Полковник ЗСУ Анатолій Штефан (Штірліц): "Наш наступ відбувається на добре підготовлену лінію оборонних рубежів. Потрібно розуміти, що російські війська не сиділи просто так, а мінували, рили окопи, бетонували їх"

Автор: Ольга Москалюк

Більше року наш герой не давав великі інтерв’ю. Пояснює, що через напружений графік просто фізично не має часу на повноцінну комунікацію з журналістами. Але лишається активним у медійному просторі. Його відео із Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним, якому росіяни приписали "серйозні поранення", стало "вірусним" не лише в Україні, а й поза її межами. Він влучно тролить російських пропагандистів і веде у себе в Facebook та Telegram щоденну рубрику "Успішно демобілізовані", де викладає прізвища ліквідованих російських офіцерів. Здебільшого з фотографіями.

 Він – це полковник ЗСУ Анатолій Штефан на позивний Штірліц. Кадровий військовослужбовець, який за підсумками 2021 року вперше в історії України увійшов до рейтингу 100 найкращих блогерів та взяв першість у номінації "Крим та Донбас". Цю тему ми також порушили у нашій розмові, яка відбулася на початку серпня.

- Чи продовжуєш ти, як і раніше, відслідковувати, що пишуть у російських соцмережах, як працює їхня пропаганда?

- Так, це в пріоритеті, адже треба розуміти, як ворог воює проти нас і в інформаційному просторі та найголовніше – як цьому протидіяти.

- Чи є у них тут успіхи?

- У них в інформаційному просторі нічого не змінилося з початку війни у 2014 році: ті ж самі мессиджі та наративи. Головним із них є такий: українці, які підтримують владу, націю, борються з російським окупантом – це не люди. Вони нас демонізують у кожному своєму сюжеті та повідомленні.

- Таким чином підігрівають ту ненависть у росіян, яку вони до нас давно відчувають? Мені здається, пропагандою "вбивають двох зайців": продовжують воювати за мовчазної згоди народу і заохочують піти на війну тих своїх громадян, які сьогодні ще вагаються.

- Так. В цьому питання цікавою є реакція російського суспільства на війну в Україні. Адже часто можна почути: в ній винна російська влада, особисто путін. Ні! Винні усі пересічні росіяни! Гачок автомата натискає не путін, а цей звичайний росіянин, якого підтримує не влада, а дружина, яка відправила його на фронт. А на вбивство українців його благословляє московський патріархат. Так само ракету чи авіабомбу скидає не путін, а російський пілот. До речі, на початку повномасштабної війни була така історія: я поширив інформацію про збитого російського пілота, який летів бомбити Запоріжжя, а наступного дня мені з українського номера зателефонувала молода дівчина. Запитала, де знаходиться його тіло? Я уточнив, навіщо їй ця інформація? Вона говорить: "Вибачте, на жаль, це був мій рідний брат. Це питання ставлю не я, а його мати, яка також живе у Запоріжжі". Тобто пілот російського бомбардувальника родом з України, військову службу проходив у росії, і летів скидати бомбу на місто, де живуть його мати і сестра! Я їй скинув телефон гарячої лінії Міністерства оборони, щоб вона змогла туди звернутися і дізнатися, де тіло. Знаєш, мене вразив цей випадок. Вони що – якісь зомбі?! Я, як військовослужбовець, такий наказ не виконував би. По-перше, він злочинний. По-друге, це нелюдяний вчинок.

- Це прояв людських якостей чи результат російської пропаганди? Ми ж пам’ятаємо слова Геббельса: "Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою".

- Це виключно вплив багаторічної пропаганди, яка велася проти нас. Розгляньмо на прикладі питання російської мови в Україні. Росіянами постійно нарощувався її вплив та знищувалася українська культура. Авжеж, державна мова у нас одна. Але за рік ми не зможемо побороти те, що впроваджувалося сотні років зі знищенням інтелігенції та всього українського. Але вже наші онуки та правнуки спілкуватимуться здебільшого рідною мовою. Згадай, росія постійно нав’язувала думку, що українська мова – це село. А зараз ми бачимо, що вона в Україні – тренд.

- На якому рівні ми сьогодні знаходимося в цій інформаційній війні з росією?

- Ми тут протистоїмо противнику, який має переважаючі сили. У росіян - величезний медійний ресурс та колосальне фінансування пропаганди. Але я вважаю, що ми б’ємося на рівних, а в деяких випадках навіть їх перемагаємо. До прикладу, повернімося на початок - за два місяці до повномасштабного вторгнення. За підсумками 2021 року вперше в історії України кадровий військовослужбовець ЗСУ увійшов до сотні найкращих блогерів та став блогером №1 в номінації "Крим та Донбас". З цієї ситуації можна зрозуміти, що на момент повномасштабного нападу військова складова в державі вже мала відповідний рівень, переважаючи ті медіа-ресурси, які, на жаль, за попередні роки потрапили до рук олігархів-монополістів. Яку вони проводили політику, думаю, нагадувати не треба.

- А як ти оцінюєш діяльність наших блогерів з великою аудиторією, які раніше висвітлювали шоу-бізнес і таке інше? Вони включилися повноцінно у допомогу в інформаційному протистоянні чи ні?

- Я зараз дуже критично ставлюся до більшості цих блогерів, які подавали розважальний контент. У перші дні повномасштабної війни я робив звернення до них, щоб вони теж зверталися до своїх підписників. Але частина з них навіть за ці півтора року досі не видає військовий контент та не пише про війну. Тому що у більшості з них значна кількість підписок – росіяни. Вони і сьогодні бояться втратити аудиторію та трусяться над кожним своїм підписником. Але є чимало блогерів, які переформатували свої ресурси, почали активно писати про війну, допомагати ЗСУ і збирати донати. Інші ж залишилися просто в позиції спостерігача. Не озвучуватиму їхні імена. Ми це зробимо після нашої перемоги. "Подякуємо" за підтримку наших воїнів. Знаєш, я нещодавно дивився сторінку однієї блогерки, яка має велику кількість підписників…

- Йдеться про мільйони?

- Так, це блогер-мільйонник. Я промотав її дописи до 24 лютого минулого року. Тоді крайній датований 23-м, потім чотири місяці – перерва, а далі знову її фоточки.

- Тобто для неї війни немає?

- Немає для неї війни! Вона нічого про це не постить, не збирає донати. Ми розуміємо, що це людина з категорії "ждунів чотирьох місяців". Була десь за кордоном, чекала. Як і деякі інші блогери. Частина з них повернулася, решта досі залишається в інших країнах. Правда, є й такі, хто виїхав, але звернення зробив. Можу нагадати одну історію. У мене був суд з блогеркою Таїсією Di.rubens. Там був задіяний такий TikTok-блогер Роман "Київський", з яким вони записували стендап на Майдані.

За моєю інформацією, він виїхав за кордон на початку повномасштабного вторгнення. Але першого березня виклав на своїх сторінках в Instagram і TikTok відео, де засудив російську агресію та підтримав українських воїнів. Він показав свою позицію. Втратив велику частину російської аудиторії. Припинив блогерську діяльність. Де зараз знаходиться – не знаю, тому не можу прокоментувати.

- А Di.rubens?

- На початку війни пані Di.rubens обрала свою "историческую родину" та переїхала до Калінінграда. Знімала контент. Через те, що їй заблокували YouTube, не було монетизації. Писала, що не має грошей. Почала трохи зніматися на OnlyFans, робила колаби із російськими блогерами на Rutube. І за російською традицією "родина тебя бросит, сынок", "родина бросила" свою доньку (посміхається. – О.М.), і пані Di.rubens звалила до Франції. Увага: як українка! Зараз знову починає розкручуватися вже там, як біженка з війни.

- То з’явився контент про Україну і війну?

- Ні, контент розважальний.

- Чим закінчилися твої суди з нею?

- Вона подала скаргу до Верховного Суду, але він їй відмовив. Однак тут уся справа в тому, що цим усім займалася не вона, а Медведчук. Коли я з самого початку сказав, що це я борюся із російською пропагандою, а не маленькою дівчинкою, як дехто говорив, мені не вірили. А коли у Верховній Раді був зачитаний депутатський запит до Генпрокуратури щодо мене, підписаний Медведчуком та Ренатом Кузьміним, щоб почали розслідування буцімто погроз вбивством, усе ж стало очевидно. Ще один момент: за моєю інформацією, на початку повномасштабної війни був заарештований керівник молодіжного крила ОПЗЖ – колишній менеджер 112-го каналу, який підтримував пані Di.rubens, а я з ним боровся. Йому інкримінували державну зраду тощо.

- Це все до питання "інформаційної гігієни" в Україні…

- На жаль, вона у нас залишається на досить низькому рівні.

- Чому?

- Деякі люди не хочуть замислюватися, де правда, а де – ні. У декого просто відсутнє критичне мислення. Вони читають перше речення в пості, лайкають і пишуть коментарі. До прикладу, на жаль, ми сьогодні маємо випадки корупційних дій в ТЦК. Це дуже болючий факт. Я сподіваюся, винні понесуть належне покарання, адже військова форма та звання – це не індульгенція на такі порушення. Але російська пропаганда активно використовує це у своїх інформаційно-психологічних операціях. От сьогодні по зриву мобілізації. Роблять вкид у TikTok по усім українським обласним воєнкомам: там фотографії з відкритих мереж крутих будинків, автомобілів та фейкова інформація про керівництво ТЦК. А українці, не перевіряючи, чи це правда, пригадуючи лише одеського воєнкома Борисова, лайкають, обурюються в коментарях й перепощують. Я писав дописи про фейки по запорізькому, львівському військовим комісарам, але "приходить" велика кількість людей, які пишуть: "Як фейк?! Про це ж казали в новинах!". А новини – це TikTok! Він зараз є дуже потужною силою для російської пропаганди, де вони нас переважають.

- Він вважається такою молодіжною платформою…

- Там уже зріс середній вік користувачів. До повномасштабного вторгнення він був 12-16 років, а зараз – до 27-ми.

- Чи намагається ворог через соцмережі вплинути на наших військових? Свого часу росіяни надсилали sms, як-от із закликами скласти зброю, здатися в полон…

- Така sms-розсилка досі приходить. Але російські агітаційні "снаряди" по нас не стріляють. У нас кожен боєць вмотивований, знає, за що воює.

До речі, чимало наших воїнів є в TikTok, що росіяни теж бачать. Наприклад, у відомого усім Героя України Олександра Коваленка на позивний Хук там було 4,2 мільйона підписників. Але TikTok заблокував йому цей акаунт без права відновлення. А коли ми скаржимося на облікові записи, на яких російська пропаганда розповсюджує фейки, їх не чіпають! Тобто політика TikTok полягає у підігруванні росії. Ще один цікавий момент: на жаль, велика кількість українських хештегів заблоковані. Наприклад, хештег російською "Штирлиц". Українською і латиницею також. Стерненка блокують. Причому будь-який його контент – звернення чи ролик навіть не про війну…

- Але ж це нечесна боротьба!

- Звичайно! Якщо TikTok верифікує усі російські акаунти без проблем, то верифікувати український дуже складно. Тільки у військової журналістки, полковника запасу Яни Холодної верифікований обліковий запис – їй вдалося "проскочити" у перші дні повномасштабної війни. Я, як офіційна посадова особа, із наданням усієї інформації намагаюся верифікувати свій десь рік. Цікаво, що навіть не надають ніякої відповіді.

- Пробував через Мінцифри "зайти"?

- Так підключилися ж! Зараз цим питанням займається міністр Федоров, якому я завжди дякую за допомогу та підтримку українських воїнів.

- Що тобі відомо про те, як і яку інформацію отримують люди на територіях, окупованих після повномасштабного вторгнення?

- Ті, хто хочуть, отримують інформацію з інтернету.

- Наскільки це безпечно?

- Якщо читати – безпечно.

- А якщо писати – можуть бути наслідки?

- Так. Знаю, що краще з людьми на тимчасово окупованих територіях спілкуватися про якісь особисті питання – як справи, як життя, але не про війну. Там росія повністю все контролює. Відомі випадки, коли після телефонних розмов до проукраїнських людей приїжджало фсб, забирали на підвали, били. Їх дуже пресують. Але вони вірять у Збройні Сили України і чекають на нас.

- Але ж все одно пропаганда там працює.

- Працює. Російське телебачення - це справжній суцільний фейк. У школах українським дітям 1 вересня розповідають про події в Беслані та який путін – молодець. Навіщо?!

- Нам зрозуміло, навіщо. Через це ми матимемо ще таку проблему після повернення наших територій, які зараз окуповані...

- Скажу так: ми всі проблеми вирішимо.

- В інформпросторі кілька місяців обговорюється тема нашого контрнаступу. Про нього говорять багато і часто. Роблять на цю теми заяви і високопосадовці. Зокрема міністр оборони Олексій Резніков нещодавно сказав, що український контрнаступ відстає від графіка, але йде за планом. Як ти вважаєш, на якій ми зараз стадії?

- По-перше, я вважаю, що це не контрнаступ, а наступ. Поясню різницю. Коли противник наступає, а ми, не переходячи до оборони, одразу починаємо бойові дії, це був би контрнаступ. А якщо ми спочатку обороняємося, закріплюємося на позиціях, стабілізуємося і тоді йдемо в атаку, то це вже наступ.

По-друге, зараз наступ відбувається на добре підготовлену лінію оборонних рубежів. Потрібно розуміти, що російські війська не сиділи просто так, а мінували, рили окопи, бетонували їх. Звичайно, у нас йде планування. Причому кожної операції. Але передбачити певні дії та встановити терміни, як роблять деякі політики та й військові, ми не можемо. Тому що у нас з нашим ворогом є відмінності. Найголовніша – ми бережемо життя наших воїнів. Якщо вони говорять, що їм треба до свята 9 травня вийти на певні рубежі, то покладуть тисячі життів для цього. Ми такого не робитимемо. Ми проводитимемо будь-які операції та наступальні дії за умови максимального збереження своїх людей.

- А як ти ставишся до західних публікацій щодо наших наступальних дій? Там часто даються оцінки, обговорюються терміни та з’являються різні інсайди.

- Питання в тому, що західні ЗМІ передусім працюють на власного платника податків. Коли надається допомога Україні, потрібно своїм громадянам пояснити, чому так відбувається. Таким чином звітують.

Але не треба забувати і про роботу російської інформаційної складової. Вона і там є! Російські гроші усюди. Тому й українські дипломати борються з росіянами на міжнародному рівні.

Інколи в західній пресі озвучують дати виходу на певні рубежі. Але, повторюся: наша найголовніша мета – максимальне збереження життів наших воїнів і поступове звільнення наших територій до кордонів 1991 року.

- Мені взагалі здається, що таке озвучування дедлайнів навіть шкодить.

- Справді, шкодить. Потрібно не слухати подібні заяви певних політиків чи експертів. У нас є Головнокомандувач ЗСУ, Генштаб, які надають потрібну інформацію.

- Ще один важливий момент у нашому протистоянні росії – не треба недооцінювати ворога. Ти теж на це завжди звертаєш увагу…

- Тому що це може бути фатальною помилкою! Ворог дуже небезпечний, хитрий. Він зробив висновки зі своїх наступальних дій 2022 року. Росіяни теж все аналізують, розбирають, підбивають підсумки, змінюють тактику, зокрема обстрілів.

Але загалом, на відміну від них, у нас інше бачення ситуації. Тому що їхні воєначальники навчалися ще за радянських часів. А у нас більшість керівного складу ЗСУ оновлено на молодих офіцерів. Калька радянського союзу завжди призводить до краху, що і станеться з російською армією.

- Тут мало б бути питання: "А коли це станеться?". Однак ми пам’ятаємо, що в цьому питанні неможливо встановлювати строки. Хоча, думаю, тебе часто запитують, коли ж закінчиться війна?

- Війна закінчиться тоді, коли українські воїни піднімуть прапор України над зруйнованим кремлем. Ми ж розглядаємо усі можливі варіанти, правильно? (посміхається. – О.М.). Тому може статися будь-що. На прикладі кейса "вагнера" ми бачимо, що не все так важко, як здається.

- Але ж вони не довели до кінця розпочату справу!

- Все одно це гарно вплинуло на ситуацію. Я не можу оцінити, яке побратимство в російській армії. Інформаційно воно існує, але чи так це в реальності – питання. Однак дивись, що відбулося: звичайні "вагнерівці" просто так вбили еліту російської армії – пілотів...

- Але ж там це усі "проковтнули"!

- Так. Але пілот – це військова професія, яка є, так би мовити, спадковою. Я зустрічав коментарі пілота винищувальної авіації, у якого "вагнерівці" знищили рідного брата. І тут питання в тому, чи туди пустить він ракети, коли наступного разу летітиме виконувати своє бойове завдання? Може ж це зробити, припустімо, на кілометр ближче до своїх. Думаю, таке колись буде. Я навіть впевнений в цьому!

- Це можуть бути лише поодинокі випадки.

- Нам кожен випадок важливий. За кожен з ним ми "виписуватимемо" російським пілотам грамоти (всміхається. – О.М.).

- До речі, не вщухають розмови про "вагнерівців". Зокрема через їхню дислокацію в Білорусі…

- Підрозділів "вагнер", які знаходяться на території Білорусі, недостатньо для будь-яких контрнаступальних дій. Нагадаю нещодавню заяву командувача Об'єднаних сил Сергія Наєва, який відповідає за північний напрямок: ми контролюємо ситуацію, свідомі в подальшому її розвитку, а наші розвідувальні органи працюють над здобуттям інформації та доповідають про те, що відбувається на території Білорусі.

Я взагалі вважаю, що "вагнерівців" можна розглядати лише як диверсійний елемент. Але усіх цих диверсантів ми знищимо, як це постійно і робимо.

- Їх все рівно не можна "списувати з рахунків".

- Ні в якому разі! Але, як я сказав, ми повністю володіємо ситуацією. Знаємо, де саме вони знаходяться, їхню кількість, чим вони займаються…

- А чим вони займаються? Пишуть про якісь навчання…

- Зараз вони зокрема є інструкторами для білоруських військових.

- Це про що? На початку повномасштабної війни було питання, чи братиме білоруська армія безпосередню участь в ній.

- путін хотів дотиснути лукашенка, щоб білоруси брали участь в цій війні, але за нашою інформацією там багато хто з них відмовлявся. Вони ж бачили костромських десантників під Києвом (посміхається. – О.М.), яких потім вивозили через Білорусь у пакетах.

- Цю тему люблять і наші "диванні експерти". Я про людей, які не дотичні до військової справи, але дають оцінки нашим воїнам та їхнім діям, розказують, як треба воювати, чим і таке інше. Що б ти їм порадив?

- Найголовніша моя порада взагалі усім – слухати офіційних спікерів, які дотичні до війни, ЗСУ або інших складових Сил оборони. Тому що зараз з’явилося стільки "військових експертів", що неможливо підрахувати точну їхню кількість. І вони постійно "плодяться" та хайпують на темі війни. У TikTok є один такий "військовий експерт" із півмільйонною аудиторією, який щодня коментує ті чи інші події навіть не на тактичному, а оперативно-стратегічному рівні. Коли я розібрався, виявилося, що він не має військової освіти, не є військовослужбовцем. Він - представник однієї з ДФТГ Київської області, а його зараз показують навіть у "Марафоні". Але це питання я теж порушуватиму (посміхається. – О.М.). Хоч загалом такими речами має займатися СБУ. Як-от було із розповсюдженням ним фейку по Головнокомандувачу. Я тоді робив відповідне звернення до Служби безпеки. Він вибачився, відмовився від своїх слів, але знову ж із маніпуляціями. Я не називатиму його імені, але він зрозуміє.

- Ти публічно реагуєш на деякі фейки, зокрема на нещодавній російський, коли вони почали розганяти дезінформацію про важке поранення Залужного. Ти тоді у соцмережах опублікував відео з Валерієм Федоровичем.

- Це була така інформаційна операція, яка спрацювала ефективно. Розголос був на міжнародному рівні.

- Також росіяни розказували про загибель Кирила Буданова. Вони такими вкидами про наше військове керівництво хочуть у росіян підняти бойовий дух, а у нас – знизити? Така мета?

- Саме такою була мета. Також це ще відволікання наших сил і засобів. Ти ж розумієш, скільки потрібно часу, щоб відреагувати на всі їхні фейки. Плюс, переключають увагу. Ми про це говоритимемо на телебачення, на вулиці, в кафе. Тож волонтери обговорюватимуть, чи отримав Залужний поранення, а за цей час вони могли б сплести пів метра маскувальної сітки. Тобто це все ланцюг одного механізму, тому ми не маємо реагувати на їхні вкиди. Коли фейк про Залужного набрав такого резонансу і в Україні, і на міжнародному рівні, ми показали Головнокомандувача. Він завжди займається бойовою роботою. Але ж ми не постійно показуватимемо, що він працює. Пишуть, що він в бункері. Взагалі-то Головнокомандувач і фронт відвідує. Він та усі командири на своєму місці та постійно володіють усією ситуацією по всій Україні. Коли керівництво приїжджає на "нуль", це не афішується, тому що йдеться, насамперед, про безпеку воїнів. Ми ж розуміємо, що вони – пріоритетна ціль, як і у нас. Але коли прибувають їхні генерали і полковники, ми добре відправляємо їх назад, що можна побачити по моїх публікаціях про знищення їхнього керівного складу.

- Так, мені подобається ця твоя рубрика "Успішно демобілізовані" у Facebook, де ти постиш інформацію про ліквідованих керівників російської армії…

- Мене запитують, чому я не надаю загальну статистику по втратах росіян. Пояснюю: це робить Генштаб. Там по кожному солдату. Дехто пише: "Так то просто цифри!". Я скажу, що це не так. За усіма цифрами стоїть стовідсотково перевірений знищений ворог.

- За даними нашого Генштабу, втрати російської армії - майже 250 тисяч. А скільки становлять санітарні?

- Це звичайна статистика. Треба цю цифру помножити мінімум на три і отримаємо кількість санітарних втрат.

- "Вагнерівці" тут враховуються?

- Ні.

- Взагалі по них ведеться така окрема статистика?

- Ні. До речі, в соцмережах та інформаційному полі росіян почала з’являтися інформація про велику кількість "вагнерівців", які загинули під час наступальних дій у Бахмуті.

Ще одна історія: нещодавно у себе в так званій капличці "вагнерівці" встановили пам’ятник із 20 тисячами жетонів. Проінформували, що це один із обелісків. Чекаємо, коли повністю укомплектують. Бажаю, щоб встановили ще мінімум п’ять таких монументів.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото: "Цензор.НЕТ" та надані Анатолієм Штефаном

Відео: Facebook та Telegram Анатолія Штефана