8905 відвідувачів онлайн
16 411 5

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи

Автор: 

Військовослужбовець Ігор Шолтис нині вдруге на російсько-українській війні: 2015-го вже проходив службу в зоні АТО. Тоді у Пісках Донецької області зазнав важкого поранення.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 01

- Це був вибух протипіхотної міни, - згадує у розмові зі мною. – Вона була на розтяжці, без часової зупинки. Ми навіть не мали можливості вчасно на неї зреагувати. Коли вибухнула, мені перебило гомілку в чотирьох місцях – роздробило вщент ногу до коліна. Козакам із добробату ОУН і 93-ї бригади Холодний Яр вдалося врятувати мене, за що їм велика подяка. У різних клініках мені пропонували ампутувати ногу і поставити протез. Це простіше. Але в одному шпиталі лікарі вирішили поборотися і наростили кістку з нуля за допомогою стовбурових клітин. На той час це була нова технологія. Реабілітація тривала довго. Вчився заново ходити. Повномасштабка почалася пізніше, то мені вдалося знову вирушити на фронт у відносно повноцінному стані.

- Як тебе взяли? Наскільки я розумію, після такого складного поранення ти не зовсім придатний до служби.

- Так. У мене друга група інвалідності. Мене не дуже хотіли брати. Тому довелося шукати способи, як потрапити до армії.

- Взагалі ти початок повномаштабки проспав…

- (посміхається. - О.М.) Перша ракета у Києві влучила десь за три години до того, як мене розбудили.

- Але ж ти не в Києві був?

- У Львові. Я тоді запитав хлопців, чи лишається актуальною наша точка збору, про яку ми попередньо домовилися. Вони підтвердили. А я на той час лежав із гіпсом, тому що надірвав чи порвав (так і не дізнався остаточно) зв’язки на здоровій нозі. То я його зняв, вколов знеболювальне і покрокував до своїх. Ми визначили, хто в який підрозділ піде. Зв’язувалися з київськими побратимами, колаборувалися між собою і вирушили на фронт.

- Куди саме ти вирушив?

- Ми виїхали на Київ, де побратими чекали на нас в районі Житомирської траси. Перші наші завдання були тут. Коли напруга на північному напрямку впала, і стало зрозуміло, що до столиці вони не увірвалися, нас перерозподілили на Південь.

- З огляду на те, що ти не вірив у повномасштабний наступ, якими були твої думки на початку?

- Думав: о’кей, вже як сталося. Для мене було головним, щоб ми були максимально корисними. Поміж собою з хлопцями обговорювали цю ситуацію. Дехто говорив, що вирушає на тиждень-два, вважаючи, що може за цей час загинути. А ми із львівськими козаками навпаки були іншої думки. Тому взяли з собою п’ять пар шкарпеток, кілька футболок та нижньої білизни, розмірковуючи так: зараз приїдемо, дамо тим тягла і за два тижні будемо вдома – не треба буде навіть оформлюватися на контракт. Правда, потім побачили, що це буде затяжна війна, тому треба було багато чого вчитись. Адже з перших днів стало зрозуміло: формат бойових дій зовсім інакший, аніж у 2014-2015 роках. Плюс їхня широкомасштабність. Тим більше, ми усвідомлювали, що технологічний прогрес не стоїть на місці, тому ми мусимо дуже швидко опановувати нові військові дисципліни на кшталт аерозвідки, щоб вижити та ефективно виконувати завдання. Було так: вийшов на завдання, повернувся, якщо не впав знесилений спати, і є доступ до інтернету, швидко читаєш якусь статтю англійською про характеристики тієї чи іншої зброї, тому що розумієш, що завтра-післязавтра доведеться з неї стріляти, а вже потім лягаєш спати.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 02

- Але тоді у нас не було нормальної зброї у необхідній кількості для протистояння такому ворогу. Навіть наші західні партнери не вірили, що ми впораємося. Як думаєш, за рахунок чого нам вдалося встояти?

- Окрім того, про що багато говорять – нашу єдність та рух опору, свою роль зіграв височезний рівень корупції у оборонних та силових відомствах росії. Тому що, переїхавши через кордон, вони тут на місцях вже зрозуміли, що частина їхніх бойових машин зламалися, інші не можуть стріляти і так далі. Їхньою величезною помилкою була самовпевненість у тому, що десятиліттями чималі кошти вливалися у оборонну промисловість. А тут техніка підводить у той момент, коли не мала б (посміхається. – О.М.). Тому ця корупція у російській армії є однією зі складових, яка стала нам у нагоді. Але загалом і це не допомогло б, якби не самопожертва багатьох українців. І не тільки військовослужбовців. Я реально не знаю, що б ми робили без людей з руху опору, багатьох з яких продовжують викрадати, але вони не зупиняються і далі нам допомагають, очікують на нас та на повернення їхніх територій в Україну. Тож ми встояли завдяки отакому симбіозу різних факторів.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 03

- З їхньою технікою зрозуміло. Поговорімо про російську армію. Третього жовтня у себе на Фейсбуці ти написав такий пост: "Херсонщина. Щойно звільнені у кривавих боях Хрещенівка та Шевченківка. Якщо Господь з нами, то хто проти нас?". То хто ж?

- Зло, яке не підпадає під жодні закони логіки. Через це я у соцмережах не пишу про свою ненависть до росіян і тому подібне. Ми, як люди - представники цивілізації можемо відчувати емоції до чогось, що містить ядро логіки. Але не можемо ненавидіти стілець за те, що він таким є, чи тварину за її природню поведінку. Є дуже круте порівняння із Мордором, тому що у них немає дилеми, що добро, а що – зло, адже вони є саме таким. Тому якщо з нами Господь, то проти нас суцільне зло.

- А в "хороших русских" ти віриш?

- Ні. Будь-який "русский", якого можуть ідентифікувати, як "хорошего", для мене це щось незрозуміле. Будь-яка дружня до України людина не може самоідентифікуватися, як росіянин. Я знаю людей, які мали російське громадянство або походження, але вони позбуваються усіх ознак росіянства. Вони приймають культурне ядро та систему цінностей українців чи іншого народу, окрім російського, до якого б хотіли належати. А ті росіяни, які себе ними ж і вважають, як потенційні союзники, мені не цікаві.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 04

- Які росіяни в бою? Яку б ти дав їм характеристику як ворогу?

- Знаєш, є такий наратив про "чмобіків", який озвучують у контексті підтримки нашого народу. Мовляв, з того боку - просто якісь мемні потвори. За рахунок цього відбувається певне знецінення здобутків наших військових, які проти них воюють – ніби ми протистоїмо беззбройним ідіотам. Однак там є різні підрозділи, з якими ми були в сутичках. З мобілізованими бої довго не тривають, тому що вони не дуже вмотивовані їх продовжувати. А є бійці спецпідрозділів, як-от десантники та "вагнерівці". Це не слабкий та виверткий ворог, проти якого цікаво воювати. Якраз у боях з ними набувається найбільший досвід. Але, на жаль, і зазнаються втрати.

- Ці бої можна порівняти з тими, які були у 2014-2015 роках?

- Це зовсім інший тип війни. Я тобі скажу, що до 2022 року я ніколи не бачив, як на фронті працює авіація. Ми зазнавали обстрілів і фосфорними снарядами, і авіабомбами. Знову ж - підхід набагато масштабніший. Озброєння в рази більше. Вони мають карт-бланш на використання будь-якої забороненої зброї. Як і на обстріли цивільних. Роблять це, тому що не несуть покарання за такі дії. Якщо у 2014-2015 році питання санкційного стримання було якимось важливим, то сьогодні вони на це не зважають, тому обстрілюють, як їм заманеться, не тільки військових, а й цивільних.

- Справді, Україна весь час під ракетними обстрілами чи атаками дронів. Про що свідчить така тактика? Невже вони досі не бачать, що нас цим не залякаєш?

- Своїми ракетними ударами вони не можуть змінити обороноздатність України. Ми все одно не підемо з позицій, а постачання боєприпасів на передову не уповільниться. Основною причиною продовження таких обстрілів є спроба підірвати довіру українців до керівництва країни, показати, що воно не може захисти свій народ від російських атак, тому зобов’язано капітулювати під зовнішнім тиском росії, а також під внутрішнім самих людей. Їхня мета – поширити тут такі настрої серед нашого населення: ми втомилися від того, що ці ракети летять по всіх містах, вже все одно, що буде з тим же Донбасом, закриваємо питання з війною. Використовують такі інформаційно-психологічні операції з метою посіяти розбрат.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 05

- Значить, вони не можуть до кінця зрозуміти, які ми. Хоча по тому ж Херсону, який чинив активний супротив, все було зрозуміло. Як і з реакції херсонців, які з квітами та сльозами радості зустрічали наших військових після визволення. Вони були щасливі. Пригадай свої враження від Херсонщини.

- Це найсвітліші спогади з початку повномасштабного нападу. Ми звільняли і першими заходили в ряд населених пунктів Херсонщини. Згадався такий момент: ми рухаємося по селу, здійснюємо зачистку, розуміючи, що на іншому його боці знаходиться ворог – він ще не вийшов. Ми у повній боєготовності рухаємося бойовим порядком. І тут з хати вибігає бабуся, починає мене обіймати зі сльозами на очах і дякувати. Я кажу: "Я вам теж дуже дякую. Ми до вас повернемося за кілька годин – дайте нам закінчити роботу". Такі моменти – це відповідь на питання, чому ми платимо таку високу ціну на цій війні, чому ризикуємо своїм життям та здоров’ям. Якщо коротко описувати цю ситуацію, то варто переглянути відеоролики, як нас зустрічали на Херсонщині.

- До речі, про відео. Я про тебе дізналася наприкінці вересня із новин, де показували ваші танці з ліхтариками. Коли ти його постив у соцмережах, написав: "Ми – твоє світло під час пітьми". Це було ще до того, як росіяни пошкодили частину нашої інфраструктури, через що по всій Україні відключали світло. Після цих подій, як на мене, і відео, і підпис заграли новими барвами. Ти подивився на цей ролик з іншого ракурсу?

- Ні. Якби ти не сказала, я б про це і не подумав (посміхається. - О.М.). Тим підписом я мав на меті показати: завжди на нас розраховуйте, ми з вами і зробимо все задля вас.

- Це відео набрало мільйони переглядів. Як його знімали?

- Тоді в тому ж Тік-Тоці були різні відео, як люди використовують ліхтарики на днях народження. Ми вирішили зробити такий ЗСУ-edition (посміхається. - О.М.). Швидко у тих умовах, в яких знаходилися, відзняли, а воно якось так "залетіло". Друзі говорили: точно набере мільйон переглядів. Але вийшло трохи більше (посміхається. - О.М.).

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 06

- Не тільки цей твій ролик став "вірусним". Часто бачу перепости й твоїх відео про мову, відчуття провини та вручення повісток порушникам як покарання. Відчуваєш від них віддачу?

- Думаю, вона є. Наприклад, чимала кількість цивільних з мого оточення, у яких до повномасштабки не було чіткого розуміння ситуації, вже переглядає свої погляди. Для них прив’язкою до того, що відбувалося на Донбасі, була лише моя присутність там. Але це не заважало їм відвідувати якісь концерти Басти та їздити в росію. Коли стався напад по всій країні, це змінилося.

Людей треба підтримати. Тому що я дуже мало зустрічав відео військових, які б публічно демонстрували підтримку цивільним. Вирішив, що хочу сказати їм свої слова подяки і те, що ми у цій боротьбі всі разом і без вас би не впоралися. Тоді люди відчувають свою значимість та причетність до того, що військові стоять на захисті, а надалі ще до перемоги. Адже кожен своєю допомогою, податками, донатами, репостами, розмовами зі своїми друзями-родичами за кордоном наближають цей день. Я записав кілька таких відосиків, а вони класно "зайшли".

- Наведу ще одну твою цитату: "Українці – гуманний народ. Ми любимо прощати своїх кривдників. Після цього сотні років писати балади про свою жертовність і про те, що хтось завжди нам завдає болючих ударів". Війна закінчиться. Чи не станеться так, що пройде певний час і через цю нашу якість, про яку ти говориш, стосунки з росіянами поновляться?

- Це залежить від того, наскільки переможені росіяни будуть від цього відтискуватися. Усі стануть хорошими. Це як перемога над нацистською Німеччиною, коли з часом там почали розказувати, що ніхто ніколи не голосував за Гітлера та не підтримував його (всміхається. - О.М.). Те саме може повторитися в росії. Потрібно просто серед молоді вводити моду на цькування росіян. От вони розказують про нацизм в Україні. Добре, значить, за національною ознакою ми чекатимемо їх будь-де. Ми з хлопцями-колегами уже домовилися: коли закінчиться війна, поїдемо до Туреччини. Я впевнений, що хтось з нас потрапить у певну історію через розправу над громадянином російської федерації (посміхається. - О.М.). Сподіваюся, що таких ситуацій, яка сталася за участі наших козаків із футбольного клубу "Мінай", по усьому світі буде більше до того часу, поки ці виродки не зрозуміють: їхнє місце десь в халупі під сибіром. Їм нічого робити в цивілізованому світі. Вони – представники зовсім іншого виду. Має бути такий жорсткий цивілізаційний булінг за національною ознакою. Це єдиний відомий людству дієвий інструмент перевиховання хворобливих націй.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 07

- А чи залишиться цей російський народ у тому вигляді, яким він є зараз? Вже навіть путін заговорив про те, що російська федерація може розвалитися, і тоді будуть московити, уральці і так далі. Чи це його чергова маніпуляція, направлена на внутрішнього споживача, щоб заохотити ще більше нас ненавидіти та йти воювати проти України?

- Територіально-адміністративний розподіл росії може мати місце в одному з малоймовірних, але найкращих сценаріїв для України. Росіяни за своєю історичною властивістю дуже не придатні до асиміляції. У них немає природної здібності навчатися чогось нового, що є у представників інших націй. Тому інстинкт збереження єдиного їхнього надбання у вигляді "русского языка, балалайки и водки" є дуже міцним. Саме тому українці, які їхали на заробітки до росії, поверталися звідти російськомовними, а дружини російських офіцерів, які оселилися у Львові, не перейшли на українську. Знаєш, найбільша небезпека полягає у тому, що ти згадувала на початку нашої розмови – у "хороших русских". Тобто тих, хто розказують, що не голосували за путіна, а виступають за демократію. Вони набагато небезпечніші за інших. Це такий лайтовий більшовизм, який прийшов на зміну потужній царській руці. Такі знову вводитимуть наративи про братські народи та культурно-соціальну експансію, за якою завжди пізніше приходить воєнна. Взагалі путін – найприкольніший персонаж, як ворог, тому що є конченим і відкритим у своїх роздумах дідом, спічі та дії якого ми, як люди розумні, не можемо інтерпретувати по-різному. Усі адекватні люди в цивілізованому світі його розуміють однаково – він примітивний. А оці всі "русские либералы", "демократы" та тому подібне, як я сказав, є набагато небезпечнішими для України, аніж притаманна їм класична диктатура.

Ігор Шолтис: Після поранення у 2015-му у мене друга група інвалідності. Брати в армію не хотіли, тому довелося шукати способи 08

- Тобто нам треба бути готовими до того, що вони нам ніколи не дадуть спокою?

- Єдиний варіант, як цього уникнути - встановлення окупаційної адміністрації, як було із Німеччиною у 1945 році. Має бути постійна присутність нашого контингенту на їхній території. У німців після Другої світової війни був так званий "час ноль". Тоді вони сіли й задумалися: ми програли дві світові війни, чому так сталося – зрозуміло, питання в тому, навіщо ми їх починали? Як суспільство до такого дійшло? І вони усвідомили, що не можуть жити минулими надбаннями нації, які двічі зіграли з ними злий жарт, і почали з нуля, зокрема у побудові суспільства. Чи можемо ми порівнювати менталітет та інтелектуальні здібності німців з росіянами? Відповідь очевидна. Тому там має бути окупаційна адміністрація. Адже будь-яке замороження конфлікту, дистанціювання та економічна ізоляція – це відтермінування для нарощування їхньої військової міці, тому що вони не можуть існувати за рахунок побудови прогресивного сучасного суспільства. Їм потрібен ворог і боротьба з ним.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото та відео надані Ігорем Шолтисом, а також з його соцмереж

Коментувати
Сортувати:
Бережи Тебе Бог, синочку, і усіх твоїх побратимів, і твоїх батьків, що виростили такого Героя
показати весь коментар
21.03.2023 09:51 Відповісти
немає різниці, як здохне кацап(ка)! чи від холєри, чи від гриппу, чи від УКРАЇНСЬКОЇ кулі або ножа в спину від "сваїх"...

хороший кацап - дохлий кацап!
показати весь коментар
21.03.2023 10:27 Відповісти
Ці хлопці- БОГИ!
показати весь коментар
21.03.2023 17:16 Відповісти
Саме так!
показати весь коментар
21.03.2023 18:12 Відповісти
Бережи та допомагай вам, Господь і Матінка Богородиця
Дякую.
показати весь коментар
22.03.2023 13:49 Відповісти