Детектив із післясмаком: Як НАБУ ледь не подарувало Росії зрив українського контракту з Індією на $400 млн

Автор: Ігор Супруненко

Коли на початку цього року країну вразив корупційний скандал в оборонці імені "Гладковського-Свинарчука", несправедливо малопоміченими лишилися деякі дії окремих співробітників НАБУ. Вони майже зірвали з Індією контракт на $400 млн, що було б дуже вигідно Росії.

ПЕРША ЗГАДКА ПРО ДЕТЕКТИВА НАБУ ЛИТВИНЕНКА

Нагадаємо, що в розслідуванні Bihus.info йшлося про те, як Ігор Гладковський – син Олега Гладковського, який на той час займав посаду заступника секретаря РНБО, разом зі своїми друзями і партнерами Віталієм Жуковим та Андрієм Рогозою заробили щонайменше 250 000 000 грн на державних оборонних замовленнях. Вони завозили контрабандою деталі і комплектуючі низької якості і через свою фірму "ОптимумСпецДеталь" продавали їх державі за завищеними цінами. Деталі завозилися з території країни, з якою Україна вже п’ятий рік у стані війни – із Росії.

Отже, 11 березня 2019 року на YouTube-каналі Bihus.info з’являється заключна частина програми "Наші Гроші", присвячена ролі НАБУ, СБУ і ГПУ у корупційних схемах в оборонній сфері.

У ній журналісти вперше озвучують прізвища співробітників НАБУ, які, судячи з отриманих розслідувачами документів та листуванняк, причетні до схем групи Гладковського – йдеться про заступника директора НАБУ Гізо Уґлаву і детективів Олега Борисенка і Дмитра Литвиненка. Прізвище останнього фігурує у листуванні від січня 2017 року із партнером Гладковського молодшого – Андрієм Рогозою. В ній детектив Литвиненко уточнює, яку фірму видалити з переліку НАБУ проблемних контрагентів, щоб вона і далі могла виконувати оборонні замовлення.

Це, фактично, перша поява прізвища детектива Литвиненка в національному медійному просторі, але далеко не перша його взаємодія із оборонною сферою. Та про це – трошки згодом.

З огляду на той факт, що це листування датоване січнем 2017 року, і сам детектив Литвиненко пише про "ОптимумСпецДеталь", очевидним видається той факт, що про ці схеми детективам НАБУ було відомо вже певний час до оприлюднення журналістського розслідування. Але, замість запобігання їм, складається враження, що схемам в Агентстві сприяли.

ЗРУЧНИЙ МОМЕНТ І ПЕРЕВІРЕНИЙ СУДДЯ

Через кілька днів після оприлюднення відеосюжету Bihus.info, директор НАБУ Артем Ситник заявив про те, що управління внутрішнього контролю Бюро розпочало службове розслідування за фактами можливих неправомірних дій працівників НАБУ.

Результатом цього розслідування стала "дисциплінарна відповідальність" всіх трьох співробітників НАБУ, згаданих в сюжеті – заступникові директора Гізо Уґлаві оголошено зауваження, а детективам Олегу Борисенку та Дмитру Литвиненку – догани. Чи можна назвати таку відповідальність, як догани і зауваження, співмірною тому розміру збитків у щонайменше 250 мільйонів гривень, яких завдали державі учасники корупційних схем?

Цим же питанням, схоже, перейнялася і перший заступник директора Державного Бюро Розслідувань (ДБР) Ольга Варченко, яка під час прес-конференції заявила, що ДБР не влаштовують результати внутрішньої перевірки НАБУ за даним фактом. За її словами у ході розслідування ДБР було з'ясовано, що 87 сторінок справи щодо зловживань під час закупівлі деталей до військової техніки надалі зберігалися у детектива Литвиненка, який потім фігурував у журналістському розслідуванні Bihus.info.

Фактично, справу отримала людина, яка була фігурантом переписки. Зі слів Варченко – ці матеріали знаходилися у сейфі детектива Литвиненко і жодного рішення по них не було.

Та, якщо по матеріалам, які, вочевидь, задокументували його власну роль у схемі контрабанди "ОптимумСпецДеталь" комплектуючих з Росії детектив Литвиненко і не ухвалив ніякого рішення, натомість він ухвалив рішення стосовно інших матеріалів, якими займався вже не один рік, але хід їм вирішив дати, лише коли скандал із Гладковським досяг свого апогею. Йдеться про справу "СпецТехноЕкспорту" (СТЕ).

Справді, 6 березня, через два дні з моменту виходу другої серії розслідування Bihus.info, цілком присвяченої Гладковському-старшому, і через тиждень після виходу першої серії розслідування, суд заарештовує п'ятьох осіб, які мають відношення до СТЕ – Владислава Бельбаса, Павла Барбула, Дениса Панасенка, Володимира Муцинова та Тимофія Романюка.

Суддя, який ухвалив арешт, - Максим Вишняк, який свого часу не наважився ухвалити принаймні арешт меру Одеси Генадію Труханову, а відпустив його на поруки і якого через це низка ЗМІ і експертів тоді звинувачувала у здійсненні узгоджених дій з детективами НАБУ з метою виправдати Труханова. Чому не можна, в такому випадку, припустити, що і у випадку з СТЕ могли бути узгоджені дії НАБУ із перевіреним суддею, але, навпаки, щоб домогтися демонстративного арешту співробітників оборонного сектору?

Бо, нагадаємо, це був розпал президентської кампанії, і скандал з Укроборонпромом надзвичайно сильно вдарив по репутації і рейтингах Петра Порошенка, адже Олег Гладковський – його давній бізнес-партнер. Відповідно, затримання чинних та колишніх співробітників СТЕ тоді спробували подати і розкрутити саме як перший результат антикорупційних органів в рамках розслідування Bihus.info. Там – оборонний сектор, і тут – оборонний сектор, ніхто не розбереться.

Хоча, про СТЕ у цих трьох серіях Дениса Бігуса не йшлося взагалі.

ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КОНТРАКТУ

Підстава затримання НАБУ цих осіб із подальшим арештом в суді – розслідування умов реалізації одного з експортних контрактів компанії протягом 2009-2016 років. Йдеться про контракт СТЕ з Міністерством оборони Індії, до виконання якого СТЕ було залучено держпідприємство "Завод 410 Цивільної авіації".

Історія цього контракту розпочинається у часи президентства Віктора Ющенка – у 2009 році, коли між Спецтехноекспортом і урядом Індії був укладений контракт на модернізацію 105 літаків АН-32, поставлених в Індію ще у 80-х роках. Вартість цього контракту становила $400 000 000.

Саме стільки Міністерство оборони Індії погодилось виплатити українським оборонним підприємствам за їхні послуги і комплектуючі.

Це – другий найбільший за всю історію незалежності контракт в оборонній сфері. Перший, згідно з яким Україна мала поставити Іраку БТР-4, літаки АН-32 та іншу техніку, оцінювався в $500 мільйонів, і, на думку експертів, був зірваний тодішнім керівником Укрспецекспорту Сергієм Громовим, в інтересах Росії.

У 2014-2015 роках виконання контракту було під загрозою у зв’язку зі зривом строків постачання запчастин з України в Індію. Це сталося після розірвання співпраці з Росією у сфері ВТС. У 2017 році Міністерство оборони Індії було готове розірвати контракт з Україною через події, описані далі у цій статті. Тоді ДП "ЗАВОД 410 ЦА" мав би сплатити $ 25 млн. штрафів та недоотримати $ 90 млн. доходу від експорту нових запчастин та агрегатів в Індію.

Крім цього, в такому випадку, як і у випадку з іракським контрактом, індійський контракт мав би бути переданий їхнім Міноборони на виконання російському підприємству. Але до чого ж тут НАБУ?

ЛИСТИ НАБУ В ІНДІЮ ЗА СПИНОЮ ГПУ

У листопаді 2014 року в рамках контракту СТЕ була підписана додаткова угода, згідно з якою ремонт надалі реалізовувався на індійському заводі в Канпурі, але із використанням українських деталей. Постачальником цих деталей СТЕ визначило ДП "Завод 410 ЦА", на користь якого керівництво розірвало три попередні контракти з приватними фірмами. Ці три фірми мають безпосереднє відношення до колишнього керівництва оборонного сектору, але це – тема для окремої статті.

Вартість цієї додаткової угоди становила $48 мільйонів і вона передбачала підписання ще одного документу –"угоди з вказівкою супутних послуг" з комапанією, зареєстрованою в ОАЄ, яка і надала українській стороні агентські послуги у відносинах з індійською стороною, за що ДП "Завод 410 ЦА" на її рахунок переказав еквівалент $2.2 мільйонів.

У квітні 2016 року вже згаданий в розслідуванні Bihus.info детектив Литвиненко 26.04.2016 року надсилає на адресу індійської сторони листа, в якому просить надати інформацію чи передбачає контракт 2009 року участь в ньому "посередників", тобто – агентів. Але крім цього, детектив Литвиненко зазначив у листі одну критичну деталь – він прямо написав, що НАБУ проводить розслідування щодо керівництва СТЕ, яке Бюро підозрює у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах.

На цьому моменті слід зупинитись і зауважити: детективи НАБУ не наділені повноваженнями екстериторіальної юрисдикції. Тобто, такого роду листи мали б надсилатися через Генеральну прокуратуру. Та детектив Литвиненко, всупереч вимогам закону, ухвалює рішення самостійно надіслати індійській стороні листа, в якому вказано, що фактично вона має справу з шахраями, незважаючи на те, що такий статус їм надав лише сам детектив у своєму листі.

6 червня 2016 року, Литвиненко надсилає індійській стороні другого листа, не менш суперечливого за своїм змістом, ніж перший. В ньому він інформує індійців, що він отримав додаткову інформацію, тому їхньої інформації він більше не потребує.

Фактично, детектив Литвиненко, повідомивши індійських контрагентів української державної компанії, про те, що вони мають справу з шахраями, в односторонньому порядку припиняє комунікацію без будь-яких пояснень чи спростувань.

Такі листи детектива НАБУ йдуть врозріз і з вимогами чинного законодавства, і з характером взаємодії між собою правоохоронних органів, спеціальних служб і антикорупційних органів. Адже будь-якому співробітнику Бюро має бути відомо, що відповідно п. 19 вже згаданого вище Положення № 838 такі компанії як СТЕ, зобов’язані подавати СБУ та Службі зовнішньої розвідки звіти про підсумки переговорів з іноземними партнерами з питань військово-технічного співробітництва незалежно від того, чи завершилися такі переговори укладенням контрактів, чи ні, а також інформувати СБУ та СЗР про будь-які інші контакти з іноземними юридичними або фізичними особами з питань передач товарів військового призначення. Що СТЕ і зробило, і ці звіти є в наявності і у СЗР, і у СБУ, і про це мало би бути добре відомо НАБУ.

Утім, всупереч вимогам закону і наявності будь-якої потрібної НАБУ інформації по цьому контракту у СБУ і СВР, детектив Литвиненко чомусь ухвалює рішення вести власну комунікацію з індійцями. І вона не закінчується 2016 роком.

У лютому 2018 року на адресу індійської сторони надходить ще один лист. У ньому НАБУ знову згадує про "угоди з вказівкою супутних послуг" між ДП "Завод 410 ЦА" і Global Marketing SP LTD, та висловлює підозру у тому, що деякі посадові особи Міністерства оборони Індії могли бути свідками передачі хабаря у розмірі $2.6 мільйонів, називаючи навіть прізвище потенційного "свідка" - Бхарат Кхера.

Останній акт виконаних робіт був підписаний в квітні 2016 року, за який цей хабар міг потенційно бути наданий, а аж до лютого 2018 (дата написання листа НАБУ) потенційний "свідок" його передачі Кхера мовчав, неважко зрозуміти, що Бюро натякає на те, що зі статусу "свідка" цього посадовця з Міністерства оборони Індії слід було би перекваліфікувати у "підозрюваного".

ПІСЛЯСМАК ВІД ДІЙ НАБУ

Цей натяк індійське керівництво сприйняло вкрай болісно, а сам лист НАБУ індійському Міністерству оборони дивним чином потрапив до рук жовтого індійського щотижневика "India Express", який не забарився зробити з нього резонанс. Міністерство оборони Індії зробило офіційне повідомлення, що ніяких угод його посадовці з Global Marketing SP LTD не підписували. Такий самий твіт опублікувала міністр оборони Індії Нірмала Сітхараман.

Паралельно індійські ЗМІ почали називати цей злив "провокацією з метою дискредитації індійської армії, міністерства оборони Індії і тиску на уряд прем’єр-міністра Моді".

Весь цей міжнародний скандал, який завдав іміджевих збитків українській державі і оборонній галузі, та поставив на межу зриву контракт українських підприємств і Міноборони Індії на $400 мільйонів, став наслідком кількох листів детективів НАБУ із суперечливою і непідтвердженою інформацією, які певним чином опинились у розпорядженні індійської жовтої преси.

У березні 2019 року ДП "Завод 410 ЦА" у своєму офіційному прес-релізі підтверджує, що почав зазнавати складнощів у підписанні додаткових угод на продовження терміну дії контракту та проведення імпортозаміщення у зв’язку із публікаціями "маніпулятивної інформації в індійських ЗМІ з посиланням на правоохоронні органи України про нібито порушення законодавства українською стороною у процесі виконання контракту".

У справу довелось втрутитися посольству України в Індії, щоб не втратити контракт, який "забезпечує 60% чистого доходу ДП "ЗАВОД 410 ЦА". Станом на сьогодні контракт вдалося зберегти, але післясмак від діяльності НАБУ змусив втрутитися і інші органи.

За нашими даними, Служба безпеки України порушила щонайменше 2 кримінальні справи за результатами дій детектива Литвиненка – номери справ 2201800000000028 і 22018000000000195, і проходять вони за статтею 111 Кримінального кодексу України "Державна зрада". Заяву про державну зраду детектива НАБУ Литвиненка озвучила до СБУ і народний депутат Тетяна Чорновол під час спільного засідання ТСК щодо розкрадань в армії. За нашою інформацією, станом на сьогодні ця справа передана від СБУ до ДБР і зараз саме вони проводять по ній розслідування.

Незважаючи на це, як і на заяви керівника НАБУ Артема Ситника щодо відсторонення, детектив Литвиненко продовжує працювати в Бюро із повним доступом до будь-яких матеріалів та документів.

ЛИТВИНЕНКО – НЕ ОДИН

Та, окрім детектива Литвиненка, в НАБУ, як виявилось, працюють і інші співробітники, які пов’язані і зі скандалом навколо родини Гладковських і компанії "ОптимумСпецДеталь" і опосередковано – з Російською Федерацією.

Йдеться про Ханіка Юрія Петровича – керівника управління НАБУ із забезпечення фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням.

Згідно із розслідуванням журналістів із "Наші гроші", Юрій Ханік у 2014 році був засновником і власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (37933043). Він володів цією компанією не напряму, а як кінцевий бенефіціар іншої компанії, яка досі значиться у реєстрах як засновник ТОВ "Дівітіс" - Sponker Trink LTD, яка зареєстрована на Сейшельських островах.

Обидві ці компанії – і ТОВ "Дівітіс" і Sponker Trink LTD фігурують у різних кримінальних справах разом із сканадальною "ОптимумСпецДеталь", а ТОВ "Дівітіс" взагалі засвітилось в податкових органах в рамках розслідування схем групи Гладковського.

Сейшельська компанія Sponker Trink LTD, в свою чергу, яка є засновником ТОВ "Дівітіс", була зареєстрована через російську компанію Rechtsanwalt, з містом реєстрації в м. Краснодар, Російська Федерація, яка має свою номінальну адресу і в Харкові.

Цікавим є той факт, що генеральним консулом Сейшельських островів, на яких зареєстрований Sponker Trink LTD, є саме Ігор Гладковський, який успадкував цей статус у свого батька – Олега Гладковського.

ПОТРІБНА РЕАКЦІЯ СВР ТА ДЕРЖАВИ-ПАРТНЕРА

Скандал із групою Гладковського і "ОптимумСпецДеталь" набув такого розголосу через 2 обставини – сам факт, що у  країні, яка воює, крадуть гроші на оснащенні для оборони держави, і, найголовніше – що комплектуючі і деталі, які продавали втридорога українським підприємствам, ввозили контрабандою з території країни-агресора – Російської Федерації.

І допоки ця схема не стала предметом журналістського розслідування, всіх це влаштовувало, в тому числі, як з’ясувалось – і окремих детективів створеного за сприяння США НАБУ.

Не влаштовувало їх інше – оборонні контракти України з іншими державами, за якими українські підприємства ВПК отримували надприбутки і, одночасно, відбирали ринок у російського ВПК. Тому, Російська Федерація або через своїх встановлених агентів впливу, як колишні голови Укроборонпрому Громов і Саламатін, або завдяки іншим особам, чиї дії важко кваліфікувати як "вчинені в інтересах держави Україна" намагалася зірвати ці контракти за будь-яку ціну і дискредитувати виробничий і якісний потенціал оборонної промисловості України.

На все це зобовязана була б відреагувати щонайменше служба контррозвідки, а щонайбільше – представники держави-партнера, за чиї гроші НАБУ, як орган був створений. Не завадила б і реакція нового керівництва держави. 

 Ігор Супруненко для "Цензор.НЕТ"