"На початку війни був сформований образ воїна як опори нації, але зараз ветеранів бояться приймати на роботу". Як працює Центр допомоги захисникам України AxioS

Автор: Ольга Скороход

Звичайний офіс у центрі Києва на Трьохсвятительській. Тут розташований Центр практичної допомоги захисникам України AxioS. Унікальність Центру в тому, що він є одним із перших недержавних надавачів послуг зі сприяння зайнятості, підвищення кваліфікації, правової та психологічної підтримки усім, хто пройшов через війну на сході України.

Влітку Цензор.НЕТ розповідав історії ветеранів та волонтерів, які фактично отримали другий шанс завдяки AxioS. Сьогодні його працівники розказали, що розробили дієву модель з надання допомоги й підтримки захисникам України й готові безкоштовно передати її всім охочим шляхом соціальної франшизи. При цьому тут підкреслюють, що AxioS є аполітичною організацією, тож намагаються обирати для співпраці аполітичні громадські організації та державні органи.

Центр діє з жовтня 2016 року і функціонує завдяки єдиному меценату - бізнесмену Андрію Мацолі. В AxioS працюють близько 20 спеціалістів. Половина з них - учасники бойових дій, волонтери чи члени їхніх родин. Це дозволяє, як стверджують тут, досягнути максимального балансу в розумінні того, що довелося пережити воїнам та як адаптовувати їх до мирного життя.  

На сьогодні AxioS ставить перед собою кілька завдань: допомога у працевлаштуванні, підвищення кваліфікації, психологічна підтримка, первинна юридична допомога, просвітницька робота та консультації організацій, що хочуть діяти за такою ж моделлю, що й AxioS.

До Центру звернулися вже понад тисячу людей. Быльш ніж 600 осіб отримали психологічну допомогу, 280 осіб – допомогу в працевлаштуванні. Близько 700 була надана безкоштовна юридична консультація.

УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ: ВІД БІЙЦЯ ДО ВОЛОНТЕРА

Оскільки AxioS базується у Києві, то й роботу зосереджує переважно на людях зі столиці та області. Але переконують, що не відмовляють нікому. Директор Центру Андрій Зинич пояснює, що вже з перших днів роботи було зрозуміло, що обмежитися лише учасниками АТО не вийде:

"У назві нашого Центру заначено, що ми допомагаємо захисникам України. А такими ми вважаємо не лише воїнів, але й волонтерів, військових журналістів і громадських діячів. Тобто, всіх, хто своїми діями допомагав безпосередньому захисту України. Наприклад, волонтери, які безперервно три роки їздять на передову, часто втрачали роботу, потребують психологічної розрядки".

"Раніше не було платформи, яка об'єднувала б усі базові послуги для ветеранів: психологічну реабілітацію, працевлаштування, юридичну підтримку. Була "Юридична сотня", інші цільові ініціативи, але такої структури, що об'єднувала б усе в єдиний центр з діючим алгоритмом, не було. І, за нашими даними, наразі в Україні ми єдині, хто зміг об'єднати ці базові послуги в єдину платформу", - розповідає заступник директора Центру Андрій Світ.

І додає, що не хоче "хаяти" держструктури, але бачить корінь проблеми в тому, що досі немає сформованої бази даних тих, хто потребує підтримки. "Ветерани – особлива категорія, під яку має бути налаштований державний апарат. Тобто ціла гілка чиновників має займатися їхніми потребами. Офіційно в нас статус учасника бойових дій отримали понад 300 тисяч українців. Але реально війна торкнулася і їхніх родин. Тому цю цифру треба множити щонайменше на три. І вийде, що через війну пройшов мільйон українців. Оскільки коректного обліку постраждалих не ведуть, то що ми можемо говорити про їхню соціалізацію?" - запитує Світ.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА: ЧАСТО БІЙЦІ НЕ ЗНАХОДЯТЬ ПІДТРИМКИ В РОДИНІ

Андрій Зинич зазначив, що в деяких сферах коло клієнтів може бути значно розширене. Зокрема, коли необхідна глибока психологічна реабілітація.

"Ми виходимо з того, що психологічна підтримка необхідна не лише захисникам, але й їхньому близькому оточенню – насамперед, сім'ям. Нині маємо дуже невтішну статистику з розлучень у сім'ях воїнів. Пояснення є – для воїна повернення до мирного життя є стресом. Вони об'єднуються в певні закриті групи, де їх розуміють. А от саме з родиною, на жаль, часто не вдається відновити контакт".

Директор наголошує, що фахівці AxioS розробили свою програму реабілітації, базуючись на тому досвіді реабілітації, який здобули за перші два роки війни. І додає, що роблять це через те, що у реабілітації за державною програмою досі немає ефективного алгоритму роботи. Тож в AxioS намагаються "копати дуже глибоко", щоб був відчутний позитивний результат.

"Наші психологи не дають консультації для галочки. Часом людина ходить до спеціаліста дуже довго. І робить це не тому, що звикла, а тому, що сам психолог відчуває, що людина "недопрацьована". Дуже часто психологам доводиться працювати з тими проблемами, які виникли в людини ще до війни, а бойові дії їх лише поглибили", - підкреслив директор Центру.

Сергій Дрозд, прес-секретар AxioS, що сам пройшов війну, воювавши в батальйоні "Азов", вважає, що найкраще допомогти ветерану з вирішенням психологічних проблем може такий самий ветеран.

"Ми вивчали досвід США та Ізраїлю. Там через іракську та афганську кампанії пройшли понад мільйон осіб. У них чітко діяла швидка ротація – не більше трьох місяців або до першого поранення. Це робили для того, щоб людина не википала мозком, бачачи довго весь жах війни. Більше того, там не було такого, як у нас, коли непідготовлену людину кидають у бій. Військових готують до того, що вони в бою можуть фізично постраждати. А після демобілізації воїна тримають на так званому карантині, щоб він заспокоївся", - він пояснює методологію.

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ: НАЙБІЛЬШЕ КЛОПОТУ З РОБОТОДАВЦЯМИ

Говорячи про програму профпідготовки, Світ використовує вислів, що дедалі частіше лунає сьогодні: "Не можна "колисати" захисників. Треба надати максимально правильну допомогу і повну інформацію, але стимулювати їх бути активними. Ми даємо ветеранам вудку, а не рибу".

На сьогодні завдяки AxioS роботу знайшли 280 людей, це близько 27% усіх, хто звернувся до Центру. Окрім того, тут діє програма для ветеранів, що прагнуть працювати в галузі інформаційних технологій, -  "Знайди себе в IT". Також є курси з вивчення англійської та української мови – speaking club.

27% - це багато чи мало? Прошу Зинича оцінити такий показник. "Це чималий відсоток, який свідчить про нашу продуктивність, - зазначає він. – Особливо, якщо порівняти цей показник з результатами державних центрів зайнятості, які свою статистику навіть не оприлюднюють. Серед наших працевлаштованих – переважно люди з робітничими професіями. І це зовсім не тому, що йдемо легким шляхом, а тому, що працюємо з клієнтами чесно. Наша мета – тверезо оцінити можливості людини. Якщо до війни вона була водієм, а приходить з бажанням стати айтішником, то за всієї охоти клієнта ми не зможемо цього зробити, бо він не має необхідної бази. Однак, ми в будь-якому випадку протестуємо людину. Але якщо вона хоче покращити існуючі професійні навички, наприклад, водій хоче здати на права вищої категорії, з цим проблем не виникне. Приміром, ми допомогли одному клієнту-водієві отримати категорію Е (далекобійника), щоб він мав змогу знайти роботу, зокрема кермувати фурмами, що їздять до Європи".

На одному із заходів Центру AxioS.

Не менше сил та уваги потребує налагодження партнерських стосунків з роботодавцями.

"У процесі роботи ми поділили роботодавців на два типи. Перший – ті, хто готові брати на роботу ветеранів, але мають певні побоювання. До стимулювання таких компаній мала б підключатися держава. На початку війни був сформований образ захисника як надії та опори нації, але потім цей образ знівелювався, тому зараз є острах з боку роботодавців. Нас питають: "От я зараз його візьму, а він порушуватиме дисципліну і буде некерованим?" Наша мета: пояснити роботодавцям, що це нормальні люди й хороші працівники. Ті навики, що вони отримали на війні, роблять з них професіоналів. Наприклад, якщо на війні захисник був механіком і підсобними засобами прекрасно ремонтував техніку, то в мирних умовах та з повним набором необхідних засобів він буде просто незамінним працівником, - пояснив Андрій Світ. – Другий тип роботодавців – ті, хто категорично проти працевлаштування ветеранів. Щоб побороти стереотипні негативні уявлення, ми ведемо активну просвітницьку кампанію. Запустили соціальну рекламу "Працевлаштуй ветерана". 

Сергій Дрозд підкреслює: "Стереотипні уявлення все глибше укорінюються в головах людей та обростають міфами. У мене була ситуація: на одній зі співбесід менеджер з працевлаштування сказала: "У вас чудове резюме, нас все влаштовує. Але маємо питання: як ви реагуєте на критику?" Я пояснив, що нормально реагую на конструктивну критику. До цього привчають ще в університеті. Вона далі веде: "А якщо начальник кричить або лається матом? Така в нього манера спілкування. Чи не кинете в нього гранату, чи не почнете битися?" Ну що тут скажеш?"

Щоб дати раду необґрунтованим побоюванням, в AxioS з кандидатом, перш ніж запропонувати його працедавцю, працюють спеціалісти: психологи-профорієнтологи та спеціалісти з працевлаштування. Для роботодавця AxioS виступає гарантом надійності кандидата на працевлаштування.

Андрій Світ підкреслює: "Ми маємо проводити просвітницьку роботу серед бізнесу. В державних структурах система в основному закам'яніла, тому з ними неймовірно важко реалізовувати проекти".

ФІНАНСУВАННЯ І СОЦІАЛЬНА ФРАНШИЗА

Центр фінансується з одного джерела – коштом мецената Андрія Мацоли. Річний бюджет становить кілька мільйонів гривень.

За словами Андрія Зинича, наявність одного соціально відповідального мецената дозволяє не витрачати час на пошуки коштів, а швидко й ефективно робити свою роботу.

"Ми безкоштовно готові передати наші напрацювання організаціям, які займаються подібною діяльністю, - розповідає він. - Маємо вже розроблені алгоритми того, як повинен працювати такий центр: яка кількість людей, методики, підходи тощо. Ми проїхалися регіонами і виявили проблеми, з якими стикаються люди при створенні подібних центрів. Перше – це брак фінансування. Ми рекомендуємо подаватися на гранти, домагатися фінансування за рахунок місцевого бюджету, або шукати виходи на бізнес. Він, до речі, може стати міцною опорою в цьому питанні. Вписати соціальний проект у місцевий бюджет дуже складно. Та й місцева влада хоче, щоб її публічно хвалили за підтримку. Ми ж не зобов'язані цього робити і не робимо.

Друга проблема – важко знайти людей, котрі готові взяти на себе відповідальність за створення, функціонування та розвиток подібних центрів. Та є й позитивні кейси: одна з громадських організацій Миколаєва вже взялася за онову роботи алгоритм AxioS, виграла грант. Скоро розпочне свою роботу".

ІСТОРІЇ УСПІХУ

Михайло Мартищук. Воював у складі 12-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Ніс службу на Луганщині. Був двічі поранений. Нині - керівник HR-відділу Центру AxioS.

Михайло залишив роботу у міжнародній компанії і пішов добровольцем навесні 2014 року. Каже: після повернення знайшов себе у справі допомоги побратимам, які пережили те, що й він.

"Перше поранення отримав через 4 дні після приїзду в пункт Оріхово Луганської обл. Тоді зав'язався бій на блокпості, я отримав контузію і кульове. Полікувався днів 10 на місці й повернувся до захисту країни. Другу контузію я отримав у липні 2014-го під Щастям, на Веселій горі.

На війні у мене відбулося величезне переосмислення цінності життя! Я вже не маю страху перед труднощами і змінами.

Після демобілізації став на облік у Центр зайнятості, але потім знайшов себе у Спілці ветеранів АТО Шевченківського району. Там займав посаду заступника керівника з соціальної роботи. Паралельно працював у соціальній службі фахівцем по роботі з пораненими. Спілкувався з такими ж хлопцями, як сам, сім'ями загиблих учасників бойових дій.

Коли потрапив до Центру AxioS, жодних бар’єрів у роботі не відчував. Моя робота дуже цікава і відповідальна, бо допомагаю людям повертатися до життя після війни. Моє завдання – запалити вогонь в очах".

Руслана Дяченко, вдова воїна 12-го батальйону тероборони Олега Дяченка. Боєць загинув у березні 2015 року.

"Були похорони, Співчуття. Гучні промови. Довга хода на цвинтар… Та прийшов момент, коли усвідомила, що потрібно боротися за тих, хто залишився жити, і за себе зокрема. Я мама. І не наповнивши серце теплом знову, не зможу виростити дитину. То був мій відправний пункт до повернення до життя в нових умовах.

Далі відбувалося все досить несподівано. Якось я побачила оголошення про безкоштовний speaking club в Центрі AxioS. Вирішила сходити туди й подивитися що там і як. Виявляється, окрім освітніх курсів, вони ще надають послуги із працевлаштування. Це саме те, що мені було потрібно. Справа в тому, що я 25 років пропрацювала у пароплавстві у фірмі, що влаштовувала тури для іноземців. Там я виросла з інструктора до директора. Але чотири роки тому компанія припинила існування. За цей час у туристичному бізнесі відбулося багато змін. Тож потрібно було надолужувати втрачене. Спеціалісти з AXIOS влаштували мене на курси менеджера з туризму. Зараз я активний студент. А по середах ходжу на speaking club у Центр. Паралельно ще навчаюся в школі англійської мови. Планую навчання в Школі туризму. Життя вирує. І ним керую я.

Кожному, хто втратив рідних на війні, варто пам’ятати: такими, як були, ми вже не будемо ніколи, та маємо можливість стати кращими".

Євген (Ярило), військовий волонтер, співзасновник Der Igel tattoo studio.

"Коли почалися події 2014 року, мій світогляд був пацифістський. Та розумів, що певний час вимагає певних дій. Тож став підтягувати фізичний стан. Ходив на військові вишколи, курси тактичної медицини. Був волонтером. Доля звела мене з Володимиром Кочетковим-Сукачем, який організував волонтерське об’єднання "Аеророзвідка". Його мета припала мені до душі, тому доєднався до нього. В січні 2015 року поїхав на фронт та активно брав участь у фронтовій діяльності. Починали із сектору Б – Донецький напрямок. Потім працювали на Маріуполі. Після цього повернувся як польовий командир під Донецьк у Карлівку. Останню базу зробили під Луганськом.

Після повернення довелося вирішувати чимало питань. Та руки не опускав, бо під лежачий камінь вода не тече. По життю я оптиміст. Спочатку активно допомагав побратимам, відсилаючи їх до психологів. Та з часом допомога знадобилася й мені. Пішов до знайомих психологів з Міністерства оборони. А вони порадили звернутися до Центру AxioS. Так і зробив. Після спілкування з їхнім психологом зрозумів, що не все так зле - чимало я сам попросту надумав. А ще тут отримав допомогу юриста та моральну підтримку. Це дуже збадьорило.

Було велике бажання змінитися й рухатися далі. Хотілося працювати не заради грошей, а робити улюблену справу. Раніше я завжди керував, об’єднував, запускав процеси. Тепер прагнув щось робити руками.

У Києві на тату-фестивалі зустрів двоюрідного брата з Донеччини. Раніше він був шахтарем, а тепер – майстер з татуювання. Робить неймовірні тату й надзвичайно швидко. Запропонував йому відкрити тату-студію "повного циклу": він буде бити тату, а я видаляти. Роботи з видалення поки на рівні ідеї, оскільки апарат, що робить це, коштує дорого. Але я активно працюю над тим, щоб він з’явився у нашій студії. Зараз у нашій студії ще працює атовець майстер татуажу, який теж пройшов курси в AxioS.

Ми стартували в серпні 2017 року. Робимо все, щоб якість послуг була на найвищому рівні. Щоб наші клієнти почувалися безпечно та комфортно. Для ветеранів діє спеціальна ціна. Для волонтерів та тих, хто робитиме державну символіку, теж буде знижка. Вже встигли провести "Тризуб тату-вікенд". Поїхали до друзів-стоматологів із "Тризуб-Дентал", які працюють на фронті й лікують хлопцям зуби. Планували чотири дні бити воїнам тризуби, та на третій день вже скінчилися фарби й голки. Встигли зробити 13 гарних робіт.

Сьогодні є багато можливостей для тих, хто мріє про власну справу. Лише потрібно шукати – звертатися до центрів соціального забезпечення, організацій, що допомагають ветеранам тощо. Це теж важливий крок до успіху".

Роман (Агент). Кадровий військовий, який заснував проект, що шиє високотехнологічну військову форму та виготовляє тактичні турнікети. Інтерес до їхньої продукції є за кордоном. Він став тисячним клієнтом Центру AxioS.

"Закінчив Харківський Університет Повітряних сил. Отримав технічну та вищу військову освіту. Служив у Повітряних силах на офіцерських посадах у Вінницькому гарнізоні. Перспектив у військовій кар’єрі не бачив, тому після закінчення контракту продовжувати його не став. Багато займався самоосвітою. Вступив до ІТ-Академії. Певний час займався WEB-програмуванням, написав низку додатків для Android.

Події 2013-2014 повернули мене до військової справи. Цей важкий період став потужним катарсисом, який змінив мої цінності і уявлення про життя. Я став одним із офіцерів, що створили добровольчий батальйон Особливого призначення "Київ-2". На Донбасі працював у літню кампанію 2014-го – в районі Дебальцево. Після цієї ротації мав серйозні проблеми зі спиною, тож мусив звільнитися.

Тож ми відкрили особистий технологічний фронт. Головна мета - збільшити переваги наших бійців. Я хотів, щоб поверталося більше наших хлопців, живих і здорових з війни. Вирішив виготовляти обладнання та пристосування для військової зброї, які дозволили б модернізувати її. Тоді на ринку України були дорогі імпортні зразки. Перші власні зразки виробляв у невеличкій майстерні в Києві. Паралельно займався інструкторською діяльністю з тактичної підготовки.

Два роки тому моя команда запустила розробку і виробництво високофункціональної військової форми з інтегрованими турнікетами. До мене приєднався мій друг, з яким ми вчилися в Університеті повітряних сил. Він тісно спілкувався з вінницькою волонтерською тусовкою. А їм саме меценат передав 50 метрів тканини на сітки. Дівчатам стало шкода рвати її на шматки. Тож запросили мене як консультанта, щоб порадив що б таке цікаве зробити з неї для військових підрозділів. Так і народилася команда і почала втілюватися ідея високофункціональної форми. Коли ми робимо речі, яких немає у світі, вони стають символом віри та довіри до України. Наприклад, таким символом є форма із тканини SuperFabric.

Півтора року тому ми запустили розробку тактичних турнікетів "УДАВ". Це авторська технологія, на яку маємо патент. Загалом же у нас 8 патентів. Ця розробка увійшла в десятку кращих інженерних розробок України на Vernadsky Challenge 2017. Зараз наш турнікет досліджується та використовується як парамедичний виріб, але ми плануємо зареєструвати його як виріб медичного призначення.

До AxioS я потрапив у кінці минулого року. Особисте підвищення кваліфікації - курси вивчення англійської мови. Оскільки я розвиваю свої проекти, то мені запропонували послуги бізнес-інкубатора. За фахом я військовий інженер, але мені бракувало інформації з ведення підприємницької діяльності. Саме в цьому і допомагає AxioS. Юридичні та маркетингові консультації, питання брендингу, робота з командою, планування розвитку і ще можна продовжувати. Це дуже круто для молодого стартапу.

Для виходу на міжнародний ринок потрібно підтягнути англійську, отримати міжнародні сертифікати. Навчання у British Council (Британська Рада) досить дороге. Було несподіванкою, але з таким підвищенням кваліфікації також допоміг Центр AxioS. Колективний досвід команди AxioS - це невичерпна криничка знань".

 Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"