"Іншого шансу у Грузії може не бути". Чому грузини хочуть, але не можуть об’єднатися?

Автор: Ірина Сампан

Така контроверсійна Грузія, як зараз, нагадала мені Україну зразка 2013 року. При владі проросійські сили, що ухвалюють антидемократичні закони, слабка опозиція, яка не здатна об’єднатися заради порятунку країни, кремлівські наративи майже на всіх телеканалах, великий соціальний розрив між елітою та середньою ланкою, корупція. А ще російський бізнес всюди, звідусіль лунає російська мова, російська попса і шансон. Але з іншого боку - красива гірська країна, переповнена туристами столиця і освічена грузинська молодь, що прагне бути частиною великої європейської родини.

До речі, молодь у Грузії погано знає російську, частіше – розуміють її, але принципово говорять з іноземцями англійською; між собою, звісно, грузинською.

"Я з Тбілісі, але російську знаю, бо в дитинстві дивився мультики, а згодом молодіжні серіали, перекладені російською", - розповідає Нодар Рухадзе, молодий хлопець, член руху "Сірцхвіліа". Він одягнений у чорну худі з українською символікою.

"А я, якщо дозволите, говоритиму англійською, тому що російську трохи розумію, але говорити не можу", - підхоплює його колега Георгі Мжаванадзе.

Ми зустрілися в головному офісі руху, на вхідних дверях у під’їзд була маленька наклейка "We are Europe". На столах розкладені різноманітні плакати "Stand with Ukraine", карикатури на Путіна, заклики звільнити Лазаре (про нього розповім пізніше).

 Георгі Мжаванадзе (праворуч) й Нодар Рухадзе (ліворуч), члени руху "Сірцхвіліа"

Рух "Сірцхвіліа" (з грузинської означає "ганьба", "сором") вважається в Грузії помірно радикальним, вже декілька останніх років молодь організовує різні мітинги. І Георгі, й Нодара декілька разів арештовували за нібито порушення під час цих заходів. Зокрема активісти "Сірцхвіліа" брали участь і у масових протестах на початку березня цього року проти закону про "іноземних агентів". Нагадаю, що згідно з документом, ЗМІ та громадським організаціям, які отримують фінансування з-за кордону, надаватимуть статус "агентів іноземного впливу". За порушення закону передбачено покарання у вигляді позбавлення волі або штрафу. Аналогічний закон діє в Росії.

Це обурило людей, і 7 березня почалися багатотисячні протести у великих містах Грузії, зокрема і в Тбілісі. У ніч проти 8 березня силовики розігнали учасників акції протесту, застосовуючи водомети та сльозогінний газ. Також відбулися масові затримання. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі підтримала протестувальників і пообіцяла накласти вето на закон про "іноземних агентів", якщо парламент його ухвалить. Проте 9 березня голосування провалили, правляча партія "Грузинська мрія" та ініціатори документа "Сила народу" виконали вимогу протестувальників, закон не був прийнятий і протести вщухли.

"Ви ж розумієте, що люди, які сидять в уряді, не самостійні, ними керують різні російські організації. Це звичайний російський проєкт, - вважає грузинський воєнний експерт, екскомандувач грузинським контингентом в Афганістані полковник Лаша Берідзе. - Будьмо відверті, грузинська опозиція дуже слабка, проте суспільство – сильне. І щоб контролювати це суспільство, потрібно заглушити всі незалежні неурядові організації, які впливають на суспільну думку. Все як у Росії: спочатку необхідно оголосити агентами, потім якщо це пройде, почати їх арештовувати, потім вбивати – все, що завгодно. У автократії апетит великий. Але народ дав їм зрозуміти, що це була червона лінія", - додає він.

Лаша Берідзе

За словами експерта, це була червона лінія не лише для НГО, а й для молоді, для студентів, які бачать своє майбутнє в Європейському союзі, а не в Росії.

"Люди дуже чітко бачили, що це російський закон, тому що наша влада має ті самі пропагандистські меседжі, що й Путін. Так, наприклад, деякі ЗМІ та деякі організації поширювали відео, де Путін розповідає про закон про іноземних агентів впливу в Росії. І наша влада повторювала ті самі меседжі без жодних змін. Не всі читали цей закон, але всі знали, що це російський закон. Тут всі усвідомлюють, що таке авторитарна система в Росії на чолі з Путіним. Ми знали, що цей закон зашкодить нашій демократії, особливо в той час, коли ми очікуємо статус кандидата в ЄС. Наші партнери, США, НАТО, - всі відзначили, що цей закон точно завадить нашій перспективі в Європейському Союзі", - наголошує Георгі Мжаванадзе.

Тому неприйняття закону про "іноагентів" не означає, що протести закінчилися і всі розійшлися по домівках. У грузинів тепер нові вимоги до влади.

Відсутність лідера та слабкість опозиції

Однією з найвагоміших причин, чому протести в березні не переросли у щось більше і тривали недовго, це те, що мітинг не було кому очолити. Не знайшлося лідера, який би повів людей за собою. Більшість протестувальників – це молодь, і вони не поважають ані владу, ані опозицію. Якщо згадати Майдан, то рівень самоорганізації українців був від початку високий: намети, сотні, польова кухня, охорона, підвози харчів, шин, дров і так далі. В грузинів такого не було, і поки, як стверджують самі протестувальники, бути не може. Немає жодної фігури на горизонті, ні серед політиків, ні серед публічних людей, журналістів чи лідерів думок.

"Я вважаю, що і проблема, але й перевага грузинського громадянського суспільства у тому, що сьогодні ми не маємо одного чіткого лідера, і у нас немає однозначно переможної великої політичної партії. Люди не довіряють ні політичним партіям, ні партіям-самогубцям - дискредитовані усі, й "Грузинська мрія" доклала багато зусиль, щоб усі мали поганий вигляд, і жоден політичний гравець не міг запропонувати вирішення проблеми", - розповідає Георгі Мжаванадзе.

Один з лідерів руху "Сірцхвіліа" Георгі Мжаванадзе

Активіст "Сірцхвілія" також згадує, як під час мітингів у березні представники опозиційних партій вийшли на сцену, але їх швидко освистали люди.

"Я не думаю, що це погано, оскільки вважаю, що грузинський народ набагато розвиненіший, ніж наш політичний істеблішмент. Ми майже чотири роки тому провели одну з наших найбільших демонстрацій, де вимагали виборчої реформи в Грузії, а саме запровадження пропорційних виборів", - додає Нодар.

Якщо пригадати події червня 2019 року, то протести у Тбілісі почалися після того, як депутат Держдуми Росії, комуніст Сергій Гаврилов вів засідання Міжпарламентської асамблеї православ’я у Тбілісі, сидячи у кріслі спікера грузинського парламенту. А перед своїм візитом розповідав, що треба визнати гурзинські окуповані території Абхазію й Південну Осетію "незалежними державами". Тому людям це не сподобалося і змусило їх вийти на вулиці. І вже тоді зміна виборчої системи була однією з вимог учасників протестів. А саме відмова від виборів за мажоритарною системою на користь пропорційної. Правляча партія "Грузинська мрія" під тиском протестів обіцяла виконати вимоги, але вже в листопаді законопроєкт провалили. І знову люди вийшли на вулиці. Зійшлися на тому, що парламентські вибори 2020 року відбудуться за системою "120 на 30" (120 депутатів будуть обрані за пропорційною системою, 30 - за мажоритарною). Прохідний бар'єр встановлять на рівні 1% (в Україні - 5%). Одній партії для формування більшості в парламенті необхідно буде щонайменше 40% голосів виборців.

Річ у тому, що "Грузинська мрія", засновником і фактичним керівником є олігарх Бідзіна Іванішвілі, тримає усі керівні посади і призначає на них необхідних собі людей. Тому навіть якщо опозиційні партії й проходять на виборах, вони отримують незначний вплив на прийняття рішень в парламенті.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

"Кожен українець добре зрозуміє, що таке мати олігарха при владі. Це як "Партія регіонів". Олігарх – це не так страшно, але російський олігарх – ось це страшно. Українські олігархи здебільшого заробили своє майно в Україні, а Іванішвілі - в Росії", - порівнює ситуацію експерт Лаша Берідзе.

У 2012 році, як тільки "Грузинська мрія" прийшла до влади, вона оголосила прозахідний курс, але також намагалася налагодити відносини з Росією. "Але Бідзіна поволі повів країну не в той бік. Особисто на мою думку, він дозволив російським спецслужбам поставити своїх людей на посади міністрів та інші високі посади. Тому якщо вони не отримують інструкції з Москви, іншою логікою це неможливо пояснити", - каже Лаша Берідзе.

Тому нині ситуація в Грузії доволі складна в сенсі появи нових лідерів з чистою репутацією, за якими би пішли люди. Єдине, що може спрацювати, це саме громадські незалежні організації з активною позицією і прозахідним курсом.

"Нам також потрібні нові лідери, тому що всі ці люди в політиці близько 30 років. Громадяням вони вже набридли, їм більше не вірять, тому що кожен з них хоч раз був при владі. І вони розчаровували людей у різні часи. Насправді ми (рух "Сірцхвіліа", - ред.) час від часу були такими лідерами, тому що за чотири останні роки найбільші мітинги в Грузії організовували ми. Люди також закликали нас прийти в політику. Але на початку нашого шляху ми вважали, що маємо бути корисні для громадянського суспільства тут, на своєму місці. Зараз ми вже почали працювати над розширенням нашого руху і знайшли нову політичну платформу", - ділиться Георгі Мжаванадзе.

Як грузинів Україною лякають

Провладна "Грузинська мрія" називає протестувальників, опозицію, громадські організації, Україну, західних партнерів загальним поняттям "партія глобальної війни". Тобто для грузинського електорату риторика у влади така: "Ми не хочемо війни, як в Україні, все робимо для того, щоб радикалізації не сталося. А вони – "партія війни" – розхитують суспільство і тягнуть нас в хаос". Старше покоління грузинів пам’ятають, що таке війни, і на них ці залякування можуть подіяти. Але молоде покоління знає про війну тільки з розповідей її учасників. Молоде активне покоління підтримує Україну, тому що вона бореться за свою демократію, незалежність і європейське майбутнє.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023 р.

"Було дуже багато способів допомогти Україні, як тільки почалося вторгнення, - вважає воєнний експерт Лаша Берідзе. - Так, в Грузії немає особливої зброї, це можна якось виправдати і правильно прокомунікувати. От ми не можемо вам передати зброю чи техніку, бо ми самі з дня на день чекаємо на вторгнення, але у нас є машини швидкої допомоги. Їх можна було передати. Можна було спорядження передати. Але інша справа, якщо ти ходиш по лезу і не хочеш когось там розгнівати. Тому влада цього не зробила, не допомагала, виправдовуючись тим, що Україна певний час підтримувала Саакашвілі. Це велика дурня", - вважає Лаша Берідзе.

До речі, підтримка грузинами України, захоплення українськими Збройними силами, заклики до того, що треба покінчити з російською агресією та впливом у Грузії, також має тут свою назву. Українізація. Але в негативному сенсі, тотожне чомусь радикальному, націоналістичному, бунтівному. Ці наративи ширяться від депутатів провладної партії в ефірах, у соцмережах та інших майданчиках.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

Ось, наприклад, реакція на санкції США проти чотирьох високопоставлених грузинських суддів депутата правлячої партії, знаменитого своєю емоційністю та нецензурною лексикою у висловлюваннях Дмитра Самхарадзе: ".....Рішення не пускати наших суддів до Америки – несправедливість, цинізм та найважча образа Грузії!" Війни все одно не буде! Режим Саакашвілі теж не повернеться! Ніхто не зможе українізувати та підпалити нашу країну!" - написав Самхарадзе у Facebook.

А ось цитата з виступу прем’єр-міністра Грузії Іраклі Гарібашвілі 24 березня цього року: "Реальна небезпека сьогодні - це той самий план, який існує проти нашої країни, так званий "план українізації". Це відкриття, передусім, так званого "другого фронту". Хочу всім нагадати, що сьогодні наша країна ще не є членом Євросоюзу чи НАТО, у нас немає гарантій безпеки. Ще раз повторюю: 20 відсотків території нашої країни окуповані ядерною державою номер один".

Але як же грузини могли забути про те, що на них 15 років тому напала Росія, окупувала частину територій, вбивала їхніх військових і цивільних? Тепер, у 2023 році Грузія стала однією з країн, яка радо приймає російських біженців, здає їм апартаменти, дає їм робочі місця, веде торгівлю тощо.

"Грузини не забули, це неможливо. Просто з 2012 року у нас працює пропаганда, що у війні 2008-го винна не так Росія, як Саакашвілі. Що він своїми діями спровокував цю війну чи напад Росії. Ці наративи лунали відтоді, як прийшла до влади "Грузинська мрія". Тому маніпулювати людьми дуже легко, коли вони насправді побачили, який вигляд має війна", - каже Надар Рухадзе.

У Грузії більшість телеканалів контрольовані урядом, і лише 3-4 медіа є незалежними, також присутнє російське телебачення. Тому пропаганда про те, що "влада хоче убезпечити народ від наступної війни" з Росією чи якогось громадянського конфлікту може спрацювати на наступних парламентських виборах 2024 року, вважають активісти, і "Грузинська мрія" знову має шанс перемогти.

"Сатаністи", "радикали", "терористи"

Саме цими словами влада намагається дискредитувати протестувальників, пояснюючи таким чином, що бореться проти зла. Теж все як в Росії.

Один з учасників протестів Лазаре Григоріадіс був затриманий поліцією в Тбілісі в ніч на 29 березня, тобто через 20 днів після протестів. За даними слідства, хлопець двічі кинув "коктейль Молотова" у спепризначенців. Слідство також стверджує, що саме він у ніч на 9 березня підпалив автомобіль МВС, завдавши збитків бюджету в розмірі 39 500 ларі (більш ніж пів мільйона гривень 575 тис. грн). Григоріадіса засудили до двох місяців арешту як запобіжний захід. Адвокати заявили, що слідство не надало жодних доказів, окрім відео, як людина в масці кидає коктейлі, тому оскаржили це рішення, правозахисники вважають арешт хлопця неправомірним, і протестувальники вже декілька разів проводили мітинги на його підтримку і готують наступну акцію на 1 травня.

Але тут цікавий наступний момент: активісти "Сірцхвіліа", політологи та опозиція вважають, що слідство обрало Григоріадіса "як обличчя протесту не просто так", а через його яскраву зовнішність. Рожеве волосся, тату навколо очей, пірсинг. Лідер "Грузинської мрії" Іраклій Кобахідзе назвав Лазаре людиною "порушеної орієнтації", а прем'єр до цього говорив про мітингувальників як про людей у "сатанинській формі".

Лазаре Григоріадіс

"І це теж пряме копіювання риторики Путіна, тому що він і його адміністрація також описує протестувальників проти нього як сатаністів, антицерковників і тому подібне. Лазаре мав такий вигляд з його татуюваннями на очах і світлим фарбованим волоссям, його подачею й настроєм. Це те, чого хотіла "Грузинська мрія", вони думали, що так легше буде переконати людей, що він винен через його зовнішність", - пояснює член "Сірцхвіліа" Надар Рухадзе.

Проте вийшло навпаки. Хлопця підтримали його однодумці, його тату на очах стало мейнстрімом, деякі молоді люди прийшли на акцію підтримки з зачіскою "під Лазаре". На плакатах, які готуює рух "Сірцхвіліа" на травневий мітинг на підтримку Лазаре Григоріадіса зображене око у жовто-блакитних кольорах.

Георгі Мжаванадзе й Нодар Рухадзе в головному офісі руху "Сірцхвіліа"

Вимоги у протестувальників і доля Саакашвілі

Тож щоб отримати статус кандидата у члени Європейського Союзу, грузинська влада повинна виконати 12 пунктів. В країні необхідно провести судову реформу, деолігархізацію, знизити рівень корупції та деполяризації (простіше, розколу) у парламенті та суспільстві в цілому, забезпечити свободу слова у ЗМІ.

"Такого вікна можливостей, як зараз, може не бути в майбутньому. Зараз ми втрачаємо це вікно, цілий рік вже втратили. Тому що російська атака на Україну, хочемо ми того чи ні, створила унікальні геополітичні можливості: або ми інтегруємося в ЄС і НАТО, або завжди будемо мати конфлікт з Росією. Чому Грузія відстала, навіть мені важко сказати. Тому я не знаю, чи скинуть владу шляхом революції чи за допомогою виборів. Опозиція слабка, вони будуть і далі лише тости виголошувати, що хтось хороший чи поганий, чи можливо, розроблять якусь практичну стратегію, як змінити цю владу?" - каже експерт Лаша Берідзе.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

Проте опозиція розділена настільки, що проводить окремі мітинги, хоча усі незгодні з владою "Грузинської мрії" й олігархом Бідзіною Іванішвілі, вимагають одного й того ж. Перше - це змінити курс із російського на європейський, а також звільнити політичних в’язнів. І на цьому пункті ламаються списи і розбиваються табори. Партія "Єдиний національний рух" (ЄНР) вимагає свободи для свого лідера Міхеіла Саакашвілі, який перебуває у в’язниці, а його здоров’я погіршується з кожним днем. За ними на площу виходять деякі симпатики Саакашвілі. Всі інші, навіть якщо і розуміють, що "смерть людини такого масштабу у в’язниці буде політичною катастрофою для Грузії", не хочуть себе асоціювати з Саакашвілі і його партією.

Також політичним в’язнем у Грузії вважають і ексгендиректора телекомпанії "Руставі 2" Ніку Гварамію, якому призначили 3,5 років позбавлення волі за нібито розтрату коштів телекомпанії. Правозахисники так само вважають, що доказів було недостатньо і справа також була політично вмотивованою, навіть створили "Рух за визволення Ніки Гварамії". Тобто ще раз, Гварамія вважається лідером опозиційних ЗМІ в Грузії і він сидить у в’язниці.

9 квітня в Грузії відзначають "День національної єдності". Саме в цей день 1989 року радянські війська жорстоко розігнали антирадянську демонстрацію в Тбілісі, загинуло більше ніж 20 людей, тисячі були поранені. Для грузинів це одна з найважливіших дат у році, вони покладають квіти до меморіалів й згадують жертв тих подій.

Жінка ставить свічку біля Меморіалу загиблим 9 квітня

Учора, 9 квітня, партія колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі "Єдиний національний рух" провела акцію з вимогою звільнити свого колишнього лідера з в’язниці. Перед будівлею парламенту зібралися люди, однопартійці, виборці, вони тримали прапори Грузії, України, США та Євросоюзу. Зі сцени лунали гучні промови про злочинну грузинську владу, яка тримає Саакашвілі в заручниках.

За словами головного секретаря партії Петре Цискаріашвілі, Міхеіл Саакашвілі перебуває зараз в дуже важкому стані: "Його вага близько 60 кілограмів при зрості 1,95 метра. Це вже критична вага. Практично усі лікарі кажуть, якщо його вага буде далі зменшуватися, це велика загроза для його життя. Тому кожна акція, кожна демонстрація, яку ми проводимо, присвячується звільненню Міхеіла Саакашвілі. Ми розуміємо, що він є політичною фігурою, яку найбільше боїться грузинська влада. Якщо хтось і зможе їх змінити, то тільки він. Тому завдання цієї влади – або тримати Міхеіла в ізоляції, або в іншій країні".

Третій президент Грузії Міхеіл Саакашвілі у в’язниці

За його словами, опозиція намагається трьома шляхами звільнити свого лідера. Перше – проводити акції, друге – направлення справи Саакашвілі до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі (Цискаріашвілі наголошує, що за декілька тижнів має бути відповідь суду ), і третє – це тиск на президентку Грузії Саломе Зурабішвілі, яка має право помилувати свого колегу.

"Ми намагаємося щосили підключати наших західних партнерів, які би могли вплинути на її рішення, на її дії, вони також можуть нам допомогти", - розповідає генсек "ЄНР" Петре Цискаріашвілі.

Я пробула в країні тиждень, багато спілкувалася з людьми на вулицях, молодим та старшим поколінням, елітою, політичними аналітиками, журналістами. І всі до одного говорили про слабку опозицію і нездатність об’єднатися. В "ЄНР" не згодні з таким твердженням і заявляють, що готові до співпраці або хоча би координації дій.

"Для нашої партії немає ніякої проблеми, щоб об’єднатися з іншими опозиційними партіями чи групами. Потрібно лиш щоб у нас була одна мета – це інтеграція із Заходом, щоб отримати перемогу над цією владою. Проте щоб цього досягти, з нашої точки зору, Міша повинен бути на свободі. Людина номер один, політичний в’язень має бути на свободі. І навколо цієї цілі ми маємо об’єднуватися", - вважає Петре Цискаріашвілі.

Генсек партії запевняє, що у разі підтримки Саакашвілі і його звільнення, їхня влада не стане меншою й електорат вони не втратять.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

"Ми завжди за об’єднання. Коли була Революція троянд у 2003 році, коли Міхеіл Саакашвілі був лідером революції й об’єднав усю опозицію проти Шеварднадзе, ми змогли здобути перемогу. Тому що ця формула завжди працює – об’єднуватися, а не боротися поодинці. Але проблема в тому, що в опозиційних партій є комплекси, які не дозволяють їм об’єднатися з ЄНР – страх, що вони автоматично стануть прибічниками Саакашвілі", - підсумовує Петре Цискаріашвілі.

Мітингувальники висунули владі чотири вимоги: звільнити Лазаре Григоріадіса, відставка суддів, які нещодавно потрапили під санкції США, випустити із в’язниці Міхеіла Саакашвілі та Ніку Гварамію, й останнє – це виконати 12 умов для отримання кандидата на вступ до ЄС.

"Бій буде дуже складним, але на короткій дистанції", - виголосив зі сцени лідер ЄНР Леван Хабеїшвілі.

Про який бій ішлося, важко зрозуміти. Мітинг вдбувався спокійно, без провокацій та сутичок, лідери партії виступили зі сцени, проспівали гімн Грузії, України та Євросоюзу і поволі розійшлися. Тривало це близько п’яти годин, площа перед парламентом та частина проспекту Руставелі, були заповнені людьми. Та і взагалі за тиждень, проведений тут, я не відчула якоїсь радикалізації в повітрі чи передреволюційних настроїв. Хоча в приватних розмовах люди зізнавалися, що готові до цього.

Мітинг на підтримку Міхеіла Саакашвілі у Тбілісі, 9 квітня 2023р.

***

Найкращим підсумком буде думка, що всі чекають лідера, який би об’єднав опозицію і змістив "Грузинську мрію", провів деолігархізацію в країні і повів Грузію в бік Європейського Союзу, а не Росії. Але поки такої людини немає. Велика частина грузинів під впливом спогадів чи пропаганди не хочуть Саакашвілі, бо вважають його диктатором. Але так само люди розуміють, що його смерть у в’язниці – це точно погано. Так само в Грузії розуміють, що потрібно діяти зараз, тому що країну все більше поглинає Росія, а це ще більша загроза, ніж Саакашвілі.

Як заявив один із лідерів руху "Сірцхвіліа", "російський імперіалізм і колоніалізм були загрозою для нашої незалежності протягом останніх чотирьох чи п'яти століть. І ми розуміємо, що це екзистенційна загроза нашій незалежності, державі і спокою, і нашій національності".

Ірина Сампан, для Цензор. НЕТ