"Я просто хочу поховати тіло брата": як в Україні працює система повернення тіл та полонених
Брат Мар’яни загинув 16 січня під Мар’їнкою. 23 січня вона отримала сповіщення про те, що він зник безвісти. Жінка тиждень намагалась зрозуміти, що відбулось – по крихтах збирала інформацію.
Виявилось, що 5 хлопців виконували бойове завдання – вони мали утримувати будинок на околиці і потрапили в оточення. Хлопці вирішили не чекати допомоги і не здаватися, а прориватися. В результаті 4 загинули, а одного взяли в полон.
"Ця бійня була знята з дрона – на ній видно, як росіяни закидають хлопців гранатами і вони гинуть. Завдяки цьому відео є точна геолокація. Але вона в сірій зоні", - каже жінка.
Мар’яна відправила листи в Офіс президента, Міністерство оборони, СБУ, безпосередньо на бригаду і міську адміністрацію з проханням допомогти повернути тіло брата, щоб його поховати.
Ніхто їй поки не відповів.
"Коли брата забрали в армію, то я обіцяла подбати про його доньку. Але крім дотриматись цієї обіцянки я хочу ще одне – це гідно поховати брата", - каже жінка.
Статус "зниклий безвісти" часом стає рятувальним колом для психіки, щоб не визнавати, що сталось найгірше. Деякі родичі не наполягають на швидкому поверненні тіл.
"Одна з дружин факт загибелі не прийняла. Я пояснила, що буду робити колективне звернення, родичі мені дали добро. Сказала, що в будь-якому разі, якщо заберуть тіла, то всі ваші сумніви розвіються", - розповідає Мар’яна.
Деякі родичі навпаки вже дійшли до Папи Римського, щоб просити про допомогу. Строковиків військової частини 3057, які у березні воювали в Маріуполі, 11 місяців тому оголосили зниклими безвісти.
Вже потім зі спілкування між собою й іншими військовими, родичі дізнались, що строковики в полоні.
Наталія Єпіфанова говорила з племінником востаннє у березні минулого року.
"Настрій у них був бадьорий. Казали: "Все добре, воюємо". Єдине, що питали : "Як там Київ, він тримається? Чи там такий жах, як тут?". Чомусь у них не було інформації", - розповідає жінка.
Потім було 2 тижні повної невідомості, поки родини нацгвардійців не знайшли зв’язкового з частиною і той сказав, що все нормально, хлопці на позиціях.
"Так пройшло ще два тижні, після чого нам сказали, що з позиціями зв'язок втрачено. Далі зв'язок було втрачено взагалі", - каже родичка хлопця.
Пізніше стало відомо, що частина строковиків потрапила на Азовсталь – деяких туди евакуювали пораненими, деякі туди забігли. А десь 27 квітня на родичів вийшов один нацгвардієць і повідомив, що бачив, як племінника Наталії і його побратима взяли в полон.
За ці місяці завдяки, зокрема, активності рідних, які переглядали відео російських телеграм-каналів, багатьох хлопців вдалось знайти в полоні. Декого вже обміняли. Сама процедура може затягнутись на 5 років. Наталія та інші родичі, які зазнали такого нещастя, зараз створили ГО, щоб краще обстоювати свої права. За останні місяці вони вже менше скаржаться на владу і визнають, що з ними працюють компетентні люди.
Як шукають зниклих безвісти і куди треба звертатись, розповідає Цензор.НЕТ.
Взагалі процес обміну наразі можливий лише завдяки існуванню Женевської конвенції. Саме в її рамках Україні було запропоновано створити Національне інформаційне бюро. І таке саме запропоновано було Росії, щоб обмінюватись полоненими і тілами.
Як відомо, десь до початку літа обміном полоненими займалось міністерство реінтеграції. Але 30 травня Ірина Верещук заявила, що вони більше цього не робитимуть, і передала справи ГУР Кирила Буданова. За цей напрямок в ГУР відповідає Дмитро Усов.
А інституції, яка займалась би поверненням тіл, не було взагалі. І тоді в постанові Кабміну 511 прописали, що уповноважений з питань зниклих безвісти займатиметься ще й цим. Ще однією постановою – 698 прописана робота пошукових груп.
У питанні повернення тіл є кілька значущих обставин.
Є ті військові, які гинуть на території, яку контролює українська армія. Тоді побратими їх забирають і повертають додому. Як зізнався один військовий, краще тримати бій в окопі, ніж виконувати цю сумну місію.
Буває, що тіла везуть в морги Дніпра і Харкова, їх там обліковують і роблять експертизу ДНК.
Інша ситуація – якщо це сіра зона або окупована територія.
Тут росіяни діють максимально по-звірячому. Будучи в окупації, автору довелось слухати "горювання" російського командира, що йому казати матерям убитих строковиків. А вже через годину я бачила, як росіяни своїми автомобілями-"санітарками" везли трупи на спалення в мобільний крематорій.
Хлопці з-під Бахмуту розповідають про те, як росіяни спеціально переїжджають тіла танком, щоб їх не можна було упізнати. Або як тіла українських військових, убитих у бою, за ніч залишаються без голови.
"Росіяни і своїх не забирають, не кажучи про наших. Нам вдалось домовитись через Червоний Хрест, щоб вони їх ховали і вказували нам локацію, де вони це зробили", - розповідає уповноважений з питань зниклих безвісти Олег Котенко. Тоді ці тіла або знайдуть, коли територія буде деокупована, або будуть просити про обмін, якщо тіло потрапило в морг.
Зараз ведення бою практично неможливо без аеророзвідки. Бійці цього підрозділу отримують завдання стежити за місцем бойових дій, а крім того відстежувати, скільки наших загинуло, а скільки забрано у полон.
"Ми не розуміємо, що то за люди, може, хтось когось впізнає за ходою, але навряд чи. Ми бачимо, що 5 пішли, а 20 забрали в полон. І в нас є аналітичні відділи, які збирають цю інформацію, у нас є інтерактивна карта, де зразу видно, скільки людей зникло. Ми ще не знаємо, чи вони загинули, чи в полоні – нам треба їх розшукати", - каже Котенко.
Інформацію про зниклих в уповноваженого отримують або від командирів, або родичі звертаються в НІБ. Є обмін інформацією з Генштабом та СБУ, яка своєю чергою опитує військовополонених.
За цей час колцентр уповноваженого отримав до 70 тисяч дзвінків від потерпілих. Це не значить, що йдеться про таку кількість зниклих. Кількість повернутих тіл - в межах тисячі.
Згідно зі звітом Мінреінтеграції , на кінець 2022 заведено 13 835 справ з розшуку осіб, зниклих безвісти.
Розшукано та повернуто для поховання понад 3000 тіл загиблих із зон бойових зіткнень. На деокупованих територіях ексгумовано більше ніж 700 тіл.
"70% зниклих безвісти ми знаходимо в полоні. Ось недавно знайшли чоловіка однієї з наших координаторок", - підкреслює Котенко.
Співробітники Офісу передивляються російські відео, телеграмканали, щоб знайти людей.
Що має зробити родич людини, яка зникла в зоні бойових дій.
1.Звернутись до Нацполіції щодо зникнення людини і там же здати ДНК-експертизу.
2.Звернутись до Національного інформаційного бюро (за телефоном "гарячої лінії" — 16-48), яке співпрацює через Женеву з таким же бюро у Москві. Щоб мати можливість підтвердити перебування людини в полоні. Якщо Росія підтвердить перебування в полоні, тоді через Червоний Хрест можна звертатись з листами про обмін.
3.Звернутись до Офісу уповноваженого з питань зниклих безвісти (Телефон для дзвінків з України: 0800339247. З-за кордону можна зателефонувати (або зв’язатися месенджерами) за номером: +38 095 896 04 21.).
Зараз в регіонах працюють Офіси координаторів, де можна отримати психологічну допомогу, подати інформацію про зниклу людину, отримати консультацію щодо алгоритму дій. Також родини зниклих проконсультують про соціальні гарантії, які їм дає держава.
Дорожню карту як діяти родичам загиблих військових чи тих, хто потрапив у полон, можна прочитати тут
Вже є напрацювання, щодо розширення мережі регіональних координаторів у інших областях. У функціонуючих Офісах координаторів працюють в основному люди, які самі втратили родичів на війні або чиї сини чи чоловіки в статусі зниклого безвісти. Наприклад, Тернопільським відділенням займається Петро Гурняк, тато загиблого Героя України, фотокореспондента і бійця "Айдару" Віктора Гурняка.
В понеділок вони зібрались у Києві, де обмінювались досвідом роботи, а також проводили зустріч з радою церков. Бо віра – це те, що в основному зараз тримає цих людей.
Одна з координаторок центру на зустрічі розповіла про маму, яка два місяці тому поховала сина, а потім знову прийшла його шукати як зниклого безвісти.
Є випадки, коли допомогти в розшуку просять самі військові частини. Тоді в них питають, чи є запис дрону і що на ньому видно. Також просять по можливості стежити за цією місцевістю, щоб зрозуміти, що відбувається з тілами.
Їх можуть або забрати в морг, або лишити на місці. Полонених теж не обов’язково везуть до в’язниці. Недавно вдалось дізнатись про чоловіка, якого росіяни забрали з собою на інший напрямок, щоб він там ремонтував їм техніку.
Якщо відомо, що тіло в морзі, тоді українська сторона починає перемовини про те, щоб тіло повернути. Спершу росіяни вимагали міняти 1:1. Зараз міняють скільки є - іноді більше в одних, іноді в інших.
Влітку вдалось забрати 220 тіл з "Азовсталі" та 54 тіла з Оленівки.
У секретаріаті Офісу працюють 4 людини, 18 координаторів в областях, які до останнього були на спонсорській підтримці фонду "Відродження", ще 8 людей працює в колцентрі.
З огляду на кількість людей, вони роблять справді титанічну роботу. Це вони переходять кордон і забирають тіла. В кожного координатора навіть за останні тижні є кілька історій, що вдалось знайти людину. При цьому вони вказують, що цього не було б без активності рідних, які самі шукають, переглядають, спілкуються.
Часто родичам не вистачає публічності для їхніх історій. Але представники як ГУР, так і Офісу уповноваженого не радять цього робити. Більш того, Котенко вважає, що така активність може бути використана російською пропагандою.
В цьому певне раціональне зерно, з огляду на те, що кілька місяців тому представники СБУ затримали колишніх учасників ГО "Журналісти Стремоусова", які намагались організувати мітинги матерів проти ЗСУ.
"Ми не схвалюємо публічну активність у цій надчутливій темі, саме тому робимо все можливе, щоб родини зниклих відчували нашу підтримку. Ми знаємо наскільки сильно ви бажаєте якомога швидше розшукати та повернути своїх рідних додому. Давайте працювати разом. Спільно наша робота стане ефективнішою, лише так ми прискоримо процес. Найменша деталь може бути ключовою в пошуковій роботі!" – каже Олег Котенко.
Коли говориш з ним – віриш. Але біль людей, які втратили найрідніших, потребує значно більшої емпатії. Яка точно не прописана в бюджеті на наступний рік.
Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ
