Херсонець Микола Макаренко: Росіяни сказали, що я засланий козачок. Лишили по собі 4 зламані ребра, зламану щелепу і Z, вирізану на нозі

Автор: Тетяна Ніколаєнко

У ці дні журналістам не лише складно потрапити до Херсона, але і додзвонитися. Адже місто вже тиждень без зв’язку і електрики. Втім, попри все Цензор.НЕТ зміг поговорити з Миколою Макаренком. Всі 8 місяців окупації він провів у Херсоні. Більше того, він побував у катівнях росіян.

-Я хоч і був держслужбовцем, ніколи не давав інтерв’ю. Не знаю з чого й почати, каже Микола.

Почнімо з 24 лютого. Як ви дізнались, що почалась війна?

В нас біля Херсону є аеродром Чорнобаївка і його почали вночі бомбити, стали вити сирени, в місті почалась паніка. Ніхто нічого толком не знав. І скажу вам, коли я о 10 годині прийшов у військкомат, то там вже нікого не було…

Так, тепер ми знаємо про втечу багатьох з тих, хто мав захищати місто, і порушені справи проти керівника місцевої СБУ лише один з доказів зради.

Так, було багато зрадників у місті. І от коли ми прийшли до військкомату, то там нікого не було. Я колишній атовець, ми почали думати як зібратись в тероборону.

Коли росіяни увійшли в місто?

1 березня. І з цього моменту вони повиставляли свої блокпости, на яких перевіряли людей. У них були переліки всій військових, всіх тероборонців, всіх держслужбовців, тому було дуже складно переміщатись по місту. Я так протримався до 16 серпня.

Як багато було цих блокпостів, чи можна було, не потрапивши на них, дістатись хоча б до магазину з хлібом?

Вони переміщались містом як патруль. Одного дня я бачив як вони просто викинули людину з машини і поїхали на ній далі. Мене от "добрі люди" здали і 17 днів були, як 17 років.

Вони вас затримали вдома чи по дорозі?

По дорозі, підрізав автомобіль, потім мене витягли з машини і забрали в ізолятор.

Що вони вам сказали, коли затримали?

Що я диверсійно-розвідувальна група. Засланий козачок і так далі. Потім почали мені пришивати, що коли я був в АТО, то я вбивав місцевих жителів.

Чи можете щось розповісти про допити?

Ви ж розумієте, що все це супроводжувалось, гм, чотири зламаних ребра, зламана щелепа, зламана рука і Z, вирізана на нозі.

Вас катували безпосередньо військові чи росгвардія?

ФСБ.

Де вони влаштовували свої катівні?

В місцевому ізоляторі.

Як багато людей було там?

На той момент, коли там був я, було близько 200.

Чи знали ви про випадки смерті, бо ми вже тут читаємо, що людей топили.

Мене теж і топили, і током били – все було. Декого, хто зізнався, їх змушували бігати по коридору і стріляли в них. Це було чутно нам через двері.

Вони годували, поїли вас? Чи це теж був різновид катувань?

Їжу вони приносили тричі на день, але можете уявити яка то була баланда. Але якщо хтось не зізнавався, то могли сказати: він сьогодні не їсть і не спить. В кожній камері був спеціальний чоловік, який за цим слідкував. Мені вони шість діб не давали ні їсти, ні пити, ні спати.

Але ви все одно не визнали свою вину?

Ні. Якби я визнав, я б з вами не говорив. А так після 16 днів тримання вони мене трохи підрихтували, дали копняка і відпустили. 2 роки закалки в АТО все-таки зробили своє. А були люди, які цього не витримували. І були такі в моїй камері, яких після зізнання відправляли на Расію, щоб судити за своїми законами.

Як ви думаєте, з чим було пов’язане те, що вас відпустили – це був вплив якогось політичного моменту, чи добрий настрій фсбшника?

Щасливий випадок. До речі, ми з друзями перед тим домовились, раптом що, ні в чому не зізнаватись. Тому що інакше ти звідти не вийдеш.

Ви кажете, з друзями домовились. Можете розповісти, чим займались з друзями?

Ні, це вже хай поговоримо іншим разом.

Ви кажете, що вас здали "добрі люди"…Наскільки поляризувалось місто під час окупації?

Я скажу так, перші два місяці люди дуже чекали визволення, дуже терпіли. А потім люди почали просто здаватись від безвиході, не було іншого вибору. Якщо хтось працював у держслужбі, то їм ще платили зарплату, а бізнесменам не було виходу як відкриватись і працювати по законам окупантів, бо треба було годувати родини.

А які умови ставили окупанти? Для магазинів, для бізнесу?

Вони спочатку з Херсона хотіли зробити як то кажуть російською - "картінку – всьо харашо, работайте, только за рублі". Але ви не уявляєте який тут був курс рубля. Вони ставили 1 за 25, тодія як реальний курс рубля був 1/ 2,5. Вони дуже сильно хотіли витіснити гривню з обігу, але десь 70% магазинів відмовлялись брати рублі. Були і інші, звісно, хай з ними спецслужби розбираються.

Було таке, що власників магазину забирали в ізолятори?

Так, було. Якщо в якомусь кафе було меню українською, то власника запросто могли забрати. Я вам скажу більше, за розмову українською могли забрати. На вулиці могли забрати за те, що скажеш "ШО", а не "ЧЬТО". Я був свідком, коли переїздили легкий блокпост, де не перевіряли документи, і в телефоні знайшли підписку на сторінку "Х**й Херсон", то двох чоловіків забрали на СІЗО, а дитині зламали ногу. Це було у мене на очах.

У Херсоні стояли етнічні росіяни, буряти, кадирівці?

Вони мінялись. Спочатку були буряти, потім їх змінили колишніми нашими українцями чи як їх назвати з так званих лнр-днр, і от тут почалося. Вони були дуже злі на нас, кричали: "Вы здесь слишком хорошо живете, мы вам сейчас устроим". Потім їх змінили кадирівці та етнічні росіяни. Ці вже почали просто грабувати місто.

Я знаю, що люди, які втекли з Херсона, отримували листи, що якщо ви не повернетесь, то ми конфіскуємо ваше майно. Наскільки це було масово?

Не можу цього точно сказати. Не чув такого. Але був наказ Сальдо, що якщо до 1січня люди не зареєструють своє житло, майно, автомобілі в їхніх центрах, то вони вважались би власністю їхньої держави. Те ж саме було з аптеками. Наприклад, одному з колаборантів сподобалась мережа аптек. Він просто прийшов туди і зробив там аптеку "Народная". Це був один з очільників окупаційної влади, тому, думаю, ви скоро почуєте про нього.

А так десь із вересня вони просто займались розграбуванням Херсону. Тотальним розграбуванням. Уявіть, до мого сусіда в приватний будинок – в ньому жили чоловік, жінка і мати – зайшли кадирівці і сказали -"у вас є 15 хвилин піти, тепер тут житимемо ми, нам тут сподобалось". Людям нічого не лишалось як піти. Коли вони повернулись після їхнього відступу, то будинок був розграбований. Чесно зізнаюсь, що унітази лишили, але техніки не було жодної.

Складно було поїхати з міста в часи окупації?

До вересня вони це дозволяли, але через тотальну фільтрацію. Щоб ти не був ні військовим, ні атошником, ні держслужбовцем. А в нас, на жаль, було багато зрадників і всі бази були в окупантів. ФСБшники також підключали спеціальне обладнання, дивились телефони, ноутбуки. Тому багато людей не виїжджало, бо вони знали, що не пройдуть цю фільтрацію.

Після вересня виїхати можна було тільки на Росію.

А до вересня?

Тоді можна було виїхати через Давидів брід, Василівку або на Росію.

Як у ці місяці місто було забезпечене їжею, ліками? Які це були товари? Вони завозили тільки своє?

Перші два місяці ще давали завозити українські товари, а вже з травня вони зробили заборону на завезення українських товарів. Товари були, але ви не уявляєте ці ціни. Наприклад, пластинка спазмалгону коштувала замість 30 гривень 150. Coca Cola коштувала 100 гривень за пляшку. М'ясо було і по 600 і по 800 грн за кілограм.

Як було з вашими фермерами, бо на Чернігівщині вони забороняли виходити в поле, якщо ти відмовлявся вішати на трактор російський прапор?

Це залежало від району. Бувало, що вони просто звали до себе фермера і казали: "Хочеш працювати? В тебе там тисяча гектарів, дай нам десять тисяч доларів і працюй". Деяким фермерам казали, що ти з нами розрахуєшся, як збереш урожай. А деяким казали "працюй, працюй", а потім просто забирали частину врожаю. Тобто в кожному районі по своєму, залежно які війська стояли.

Наприклад, в Олешківському районі в основному стояли кримчаки, етнічні українці. Ті давали працювати: "працюй, все нормально, ти все одно вивозитимеш продукцію до нас". В Херсонському районі сказали про 10 тисяч, от в районах, які ближче до Криму, то там просто забрали урожай, вивозили майно.

Наскільки активно велись навколо міста воєнні дії і наскільки вони дошкуляли, крім Чорнобаївки?

Ну, Чорнобаївка – це просто їхній реквієм. Я недалеко звідти живу, то добре чув. Але боїв як таких сильних не було. Але, щоб ви розуміли, місто трошки оживало о 8 ранку і десь до першої, другої дня. Пізніше людину було зустріти майже неможливо. Люди боялись виходити.

Вони перевіряли лише на блокпостах чи й ходили по будинках?

Це залежить від району. Якщо район з приватних будинків, то вони ходили і по будинках. Якщо великий район з багатоповерхівок, то такого майже не було.

Росіяни ще під час заходу нищили українські вишки, а потім заводили свій мобільний зв'язок і інтернет-провайдерів?

Так, вони завели три свої оператори, щоб усі користувались тільки їхнім зв’язком, щоб вони могли його контролювати.

А паспорти примушували брати перед референдумом?

Скажу, всіх, хто пішов до них на службу, примушували брати паспорти. Якщо ти хотів працювати як приватний підприємець, ти спершу мав узяти паспорт. Якщо хотів переоформити машину, теж бери паспорт. Тобто це було не пряме примушування, а таке трохи завуальоване.

А щодо референдуму, то жоден херсонець не назве це референдумом. Тому що коли ці їхні скриньки стояли скрізь і ти бачив, як їхній військовий кидав туди по 200-300 папірців, то який це рефередум?

Тобто людей брало участь мало?

Взагалі не було. У нас біля ринку стояла така скринька, ми там дві години стояли розмовляли, то за цей час, то туди кинули бюлетені дві бабусі, яким там же на місці дали по 5 тисяч рублів. Отак от було.

А перед самим референдумом були якісь обходи по будинках, якийсь тиск? Чи вони навіть на це не заморочувались?

Була мобільна розсилка. Може чогось я не знаю.

Але в принципі вони в це не сильно вкладались?

Ні. Референдум пройшов у Херсоні 11 листопада, коли все місто вийшло на вулиці, а то була фікція.

А коли в місті немає світла, немає тепла, немає води, а люди кричать (тут я скажу російською, бо місто все ж в основному російськомовне): "да нам все равно, пусть и месяц не будет, зато мы свободны. Свобода дорого стоит". Це казали зокрема бабусі і дідусі, яким за 70 років.

Скільки людей лишилось у місті на зараз?

Думаю десь 80 тисяч з майже 400. Але мені вже багато знайомих пише, чи можна повертатись. Але місто ще поки нікого не пускає, воно ще на фільтрації, бо тут лишилось ще багато і зрадників і переодягнутих росіян.

Це ДРГ чи вони не встигли відійти?

Вони не встигли відійти. За тиждень вони вкрали в людей всі човни, які були. І в останній день вони перебирались всім чим тільки можна.

Чи треба в місті остерігатись ДРГ?

Думаю, що їм багато, бо багато людей, які зрадили.

Як змінилась поведінка росіян, коли вони зрозуміли, що українці розбивають їхні збройні склади і починають контрнаступ?

Вони до останнього казали, що "Херсон – это Россия", "мы сюда вернемся". Казали, що нічого страшного, що в них багато складів і людей і вони повернуться, навіть якщо їх тут покладуть. Це були їхні слова.

Коли вони відступали, що вони знищили?

Повністю всю інфраструктуру міста. Підірвали телевежу, підірвали мережу електроопор, замінували і знищили електропідстанцію. Тому вже шостий день місто без електрики, без води, без теплопостачання. Газ є, але це залежить від будинків.

Чи є можливість закупити якісь генератори, підстанції?

Так місто і живе зараз завдяки цьому. Якщо в когось є підстанція, то до нього ідуть зарядити телефони. Десь вчора на насосні станції прийшли дизель-генератори, там вже качають воду.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ