"Від моменту звільнення зі служби до поховання включно". Що гарантуватиме ветеранам та родинам загиблих новий закон "Про Захисників України"
Член Громадської Ради при Мінветеранів Віталій Кузьменко розповів Цензор.НЕТ про реформу ветеранського законодавства, про закон "Про Захисників України та членів їхніх сімей", який має бути незабаром прийнятий, про працевлаштування після звільнення з армії, додаткові медичні послуги і освіту для ветеранів, а також про те, чому держава має підтримувати тих, хто її захищає.
"ЄДИНЕ ПИТАННЯ - У ЯКИЙ САМЕ ПІДРОЗДІЛ ПІТИ"
Я був студентом, навчався на історичному факультеті. Своє подальше життя я бачив спокійним і розміреним, хотів займатися науковою діяльністю. Паралельно з навчанням я намагався займатися підприємництвом.
Однак я пройшов через Революцію Гідності - як і чимало тих, хто потім пішов воювати... Коли розгортається війна - ти просто не можеш більше займатися тим, чим планував раніше. Просто ідеш туди, де маєш бути. Єдине питання, яке стояло - у який саме підрозділ піти.
Спочатку я намагався потрапити на фронт через військкомат, але там набирали передусім людей, які раніше проходили строкову службу. У мене ж навіть військового квитка не було, адже я на той час був студентом. Довелося зіткнутися зі складнощами, однак зрештою я потрапив у 54 розвідувальний батальйон, де було багато добровольців з УНСО.
Фактично весь період своєї служби - з 2014 по 2016 рік - я перебував у південній частині Донецької області. Спочатку це було у складі 54 розвідбату, потім сформувався окремий 131 розвідбат... Але зоною нашої відповідальності залишався південь Донеччини. Я був розвідником-сапером.
Звільнився я у 2016 році, коли у нас якраз вперше була офіційна ротація.
Коли ти ще молода людина, у минулому якої - лише плани на майбутнє, а не родина і сформоване життя, то, повернувшись, ти шукаєш, чим зайнятися. Вже у межах тих життєвих принципів і вподобань, які у тебе сформувалися за час війни... Так сталося і зі мною.
На те, щоб відчути себе ветераном, а тим більше почати намагатися допомогти іншим ветеранам, мені знадобився щонайменше рік часу. Спочатку у якомусь питанні ти просто розбираєшся для себе, потім хтось із побратимів просить допомогти, потім ще хтось...
Свою громадську активність я нібито ніколи і не планував, але зрештою ніколи і не міг пройти повз. Так я і влився у ветеранську спільноту.
"МИ ДОМОГЛИСЯ ЗМІН ПРОЦЕДУР ЩОДО ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ВЕТЕРАНСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ"
Спочатку ставлення ветеранів до створення нового відомства, Міністерства ветеранів, було дещо критичним. Але достатньо було базово проаналізувати те, що ми маємо, аби зрозуміти: можливо, ще один центральний орган виконавчої влади трохи покращить ситуацію. У 2018 році я долучився до проектного офісу, який свого часу створював Мінветеранів, розробляючи ті політики, якими має займатися профільне міністерство.
У 2019 Міністерство стартувало. Тоді ж, на початку 2019 року, формувалася Громадська рада при Мінветеранів, адже була налаштованість на повноцінну комунікацію з ветеранською спільнотою. Ми одразу дійшли висновку, що обрання до Громадської ради має бути максимально відкритим процесом, що має бути електроне голосування, до якого може долучитися кожен. Таким само прозорим було і формування другої Громадської Ради.
… Перша перемога? Якщо брати ветеранську "історію" - то це успіх, коли ми домоглися змін процедур щодо фінансової підтримки ветеранських об’єднань. Була впроваджена проектна підтримка. Відповідно, мова вже йшла не про те, що "у нас є ветеранська організація, фінансуймо її негайно!". А про те, що якщо ветеранська організація знає, як допомогти ветеранам, презентує це, готова захищати і пояснювати свій проект - тоді можна просити фінансування. Це був достатньо складний процес, але у підсумку незважаючи на спротив беніфіціарів старої системи та бюрократизм, систему було змінено. Тоді я зрозумів, що, докладаючи певних зусиль, можна досягнути результату у ветеранських політиках.
"МИ ПРИЙШЛИ ДО БАЗОВОГО ПОНЯТТЯ: ЗАХИСНИК УКРАЇНИ"
У нас не тільки законодавство недосконале, але й загальна правова культура доволі невисока. Відповідно, у цих двох пов’язаних напрямках ніколи не бракує роботи.
Коли створювалося Мінветеранів, одним зі стратегічних завдань відомства була реформа профільного ветеранського законодавства і розробка нового. Тому що базове законодавство 1993 року морально застаріло і не дуже відповідає викликам та потребам сучасності.
Ще у 2018 році почалася робота над тим, щоб напрацювати новий закон. Спочатку розглядалася можливість робити нове законодавство для усіх категорій ветеранів - скажімо, і ветеранів служби. Але ми з часом дійшли до того, що варто взятися за законодавство для категорії, яка нового законодавства потребує насамперед - це ветерани російсько-української війни.
У рамках роботи та великої кількості дискусій ми прийшли до розуміння того, що питання перше - це, власне, визначення. Як називати ветеранів російсько-української війни? Яку роль вони відіграють у збережені держави Україна, у збережені - для більшої частини країни - можливості спокійно жити? "Атошник", просто "ветеран", була завжди величезна кількість варіацій у суспільстві... А ми з часом прийшли до базового поняття: "захисник України". Це узгоджувалося з загальною концепцією і роллю людей як для суспільства, так і з баченням ветеранами себе.
Так, добровольці підпадають під категорію захисників України. У нас трішечки спрощене визначення, порівняно із прописаним у нинішньому законодавстві.
"РОБОТА МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З МОМЕНТУ, КОЛИ ЛЮДИНА ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ ЗАВЕРШИТИ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ"
На сьогоднішній день доволі мало уваги приділено поверненню захисників з військової служби. Робота має починатися з моменту, коли людина приймає рішення завершити військову службу. Далі є важливі етапи - перші пів року після того, як вона звільниться, перший рік і так далі...
На сьогоднішній день після військової служби фактично не перевіряється стан здоров’я, у якому людина повертається. Чи є наслідки бойових дій, у яких військовослужбовець брав участь? Що з цими наслідками робити? Чи не потрібно зосередитися насамперед на лікуванні?
Чи є робота? Чи потрібно шукати роботу, чи людина просто повертається на старе місце, де працювала раніше? Цим питанням потрібно займатися ще до того, як військовослужбовець закінчить свою службу.
Це достатньо складна система у реалізації, але зараз відповідним законодавством все нарешті потрібно передбачити. Передбачити основні елементи системи, займатися якими державні органи будуть просто зобов’язані.
Повертаючись зі служби, знайти роботу іноді буває проблематично, може бути потрібне додаткове навчання. Роботодавці не завжди зацікавлені у тому, щоб брати ветеранів - адже людина фактично на якийсь період випала з цивільного життя. А зараз все швидкоплинне, технічні знання у кожній професії потрібно постійно оновлювати. Завдання держави - якщо людина встала на захист своєї країни і "випала" на деякий час, на декілька років мінімум - це компенсувати людині час, у який вона могла б розвиватися, будувати кар’єру, будувати сім’ю. Держава має зробити так, щоб людина могла наздогнати своїх колег. І зробити так, щоб роботодавці були зацікавлені взяти ветерана. Насамперед тут треба розраховувати не на соціальні рекламні кампанії. Найкраще для роботодавців це наявність податкових, фінансових стимулів. Вони мають чітко розуміти, що вигідніше для них найняти ветерана, а не іншу людину, яка шукає роботу. Бо за ветерана менше доведеться заплатити податків, бо він зможе претендувати на безкоштовне навчання чи підвищення кваліфікацїі. Так це працює у розвинених країнах. У США, скажімо, у більшості корпорацій є окремий рекрутинг для ветеранів - і не тому, що так у суспільстві прийнято, а тому, що завдяки цьому компанії мають певні фінансові переваги.
Також має бути більше стимулів для розвитку самозайнятості і підприємництва ветеранів. Хтось готовий займатися підприємництвом, а комусь це ніколи не буде потрібно. Не дуже велика частина ветеранів готова розвивати власну справу насправді. Але ми маємо враховувати, що якщо ветеран готовий створювати свій бізнес, давати роботу іншим і посилювати економіку - це плюс, цьому потрібно сприяти! За основу тут також взята модель того, як підтримується підприємництво у США. Це цілий комплекс заходів - починаючи від навчання та менторства до кредитування і податкових преференцій.
"ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ" - ЦЕ ФАКТИЧНО КОЛИ ЛЮДИНА ЇДЕ У САНАТОРІЙ. МАКСИМУМ, ЩО ВОНА ОТРИМАЄ - ЦЕ ЗАГАЛЬНЕ ВІДНОВЛЕННЯ"
Доволі велика проблема у нас - медичне забезпечення. Проблеми є і з якістю, і з доступністю медичних послуг. А також, власне, з розумінням того, які наслідки для здоров’я може мати участь у війні. Це як фізичні, так і психологічні стани.
Певні напрацювання є, але немає системи. Тому впроваджується система додаткових медичних гарантій (як для фізичного, так і для психічного здоров’я) для захисників, яка буде покривати те, що не покривається у рамках медичних пакетів, передбачених загальною системою.
Також ми відходимо від нинішньої програми, яка передбачає те, що називається "психологічною реабілітацією". Натомість вводимо концепцію "збереження і відновлення психічного здоров’я", як це у всьому світі нормальному працює і, власне, повністю мають бути змінені процедури і підходи, які існують у нас. Тому що часто те, що називається у нас "психологічна реабілітація" - це фактично коли людина на кілька тижнів їде у санаторій, у кращому разі з нею там працює психолог. Максимум, що людина отримає - це загальне відновлення, може трошечки заспокоїтися... Але проблеми часто лежать глибше. І треба розділяти - кому потрібне просто відновлення після перевантажень бойових дій (які можуть мати наслідки протягом усього життя), а кому - психологічна допомога.
Необхідно забезпечити захисникам і правову допомогу, яка стосується прав та можливостей, допомагає зрозуміти як ними користуватися.
Ще один важливий аспект - освіта для захисників. І якщо ти найманий працівник, і якщо підприємець - у тебе буде більше можливостей завдяки новим знанням. На сьогоднішній день існує ряд можливостей для саморозвитку, а ми вводимо додаткові.
Норми, передбачені поточним законодавством, ми зберігаємо. Відверті анахронізми, звичайно, зникнуть, вони заміняться тим, що відповідає потребам сучасності - на базі досвіду інших країн, де вже є певні моделі.
"ЯК ПОДЯКУ ЗА ЗАХИСТ"
Законопроєкт 4389 був зареєстрований ще минулого року. Він потребував доопрацювань - і фактично на рік увесь цей процес затягнувся. Звичайно, це складно... І для того, щоб все доопрацювати, все узгодити, був потрібен час.
Але, сподіваюсь, Закон про Захисників України незабаром вже буде прийнятий. Він охопить і захисників України, і захисників, які отримали інвалідність внаслідок війни, і безпосередньо категорії членів сімей загиблих та померлих. Це буде комплексне законодавство, яке стосуватиметься усіх ветеранів російсько-української війни і змінить підходи до того, що держава має зробити для їхньої підтримки.
Це послуги і гарантії на усіх етапах - від моменту звільнення з військової служби до поховання включно. Тому що держава має виконати певні речі... Як подяку - подяку за захист цієї самої держави.
Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ
