Аеророзвідник Сергій Хаджинов: "Коли ти коригуєш, ти на зв‘язку з артилеристами. І якщо влучення, то ти верещиш: "Влучив! Повторюй!" І він радісно верещить: "Плюс!". Це завжди велика радість"

Автор: Євген Кузьменко

Дзвінок "Цензора" знайшов Сергія Хаджинова у роботі: його з Олегом Пушаком екіпаж "Автомайдан" готував неприємні сюрпризи для ворога десь на межі Миколаївської і Херсонської областей, в районі між Олександрівкою та Снігурівкою. Хаджинов і його колеги займаються дуже важливою справою, адже якщо цю війну називають війною артилерій, то Аеророзвідка, у якій він воює, — це очі артилерії, це безцінна інформація, без якої не буде влучності та ефективності.

Хоча що це я викладаю все своїми словами? Зараз Сергій все сам вам розповість.

***

- Що являє собою "Аеророзвідка"? Яким є нині її місце в структурі українського війська?

- "Аеророзвідка" - громадська організація, яка виникла ще в 2014 році. Один зі співзасновників - автомайданівець і мій побратим з часів Революції Гідності – Ярослав Гончар. Зараз Аеророзвідка інтегрована в бойові підрозділи на всіх напрямках фронту, які знищують ворога буквально цілодобово. Якщо наситити екіпажами Аеророзвідки певну ділянку фронту, то можна здвинути всю лінію зіткнення без жодних втрат. Крім того, Аеророзвідка самостійно проводить операції, деталі яких оголошувати не можна і які суттєво підвищують нашу оперативну обізнаність. Ворог на тимчасово окупованій території під прозорим ковпаком і Великий Брат уважно стежить онлайн за кожною його дією. Ще Аеророзвідка - це аналітична команда, яка є зв`язком між громадськістю, структурами НАТО, Міністерством оборони, ЗСУ, МВС, ГУР, СБУ. Я можу не до кінця розуміти всі наші структурні частини, але те, що можна побачити, - це ситуаційні центри Аеророзвідки, які розгорнуті по напрямках бойових дій. Це своєрідні міжвідомчі штаби, в яких  щодня відбуваються зустрічі і наради різних бойових підрозділів, розвідників і так далі. А ще це інтеграційна платформа розвідданих "Дельта".

Сергій Хаджинов, Ярослав Гончар, Олег Пушак

- А що це за система?

- Це "хмарна" платформа, що фіксує всі розвіддані про ворога і агрегує їх у зручному форматі для аналізу. Джерело не тільки фото/відео з наших БПЛА, але й, наприклад, дані від населення на тимчасово окупованих територіях, супутникові знімки від союзників, дані від мобільних операторів, дорожні камери та інше. Дельта має інтегровані інструменти для аналізу та планування бойової операції. Створюється ситуативна обізнаність, якою можуть користуватися всі. Будь який командир бригади, батальйону, роти може, не чекаючи наказу згори, спланувати і здійснити операцію по знищенню ворога, що стоїть поруч.

- Оскільки це матеріал - не для спеців аеророзвідки, а для читача категорії "дилетант", поясни будь-ласка, чим тобі як аеророзвіднику доводиться займатися? От прокинувся вранці Сергій Хаджинов, поїв, почистив зуби - а далі?

- Спробую розповісти тим, хто не в курсі. Аеророзвідка двома словами - це очі. Ти можеш мати якусь дуже гарну велику гармату 155-го натівського калібру, і вона буде кудись стріляти. Але щоб влучити, тобі потрібні очі на місці. Ти маєш дивитися, куди прилетів снаряд, і якщо трішки не туди, ти маєш скоригувати, передати артилеристам: візьміть трохи ліворуч. І тоді арта з двох-трьох пострілів влучає.

А ще це можуть бути "очі" спеціальних штурмових підрозділів, які йдуть на зачистку чи штурм позицій ворога, населеного пункту і т.і. Тобто ти висиш у повітрі - і якщо бачиш, що ворог вибіг з якоїсь там посадки, попереджаєш наші штурмові підрозділи. Або ти просто можеш літати над окупованою чи навіть нашою територією, щоби розвідувати обстановку.

Зачистка с. Богданівка, Київська область, 31.03.2022

Все це треба робити майже цілодобово і багато разів. Бо війна зараз така: хто перший побачив - той і переможець.

Мій розпорядок дня такий: я прокидаюсь і збираю обладнання. Мій екіпаж - це я і Олег Пушак. Оскільки ми обидва автомайданівці, то й екіпаж називається "Автомайдан". Ми літаємо різними безпілотниками, в нас їх декілька штук. Маємо "Старлінк" з автономною системою живлення. Тобто ми - автономний екіпаж з автомобілем, з інструментарієм, які нам дозволяють бути незалежними десь навіть тиждень. У нас є все: вода, шоколадки "Снікерс"(сміється. - Є.К.). І ми можемо виїхати на будь-яку точку, щоб зробити будь-яку роботу. Це або розвідка або коригування артилерії різних калібрів. Або ж просто бути у розпорядженні штурмових підрозділів.

Екіпаж "Автомайдан"

- І до якої години працюєте?

- Загалом можна працювати і всю добу - але оскільки дрони у нас із обмеженнями, ми працюємо вдень, коли є світло. Але є, навпаки, такі підрозділи "Аеророзвідки", які працюють тільки вночі. Вдень вони, як сови, сплять, а вночі у них дрони з інфрачервоними "очима" працюють. Це аси Аеророзвідки. На вигляд як космодесантники. Керують авто в повній темряві із виключеними фарами, з приборами нічного бачення на очах. Під’їжджають на нуль. Запускають секретні дрони виробництва Аеророзвідки і на русню, що сидить в окопах або в техніці, прилітають десятки кілограм смерті з нічного неба. В результаті не всі вороги прокидаються вранці живими або неушкодженими.

- Для того, щоб служити в "Аеророзвідці" і працювати з дронами, чи треба мати якусь спеціальну освіту?

- Напевно, що треба мати вищу освіту. Плюс якісь навички у техніці, адже ти увесь час вирішуєш якісь задачі по обладнанню і роботі безпілотника; думаєш, як налагодити радіозв’язок з передовими ротами чи артою, звідки краще злетіти і по якому маршруту щоб обдурити РЕБ (станції радіоелектронних перешкод) ворога. Ти маєш бути обізнаний в комп’ютерній техніці, маєш вміти планувати місію, бути ситуаційно обізнаним і так далі.

Взагалі-то мені здається, що більшість людей в Україні цілком можуть це робити.

- З якими апаратами і проти яких апаратів вам доводиться працювати?

- У нас дрони Маvic3; з комерційних дронів вони зараз, я вважаю, найкращі. Вони прошиті таким чином, що ворог просто не бачить, де ми знаходимося. Є така програма Aeroscope, яку випускає виробник цих дронів — компанія DJI. Це така система для урядових структур, щоб ті могли бачити польоти всіх дронів у певному радіусі. За допомогою цієї програми можна бачити, звідки дрон піднявся у повітря, де стоїть пілот і куди летить дрон.

- І цією програмою, звичайно користуєтеся і ви, і ворог?

- Так, обидві. Але є нюанс. Зараз Aeroscope бачить, що вони роблять і не бачить, що робимо ми. До речі, однією з наших переваг над ворогом є те, що наші люди постійно проявляють ініціативу, швидко щось винаходять, удосконалюють. Це тому, що в нас війна по-справжньому народна. А у ворога навпаки – світлі голові з мізками війну не підтримують і скоріше за все вже втекли з країни. Тобто проти нас воює досить тупий біоматеріал. Ніякої нової прошивки комерційних дронів вони не зробили — тому ми бачимо, де вони літають; де знаходиться пілот і таке інше. Наразі це наша перевага. Але не виключено, що колись і вони дійдуть до такого рівня. Тому зараз ми вже готуємось перейти на "левел ап".

Якщо ж говорити про безпілотники, то ворог на 90% використовує "Орлани". Це БПЛА типу "крило", не "мультиротор", як Mavic-3. У нас, до речі, працюють не тільки Mavic-3; це тільки наш екіпаж ним керує, є екіпажі, які літають на дронах українського виробництва: "Лелеки", "Фурії", "Sparrow"; до речі це дуже класні дрони типу "крило" на відміну від ворога, мають електричний двигун; у нього майже немає теплової сигнатури, тому на нього неможливо навести якусь ракету типу "Стінгера"; треба лише візуальний контакт, щоб кулеметом збити чи зеніткою.

— У перші тижні війни величезну популярність у нас отримали турецькі безпілотники "Байрактар". Всі чули про їхні подвиги на передовій. І зараз від "байрактарів" очікують якихось неймовірних досягнень, при тому, що хвиля таких новин давно вщухла. Роз’ясни, будь ласка, читачам, чому на цій стадії війни очікування від "байрактарів" є завищеними?

— "Байрактарами" командує Генштаб ЗСУ. Скільки там одиниць їх у нас залишилося — ніхто не скаже, і правильно зробить: нехай ворог думає, що в нас вже ні**я не залишилося. Нехай буде, як на острові Зміїному, де крейсер підійшов - і "Байрактар" його "**бнув". Бо саме "Байрактар" наводив; у нього є оптика, яка дозволяє це робити.

Так само і зараз; вже деякий час немає нових відосів про те, як "Байрактар" щось знищує. Можливо це спеціально робиться. Взагалі, "Байрактар" у використанні Україною  - це стратегічний безпілотник. Тобто він вирішує щось серйозне; наприклад, крейсер "Москва" завалить. А при цьому на 90% війни є потреби у тактичних дронах, які просто щось розвідують і коригують ураження, яке здійснює наша артилерія або інші сили.

Ми маємо бути попереду ворога, і тому, наприклад, наш екіпаж зараз починає навчання на інший тип БПЛА - "крило". Це дозволить нам глибше літати на територію ворога і коригувати вогонь артилерії, яка б’є не тільки на 10-15 км, а й на 20-30.

— В чому є перевага у технічному рівні і підготовці нашої аеророзвідки,  а в чому плюси на боці росіян?

— Скажімо так: у них кількість цих "орланів" - величезна. Ми їх збиваємо, збиваємо, але вони весь час десь літають. При цьому, крім орланів, ми в них не бачимо масового використання інших типів БПЛА або комерційних дронів. Буває таке, що десь 5-7 "Мавіків" у них можуть літати одночасно. Але ми бачимо, де знаходяться їхні пілоти, наводимо артилерію, знищуємо, і вони більше не літають. Щоб ти розумів: ми зараз з тобою говоримо, а в повітрі над Миколаївською і Херсонською областю літають сотні, а можливо, тисячі дронів. Наших дронів! У ворога в десятки разів менше.

Крім того, на росії, на відміну від України, вертикально інтегроване суспільство: царь-бояре-кріпаки. Держава/армія окремо, народ окремо. Тобто поки через всю їхню армійську вертикаль і бюрократію не пройде команда використовувати ось цей дрон, поки вони його офіційно не закуплять у якогось там китайського виробника - до тієї миті, за великим винятком, вони не отримають дрон на передову.

— А в чому відмінність такого підходу від нас?

— В тому, що ми можемо діяти дуже швидко. От, припустімо, збили у нас якийсь "Мавік 3", і вже за кілька днів від волонтерів отримали інший "Мавік". Його "прошили" інші волонтери з IT без участі Збройних сил — і от я вже знову виконую бойове завдання!

— Ти сказав, що якщо ви бачите місцезнаходження пілотів ворога, ви можете навести на них артилерію. А по вас артилерію намагалися навести?

— Останнім часом ми цього уникали, але коли працювали під Києвом, це траплялося майже кожного дня. Тобто вони бачили, де знаходиться пілот — і ми просто тікали від точки старту. І дуже швидко по тій точці прилітало.

— Скільки приблизно коштують дрони?

— Наш "Мавік 3" десь 100 тисяч гривень. Але якщо це серйозні дрони, то вони можуть коштувати сотні тисяч, можливо, навіть, мільйонів, доларів. От чому "Аеророзвідка" зараз отримує від спонсорів більше мільйона, аби закупити дуже крутий дрон революційної спроможності.

— Але ж окрім дронів мають бути підготовлені люди і сучасне обладнання…

— Звісно. Мають бути підготовлені екіпажі з досвідом. І ще величезну роль відіграє досвід саме в умовах бойових дій. До масштабного вторгнення ми з Олегом Пушаком літали дронами над будинками суддів і прокурорів в рамках проєкту Prosud Автомайдану і думали, що ми круті пілоти, бо до того робили це декілька років. Але під впливом ворожого РЕБу, коли ти не бачиш, де ти знаходишся, супутників нуль, радіоканал майже мертвий, відеосигналу нема — за таких обставин літати просто неможливо, але треба! Ви не знайдете як це робити ані в інструкціях виробника ані в ютюбі. В перший наш день в Аеророзвідці на початку березня Ярослав Гончар дав нам дрон і завдання. В той же день цей дрон із стрілецької зброї збила русня під Мотижином. На другий день Ярик дав нам ще один дрон, який ми також втратили через невдалу посадку на очерет під Макаровом. Він дав нам третій дрон, який ми теж моментально втратили через ворожий РЕБ під Стоянкою. І коли Ярик віддавав нам четвертий, то сказав: - хлопці, стоп! кожного дня по дрону це занадто навіть у бойових умовах. Це ваш останній. Починайте вчитися. Ну і ми вже його оберігали як могли. Їздили на місії з іншими командами – дивились, як вони працюють. Зрештою ми той четвертий дрон теж втратили, але він прожив майже місяць, що супердовго в бойових умовах. Після кожної невдачі ми з Олегом аналізуємо причину і щось змінюємо в настройках обладнання чи в тактиці.

— Скажи, а як часто розвідникам доводиться йти не те що на нуль, а й на мінус 1, щоб підібрати дорогоцінний дрон?

— Такі випадки трапляються, але ми дуже не рекомендуємо це робити (і самі цього не робимо). Тому що вороги можуть влаштувати засідку або обстріл: вони бачать, що дрон впав і очікують, що хтось буде його підбирати. Тому краще втратити дрон, аніж досвідчений екіпаж, який може отримати інший дрон і потім вбивати ворога.

— Яку реакцію ви отримуєте від артилеристів, коли ефективно навели їх на ворожий об’єкт? Що вони кажуть у таких випадках?

— (Голосно сміється від недолугості запитання, - Є.К.) Ну, як це — "що кажуть"? Радіють так, як ми. Знову ж таки, ми ж їм говоримо, влучили вони чи ні. Бо коли ти коригуєш, ти на зв‘язку з артилеристами по вотсапу або по рації. І якщо влучення, то ти верещиш: "Влучив! Повторюй!" І він радісно верещить: "Плюс!". Це завжди велика радість.

Снігурівка, травень 2022. Сергій Хаджинов: "Русня горить, але просить ще"

— Скажи, а чи багато доводиться тобі і твоїм колегам з "Аеророзвідки" мучитися щодо застарілості доктрини, поглядів і традицій в нашій армії?

— Знаєш, все це дуже відносно. Наприклад, у мене в моєму житті не було жодного армійського досвіду. І я ніколи не думав, що буду на цьому напрямку щось таке робити. І коли я був цивільною людиною, дивився новини і читав наші медіа з Фейсбуком, то в мене було таке враження, що наша армія має безліч проблем. Але коли я опинився в ЗСУ, то побачив, що все не так погано. І в мене скоріше позитивне враження від тутешньої ситуації. Хоча я бачу те, що зараз ЗСУ складаються з двох частин: радянської армії і новітньої натівської. І поступово ця натівська армія перемагає.

***

Охочі допомогти Аеророзвідці можуть скористатися інформацією за посиланням.

 Євген Кузьменко, Цензор. НЕТ