Битва за Авдіївку: через великі втрати росіяни перекидають резерви і продовжують наступ, обстановка загострилась

25 жовтня російське командування продовжувало штурмові дії по всьому периметру оборони Авдївки і по вузькому коридору від села Красногорівка північніше міста. Російських піхотинців накривали з усіх видів зброї, противника добре проглядають. Росіяни провели ротацію та заміну вибитих штурмових підрозділів і кинули у бій резерви.
Усі атаки безпосредньо на Авдіївку підрозділи 110-ї механізованої бригади успішно відбили.
Але обстановка північніше Авдіївки серйозно загострилась.
Попри великі втрати, російські штурмові підрозділи північніше Авдіївки просунулись вздовж лінії залізниці, зайняли район завширшки до 1 км, намагаючись розширити контрольований коридор і створити умови для зосередження сил і подальшого наступу у напрямку Степове-Бердичі та у напрямку промислової зони Авдіївського коксохімічного заводу.
Це дуже серйозна загроза, яка потребує максимальної уваги. Ворог сподівається закріпитись у заводській забудові і отримати плацдарм для заходу у місто.
Південніше Авдіївки російські війська продовжують атаки з метою захопити в районі села Опитне піщаний кар'єр.
Оскільки темп втрат для російського угруповання під Авдіївкою неприйнятний, російське командування знімає з куп'янського напрямку значні сили, щоб продовжувати атаки піхоти.
Авдіївка має набагато більше стратегічне значення для України, ніж навіть Бахмут. Російське командування захоче показати за будь-яку ціну успіх саме тут. Тактична обстановка для знищення російських ударних з'єднань тут дуже вигідна. Але наші переваги треба реалізувати у повному обсязі. Зупинити російську піхоту має не кількість людей у формі і не кількість різних підрозділів і прапорців на мапі, а якісно організовані, злагоджені та керовані свіжі частини. І всі такі резерви потрібні саме тут, щоб знищити росіян саме у вузькому коридорі, в який вони б'ються. Сподіваюсь, що усі необхідні резерви, які у нас є, будуть спрямовані у район Авдіївки.
Обстановка в Авдіївці загострюється, і тут іде битва, у яку ворог кидає основні сили, битва, яку ми за необхідного зосередження своїх сил маємо усі можливості виграти. Але для цього потрібні швидкі, вчасні та системні дії, а не слова та побажання.
Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ
Бо події - дуже схоже розвиваються... як під копірку.
Путін з Герасимовим знайшли чергове місце після Бахмуту, де вони планують зменшити бойову потужність армії РФ. Втрати армії РФ вже побили попередні рекорди. ЗСУ - в обороні. Є обладнанні позиції, але вони під інтенсивними обстрілами мають властивість руйнуватись. Тут бажано - без емоцій, бо якогось продовження в нинішньому вигляді Рф все одно немає.
Якби це було дійсно так і вони могли цю перевагу реалізувати без будь-якої рефлексії, мапа бойових дій мала б значно гірший для нас вигляд. А так це базікання на руку ворогові, всі й так чудово знають, що у них мобресурс більший (але далеко не 5 до 1 і тим більше не швидко нарощуваний) та технологічні/економічні ресурси для війни ще є. Але казати, що вони безрозмірні... Це типова прокацапська дічь, за парєбріком таким балачкам аплодують стоячи.
Про стратегію Залужного писали, що у стародавньому Китаї вона отримала назву "тисячі комариних укусів". Така стратегія передбачає виснаження ворога, а не активні наступальні дії. Треба визнати, що Залужний із подібною стратегією дуже підходить для російсько-української війни із добре нам всім відомим співвідношенням сил.
Всі чотири (!!!) спроби Путіна захопити Україну завершились невдачею. А з армією РФ трапилось те, що і з АПЛ "Курськ". І не тільки армією.
1.Оскільки США не беруть безпосередньої участі у війні, Путін не висадився на Алясці, то ми не можемо моделювати війну за сценарієм Пунічної війни. Самотужки у України немає сил розбити російського Ганібала, у якого, до речі, з дипломатією виходило краще, ніж з війною.
2. Гальську війну Путіну не дали влаштувати союзники України. Якби не їх допомога, то у Путіна, якщо би все не вийшло за три дні, то вийшло би за три місяці, бо Україні просто нічим було б воювати.
3. А от Пелопоннеська війна - найбільш підходящий варіант "копірки". За цим сценарієм активні бойові дії мають закінчитись після того, як у РФ закінчаться гроші і військова техніка. Ядерна зброя РФ в цьому разі відіграє роль афінського муру.
А потім Росії заново доведеться вибудовувати свої відносини зі світом.
Так де текст української версії апокаліптичного дійства від розумної пані?
Шлях до будівництва імперії було розпочато київським князем Володимиром, бо культ Ісуса виник у Римі саме в період імперії. А от шлях до перетворення України і Росії у окремі нації розпочався в часи Богдана Хмельницького.Імперія вже тоді у Московії існувала на рівні системи, але не була ще оформлена юридично.
Одна-дві Авдіївки і в росіян не буде метоллобрухту на складах, який може їздити і стріляти. Для ******** сухопутної армії це - кінець війни.
Але про національний розвиток можна говорити тільки з часів Хмельницького, бо до цього люди мислили зовсім іншими категоріями.
На жаль
Це не означає, що ресурсів немає взагалі або що вони взагалі не вчаться, дещо вони намагаються нашвидкуруч зліпити або виправити. Але та перевага, в першу чергу психологічна та стратегічна, ними навесні 2022 безнадійно втрачена. А теперішній стан "нового Афганістана" для них згубний, нам треба тільки не вестися на манівці та довести ситуацію до логічного, виграшного для нас завершення. Це завдання не таке вже й просте, але нема на то ради, маємо впоратися...
До речі, значно більші проблеми у нас на дипломатичному фронті, бо за відсутності усіх інститутів влади, крім ЗЄрмака, дуже важко вести проактивну зовнішню політику. От чим загрожує совкове мишлєніє великої частини населення у довгостроковій перспективі.
Для того,що б у рф закінчилися гроші на війну є два варіанти 1-повне торговельне імбарго
2-фізичне знищення галузей які приносить рф валюту,це нафто-газовий сектор шляхопроводи,НПЗ,LNG термінали,танкери тощо.
Чого тоді дивуватися, що президентом є ЗЕ?
Гм... Занадто плюсово, щоби бути правдою.
Внимательно посмотрите на топографическую карту района (именно на топокарту - спутник не покажет того, что надо видеть).
Установление контроля над терриконом (хотя бы огневого контроля) позволяет выйти на ближние позиции к Коксохиму (он южнее -юго-восточнее террикона). При этом, Коксохим своими цехами расположен на север-северо-восток. Т.е. под прикрытием террикона, можно подойти к цехам с северо-восточной стороны (с северо-западной нельзя - об этом дальше).
И вот, что дальше?
Атаковать Коксохим? Коксохим, конечно, не Азовсталь (глубоких укрытий поменьше). Но его штурм потребует чудовищного расхода л/с и боеприпасов. При этом, господствующая гряда, расположенная под углом 45 градусов, и пролегающая по линии Бердичи-Семеновка-Орловка-Уманьское (что там за речка разобрать не сумел по вашим картам, а в атласы лезть неохота), будет фланкировать огнем любое наступление.
А вот атака с юга по направлению Северное-Тоненокое-Орловка лежит по ровной местности.
Поэтому, вывод: в ближайшие дни следует ожидать переноса наступления на южное направление.
Это не значит, что с севера, под прикрытием террикона, не будет атак. Будут. Но основное усилие войска РФ (если только командиры не последние долбодыры) будет перенесено на юг (а север останется в качестве отвлекающего направления.
Что касается тактики ВСУ, которая используется на данный момент, то я с ней, честно говоря, не согласен. Да, я понимаю, что моё мнение, где-то чисто академическое, но я бы раз за разом уступал бы территорию, разменивая её на потери противника...
Если будет по другому, то следует прийти к выводу, что командование армией РФ конченные дебилы (они, конечно, умом не блистают, но убогими отнюдь не являются, и мыла не едят).
У нас з росіянами так не виходить. Вони або роблять безперервну смугу укріплень, або відразу відступають.