Бойовий літопис російського флоту. XXI століття

Автор: Сергій Савченко

Останні 200 років діяльність російського флоту не була блискучою, і як наслідок - відсутні особливі перемоги та прориви. Сам його розвиток був подібний синусоїді. Після підйому наприкінці XVIII – на початку ХІХ століття – катастрофа Кримської війни 1853-56 років.

Тригонометрія ВМФ росії

 Потім знов підйом, набуття флотом певних форм, і знов розгром японцями у 1905 році. Не встигли флот відновити після японського погрому, як у 1917-20 роках власноруч його знищили. І зробили це на стільки ґрунтовно, що і до Другої світової війни не встигли його відновити до стану Першої. Найбільший розквіт флоту припав на період холодної війни, коли він займав друге місце у світі, але на середину 1990-х років знов розвал. І ось з 2000 року росія поступово почала "вставати з колін". Знов синусоїда розвитку флоту російського поповзла в гору.

Розпочалось будівництво нових кораблів, які з помпою вводилися у склад флоту. Але флот будувався фактично москітним – з корветами, патрульними і ракетними кораблями водотоннажністю до 2500 тон. Наприклад, фрегати типу "Григорович" – не що інше, як радянська глибока модернізація сторожових кораблів проєкту 1135.1, проєкт модернізації був розроблений ще наприкінці 1980-х років. Тільки у 2018 році росіяни спромоглися побудувати щось більше за корвет за суто російським проєктом – фрегат типу Горшков. А от кораблі класу "есмінець" росіяни й досі не спроможні будувати. Не кажучи вже про крейсери та авіаносці.

Перші десятиліття ХХІ століття росія активно використовувала свій "відроджений" флот. Вона боролася з піратами в Аденській затоці, атомним крейсером здійснювала турне у Венесуелу та Індію, хизувалася російським прапором біля берегів Австралії, відновила постійну присутність у Середземному морі. І, звичайно ж, війни. Війна в Грузії, війна в Сирії та війна в Україні.

Якщо росіяни вважали свою армію другою по силі у світі, то з флотом вони дещо продешевили і присвоїли своєму флоту лише третє місце серед світових флотів (головний аргумент – наявність атомних підводних човнів).

На що здатна "друга армія світу" ми вже побачили. А що з флотом?

Погляньмо.

Ракетний удар по "Верещагіно".

Бойовий шлях у новому тисячолітті могутній флот росії почав у квітні 2000 року із завдавання ракетного удару по цивільному українському судну "Верещагіно". Десятиметрова чотиритонна надзвукова ракета П-35 прошила невеличке судно наскрізь. Дивом усі залишилися живі, лише один член екіпажу дістав численні травми.

Отже свій "бойовий" рахунок росіяни відкрили.

Бій російського МРК "Міраж" з молдавським теплоходом "Лотос-1".

Наступний бій був масштабнішим. Під час війни з Грузією, у серпні 2008 року, ціле російське корабельне угруповання атакувало грузинські катери в районі узбережжя Абхазії. Росіяни діяли рішуче, вони застосували гради з десантних кораблів, зенітні ракети "Оса" з малого протичовнового корабля "Суздалец", а у розвиток успіху малий ракетний корабель "Міраж" пустив дві протикорабельні ракети П-120 Малахіт. Звичайно, росіяни заявили, що усі грузинські катери були знищені. Однак, пізніше російський спецназ знищив грузинські катери ще раз, але вже у порту Поті, прямо біля причалів, бо в море катери не виходили. Згодом з’ясувалося, що єдиним постраждалим від рішучої російської атаки був молдавський суховантаж "Лотос-1", біля якого розірвалася російська ракета і уламками усипало його палубу. Ця подія, так і увійшла в історію сучасного військово-морського мистецтва, як Бій російського МРК "Міраж" з молдавським теплоходом "Лотос-1". Ніяких грузинських катерів у морі на той час не було. Хто були ті численні катери, що примарилися росіянам і по яких вони завдавали ракетних ударів, випускаючи буквально десятки ракет, – невідомо. Скоріш за все, жертвами стали прості абхазькі рибалки.

Протиповітряні дії авіаносця "Кузнецов"

У 2016 свою сторінку у літопис "славетного шляху", вписав єдиний російський авіаносець "Адмирал Флота Советского Союза Кузнецов", відомий на Північному флоті просто як Кузя. Гордість російського флоту "Кузнецов" у листопаді-грудні брав участь у війні в Сирії. Під час бойових дій російським авіаносцем було знищено два літаки. Правда літаки були з власного палубного авіакрила (14 листопада Миг-29к; 5 грудня Су-33). Втрачені вони були не через бойові дії, а через порушення, що були допущені екіпажем російського корабля.

Через два роки, у жовтні 2018 могутній авіаносець потопив плавучий док, який забезпечував його ремонт. (Плавучий док "відбивався" вантажними кранами по політній палубі "Кузнецова".)

Наступного, 2019 року, у авіаносця була спроба самоспалення, але його врятували. На сьогодні, гордість росії, авіаносець Кузю, вже третій рік намагаються відремонтувати.

Авіаносець "Кузнецов" у сирійському поході. Надмірний дим від його котло-турбінної установки породив багато жартів і мемів.

Таранний удар розвідувального корабля "Лиман"

У квітні 2017 року у Чорному морі героїчно загинув російський корабель-шпіон. Середній розвідувальний корабель "Лиман" затонув в результаті тарану скотовоза з вівцями на борту. Вівці не постраждали, російських баранів врятували моряки берегової охорони Туреччини. Звичайно було ретельне розслідування. Росіяни зробили досить глибокий аналітичний висновок з цього інциденту.

У наступному бойовому зіткненні за участю кораблів російського флоту їхнім основним видом зброї став саме таран.

"Лиман" тоне, екіпаж рятується.

Врятований командир корабля "Лиман"

Керченський інцидент

У листопаді 2018 року у районі Керченської протоки декілька годин поспіль росіяни тараном намагалися зупинити український буксир "Яни Капу". Вони також неодноразово намагалися таранити і малі броньовані катери "Бердянськ" та "Нікополь". Безрезультатно.

З цього можливо зробити висновок, що росіяни не читають твори своїх військово-морських діячів. Адмірал Макаров більше ста років тому писав у своїй відомій книжці, що таранити можливо, тільки коли маєш перевагу над противником у швидкості та маневреності. Але ж ні, росіяни вперто намагалися таранити наші спритні Гюрзи. Макаров також казав: "стараясь таранить, легко быть и самому протараненным". Росіяни підтвердили істину слів адмірала Макарова і протаранили власний прикордонний корабель "Ізумруд". Врешті-решт десять кораблів росіян з авіацією обстріляли два наші катери та буксир. Зупинили, захопили, "перемогли". Після цього їх ретельно пограбували, знявши навіть унітази.

З тих пір унітази міцно закріпилися з поняттям "російські бойові дії".

24 лютого 2022 року

Флот росії взяв активну участь у відкритому вторгненні російсько-фашистських військ в Україну. І з перших же годин проявилася уся його чорна карма.

Інформаційна операція гвардійського ракетного крейсера "Москва".

24 лютого крейсер "Москва" отримав від захисників остріва Зміїний знамениту відповідь "Русский военный корабль, иди нах*й". Ця фраза миттєво стала одним із символів боротьби з фашистською росією. Вона розлетілася по всьому світу. І дослівно, і у перекладі її почали використовувати у різних країнах, в газетах, на плакатах, на футболках, на сувенірних чашках. Коротка, відверта, буквально з оголеним змістом, фраза показує що ми не боїмося росії, а до самих росіян відчуваємо велику огиду. Ми – це Україна і весь цивілізований світ.

"Слава" ВМФ росії! З цього дня росія, яка зараз твердо асоціюється з "русским военным кораблём", нарешті визначилася із напрямком свого руху. (А те, що її веде Х*йло, світ дізнався ще 30 березня 2014 року у Харкові.)

Сучасна війна ведеться у різних вимірах. Дуже важливою складовою є інформаційна боротьба, яка часто переслідує стратегічну мету. Стратегічна мета в інформаційній війні досягається, як правило, веденням цілої інформаційної кампанії, рідко – проведенням складної операції. Але російський флот примудрився однією інформаційною акцією тактичного рівня досягти стратегічного ефекту! Випадок, "не имеющий аналогов в мире".

Бойові дії російського флоту у північно-західній частині Чорного моря.

Подальші дії російського флоту були активними. Декілька разів вони ходили у психічні атаки на Одесу всіма своїми силами висадки десанту. Фрегати "Макаров" і "Ессен" навіть демонстративно випускали повні залпи з РБУ, мабуть, щоб ми злякалися від їхньої грізної протичовнової зброї часів Другої світової війни.

Напевно, щоб помститися за гірку поразку "Лимана" від скотовоза з вівцями, росіяни розстріляли ракетами декілька цивільних суден на Одеському рейді. Одне з яких затонуло.

Далі російські кораблі вели систематичні обстріли пляжів та присадибних ділянок Одеси та її передмість. Потужні носії крилатих ракет "Калібр" – фрегати "Макаров" та "Ессен", вели вогонь зі 100-мм артилерійських установок по нашому узбережжю. В результаті було пошкоджено декілька приватних будинків в Одесі. Слід зазначити, що останній раз російський корабель обстрілював Одесу аж у 1905 році. Це був всім відомий броненосець "Потьомкін". І от, до його кумпанії зараз приєдналися "Ессен" з "Макаровим". Достойно.

Російські кораблі у цей період війни вели себе нахабно. Вони підходили настільки близько до наших берегів, ще їх іноді можна було спостерігати з верхніх поверхів будинків на Таїровому, в Совіньоні та у Чорноморську.

Грали в "русскую рулетку". І догралися.

Загибель корабля БОХР ФСБ росії від ударів РЗСО морської піхоти України

Однієї ночі морські піхотинці з Градів (БМ-21) накрили російський прикордонний корабель. Морпіхи влучили в корабель противника з першого залпу! Півтори години він горів, вибухав і розлітався новорічним феєрверком. Це був перший русский корабль, що пішов нах*й.

З того моменту росіяни не наважувалися перетинати наші територіальні води допоки не відбувся черговий справжній морський бій.

Такий корабель потопили наші морпіхи.

Бій російського фрегату "Адмірал Макаров" з українським водолазним судном "Почаїв".

МВС "Почаїв" повертався з району виконання завдань у пункт базування для поповнення запасів. Близько 23.00 на траверзі Дністровського лиману він зустрівся з кораблем противника. Ним виявився новітній російський фрегат "Адмірал Макаров". Більше години героїчний "Макаров" вів зосереджений артилерійський вогонь. Випустив по водолазному судну понад тридцять 100-мм снарядів та дві ракети "Штіль". "Почаїв" дістав численні осколкові пошкодження корпусу. Витримка екіпажу і вмілі дії командира по ухиленню від артилерійського вогню і ракетних атак зберегли його. Жодного прямого влучення не було. Звичайно кулемети "Почаєва" були не спроможні дати відсіч фрегату противника, який утримувався на дистанції 10 км. Проте "Макаров", під час переслідування водолазного судна увійшов у зону ураження нашої берегової артилерії. Артилеристи одразу відреагували. І коли навкруги російського корабля почали падати снаряди, командир фрегату здійснив сміливий і рішучій маневр по відриву максимальним ходом від підрозділів берегової артилерії, які "переслідували" його корабель.

Після цього бою російські кораблі перестали підходити до чорноморських берегів України вже на дистанцію менше 35 км.

Водолазне судно "Почаїв" (водотоннажність 250 тон) 

фрегат "адмірал Макаров" (водотоннажність 4000 тон)

Загибель великого десантного корабля "Саратов".

Нахабність росіян невдовзі принесла свої плоди в Азовському морі. В ніч з 23 на 24 березня одразу три великі десантні кораблі заперлися у порт Бердянськ і стали практично на одному причалі. Прекрасна ціль! Звичайно, вранці щось прилетіло і влучило у найбільш старий з них – вдк "Саратов". Чому обрали "Саратов"? Тому, що він перевозе значно більше вантажу, ніж Ропуші (так за класифікацією НАТО називаються великі десантні кораблі проєкту 775). Дві Ропуші, "Цезарь Кунников" та "Новочеркасск", ледь встигли вискочити з небезпечного порту причому отримали відносно невеликі пошкодження. А от "Саратов" вигорів до остова і затонув біля причалу. З цього дня жоден російський десантний корабель у Бердянськ не заходив.

Бердянськ. Ранок 24 березня 2022 року.

Українські ракетні удари по російських кораблях.

Тим часом вбивця жінок і дітей, фрегат "Адмірал Ессен", проводив улюблене таїнство росіян – шикування особового складу. Треба сказати, що у всіх незрозумілих випадках росіяни шикуються. Або у дві шеренги, або у колони техніки. Коли вони пошикуються, до них щось прилітає. "Адміралу Ессену" прилетіла протикорабельна ракета. Він відбувся легко: пораненими на шикуванні та невеликими пошкодженнями. А от переляк був великим, фрегат на 26 вузлах накивав п’ятами до Севастополя міняти памперси.

Дивно, але російські флотоводці не зробили висновків із шикування екіпажу фрегату "Ессена" і 13 квітня вишикувався вже екіпаж г. крейсера "Москва". І до крейсера прилетіли одразу дві протикорабельні ракети "Нептун". Втілилася мрія мільйонів українців – Москва запалала. Палала вона більше доби і, як гівно, плила по вітру допоки не затонула. Дивно, що російські флотоводці підставили під удар українських ракет єдиний свій крейсер на Чорному морі, залишивши його без кораблів охорони. І це після випадку з "Ессеном"! Видно, що російські адмірали нехтують навіть власними керівними документами. Наприклад такими, як Тактичне керівництво з бойової діяльності ВМФ рф. Крейсер Москва горів і тонув довго, весь світ спостерігав, як гине найбільший з 1945 року корабель, потоплений у бою. Та ще й назва така промовиста.

Пускова установка комплексу "Нептун" та його ракета.

Таким чином, гвардійський крейсер удруге завдав потужного, стратегічного рівня, удару в інформаційному просторі російсько-української війни. Перший удар, нагадую, коли весь світ послав росію нах*й.

Цікавий факт. 25 лютого 2022 року, на дуже поважному російському форумі forums.airbase.ru ("Форумы Авиабазы" де моремани і льотчики обговорюють, не зрозумілі пересічним людям, теми) один з його аксакалів висловив таку думку: якщо українці упруться, як фіни, то вони знайдуть заобрійні протикорабельні ракети і "Москва" отримає повноцінну ракетну атаку.

Людина на другий день війни додумалася, що рано, чи пізно крейсер "Москву" потоплять, а російські адмірали до цього висновку не дійшли навіть через 50 днів!

Підсумки бойового застосування кораблів російського флоту у ХХІ столітті.

За 22 роки активної бойової діяльності та участі у трьох війнах російський флот не потопив жодного бойового корабля противника. Жодного! Натомість на його рахунку потоплені і пошкоджені беззбройні цивільні судна. Єдина бойова втрата ВМС України у війни проти російських загарбників – пка "Словянськ", загинув не у бою з "русским кораблём", а від удару рашистської авіації.

Росіяни за 20 років втратили 4 бойові кораблі та декілька бойових катерів (це без урахування підводних човнів і "лошариків"). Усіх втрат, за винятком "Лиману", росіяни зазнали під час війни проти України. Вони жодного разу не вели бойові дії на морі з противником, що хоча б наближався за потенціалом до сил російського флоту. Завжди росіяни мали не просто перевагу, а панування на морі. Але, як з’ясувалося, вони не спроможні цим скористатися.

Все, на що спроможний російський флот, це випускати з центру Чорного моря та з Каспію ракети по українських містах, по наших жінках і дітях. Пускати ракети з тих районів, куди ми не можемо дотягнутися.

Поки що.

Висновки.

В жодному разі не можна недооцінювати російських моряків та їхні кораблі, як вони недооцінювали Збройні Сили України і сповна поплатилися за це.

Незважаючи на дурість російських адміралів, розхлябаність екіпажів їхніх кораблів, порочність системи управління військами та збоченість російського суспільства в цілому, росіяни можуть зробити висновки зі своїх помилок і змінити характер дій на морі.

Треба віддати належне, російські командири мають достатню твердість і спроможні примусити своїх підлеглих йти у бій, навіть якщо останні цього не бажають. Окремі російські кораблі мають сучасні зразки зброї та техніки і у вмілих руках можуть становити реальну загрозу для наших сил.

Не забуваймо, що росія має серйозну перевагу на морі та у повітрі. Питання, наскільки вони реалізують свій потенціал.

У будь-якому разі – готуємось. Наша сила у спільних діях кораблів, авіації, артилерії і піхоти.

І головне. Ми – Україна.

Ми переможемо!

Сергій Савченко