Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич: Від початку другого етапу вони збільшили кількість обстрілів. Зараз вони обстрілюють двічі на день і двічі-тричі вночі
Два дні поспіль російські війська активно обстрілюють Миколаїв. З початку другого етапу російського наступу на сході України обстріли збільшились вдвічі. Як живе місто і з чим має найбільші проблеми, Цензор.НЕТ розповів мер міста Олександр Сєнкевич.
СПЕРШУ НАМАГАЛИСЬ ВРАЗИТИ ЯКІСЬ ВІЙСЬКОВІ ОБ’ЄКТИ АБО БИЛИ ПО ЦИВІЛЬНИХ, ДЕ ДУМАЛИ, ЩО РОЗМІЩУЮТЬСЯ ВІЙСЬКОВІ
-В ніч на 19 квітня росіяни обстріляли Миколаїв. Яка ситуація сьогодні, чи були нові обстріли?
-Так, сьогодні вночі нас обстрілювали десь о пів на першу ночі та десь під ранок. Обстрілювали житлові квартали, постраждали житлові будинки – розбите скло, машини, гаражі. Наразі, за нашою інформацією, постраждалих немає.
Люди слухають мої ефіри, і я повторюю весь час, що під час сну треба використовувати правило двох стін – це одна стіна з вікнами, а інша глуха і ви за нею, це коридори, санвузли. Тому від обстрілів страждає багато будинків, але, на щастя, немає жертв.
Під час обстрілів 19 квітня у нас лише дві поранені людини і жодного загиблого. Сьогодні на ранок займаємось ліквідацією проблем з електроенергією
-Чи погіршилась ситуація для міста після того як ворог почав другий етап спецоперації на сході країни?
-Скажу чесно, стало гірше. Бо наше місто обстрілювалось майже щодня з початку війни, але бувало, що 2-3 дні були перерви. Думаю, десять днів таких були з 24 лютого, що вони нас не бомбардували. Зазвичай нас бомбардують один раз на день, один в ночі. Здається, в них є якась норма відстрілу снарядів. Вони спершу намагались вразити якісь військові об’єкти або били по цивільних, де думали, що розміщуються військові. Судячи з усього, інформацію вони отримували про це з телеграм-каналів. І вона не була точною.
Зараз вони обстрілюють двічі на день і двічі-тричі вночі. Тобто від початку другого етапу вони збільшили кількість обстрілів.
-Чим росіяни обстрілюють місто?
-Вони продовжують обстрілювати касетними снарядами, б’ють з РСЗВ (реактивна система залпового вогню). Головна їхня мета вбивати людську силу – ці касетні снаряди падають і шрапнеллю вражають все навкруги. Також скидають кумулятивні снаряди і останні дні вони почали стріляти ракетами, які залишають після себе здоровенні ями – 5 метрів углиб і 20 метрів завширшки, а земля відлітає до рівня 9 поверху будинку.
-А як близько від міста ворог? Ви казали, що ракети долітають за 3 хвилини, звідки вас обстрілюють?
-Так, вони запускають ракети з села біля Херсона, під прикриттям своєї артилерії. І коли люди фіксують запуск ракети, умовно о 07:01, то о 07:04 вона вже розривається в небі, а за 20 секунд ми чуємо розриви кумулятивних снарядів. І йде оце характерне бу-бу-бу-бу-бу.
-Чи можна порахувати збитки міста та людські жертви на сьогодні?
-На сьогоднішній день маю таку інформацію: у нас загиблими 86 осіб, з них одна дитина; поранених – 392 особи, серед них троє дітей. По будинках важко рахувати, але десь 60 зруйновано вщент. Це стосується і адміністративних будівель, і приватного сектору. Близько 400 будинків зруйновано частково.
-А що по інфраструктурі, чи пошкоджені якісь критичні об’єкти?
-Вони постійно стріляють, але, дякувати богу і людям, наше Миколаївобленерго все відновлює. Звісно, що є порвані ЛЕП і люди переключаються на резервні лінії. З газом теж відновлюємо.
Сьогодні є проблеми з питною водою, бо ворог вцілив у трубу, якою качаємо воду. Ведеться робота в трьох напрямках. Перший – підвіз води, Одеса і Кропивницький нам надіслали свої водовозки. Другий – ремонт водогону. Намагаємось домовитись про допомогу з херсонцями. І третій – альтернативні джерела запитки води.
Знаєте, ми схожі на мурашник – ворог наступає, ламає, а ми знову все відновлюємо.
ЩЕ МІСЯЦЬ ТОМУ МІСТО БУЛО ОТОЧЕНО МАЙЖЕ НА 2/3, РОСІЯНИ ХОТІЛИ ВЗЯТИ НАС В ОБЛОГУ
-Яка ситуація з продуктами харчування, чи робите ви запаси їжі та ліків?
-Ще місяць тому місто було оточено майже на 2/3, росіяни хотіли взяти нас в облогу . Оскільки місто стоїть на двох річках - Південний Буг та Інгул - вони налаштували переправу і перейшли через Інгул, і вже підійшли до Бугу. Але наші війська дали їм бій і відкинули сильно назад до Херсонської області. Зараз бої точаться десь за 20 кілометрів від Миколаєва, на межі Херсонської та Миколаївської областей.
Також у Миколаївській області під окупацією знаходиться село Снігурівка.
І оскільки ми їх відсунули до Херсонської області, то ми маємо відкриті дороги до Кропивницького, Кривого Рогу, Києва, Одеси. Це означає, що ми можемо нормально отримувати і продукти харчування, і гуманітарну допомогу.
З гуманітарної допомоги ,та яка довготривалого зберігання - крупи, консерви, макарони – ми робимо склади недоторканного запасу. Що стосується продуктів з невеликим терміном зберігання, то їх роздаємо людям через центри соцзахисту.
-Я так розумію, що росіяни в перші дні війни вдарили по залізничному вокзалу і люди можуть залишати місто лише через автошляхи?
-Так, єдина дорога, якою ми зараз евакуюємо – це дорога на Одесу. Наші автобуси, які працювали в місті, ми їх переорієнтували. Люди, хто хоче виїхати, заповнюють форму онлайн і потім їм телефонують, підтверджують поїздку, умовно ввечері зателефонували – зранку поїхали. Щодня виїжджає, залежно від інтенсивності бомбардувань, від 200 до 800 осіб. Станом на вівторок виїхала 361 особа. Загалом 13 тисяч людей ми таким чином вивезли.
-А скільки людей залишили місто взагалі?
-Загалом місто покинуло близько 40% людей, це ми рахуємо за кількістю вивезеного сміття та використаної води.
ГАТЯТЬ ВОНИ ПО ВСІХ РАЙОНАХ, НЕ ОБИРАЮЧИ ЯКІСЬ КОНКРЕТНІ ЦІЛІ. КОЖЕН МОЖЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ ТАКОГО ОБСТРІЛУ
-Чи закликаєте ви містян інтенсивніше виїжджати з міста з огляду на ситуацію?
-З початку бомбардування міста закликаю усіх, хто може виїхати – їхати. Зараз дуже небезпечно, люди гинуть на вулиці, люди гинуть у своїх подвір’ях, бомби прилітають у житлові будинки. Ворог обстрілює виключно спальники, де немає не те що військових, а індустріальних об’єктів, навіть якогось м’ясного цеху.
-Чи є в російської армії пріоритетні цілі чи обстріли хаотичні?
-Місто у нас велике - 260 квадратних кілометрів, і гатять вони по всіх районах, не обираючи якісь конкретні цілі. Кожен може стати жертвою такого обстрілу, і тому я рекомендую залишати місто, поки все не закінчиться. Хтось каже, що я сію паніку – нехай буде так, але якщо така паніка врятує життя, то я це стерплю.
-Що зараз працює в місті? Чи повертається до роботи бізнес?
-Ні, з бізнесом погано, він не повертається до роботи. Ми кажемо, що треба повертатись і запускати виробництво, але підприємці бачать, що людям небезпечно виходити на роботу і перевозять обладнання, переводять виробництво в інші регіони.
А сфера обслуговування працює – виходять на роботу перукарі, косметичні салони.
-Спитаю ще окремо про порт? Яка ситуація в порту?
-Нульова ситуація. Оскільки Чорне море заміноване, то ми не можемо працювати. Порт сьогодні не працює, періодично він обстрілюється росіянами.
Мені здається, що як якась стратегічна військова точка місто Миколаїв росіянам не важливий. Але і Миколаїв, і Одеса мають вихід до моря і економічно Миколаївський порт перевантажує десь 35% вантажів, а з портами Великої Одеси – 85%. Тому зараз Росія зробила такий економічний засув для України як агропромислової держави, де весь експорт ішов водою.
-На вашу думку, які плани росіян щодо Миколаєва, вони будуть і далі його обстрілювати чи намагатимуться просуватись до міста?
-Думаю, росіяни будуть створювати постійну напругу – вони накопичують війська з боку Херсонської області. Вони можуть піти і вперед, але які в них плани, я не скажу, "бо умом Россию не понять, аршином общим не измерить". Зараз у них ситуація, коли їм треба хоч якось зберегти обличчя і завершити цю "спецоперацію", а амбіції їхнього лідера продовжують буйствовать. Тому не знаю, що буде далі. Підуть вперед – будемо відганяти. Можуть і окопуватись в Херсоні – прийдеться їх тоді звідти викорчовувати.
-У перші дні війни ви особисто отримували листи від невідомих з пропозицією здатись? Чи надходять ще такі пропозиції?
-Вони зрозуміли, що я запаяний хлопець, то до мене більше не пишуть. Але до заступників, до інших керівників ще звертаються, пишуть зазвичай після обстрілів: "Ну що подобається? Здавайтесь, бо буде як в Маріуполі".
МИКОЛАЇВЦІ ЛЮБИЛИ НЕ РОСІЮ, А РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ І СВОЄ МІСЦЕ В НЬОМУ. АЛЕ ПІСЛЯ ПЕРШИХ СНАРЯДІВ 24 ЛЮТОГО, ДУМАЮ, БАГАТО ЩО ЗМІНИЛОСЬ У ЛЮДЕЙ В ГОЛОВІ
-Як працює російська пропагада в місті?
-Через телеграм-канали. Ви знаєте, що в нас і на всеукраїнському рівні є телеграм-канали, на зразок Легітимного, які ми вважали українськими, а за риторикою вони російські. Вони створювались ними для роботи з українським населенням.
-У вас була досі впивовою ОПЗЖ, як змінились політичні настрої в місті за цей час, можете оцінити? Може змінилось і ставлення депутатів цих фракцій чи навпаки є загроза колаборантів?
-Ви знаєте, ми вивчаємо ситуацію щодо політичних настроїв, не маємо часу на це. Можу сказати, що депутати з ОПЗЖ майже всі зникли з радарів. З іншого боку, є депутати, які за мир – вони займаються гуманітаркою. Вони не кажуть, що ЗСУ переможе, а Путін – всі знають хто, а кажуть, що ми за "мір, жвачку, памперси".
Що стосується міста Миколаїв, то воно було довгий час біло-блакитним. І цього разу в нас була 1/3 депутатів ОПЗЖ, і ще 5 депутатів Шарія. Думаю, що це через те, що миколаївці люблять Радянський Союз і своє місце в ньому. Тоді 20% були зайняті в кораблебудуванні. Це значить, що економіка міста тоді працювала дуже круто. І якщо згадати крейсер "Москва", то він був збудований у Миколаєві. І таких крейсерів ще було багато. Всі авіаносці радянські були збудовані в Миколаєві і єдиний китайський – теж тут. Сьогодні це місто портів і мікроекономіки, тому ви можете зрозуміти про що згадують ці люди. А Росія просто асоціювалась у них з СРСР.
Але після перших снарядів 24 лютого, думаю, багато що змінилось у людей в голові. І я думаю, що сьогодні всі розуміють, хто друг, а хто ворог, кого любити, а кого ненавидіти.
Я назвав вам цифри поранених і вбитих. І, думаю, що в кожного миколаївця сьогодні є серед них близькі, або ж вони змушені були втікати. Можна багато слухати телевізор, але коли прилітає – в голові все одразу міняється.
-Багатьох турбувало переведення генерала Марченка, як ви поставились до цього? Як у вас співпраця з військовими в місті та ОДА?
-Насправді, я як міський голова не маю доступу до військового штабу. Наші комунальні підприємства виконують роботу будбату, всі фортифікаційні, інженерні споруди - це ми. Копаємо, встановлюємо, укріплюємо. Ще й 36 одиниць російської техніки витягнули з полів. Там і танки, і пушки, і гради. Частину вже відремонтували і передали ЗСУ. Частину відправили ремонтувати в інші міста.
Тому ми співпрацювали з армією і співпрацюємо. Що стосується генерала Марченка, то так, він гарно робив свою роботу, але сьогодні інші обставини, змінилась диспозиція військ, є таке рішення – ми його не обговорюємо.
-А як у вас співпраця з Віталієм Кімом, ви трохи різні характерами?
-Насправді ми з ним антиподи. Він позитивно і оптимістично налаштовує людей, я всім постійно кажу, що нас бомбардуватимуть, сидіть вдома, нікуди не виходьте, запасайтесь водою. Раніше Кім казав, що навіть треба повертатись до міста. Зараз так не каже. Тому люди кажуть, що треба послухати Кіма і Сєнкевича і зробить щось середнє.
Ми добре розуміємось між собою, це перший голова ОДА за моє мерство, який родом з Миколаєва, а не парашутист. Він знає і проблеми міста, і області. Тому працюємо злагоджено.
Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ
