Росія може вести війну ще 2 роки: Що насправді відбувається з економікою РФ
Експерти Growford Institute проаналізували реальний стан економіки Росії і прийшли до невтішного висновку – країна-агресорка має ресурс продовжувати війну такої ж інтенсивності ще принаймні два роки.
Утім, це наслідок тривалої підготовки до бойових дій проти України, накопичення запасів, а не результат поточної економічної діяльності РФ. Навіть офіційна російська статистика, до якої аналітики ставляться зі скепсисом, фіксує падіння ключових показників.
То що ж насправді відбувається з економікою Росії? Відповідь – у дослідженні Growford Institute, яке підготували докторка економічних наук Тетяна Богдан, доктор економічних наук Костянтин Швабій і завідувач відділу грошових ринків інституту Михайло Джус.
Бізнес Цензор побував на презентації результатів дослідження. Розповідаємо про його ключові моменти, на які потрібно звернути увагу.
Російська економіка ввійшла в стадію стагнації
Засновник Growford Institute Віталій Ломакович у вступному слові перед презентацією дослідження нагадав, що Росія з 2022 року методично закриває свої статистичні бази даних. І з кожним роком усе складніше отримувати обʼєктивну інформацію про стан їхнього бюджету, фінансової, банківської системи тощо.
"Ті дані, які публікуються, викликають сумніви, адже на мій субʼєктивний погляд, вони свідомо спотворюються, щоби показати дещо кращу картинку, ніж насправді", – зазначив він.
Водночас Ломакович наголосив, що останні тенденції в російській економіці, насамперед завдяки активним діям Сил оборони України, показують, що не все так добре.
Отже, дослідження Growford Institute – це комплексна оцінка поточного стану економіки Росії, її драйверів і структурних обмежень, стійкості до санкцій, а також оцінка здатності російської держави вести війни високої інтенсивності у середньостроковій перспективі.
"У 2025-2026 роках основні макроекономічні показники Росії погіршились. Економіка ввійшла в стадію стагнації. Зменшились темпи зростання промислового виробництва. Було зафіксоване падіння обсягів інвестиційної діяльності, поглибився дефіцит робочої сили. Також зростав бюджетний дефіцит і вичерпувались фінансові резерви для фінансування війни", – розповіла співавторка дослідження Тетяна Богдан.
Основними драйверами зростання російської економіки, за словами експертки, лишаються виробництво зброї і військової техніки, логістика війни та будівництво за держзамовленням. Цивільні ж галузі економіки стагнують. Зокрема, металургія, видобувна промисловість і будівництво у 2026 році знижують обсяги виробництва.
"Військово-промисловий комплекс Росії є ядром економіки, однак і тут темпи зростання знижуються. Темпи приросту виробництва ВПК у 2024 році перебувало на рівні близько 20%, у 2026-му знизились до 3-6%", – зазначила Богдан.
Через закритість офіційної статистики щодо оборонного виробництва аналітики Growford Institute використовували для розрахунків експертні оцінки таких установ як IISS, RUSI, Kiel Institute.
Експерти також звернули увагу на падіння інвестиційної активності в Росії. Це, за їхніми словами, є індикатором серйозних проблем в економіці країни-агресорки, які сигналізують про погіршення очікувань бізнесу та високу вірогідність входу економіки в рецесію.
"Водночас необхідно зазначити, що російська економіка все ще має достатньо високий ступінь адаптивності завдяки мікроекономічній гнучкості ринкових субʼєктів, отриманню високих доходів від експорту енергоносіїв, налагодження активної співпраці з Китаєм, Індією та іншими азійськими країнами, а також високій централізації ресурсів у межах держсектору економіки", – розповіла Тетяна Богдан.
Середньострокова динаміка реального ВВП Росії показує, що російська економіка вже пройшла стадію швидкого зростання під дією державних стимулів й увійшла в стадію стагнації.
"Відбувається вичерпання ефектів воєнного кейнсіанства щодо конкретних показників, тому в I кварталі 2026 року реальний ВВП Росії знизився на 0,2%, а в II кварталі зріс на 1,3%. Основним джерелом зростання є військові видатки держави, а внесок приватного сектору в економічному зростанні є відʼємним", – пояснила Богдан.
Станом на вересень 2026 року в Росії посилюються макроекономічні дисбаланси, що, на думку експертів, посилює вразливість економіки до впливу як зовнішніх шоків, так і внутрішніх чинників соціально-політичного характеру.
"Запас міцності російської економіки скорочується також під впливом внутрішніх структурних проблем. Це технологічна відсталість, дефіцит робочої сили, залежність економіки від державних замовлень і брак приватних інвестицій", – зазначила Тетяна Богдан.
Вона пояснила, що перерозподіл фінансових ресурсів на користь військово-промислового комплексу Росії і дефіцит робочої сили стримують розвиток цивільної галузі економіки, що веде до виникнення так званої "двошвидкісної моделі розвитку". Тобто у цивільних галузях економіки та ВПК складається принципово різна ситуація, а також формуються різні траєкторії їх розвитку.
"Двошвидкісна модель економіки призводить до падіння сумарних темпів продуктивності праці, обмежується довгостроковий потенціал зростання російської економіки. Однак з іншого боку така модель забезпечує максимальну концентрацію ресурсів у руках російської держави та підтримання її військових сил", – розповіла експертка.
Нафта – кров російської економіки
Окремо експерти розглянули питання доходів Росії від експорту енергоносіїв. Зʼясувалось, що навіть під санкціями РФ вдалося зберегти суттєву частину цих доходів завдяки переорієнтації фізичних обсягів експорту на Китай, Індію та іншій азійські країни.
"Наприклад, у 2025 році вони були лише на 13% меншими у вартісному виразі, ніж у 2021 році. За оцінками міжнародних експертів, зміна світової ціни на російську нафту на $10 призводить до змін доходів федерального бюджету Росії на 1,5% ВВП", – розповіла Тетяна Богдан.
З листопада 2025-го до березня цього року доходи РФ від експорту нафти перебували на мінімальному рівні близько $10-11 млрд/місяць. Однак після вибуху війни на Близькому Сході ці доходи почали зростати.
"За березень-червень поточного року російська держава отримала близько $36 млрд додаткової експортної виручки від зростання світових цін на нафту", – звернула увагу Тетяна Богдан.
Варто також зазначити, що експерти не вірять в ефективність нещодавно ухваленого в США "закону Ліндсі Грема". Адже застосування його на практиці малоймовірне.
Водночас різке збільшення ударів Сил оборони України по російських нафтопереробних заводах уже мають системний вплив на економіку РФ. Зокрема формується дефіцит палива, погіршується стан федерального бюджету, виникають труднощі з проведенням сільськогосподарських робіт, погіршуються умови для ведення бізнесу, а малий бізнес банкрутує.
Як зупинити військову машину Кремля
"Згідно з нашими висновками, найреалістичніший сценарій на найближчі роки – виснаження ресурсів російської економіки. Держава ще зможе фінансувати високі військові видатки, але економіка платитиме за це входженням у рецесію, поглибленням економічних дисбалансів і зниженням соціальної толерантності до війни. Воєнна економіка Росії продовжуватиме функціонувати, але ціною зниження ефективності використання ресурсів", – зазначила Тетяна Богдан.
Відповідно до оцінок експертів Growford Institute, якщо жорсткість санкційного режиму суттєво не зміниться, світові ціни на нафту перебуватимуть на рівні $60-80/барель, а військові видатки залишатимуться на рівні 2025-2026 років, то російська держава зможе підтримувати нинішній темп війни щонайменше ще протягом двох років.
"Необхідно зміщувати акценти від очікування швидкого краху економіки агресора до формування середньострокової стратегії економічного виснаження її потенціалу та підштовхування до соціальної турбулентності. Окрім того, пріоритетними мають бути ті заходи, які зменшують дохідність експорту, ускладнюють функціонування логістичних ланцюгів, погіршують доступ до критичних технологій, а також вражають больові точки економіки Росії в економічному та соціальному плані", – каже Богдан.
На переконання експертів Growford Institute, зупинити військову машину Кремля можливо як через послаблення військово-економічної спроможності, так і через каскадне накопичення соціально-економічних труднощів серед широких верств населення, які підриватимуть соціальну стабільність режиму.
"На нашу думку, лише масовий соціальний опір продовженню війни чи фізичне знищення диктатора можуть зупинити його потуги знищити Україну", – наголосила Тетяна Богдан.
Вона також звернула увагу, що удари Сил оборони України мають зосереджуватися на найбільш соціально чутливих об’єктах. Обрана українською владою стратегія руйнування НПЗ, інфраструктури морського експорту й електронної торгівлі в цьому контексті може вважатись виправданою.
Але експерти радять доповнити ці заходи скоординованими ударами по енергетичній інфраструктурі Московської агломерації і досяжних обласних центрів, а також перериванням постійного авіасполучення європейської частини Росії. Ще один можливий напрямок – проведення кібератак на банківську інфраструктуру, щоби підвищити попит населення на готівку та погіршувати фінансовий стан російських банків.
Витрати на війну витісняють соціальні видатки
Доктор економічних наук Костянтин Швабій зазначив, що дефіцит федерального бюджету РФ суттєво зростає, тому останнім часом велику роль відіграють облігації федеральної позики, Фонд національного добробуту та регіональні бюджети суб’єктів федерації.
"На нашу біду економіка Росії підійшла до початку повномасштабної агресії досить в непоганому стані. У 2021 році федеральний бюджет був профіцитний. І лише з початком повномасштабної агресії ми констатуємо зростання величини бюджетного дефіциту та зростання боргу до ВВП", – розповів професор Швабій.
Основні джерела наповнення федерального бюджету Російської Федерації – частина надходжень податку на доходи фізосіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизи, податок на видобуток корисних копалин.
"Додаткові надходження федерального бюджету за період повномасштабної війни в номінальному вираженні зросли майже на 40%. Найбільші темпи приросту продемонстрували надходження від сплати податку на прибуток, податку з доходів фізосіб і непрямі податки – ПДВ й акциз. Податковий тиск поступово посилюється на фізичних і юридичних осіб", – зазначив Костянтин Швабій.
За його словами, триває поступовий перехід до моделі мобілізаційного фінансування державних видатків і відбувається зсув у бік більшого навантаження на доходи платників, які є податковими резидентами Російської Федерації. Як приклад Костянтин Швабій наводить підвищення основної ставки податку на додану вартість з 20% до 22%.
"За підсумками 2025 року до консолідованого бюджету Російської Федерації надійшло 9,7 трлн рублів податку на доходи фізосіб, що на 16% більше, ніж в 2024-му. Це завдяки запровадженню прогресивних ставок податку. Але найбільший фіскальний ефект прогнозується від підвищення ставки ПДВ. Прогнозується, що у 2026 році вони додатково отримають 1,2-1,4 трлн рублів податкових надходжень. За нинішнім курсом це складає орієнтовно 11 млрд євро або 2% ВВП", – розповів Швабій.
Частка військових видатків у 2026 році за I квартал, за словами експерта, досягла 65% усіх доходів федерального бюджету, що є найвищою цифрою за весь час повномасштабної війни.
"Соціальні статті – освіта, охорона здоровʼя тощо – заміщаються воєнними. Іншими словами витрати на війну витісняють соціальна видатки, що створює підґрунтя для соціальної напруги та невдоволення", – пояснив Швабій.
Додатковими джерелами фінансування військових видатків є регіональні та міські бюджети. Регіони, звертає увагу експерт, встановлюють власні доплати особам, які укладають контракт на військову службу й направляються на війну. Бізнес Цензор у 2024 році аналізував ці цифри. Детальніше – у статті "Скільки Росія платить найманцям за війну в Україні". У 2025 році, каже Швабій, майже 1 трлн рублів регіональних і міських бюджетів пішов на видатки, пов’язані з війною.
"Дефіцит бюджету зростає і уряд РФ фінансує його переважно збільшенням обсягів державних запозичень. У середньому з 2022 року вони складали 85% загального дефіциту федерального бюджету. У 2024 і 2025 роках обсяги продажів облігацій федеральної позики дозволяли повністю покривати загальний дефіцит бюджету", – розповів експерт.
"Дефіцит російського бюджету з відкритих джерел станом на червень уже склав близько 5,6 трлн рублів. Очікується, що до кінця року його величина становитиме 7-7,5 трлн рублів", – зазначив Костянтин Швабій.
Він додав, що основним джерелом покриття дефіциту федерального бюджету протягом усіх років війни був Фонд національного добробуту, який сформований переважно з доходів, отриманих від продажу нафтогазових ресурсів. Станом на початок повномасштабної агресії активи Фонду сягали 10% ВВП, а станом на травень 2026-го ця величина зменшилась до 5,8% ВВП.
"У I кварталі 2026 року з ФНД вилучили 458 млрд рублів. Тому міністерство фінансів РФ заявило, що більше не вилучатиме жодних активів з Фонду для покриття дефіциту бюджету. Хоча очевидно, що до таких заяв треба ставитись з обачністю", – розповів Швабій.
Зростає також і вартість обслуговування державного боргу. Станом на 2026 рік видатки на це можуть скласти 9%-10% доходів федерального бюджету.
Роль Центробанку РФ в утриманні російської економіки
Співавтор дослідження Михайло Джус нагадав, що в листопаді 2014 року Центробанк РФ відпустив рубль у вільне плавання, оголосивши запровадження режиму інфляційного таргетування. З 2015 року цей режим запрацював на повну з ціллю в 4%. Досягти показника вдалося в 2017-му, й аж до 2020 року Центральний банк РФ забезпечував відносну цінову стабільність, інфляція не піднімалась вище 5%.
З початком повномасштабної війни ЦБ РФ не відмовився від режиму інфляційного таргетування, але мав екстрено відреагувати на шок від заморожування російських активів за кордоном. Ключову ставку було одномоментно підвищено з 9,5% до 20%, також були запроваджені обмеження на рух капіталу, обов’язковий продаж 80% експортної виручки експортерів.
Це все, за словами Михайла Джуса, забезпечило певну нормалізацію ситуації і дозволило центробанку досить швидко знизити ключову ставку до 7,5%, що сприяло пожвавленню кредитної та загалом економічної активності.
Станом на 1 вересня міжнародні резерви РФ становлять $769 млрд, з яких $435,5 млрд – валютні резерви, $333,5 млрд – монетарне золото.
"У перші дні повномасштабної війни в різних юрисдикціях було заморожено близько $300 млрд. Тобто фактично станом на сьогодні валютні резерви РФ становлять $135 млрд. Але вартість монетарного золота, обсяг якого Росія наростила протягом 2014-2021 років більш ніж удвічі – з 33 до 74 млн тройських унцій, за рахунок стрімкого зростання цін збільшилась на $200 млрд, фактично компенсувавши 2/3 заморожених російських активів", – розповів Джус.
За словами експерта, політика Центрального банку РФ відіграла важливу роль в адаптації російської економіки до умов війни. Передусім йдеться про сприяння перерозподілу ресурсів від цивільного сектору економіки до воєнного завдяки високим ставкам.
"Попри велику кількість повідомлень про передкризовий або кризовий стан банківської системи РФ, аналіз конкретних статистичних даних наразі не дає підстав робити висновок щодо безальтернативності такого розвитку подій. Але існує кілька важливих тенденцій, посилення яких може спричинити серйозні негативні наслідки для економіки країни-агресорки. Фактичний рівень проблемних кредитів може бути значно більшим за заявлені 12%, а високий попит на готівку може призвести до подальшого розширення дефіциту ліквідності банків, що в комплексі провокуватиме розгортання повноцінної банківської кризи", – резюмував Михайло Джус.
Запрошені експерти і державні діячі обговорили сильні й слабкі сторони російської економіки, їх вплив та військовий потенціал РФ, а також необхідні заходи протидії з боку України для економічного виснаження військової машини Кремля.
