Щодо виплат військовим
Рішення міністра оборони про скорочення премій не сприяє боєздатності військ, його варто переглянути.
Передмова: "Воїни в тилу теж несуть важливу службу. Штрафуйте тих, хто ухиляється від виконання обов’язків, але навіщо скорочувати премії добросовісним військовим? Якщо рішення про скорочення премій не буде переглянуте, наказ головкома ЗСУ про визначення зон бойових дій потребує уточнення та корегування. На деяких ділянках фронту, де ведуться активні бойові дії, воїни позбавлені відповідних премій. Це знижує нашу боєздатність, оскільки багато проблем забезпечення бойових дій вирішуються за рахунок самих військовослужбовців" (Юрій Бутусов, головний редактор)
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ти можеш бути ох#єнним пацаном.
Ти можеш готуватися до вторгнення, і заздалегідь продумати план дій. Попри звернення і шашлики у травні.
Ти можеш приїхати 24.02 в частину, заїхавши дорогою до заспаних воєнкомів, які запишуть твій номер олівчиком типу "явився", а потім телефонувати з вимогою прибути на звірку документів, коли ти лежиш в сіряку на прикритті льотної групи під час боїв за Олександрівку.
Ти можеш щодня їздити на п#здоприйомники і в режимі чергування висікати бойові порядки противника на глибині 20-25 км. Бо можеш, хочеш і знаєш як.
Ти можеш убити дивізіон букси (і це не гіпербола, а відеопідтверджений факт), і ще парочку БМ-21 на додачу, і арктичний тор на закуску (потєрь нєт, но шото з ліцом).
Ти можеш знищувати танки, які кошмарять передові групи "на сигареті", бо іншим діла нема, і вони зайняті потопленням цивільних човнів ударними ядрами.
Ти можеш надавати 95% достовірних розвідданих, вислуховуючи місяцями, що дрони для під#рів, і це не по штату.
Можеш спростовувати дані з газети "Toptun Times", зберігаючи високоточку для реальних розвіданих, підтверджених цілей, а не на безобідні кафешки, де тьотя Люся продає хліб і воду, щоб хоч якось прожити на тимчасово окупованій території.
Можеш щомісячно витрачати до 100к на забезпечення групи: топляк, ремонт авто, побутові витрати, засоби гігієни. Можеш відмовляти в підтримці друзям і знайомим, адже знаєш, що є ділянки, де цього фізично не дістати і їм важливіше. І не жалієшся. Бо це треба ТОБІ. Це твій вибір і твоє бачення того, як воно має працювати.
Можеш х#ярити рік із короткими неофіційними відпустками на 5 днів і навчанням, яке ти сам знайшов, ініціював і організував, взявши на себе усі супутні витрати.
Можеш рік психологічно підтримувати побратимів, залучаючи усі свої знання з МВА, психотерапію, гасячи радіо "Вечірня зрада", як умієш. Бо ж не час для зради. Треба робити роботу. Треба бути БГ.
Можеш щодня собі говорити: ти і є країна, ти робиш це для себе і ох#єнних людей, які тебе підтримують. Це треба ТОБІ. Тобі ніхто нічого не винен. Ти сам сюди прийшов, бо інакше не міг. Бо це питання твого фізичного існування. Радій, що пощастило лишитися живим. Радій, що всі частини тіла на місці, і ти можеш працювати далі.
Можеш тихенько посміхатися на слова місцевих "якось останні тижні стало прям тихіше". Можеш навіть не казати їм "так, знаю, трохи поріділи ряди опонентів".
Можеш мріяти, як після дємбєля працюватимеш на розвиток економіки, розвиватимеш мілтек і ще бозна-що, і гнати думки про будинок в Іспанії, який в цілому можна знайти за ту ж ціну, що й однушка в Києві. Бо ти ж ох#єнний пацан, у тебе цінності. У тебе перед очима портрети тих, хто точно би так не вчинив, а х#ярив би. І тепер ти маєш х#ярити за себе і за них. Бо у них діти, у них мрії і плани. І вони мають жити в тобі. Бо вони мають жити врешті-решт.
А можеш в принципі не робити нічого з вищепереліченого.
Тому що рішенням когось там у штабі ти більше не в зоні бойових дій. Тому х#й тобі, а не бойові. Тепер все те саме, тільки не за 114к, а за 20. Одним словом, твоє життя і здоров’я тепер в 5,7 раза дешевше, ніж місяць тому (без урахування курсу твердішої валюти).
Ми-то розберемося. На кожну зраду знайдемо розраду. Заведемо патреон. Заведемо щомісячну банку. Гугл-таблицю з витратами. Будемо щотижня звітувати контентом перед людьми, завдяки яким ми маємо чим і як виконувати роботу.
А от як цією ідеєю геніального управлінського рішення осінило світлі уми в МО, я так до кінця і не розумію.
Ніх#йовий результат за рік.
Ніх#йове "завдяки тобі".
Ніх#йовий "Херсон наш".
Що нас усіх сюди привело? (с)
P.S. Я все десь глибоко вірю у те, що це "прикре непорозуміння" можливо відкотити. Тому рішення щодо альтернативного забезпечення приймемо по факту виплат за січень (бо це з січня). Я знаю, що ресурси скінченні. І не буду без діла перетягувати ковдру.
Роман Набожняк, військовослужбовець, співзасновник Veterano Brownie
