Наступ РФ на Донбасі: ворог просувається тільки через дефіцит снарядів у нашої артилерії, що має бути подолано найближчим часом
Я побував у всіх великих містах Донбасу, в тому числі на позиціях багатьох наших частин, і на передовій, і в сірій зоні, є у різних людей багато питань щодо того, чи вдасться зупинити російський наступ.
Російське командування визначило на всьому фронті на Донбасі вузькі ділянки, де зосереджуються сили для створення переваги та прориву. Ворог зазнав великих втрат і просувається дуже повільно, від швидких проривів українська армія росіян відучила.
Після захоплення Кремінної на Луганщині російські війська намагаються продавити нашу оборону на Ямпіль та на Рубіжне.
Ворог штурмує Попасну, намагається захопити повністю місто.
Зараз саме Луганщина під найбільшою загрозою, росіяни намагаються захопити Рубіжне, Попасну, Сєверодонецьк, Лисичанськ.
Також під ударом Новотошківське.
На Донбасі великими силами росіяни намагаються пробитись під Донецьком та у Маріуполі.
На напрямку Ізюму російські війска намагаються пробитись на Слов'янськ та Барвінкове.
Важкі бої йдуть на напрямках Гуляйполе та Велика Новосілка.
Чому ворог в деяких місцях просувається і чи вдасться його зупинити?
Наші воїни переважають ворога у мотивації, у нас менше техніки, але більше бійців, наше командування в цілому зберігає управління, наші воїни вміють завдавати ворогу великих втрат. Російські війська подібної стійкості не показують, швидко виводяться з бою, а українські підрозділи вперто б'ються тиждень за тижнем.
Але неможливо тривалий час втримувати рубіж оборони через нестачу снарядів для власної артилерії.
Противник просувається там, де бачить, що по ньому немає точної корегованої та постійної роботи артилерії.
Там, де йдуть контактні бої, українська армія має перевагу. Там, де у боях ми можемо застосувати хоча б кілька десятків снарядів на гармату, українська армія має перевагу, і ворога відбивають.
Але коли ліміти на стрільбу менші за потреби для пристрілки - важко втримати позиції, і там росіянам подекуди вдається продавити нашу оборону. Бо коли б'є ворог, але по ньому б'ють у відповідь, люди витримують. Не витримують, коли тривалий час по визначених цілях нема чим завдати удар. Але наші бійці відходять та чіпляються за новий рубіж, стійкість та боєздатність українських військ попри усі втрати просто вражає.
Важко навіть словами описати масовий героїзм, який проявляють українські війська на фронті. Якщо підрозділ має досвід, злагодженість та управління, вони не здають без жорстокого бою жодного опорного пункту. Так, інколи бійці відходять, так, трапляються проблеми в управлінні - але кожен раз це відбувається під сильним вогнем, і кожну можливість для повернення позицій намагаються використати.
Але сучасна війна - це передуім логістика, логістика та логістика. Логістика це означає не просто мати потрібні речі взагалі десь, а мати їх вчасно у тому місці, де найтяжче становище. Для всіх і всюди не вистачить, але важливо, щоб вистачило саме там, де ворог намагається прорватись.
Не можна висувати претензій до піхоти, якщо на її підтримку не уражаються видимі цілі, якщо на це не вистачає снарядів. Розсідуваннями це не покращити, піхота робить все можливе і неможливе, і тримає фронт в таких умовах, в яких російська армія тікає.
На напрямках головних ударів російських військ потрібні боєприпаси, і як тільки це станеться, другий наступ Путіна на Донбасі буде зупинено.
У нас достатньо людей, достатньо професійних воїнів, але нам треба більше снарядів, набагато більше, нам потрібні дрони для корегування та професійна організація бойвої роботи у кожній ланці.
На Донбасі наші артилеристи мріють, щоб нові гармати, які нам почали постачати наші союзники, отримали передусім кадрові артилерийські частини з досвідченими та злагодженими розрахунками, які не треба довго навчати. У комплексі з дронами та засобами корегування це не тільки зупинить російський наступ - це дозволить його розгромити.
Наша армія впевнена у нашій перемозі. Тепер справа за тим, як швидко снаряди та системи корегування опиняться на найважливіших ділянках.
На мою думку, російський наступ на Донбасі буде зупинено, і сили для цього у нас вже є, треба покращувати логістику, своїм героїзмом українська армія та народ виграли час, і тепер все залежить від швидкості розгортання та якості застосування артилерії та снарядів, які постачаються з країн НАТО.
Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ
Учора обстріляли Одесу. Ракета влучила у середні поверхи багатоповерхівки ж/к ТИРАС, яка була споруджена не дуже давно і загороджувала проліт по прямій з моря до будівлі ОблДАІ. Так само як у перші дні війни на Лобановського у Києві ракета влучила у середній поверх багатоповерхівки, якої теж не було на картах міста до 2014 року.
Калібри, іскандери та інші реактивні ********** кожен мають особливу траекторію руху, зважаючи на власну масу (інерція) і габарити, рулі, швидкість, параметри атмосфери (температура, опади, тиск, вітер), і всі ці параметри є державною таємницею Російської Федерації.
Але якщо проаналізувати численні випадки влучень цими ************ як по цілі так і мимо (висота влучення, азимут), випадки збиття цих *********** (висота, траєкторія, азимут), випадки пеленгу (маршрут, точки запуску, швидкість), погодні умови, місцевість (наявність перешкод на марші у вигляді побудованих за останні 8 років відсутності в Україні Яндекс-картографів багатоповерхівок), можна з легкістю розкрити цю державну таємницю.
Це дасть можливість споруджувати на шляху і на висоті можливого прольоту реактивних *********** штучних фізичних перешкод у вигляді АЕРОСТАТІВ, повітряних куль, зондів, диріжаблів, з якими будуть контактувати ракети. На цих забутих з часів оборони Москви 1941 року перешкодах можна встановлювати ПЗРК з головками самонаведення, які дозволять при дистанційному запуску вражати по тепловому сліду реактивні **********, які будуть віддалятися від перешкод в радіусі дії цих ПЗРК.
Виготовлення аеростатів не є дорогим задоволенням, їх можна виготовляти в Україні, зате їх встановлення на відстані 30-50 км від густонаселених тилових міст і у самих містах дозволить сподіватися на захист від цих видів ***********.
Ймовірно, такі артсистеми не зможуть працювати при 100% наповненні порохового заряду і при максимальній дальності, вони не будуть мати тактичного значення рівня батальйону чи бригади, але у будь-якому випадку значно підсилять роботу мінометних підрозділів рівня роти, можуть бути допущені як мортири.
Такого роду роботу можуть виконувати в Україні і за її межами багато хто, просто не хочу тут про них писати.
Він працював у Яніка і робив йому піар, а отже обсирав Майдан.
Швидко в Україні люди забувають минулі "досягнення " деяких та їх оточення й возносять у "Герої" тих до кого є баАгато питань.
було б бажання
то орки відчутно просунулися у Луганській обл. - там, де не має ешелонованої оборони, як навпроти Донецька. Сєверодонецьк та Лисичанськ тепер під великим питанням.
а розслідувати та розстрілювати за таке у воєнний час?! розстрілювати!!! на місці.
https://mil.in.ua/uk/news/vyyavleno-problemy-vitchyznyanyh-152-mm-snaryadiv/
я правильно розумію?
1. Чи наші військові виші які готують артилеристів мають в своїй програмі навчання по натівській номенклатурі (найбільш ходові гаубиці наприклад)? Мабуть була б можливість правдами чи неправдами доставити в Україну кілька гаубиць для навчального процесу. Ті ж самі 155 мм снаряди Туреччина нам продавала.
2. Чи була спроба домовитись з нашими союзниками до початку війни організувати навчання по натівський номенклатурі озброєння? (якщо перший пункт було важко реалізувати)?
3. Чи була спроба домовитись з нашими союзниками до початку війни вивезти уцілілі 152 мм снаряди на тимчасове зберігання щоб в час Х їх забрати, а не чекати?