП Дніпропетровської області, повідомляє Цензор.НЕТ.
"19.05.2021 року у КЗО СЗШ №143 ДМР відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому воїну АТО, посмертно нагородженому орденом "За мужність" ІІІ ступеня, старшому солдату Ярославцеву Василю Валентиновичу.
На заході були присутні учні та викладачі КЗО СЗШ №143, представники ГО "Родинне коло загиблих героїв Дніпропетровщини", особовий склад Новокодацького РТЦК та СП, сім'я та друзі Ярославцева В.В. Дошка була освячена капеланом Дмитром Поворотним. Захід було проведено із дотриманням карантинних умов.
Василь Валентинович - доброволець, із початком війни самостійно вирішив боронити рідну землю, свою країну. Вдома залишив матір та сестру... Загинув під Кураховим, під час наступу на Карлівку, намагаючись врятувати пораненого побратима.
Дякуємо матері, Ярославцевій Альбіні Олексіївні, яка народила та виховала сина Героя!
Також завдячуємо ГО "Родинне коло загиблих героїв Дніпропетровщини" за ініціативу та вироблення меморіальної дошки Василю Валентиновичу.
Дякуємо керівництву 143 школи за гостинність, відкритість до вшанування героїв та організацію заходу.
А також висловлюємо свою вдячність усім присутнім, які увіковічнили пам'ять Василя Валентиновича!
Слава Героям!", - зазначається у повідомленні.
Царство Небесное, тебе, Василий Ярославцев, мой земляк и тезка...
ГОРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ !!!
У такой же вот мемориальной доски погибшему ВОИНУ остановились две девчонки, то ли старшеклассницы, то ли студентки. Одна открывает смартфон, явно пошла гуглить информацию о погибшем. Читают, притихли. Потом одна уходит, через пять минут возвращается с маленьким букетиком цветов. Закрепили на выступе, постояли, ушли.
Я тоже поискал информацию о бойце, и ничего такого уж особого не нашёл - не подбил он десяток танков, не уничтожил взвод врагов.
ОН ПРОСТО ЗАЩИЩАЛ УКРАИНУ. ОН ВОЕВАЛ С РОССИЙСКИМИ ОККУПАНТАМИ.
Он дал шанс на мирную жизнь там, в Киеве, в том числе и тем двум девчонками.
И, кажется, они это очень хорошо понимают...
Слава героям! И тем, кто выжил, и тем, кого с нами уже нет...
.