Як боротись із мишами на фронті. Декілька основних засобів
"Ніщо так не бадьорить зранку, як миша в спальнику", - справжнє нашестя гризунів на лінії вогню призвело до появи нових жартів. А ми розпитали бійців, який же засіб показав себе найкращим у боротьбі з цими дрібними шкідниками
У жовтні українським військовим довелося відкрити другий фронт – причому по всій лінії вогню. В бліндажах та зайнятих кинутих хатах розпочалася битва за власний простір з мишами, які з холодами побігли туди, де тепло і є їжа. А де завжди годують найкраще і створюють комфортні умови для життя? Саме так – в армії. Тож тепер нашим бійцям немає спокою не тільки від ворога, який постійно лізе і лізе, а й під час відпочинку – від нашестя мишей, які кубляться в спальниках, під ковдрами, в рюкзаках. Та всюди. Ми спробували з'ясувати, які ж сили і засоби допомагають позбутися гризунів.
Соледарський напрямок
-Були роки, коли було набагато більше мишей, ніж зараз, - розповідає Серж, боєць 206-го батальйону територіальної оборони. У 2016-2018 роках він служив у підрозділі морської піхоти. – Інколи вони заходили в наш бліндаж, але переважно все ж селилися між дошками і землею. Ми їх, зрозуміло, труїли, але в принципі вели нормальне співіснування. Влітку 16-го, пам’ятаю, теж навала була. Чи поля горіли, чи що тоді сталося… Тоді у нас було по два-три коти в кожному бліндажі. Кішки носили тих безголових мишей нам у спальники. Дарували, показували, що працюють. Доходило до того, що береш кружку, витрушуєш звідти лайно мишаче, і наливаєш собі каву чи чай. Або кришку ящика з хлібом відкриваєш – з буханочки також струшуєш лайно, відрізаєш краєчки і їси. Ну, так і співіснували. Але кішки тоді почистили популяцію мишей добре.
Тоді ж у бліндажі, де я жив, оселилася, скоріш за все, ласка. Вона за тиждень майже всіх мишей повиводила. Але дуже шумна була.
Миші насцяли мені в берці – і хоча я їх гарно вимив, довелося викинути. Бо пів дня поносиш – і все, шкарпетки воняють. Неможливо було той запах вивести ніяк.
А цієї осені якісь ненажери до нас прийшли. Жруть абсолютно все! Кабелі від старлінків, будь-які дроти, гумові чоботи та тапки, берці. Протигази пожрали! Довелося замінити. Псують геть усе.
Якщо ти в рюкзак сховав печиво, навіть добре запаковане, – все! Вважай, немає там і твого майна. Бо все буде погризене, пошматоване. Кубляться зразу родиною. Я сам бачив, як штук 15 мишей в одному рюкзаку жило.
Коли спиш, кусають за пальці, вуха, ніс. Повірте, коли по обличчю бігає миша, – це не дуже приємно. Так і спимо. Спальник затягнув. Носа висунув – і чекаєш… У нас зараз миші прогризали навіть стіни. Діру закрили прозорим скотчем – і спостерігаємо за фільмом-жахів: мишачі зуби намагаються прогризти той скотч… Та вони навіть по стелях лазять.
Прогризають баклажки з водою. Нічого немає, що можна сховати, щоб вони не пошкодили.
Що допомагає боротися? Як морози вдарили – стало менше цих сусідів. І отрута! В хатах закинутих жили, пробували липучки. Вони не дуже допомагали. А от отрута "Тіф", схоже, працює. Набагато менше вже мишей. Виходжу вночі на кухню покурити – як правило, лазить якась. Мені не заважає. Бо ці тваринки забавні, смішні. Якби лише їх не було так багато! А раніше - включаєш ліхтарик і бачиш, як зграя в різні боки розлітається, зі столів десантується. Від липучок ми самі відмовилися. Миша приліплюється, пищить. Шкода її стає. А вона ж вже вся в клею, не виживе, якщо її навіть випустиш. А як вбити власними руками беззахисну тваринку?
Про це, до речі, говорять всі наші бійці. Ніхто не хоче брати гріх на душу і вбивати гризунів, навіть якщо вони страшенно дошкуляють. Момент вбивства має статися без безпосередньої участі людини. До ворога наші миші також прийшли, і, сподіваюся, їм вони всю зиму будуть шкодити щосили. Так ось - наші фахівці, які вивчають ворожі телеграм-канали та соціальні мережі, знаходили знімки розіп’ятих мишей, підвішених… Нічого нового – знущаються з усіх живих.
-Ми пробували всі засоби – і мишоловки, і будь-які прилади. Лише отрута "Тіф" дає результат. А ще якось привезли якийсь мишачий вірус – щоб вони самі заражалися і вся колонія смертельно захворіла. Оце також діє. Пробували ми і ультразвукові прилади. Але ця машинка подає такий сигнал, який я теж чую. Мені також стає лячно і ссикотно. Хоч бери і біжи кудись з того бліндажа, - сміється Серж.
До речі. В один бліндаж до нас прийшла ласка. Шуршала, шубуршала, а на третій день - жодної миші в мишоловці! Оце найкращий засіб. Розповідав мій побратим, як ту ласку знайшов: на підлозі валялася тваринка типу миші, невеличка зовсім. Він взяв її в руки і зрозумів, що то дитинча ласки. Подихав на звірятко. Малеча почала пищати. Якогось молока чи вершків знайшов - і давай вливати малому. Той відійшов. Ім’я йому дав побратим Мітяй. Живе в кишені. І дуже ображається, коли його дістають на морозі. Якось йому дали мишу поранену, такого ж розміру, як ласка. А Мітяй як вчепився в неї і давай рвати. Мисливець.
Увага! Ненормативна лексика!
Вугледар
Ще минулого року неподалік цього міста миші влаштовували диверсії, які здивували наших армійців. Вони перегризали дроти до старлінків та антен підсилення, за допомогою яких оператори керували безпілотниками. Регулярно доводилося замовляти нові. Але все ж гризунів було не стільки, як цього року. Принаймні вони не селилися так активно в машинах!
-Це бух жах, коли я зрозумів, що миша завелася в моєму автомобілі, - каже боєць 72-ої бригади Канада. – Намагався її якось викурити звідти, але ніяк… Більше того, вона запросила туди ще й своїх друзів. Буває, їдеш, а над головою тупочуть миші з місця на місце. Я стукав у стелю, наче сусід по батареї. Найбільше боявся, що вони погризуть дроти в механізмі машини. Як позбувся пасажирів? Розклав липучки. Це виявилося ефективним засобом. П’ять штук наче вполював. Тепер машина в безпеці. Але ж мої ексклюзивні речі – де на мене, 200-кілограмового, знайдеш футболки та труси? – були знищені. Ці ж тварюки і в наших вугледарських підвалах вирішили зробити нам приємність і скласти компанію. Навіть скоби для степлера навіщось їм знадобилися.
А що коти? В день наш кіт ловив одну мишу і приносив її чомусь саме до буржуйки. Може, експерименти проводив, чи оживе в теплі. Чи саме там був визначений мишачий цвинтар. А коли ми приносили чергову впольовану мишу котам, вони дивилася на нас, як на хворих, і відсувалися ближче до банок з сардинами: ну які миші? В нашому випадку допомагають лише різні мишоловки та клейкі поверхні. Але запах мишачий нічим вибити не можна. І це якийсь жах.
Запорізький напрямок
-Затяжна тепла осінь призвела до того, що миші мандрують у пошуках їжі і крайніми в тих мандрах були чомусь ми, - розповідає боєць 82-ої бригади Шаман. – І ці гризуни заселилися всюди. В бліндажах, покинутих старих будинках, в яких ми проживали чи проживаємо, в автомобілях вони заводилися. Упаси боже залишити будь-що з харчів або навіть щось, що схоже на харчі. Вони виїдають все. Згризали шнури від старлінків, лишаючи нас без зв’язку. Та й коштують вони дурних грошей. Гризли медикаменти. Здавалося, вони від тих медикаментів мали б здохнути, а вони не дохли. Рекорд, що з’їли миші, – це принтер. Зсередини згризли! Він від роботи був теплий. І, мабуть, тому вони вирішили зробити собі там гніздо. А місця не дуже багато, то вони розширювали кубло, вигризаючи місце.
Ми намагалися їх труїти. Купували різнокольорову трутку типу дрібного попкорну. За кілька днів миші мали від неї відкинути копита. Я одному нашому побратиму сипав біля розкладачки, бо саме біля нього по ночах клубилися ті миші. Так я висипав за тиждень цілу банку, але мишей менше не стало. Отрутка зникала, а вони ні.
Аналогічну ситуацію ми мали у 2016 році у Новоолексіївці неподалік Криму. Але ми справилися, коли мені на день народження подарували боєкомплект котів - без парочки там було 30 голів. Тоді і витиснули мишей.
Але там у нас був рейтинг, хто мишу вполює найнесподіванішим методом. Наш командир тоді поцілив мишу з дробовика – вона нагло сиділа на водопровідній трубі. Мишу було страчено, а труба залишилася цілою! Заступник командира з ПМ цілив у пробігаючу мишу. А Сашко заколов мишу виделкою на ходу. Це був мій особистий рейтинг найлютішої смерті миші в ЗСУ.
Шаман надав нам таблицю знищення мишей, яку ретельно веде цієї осені
Авдіївський напрямок
-За моїм спостереженням, це нашестя мишей якось особливо любить все гумове, - говорить боєць, який воює з 2014 року і бачив різні хвилі мишачої навали. – Згризається все. Із несподіваного – кришка ручного гранатомета! На складі зброї я побачив і таке. Найбільше мене розізлило, коли знайшов в аптечці прогризені упаковки целоксу. Це ж дороговартісний препарат для зупинки крові. Один укус – і все, не будеш же потім пораненому в рану пхати препарат, погризений мишею. А знаєте, чому вони пхали свої носи в аптечки? Бо або біля них, або в них про всяк випадок лежав шоколадний батончик. Такий, знаєте, прихований, на випадок виходу. Про них вже забуваєш, а він дає запах. І в пошуках шоколаду миша прогризає все на своєму шляху. Схоже було у перші роки війни, у 14-15-тих. Але все ж не так страшенно все гризли.
Був я свідком і такої шкоди силам оборони: після навчання бійці залишили на складі пташку, яка може носити скиди. Декілька днів вона була непотрібна. То погоди не було, то справи інші вирішували. Коли знадобився той дрон, виявилося, що всі дроти в ньому згризені вщент. Там не було що рятувати! Так що мишей треба пильнувати не тільки там, де живуть люди, а й у всіх складах, у всіх приміщеннях, де зберігається щось цінне. Інакше цього цінного може і не стати.
У мене ж в машині також завелися миші. А все чому? Бо я приховав плитку білого шоколаду за козирком у машині. Як вони її учуяли? Але залізли за обшивку, пробралися по стелі і рівно навпроти козирка прогризли діру і дісталися того шоколаду. В якийсь день я, втомлений, згадав про свою схованку. Думаю: з’їм. Відкидаю козирок і бачу діру, з якої на мене дивиться миша. Хіба що не підмигнула! Від плитки шоколаду залишилося фольгове лахміття! Більше їжі в машині у мене не було. Тож миші пішли самі.
Найкращим методом боротьби з гризунами вважаю отруту. Різнокольорові зернятка. Миші з’їдають їх і ще декілька годин бігають, після чого поводяться, наче наркомани. І дохнуть. Хтось каже, що вони, як гинуть в недоступних місцях, тхнуть. Я не помічав. І коти, є думка, якщо з’їдають таку мишу, можуть отруїтися. Але я сам спостерігав за ситуацією, коли коту потрапила до кігтів миша, яка вже не тікала, і йшла, хитаючись. Явно була після отрути. Кіт її вловив і побіг їсти. Я спеціально пішов подивитися, чи зжере він її повністю. І ми потім декілька днів спостерігали за котом. Все нормально. Не жалівся. Живий досі. А липучки я не люблю. Мені шкода мишей, вони пищать, мучаться… Ультразвук на таку кількість гризунів також не працює. Лише отрута.
Це відео зроблено декілька днів тому неподалік Бахмуту. Мишача навала триває тут місяців зо два
Боротьба з мишами іде повсякчас. Як сказав один боєць: "Використовуємо всі засоби. Отрути, мишоловки. Робимо мишоловки із баночок з олією. Постійно боремося з цим внутрішнім ворогом. Як виловлюємо штук сто, їх стає менше". А інший військовослужбовець зазначив: "Коли вночі прокидаєшся від того, що тебе дуже тісно оточили миші, стає гидко. Але тепло".
Віолетта Кіртока, Цензор. НЕТ
