Правда про Chosen Company: Чи вбили американці російських полонених?

Автор: Юрій Бутусов

Про легендарне відео цієї війни та одну з найбожевільніших штурмових операцій у серпні 2023 року, а також скандал у NYT та звинувачення у воєнних злочинах - про це і не тільки говоримо з одним з найповажніших людей на російсько-українській війні Раяном О’Лірі. Американський ветеран воєн в Афганістані та Іраку є командиром CHOSEN COMPANY, добровольчого підрозділу в українській піхоті.

- Вітаю, друзі, і зараз ми поговоримо з одним із героїв, американським героєм цієї війни в Україні, і поговоримо про одну з найбожевільніших штурмових операцій, операцію "Лопата", під час цієї війни у 2023 році, а також про скандал у New York Times і звинувачення у воєнних злочинах. Це дуже звинувачувальна ситуація щодо деяких воїнів-добровольців в Україні, і це звинувачення є одним з найбільших фейків, які я бачив за свою журналістську кар'єру. А зараз ми поговоримо з одним з найповажніших людей на цій війні. Наш гість – Раян О'Лірі, командир Chosen Company, добровольчого підрозділу в українській піхоти. І вони знімали, і Chosen Company, зняли це відео, штурмову операцію на висоті 105, яку я зняв, і ви можете побачити це відео.

- Радий вас бачити, Раяне.

- Радий бути тут.

- Ви - герой, справжній герой війни, ми будемо говорити про вашу штурмову операцію в серпні 2023 року. А тепер ви в центрі скандалу New York Times: вони взяли інтерв'ю в одного з ваших колишніх солдатів, Каспара Гросса. І він заявив, що ваш підрозділ страчував російських полонених, і це дуже великий скандал. Я хочу розказати про цю історію і зробити післяопераційний огляд цієї битви, щоб показати це з вашими коментарями і щоб ви могли пояснити нам звідки взялися ці звинувачення від Каспара.

- Ідеально.

- І зараз ми відчуємо атмосферу цього бою. Це неймовірне відео з камери GoPro підрозділу "Обраних". У серпні 2023 року біля села Первомайське Донецької області. Це одне з найбільш вражаючих, найкращих відео цієї війни, сучасного ведення бою. І одна з найбожевільніших штурмових операцій, які я бачив.

- Окей, який був план цієї операції?

- Отже, план операції був такий: ми збиралися взяти перші три "хамві" і проїхати повз першу російську позицію, а потім, штурмувати більш тилову позицію російських солдатів, а згодом українська команда, яка в оригінальному відео позначена як "команда Чарлі", тоді підійшла б і очистила нульову лінію, найпершу позицію.

Позиція, повз яку ми проїхали, вона була схожа на ворожу кулеметну позицію - на спостережну позицію. Командир роти "Козак" сказав: "Ви, хлопці, божевільні!" А потім він каже: "Окей, давайте зробимо це." Це було те, чого ми раніше не робили. І я не думаю, що багато підрозділів у цій війні коли-небудь думали, знаєш: "А давайте просто обійдемо росіян...спершу розберемося з ними в тилу, а передок атакуємо пізніше".

Ось чому ви бачите багато стрілянини коли ми намагаємось спішитись тощо. Тому що ми не атакували нульову лінію - ми атакували за нею, тож це застало росіян зненацька.

- Скільки воїнів брали участь в цій операції?

- Спочатку у нас було загально 12 людей десанту.

- А як щодо ворогів на цій позиції?

- Нам було сказано, що там принаймні приблизно 14+, але вони не були впевнені. Зрештою там виявилося від 20 до 30 чоловіків загалом.

ПОЧАТОК ОПЕРАЦІЇ

- Вау!

- Це було моє "хамві".

-Твоє "хамві"?

-Так. Я був у неброньованій частині. Коли ми підірвались... Це трохи дивно чи смішно... Але як тільки ми натрапили на протитанкову міну, мене викинуло з машини. Я застрибнув назад, і єдине, про що я думав, це дістати все наше спорядження звідти. Тому що під час попередньої операції ми втратили купу обладнання, і наш командир завжди нас вичитував: "Ви, як завжди хлопці, просто збираєтеся залишити все це в полях". Тому коли ми натрапили на протитанкову міну, єдине, про що я думав, це те, що ми повинні дістати все спорядження, щоб ми могли повернути його на базу опісля операції. Тому я витратив ще десь хвилину, застрибуючи туди-сюди з "хамві", щоб дістати все спорядження, поки в нас стріляють!

ЯКА БУЛА СХЕМА БОЮ

- Поясніть нам, будь ласка, схему цього бою.

- Тож, у нас було три "хамві", а потім українці підійшли на четвертому "хамві". Вони були зміщені, можливо, на дві чи три хвилини у часі. Тому щойно ми розпочали операцію - український підрозділ чекав, доки ми почнемо рухатися вперед, щоб тоді вони могли легше просуватися. Наші групи на цьому відео – це "Альфа" та "Браво", а підрозділ "Чарлі" – це українці, яким тоді потрібно було бігти проти укріпленої кулеметної позиції, і там було два російські ПКМи та купа солдатів. Але їх висадили занадто рано, тому їм фактично довелося підтягуватись пішки, що було трохи важко для них.

- Чи планували ви роздробити цю російську позицію?

- Це була мета, і ми цього досягли! Єдина проблема, і насправді це вийшло на нашу користь, що команда Чарлі була висаджена занадто рано, це фактично дозволило нам розташуватися на наших позиціях, тому ви бачили, що снайпер спостерігав за нашим тиловим сектором. Якби їх висадили на позиції противника, а не далі на захід, як це планувалося, ми, ймовірно, не налаштували б тилову охорону так швидко, як ми це зробили, тому все могло бути набагато гірше, але тому що все спрацювало, так, в основному потрібно було роздробити позиції, тому що найбільша проблема російської армії полягає в тому, що вони не мають командування та контролю, тож коли на них відбувається складний напад, вони не знають, що робити,, і це те, що ви побачите на відео. Схоже на те, що ми робили з Альфа та Браво, ми атакували з двох сторін і ми не отримали особливого опору, крім одного бійця, і вони просто усі разом збилися в один кут. А коли ваш ворог опиниться в одній точці, ви просто закидаєте його гранатами, а потім додавите вогнем і все.

- О, вау, яка зйомка! Російський солдат, ти бачив його?

- Цього хлопця? Ні, не бачив, через те, що я був по інший бік. Хлопець, який з ним стикнувся, побачив його, він пропустив його тут, але цей солдат - єдиний, хто тут відбивався. Це той, кого ви побачите пізніше, що вистрілив одному з наших хлопців у шию але, на щастя, наш хлопець був уважний і був досить швидкий, щоб вистрілити достатньо пострілів, щоб змусити його відтіснитися в кутову зону. Але я особисто не бачив цього до тих пір, поки ми не побачили зйомку. З нашого боку також був хлопець, який намагався зробити те саме, але тоді його застрелили наші хлопці, перш ніж він встиг вистрілити в нас із ПКМа.

Вони, напевно, влаштували б більший бій, якби ми не потрапили в траншеї так швидко, бо з того моменту, як ми наїхали на протитанкову міну і потрапили в траншею, минуло менше двох хвилин. Отже, у них не було шансу справді зайняти позицію, щоб дати відсіч. Північний... росіянин, який підстрелив хлопця в шию, він був єдиним, хто справді... розумів, що відбувається, тому він намагався дати відсіч. Інші ж, могли відстріляти один або два патрони на нас, перш ніж ми вибили і вбили їх.

ПОРАНЕННЯ ПЕРШОГО БІЙЦЯ

- Цей боєць був шокований?

- Так, так він був у шоці. Його доволі сильно вдарило. Він отримав досить серйозну контузію. У нього були внутрішні синці від ударної хвилі. Але він був цілий, він повернувся через два тижні знову в стрій. Як правило, всі ніби спокійні під час операцій, але ми весь час бісимося через це на Брудного Піта, тому що він, завжди такий: "Чи можу я змінити позицію?" Знаєш, більшість людей були б "Ах до біса, я йду звідси" і просто... ідуть собі, але Піт…

- Холоднокровно так, "Чи міг би я змінити позицію?" Вау! Чудово!

ПРО ЗВ'ЯЗОК

-Чи було у вас під час цього бою спілкування з командиром бригади?

- Ми намагалися зв’язатися по радіо, але якщо українська команда за нами і змогла зв’язатися з командуванням, то вони хіба сказали - ми все ще живі! Все! Тому що нічого не проходило, зв’язку не було, ти міг би промовити, два слова, а потім все просто шуміло б, і було дуже важко щось почути. Так: командування бачило хід операції у штаб-квартирі з усіма екранами та з дрона, і вони бачили, як стріляли в Моссі, але щодо зв’язку зі мною на фронті - ні, там не було зв’язку, нуль. Тому що все було заглушено. І як я вже казав ми навіть не знали, що наближається наше підкріплення, поки не побачили, як на нас біжить голова хлопця, і він кричить: "Друзі, Друзі, Америко", – тому ми зрозуміли, що до нас йде українець, а не ще один росіянин!

РОСІЯНИН З КУЛЕМЕТОМ

Цей росіянин був дуже вмотивований, він був єдиним, хто справді боровся, він знав, що відбувається, тому він бився, але інші були просто збентежені, вони не знали, що робити.

ПОРАНЕННЯ МОССІ

- Поясніть нам, будь ласка, що із Моссі зараз?

- Моссі дістав поранення у шию, але куля вийшла на виліт і не зачепила вени. Це щастя, що куля вийшла з його нижньої частини спини, але є причина, чому його підстрелили, і це не його вина. Бо це як Т- перехрестя, ви можете піти ліворуч або праворуч, і він пішов перевірити праву сторону, а потім, коли повернувся, щоб перевірити ліворуч, у нього вистрелили. Але все одно ми ще довго йому цього не забудемо і будемо сміятися з нього. Але зараз з ним усе гаразд. Він знову воює. Повернувся до виконання операцій, це чудово!

ОЛЛІ КИДАЄ ГРАНАТУ

- Вау!

- Так, це був хороший кидок, це був Oллі.

- Оллі вбив цього росіянина з кулеметом, що був дуже небезпечний. Чудовий кидок! Скільки росіян ви знайшли в цих бункерах?

- Там була купа росіян, але ми нікого з них не стріляли, бо ми просто вбивали їх гранатами! Ми використовуємо багато гранат під час операцій, кожна людина має принаймні дванадцять гранат, плюс ми маємо два ранцеві заряди, і під час цієї операції ми повернулися на базу з нульовими гранатами, тож ви дивитесь на те, як ми застосували 50-60 гранат.

- Цей росіянин воював дуже добре!

- Так, як я зрозумів, він був із далекого сходу Росії - бурят, чи як їх називають? Він добре бився, у нього було хороше екіпірування, але йому варто було здатися в полон!

- Він міг здатися, але він продовжував битися! І це видно на відео! Він дуже добре екіпірований!

- Так! Вони були не як просто мобілізовані, у них були теплові прилади нічного бачення, тож вони, ймовірно, входили до дев’ятого полку чи якої там частини, яка була в тому районі, як контрактники.

ПОГАНИЙ ДЕНЬ В ОФІСІ

- Що він сказав?

- Поганий день в офісі, друже, мовляв, сьогодні день в тебе не задався! Дейв на кожній операції так любить пожартувати!

- Дейв, він американець?

- Ні, він австралієць! Один із наших австралійців.

What the fuck?

- Ви бачите на відео, де снайпер кричить - Якого біса? ЯКОГО БІСА??? Бо росіяни просто вибігали на нас, він застрелив першого, а я позаду нього, на відстані 10 метрів, навіть напевно 5 метрів, і я кричу: "ЗДАВАЙСЯ! ЗДАВАЙСЯ!" А мій побратим почув ніби я кричу - Стіч! Стіч! А є такий боєць у 59 бригаді, українець, якого звати Стіч! І мій побратим подумав, що я кажу йому не стріляти, бо ж там свій! Стіч! Він не почув через навушники - лише чув, щось на С! А тоді той боєць вибіг просто на нього, а в нього на грудях буква – Z! І наш снайпер й почав кричати - Якого біса? Якого біса? Типу - це ж росіянин! Тож він був трохи спантеличений! Але і росіянин був 100% спантеличений! Коли той хлопець потрапив до нашої траншеї, ми його спробували схопити, але він розвернувся і втік, інші вчинили так само, тоді я наказав почати стріляти в того росіянина знову, тому що у них була можливість здатися, і замість того, щоб здатися, вони, як ви самі побачили, втекли назад до своїх оборонних позицій.

- Їх було п’ять чи шість чоловіків, які втекли, вони там далі ліворуч. Один з росіян був одягнений у яскраво-блакитну куртку!

- Тобто цих росіян контролювали лише двоє ваших хлопців?

- Так, і на цій ділянці лише один мав зброю - Швед. Отже, він був із Зевсом, а Зевс був у "хамві", що підірвався на початку операції. І в нього була розтрощена щиколотка, зламана. його зброя залишилася в "хамві", і усе, що він мав, це - гранати. Тож на цих кадрах - це Швед із снайперською гвинтівкою, Зевс поруч - і в нього тільки гранати. За 10 метрів позаду нього був медик, а потім вже я.

- Це був один із найсмішніших моментів війни, який я бачив!

ЯК БЕРУТЬ У ПОЛОН

- Це дуже цікавий момент, дуже вражає, цей росіянин, що забіг в окоп, був без зброї!

- Ціль була - вони виходять на нас в траншеї і ми беремо їх в полон. Але якщо сповільнити відео, кадр за кадром, ви навіть можете побачити, як Швед фактично хапає хлопця за руку, а той відривається, потім розвертається і біжить знову. Тож якщо вони обирають повернутися на свої бойові позиції, де була їхня зброя, отже ви знаєте, що гра продовжується і ви можете стріляти по них. Тож ми намагалися їх захопити, але вони не здалися, вони підійшли до нас, а потім зрозуміли, що ми не росіяни, і побігли назад, де їхня бойова позиція.

- Але ми бачимо, що ви намагаєтесь зберегти його живим, адже він без гвинтівки, і ви не стріляєте. Поясніть нам, будь ласка, це дуже важливо, як ви зазвичай берете у полон?

- У нас є стандартна процедура, якщо ви можете взяти полоненого, вам потрібно взяти полоненого. Не існує такого, що от я не беру в полон! Ні! Якщо вони здаються, або якщо вони важко поранені ви берете їх у полон! Ми б взяли цього хлопця та його друзів, які стояли за ним у полон, але проблема в тому, що вони розвернулися і втекли назад на свою бойову позицію! Перед кожною операцією ми збираємо так звані набори для полонених - в цих наборах є гнучкі манжети, як зав'язки, у вас є пов'язки на очі, додаткове медичне обслуговування, є картка в’язня, щоб ви могли написати в ній інформацію. Тож ми намагаємося брати полонених там, де можна, бо полонені важливі, тому що кожного, кого ми захоплюємо, ми можемо обміняти на українського полоненого. Тож вся ця історія про те, що ми страчуємо росіян - це нісенітниця! Ми воліємо їх захоплювати, бо живі вони цінніші! Мертвий росіянин – це мертвий росіянин, він нічого не вартує!

- Він був здивований, почувши англійську, але якби він лишився на цьому місці біля вас - він би вижив?

- Так, якби він залишився тут, і, як я вже сказав, ви могли б уповільнити відео, і побачити де Швед фактично фізично схопив його в одному з кадрів відео. Якби він слухав команди та зупинився, з ним би все було гаразд! Але натомість він проігнорував команди і втік!

СКІЛЬКИ ПОЛОНЕНИХ ВЗЯЛИ ЗА ВСЮ ВІЙНУ

- Як ти думаєш, що можеш сказати, скільки полонених ти взяв за цю війну?

- У цьому секторі також був російський підрозділ, який складався з іноземних бійців з Непалу, Єгипту, Казахстану, Китаю. Ми взяли в полон непальця під час наступної операції. А потім ми взяли в полон, мабуть, 11-12 чоловіків. Але залежно від того, на якій ділянці фронту ви перебуваєте, це залежить від того, який це російський підрозділ, наприклад, з півдня, багато з цих хлопців не хотіли здаватися, у нас є відеозапис, де ми просимо росіянина в окопі, на позиції під назвою "Самара", здатися російською мовою, тому що у нас є хлопці, які вільно розмовляють російською мовою. Вони кричать на хлопця, мовляв, давай здавайся, хлопці кричать нам у відповідь "Іди нах@й, блядь", тож в цей момент ми ніби кидаємо в них гранати. Але так, ми брали в полон росіян, і зазвичай, як тільки ми беремо в полон росіян, ми просто передаємо їх українцям. Отже, якби ми взяли в полон цього солдата, ми б одягли на нього наручники і зав'язали очі, а потім віддали його українцям, тому що намагатися вивести росіян або російських полонених за лінію фронту дуже важко, тому якщо ми беремо в полон, ми передаємо їх українцям, а потім українці виводять їх звідти. Так безпечніше для в'язнів і безпечніше для нас, тому що вони, українці, можуть спілкуватися з в'язнями краще, ніж ми. Єдине, що ми забирали в них - це зазвичай мобільні телефони, радіоприймачі і все таке, тому що ми могли це вивезти, але полонені завжди йшли до українців.

- Командир 59-ї бригади Вадим Сухаревський сказав мені, що під час цієї штурмової операції 59-та бригада взяла чотирьох полонених.

- Так, я думаю, що це були одні з тих, що прийшли від команди Чарлі. Тож всі ці звинувачення, що ми не беремо в полон, це неправда.

РОСІЯНИ НЕ ХОТІЛИ ЗДАВАТИСЯ

- Вау, вони не хотіли здаватися!

- Ні! І я кричав їм кілька разів протягом цього бою - здайтеся, здайтеся, але ніхто з них не встав із піднятими руками, щоб здатися. Хлопця у синьому гарно видно над воронкою від снаряда, а от інший противник ви можете бачити на відео, під час цієї операції, займав оборонну позицію, і його звідти не видно! А якби вони підняли руки, вони б вижили, та замість цього вони вирішили сидіти там зі своїми гвинтівками й відкривати вогонь по нас!

ПРО РЕЗУЛЬТАТ ОПЕРАЦІЇ

- Як вам результат цієї операції, скільки росіян було вбито?

- Результатом операції було те, що ми змогли контролювати долину на північ від цієї позиції вона потім підіймається вгору на схід. Це дало нам змогу контролювати лінію дерев, яку ви бачите на південь від того місця, де була східна команда, тож це дозволило нам з цієї точки почати атаку далі на південь вздовж цієї лінії траншеї. Щодо вбитих ворогів - це десь між 20 і 30. Чому я так не впевнено кажу про кількість убитих, бо цього нема на відео, але тоді наш снайпер працював вже на іншій бойовій позиції, і в кінцевому підсумку він розстріляв купу росіян, які були на лінії наступної траншеї на відстані 400-500 метрів від нас. Тож ми знищили росіян і на цих позиціях, і на наступних теж, але взяття саме цієї позиції було наріжним каменем до контролю всього цього сектора. Бо вона ніби на підвищенні розташована. І ця позиція фактично утримувалася до кінця лютого-березня, хоча при тому, що українські війська відійшли від Первомайського, оскільки він був зруйнований, ця позиція була українською ще до кінця весни 2024 року.

ЧИ БУЛИ У ВАС ВТРАТИ?

- А як щодо ваших втрат під час цієї операції

- Ніхто не загинув, був лише один серйозно поранений - Моссі і ще п’ятеро з незначними ранами, ми звернулися до місцевої лікарні, нам дістали скалки й ми просто повернулися на базу. Крім Моссі, ще Брудний Піт із сильною контузією потребували серйозної медичної допомоги, а решті допомогли у місцевій лікарні і ми повернулися в наш табір. І Зевс також був у місцевій лікарні через зламану щиколотку.

ПОГОВОРІМО ПРО СТАТТЮ в New York Times

Цитата з New York Times епізоду про страту:"Каспар Гроссе, німецький медик у цьому підрозділі, сказав, що бачив, як солдат (російський - прим.) благав про медичну допомогу ламаною англійською та російською мовами. Були сутінки. Член команди шукав бинти.

Саме тоді, як сказав пан Гроссе, товариш по службі підійшов, шкультигаючи, і вистрілив зі зброї в тулуб російського солдата. Він опустився, все ще дихаючи. Інший солдат вигукнув — "просто вистрели йому в голову", — згадував пан Гросс в інтерв’ю"

- Вони використали слова Каспара Гросса. Він сказав, що був бойовим медиком, і він сказав, що брав участь у цьому бою, але я не бачив його на цьому відео, тож де він був?

- Так, тому стаття в New York Times, де Каспер Гросс був очевидцем, абсолютно неправдива, чому ви не бачите Каспера на жодному кадрі з шести GoPro? Бо він не був під час операції. під час операції Лопата Каспер був у тилу на базі, приблизно за 35 км від цієї операції, його не було поблизу лінії фронту.

- Його не було???

- Ні! Він не був присутній

- Боже мій, він брехун!

- Так, правильно на всі 100%, у нас на цій операції були два медики, нам не потрібен був третій медик, нам потрібно було більше піхоти, тому у нас було два медики, а Каспара ми не взяли.

- Чому, чому він це зробив, чому він про це говорить? Виходить, він брехун? Поширює неправдиву інформацію?

- Я не дуже впевнений чому, тому я більше не розмовляю з Касом після виходу цієї статті і в майбутньому не збираюся починати. Але я не знаю чому він це зробив! Він пішов не в найкращих стосунках з підрозділом. Його не вигнали, але йому просто сказали піти взяти відпустку, зробити перерву, він поводився дуже недисципліновано, ми дізналися, що він вживав наркотики, тож у жовтні ми сказали, що ти знаєш, тобі потрібно піти взяти відпустку на два місяці, три місяці, скільки знадобиться, поки не провітриш голову, і він пішов. Ми підтримували з ним зв’язок. Привіт, як ти, чи у тебе є якісь проблеми через посттравматичний стресовий розлад, усе це, він ніколи нам не відповідав. Тож я не знаю чому він це зробив, бо ж він НЕ брав участі у жодній із операцій, про які писала New York Times.

Цитата про два інші епізоди про страту

"Стрілянина по неозброєному пораненому російському солдату є одним із кількох вбивств, в яких підозрюють роту Chosen , один із найвідоміших підрозділів іноземних військ, які воюють на боці України.

Спогади пана Гроссе є єдиним доступним доказом вбивства в траншеї. Але його розповіді про інші епізоди підтверджуються його записами того часу, відеоматеріалами та текстовими повідомленнями, якими обмінювалися члени підрозділу та які стали доступні The Times.

У другому епізоді член Chosen кинув гранату та вбив російського солдата, який здався, і той мав підняті руки, показує відеоматеріал, переглянутий The Times. Українські військові оприлюднили відео цього епізоду, щоб продемонструвати свою бойову майстерність, але відредагували капітуляцію.

У третьому епізоді члени Chosen хвалилися в груповому чаті вбивством російських військовополонених під час місії в жовтні, як показують текстові повідомлення".

- Щодо іншої операції, про яку говорилося в New York Times, Кас був у відпустці, у Карпатах, тому обидві операції, де він каже, що він був свідком нібито страт, то це не так - він не міг бути свідком, бо він ніколи не був там, він був на базі або він був у відпустці.

- Неймовірно! Він спровокував статтю, і вони опублікували неправдиву інформацію!

- Так, це все сфабрикована інформація, яку вони опублікували.

- Але чому він не поговорив з тобою?

- Я не знаю, я думаю, чесно кажучи, він сердиться на нас за те, що ми запропонували йому покинути підрозділ і зробити перерву. Крім того, якби у нього виникла проблема зі мною чи підрозділом, він міг би звернутися до мене чи іншого керівництва, і ми б все з’ясували, що не так. Жодного разу він не скаржився на будь-яку страту чи щось таке. Адже ми ніколи нікого не страчували, ми ніколи не робили цього, ми не страчували полонених, ми не вбиваємо із милосердя, якщо ми стріляємо у ворога і бачимо, що він живий, але не становить загрози і просто поранений, ми надамо медичну допомогу. І він стає полоненим. Уся ця ідея про те, що ми бігаємо, страчуючи росіян на цих операціях, абсолютно хибна. Я тут з лютого 2022 року, майже з самого початку війни. І я в українському війську вже 30 місяців, 2 з половиною роки і жодного разу мені не подавали скарги про страту полоненого. Кас чи хтось інший би звернувся до керівництва та попросив перевірити якесь звинувачення. У 59-й бригаді, я знаю, розглянули цю історію, але там не було ніяких доказів - відео чи щось такого. А наш відеоматеріал показує все так, як було.

Цитата про грецького солдата з позивним Зевс (таймкод 33:08)

"Грецький солдат, з позивним Зевс, був у центрі всіх трьох епізодів — кидав гранату і, як каже містер Гроссе, стріляв у пораненого росіянина в траншеї та хвалився ще одним вбивством."

- Проблема цих звинувачень полягає в тому, що Зевс зламав щиколотку від того, що його підірвали в Humvee, він ніяк не міг встати і підійти до будь-кого. Ви подивіться на кадри з дрона, на яких Зевс лежить поруч зі Шведом протягом усієї операції, він не хоче вставати, він завжди стоїть на колінах або лежить, тому що він не міг ходити!

- А сам Каспер в яких операціях брав участь?

- Він брав участь у деяких операціях, був на першому штурмі у Первомайську. Потім ми просунулися на південь і він теж був на цьому завданні. Операція 109. Думаю, що він брав участь у чотирьох чи, можливо, п’яти операціях. Але його не було на операції "Лопата"! і на іншому епізоді, в якому нас звинувачують, його не було - він був у відпустці в жовтні.

- Як щодо журналістів New YorkTimes, вони зверталися до вас за поясненнями?

- Так, і це ще одна річ, через яку у мене є проблема зі статтею. Отже, New York Times офіційно звернулися до нас у квітні 2024 року, кажучи: Привіт, хтось звинувачує вас у воєнних злочинах, я запитав - Яка це була операція? Спочатку вони дали мені список із 5 операцій, кажучи, що ніби ми страчували людей на п’яти різних операціях. Я кажу - на якій саме. Вони назвали - Перво-3  чи Перво-4. А суть в тому, що обидві ці операції були оборонними операціями, де нічого не сталося. По хлопцях працювала артилерія, вони просиділи там 3 дні, потім - пішли, так що їхня інформація з самого початку була неправильною. А потім в один момент вони приїхали в Київ, і ми зустрілися. Ми показали їм кадри з дрона, ми показали їм відеозаписи Шведа, а взагалі-то у нас є ще 30 інших відео, але вони не дивилися жодного з них. Вони переглянули два відео, зробили якійсь свої висновки і все. Вони вирішили повірити комусь, хто не брав участі в операції, і ми показали їм багато доказів того, що Кас навіть не був там під час цих операцій, але вони все одно вирішили написати те, що в радше схоже на таблоїдний хіт!

НА ВІДЕО ЖОДЕН РОСІЯНИН НЕ ЗДАВАВСЯ

- На відео ми не бачимо жодного росіянина, який би хотів здатися?

- Ні, ні, жоден з них не здавався і не підходив до нас із піднятими руками! І не кричав нічого, щоб ми зрозуміли, що вони хочуть здатися! Вони билися!

- І у вас є відео з шести GoPro?

- Правильно!

- І ви можете продемонструвати це, якщо New York Times або хтось інший спробує перевірити цю інформацію. 6 GoPro для 12 воїнів - це достатня кількість для розуміння того, що відбувалося!

- Так, і знову ж таки - New York Times подивилися два відео, коли ми, так само, як і вам показували весь свій матеріал, але вони переглянули два відео і все! Вони більше не хотіли бачити, хоча ми принесли їм увесь жорсткий диск, комп’ютер, усе!

- Ми бачимо всіх росіян, і ми не бачимо, щоб бодай хтось із них намагався здатися, вони все ще воюють!

- Так, і навіть на відео з дрона ви бачите, що росіянин, який біг на нас, піднявши руки приблизно на дві секунди, він потім зрозумів, що ми іноземці, а не росіяни, тож він РОЗВЕРТАЄТЬСЯ І ТІКАЄ! А один із хлопців сидів у кратері від вибуху - і його навіть нам не видно було! Він руки то піднімає, то опускає на зброю! Але ми нічого цього не бачили, тому що ми на землі, ми не дрон на висоті 500 метрів! Але якщо ти піднімаєш руки, то робиш це високо і встаєш! Ти не сидиш у бункері чи на бойовій позиції! Зі зброєю на колінах! і якось там руками робиш! Вони чітко не здавалися! Вони навіть не пробували! І продовжували стріляти в нас!

СПРОБА ДИСКРЕДИТАЦІЇ ГЕРОЇВ ВІДЕО

- Це відео дуже неприємне для росіян. Я так розумію, що є спроба дискредитувати це відео та людей на ньому і вони намагаються продемонструвати, що ви не Герої, а ви злочинці, як я бачу?

- Так! Загалом це відео демонструє росіян не з найкращого боку! Вони завжди говорять, що наше військо переважає західне чи будь-яке інше! А потім якісь хлопці на "хамві" вбивають 20 ваших бійців, не зазнавши жодної втрати! У нас ніхто не загинув! Тому це виглядає погано для росіян, просто в цілому, тому що ми захопили не лише нульову позицію, а й навіть - другу лінію оборони! Тож їм на руку дискредитувати нас, бо вся ця операція демонструє їх як дуже некомпетентних! Нас добре знають за попередніми операціями в цьому районі. Тому росіянам нема за що нас любити взагалі! Тож їм на руку дискредитувати нас і розганяти інформацію, що ми військові злочинці, ми найманці. Але ми не найманці, ми солдати-контрактники українських військ. Ми не страчуємо людей, ми сприймаємо свою роботу серйозно, ми професіонали.

ЧИ МІГ КАСПАР ПРАЦЮВАТИ НА РОСІЯН?

- Що ви взагалі думаєте про цю провокацію, чи міг Каспар Гросс мати якийсь зв'язок з росіянами, щоб звинуватити у стратах один із найкращих добровольчих підрозділів західних добровольців тут, в Україні?

- Я не думаю, що він працює з росіянами напряму, не думаю, що він думав про це, коли вирішив, це зробити! Але через те, що він сфабрикував цю історію про страти полонених, чого не було, але тому, що він сказав, що це сталося, і тому, що New York Times написала про це, він опосередковано допоміг росіянам! Той день, коли це було опубліковано, це було одразу і в російських ЗМІ, і в білоруських, і в іранських ЗМІ, це було скрізь, ми почали отримувати, смертельні погрози! Звичайно, це нам не допомогло, але це точно допомогло росіянам. Я не думаю, що він працює на росіян, але його брехня допомагає росіянам.

- І що ви робите для того, аби продемонструвати правдиву інформацію, які надаєте докази, щоб New York Times виправила свою інформацію і нарешті покінчити з цією сумною історією, провокацією?

- Так, ми спробуємо виправити це, оприлюднивши всі відзняті матеріали, а також журнал чату, який показує всіх учасників операції, тому що, коли ця операція відбувалася, у нас був чат в сигналі, де Каспер був, спілкувався в груповому чаті, але якщо ви берете участь у операції, як ви можете в цей же момент розмовляти в груповому чаті? Ви не можете зупинитися посеред перестрілки, щоб надіслати тупе повідомлення, у нас є докази того, що він був у тилу, тож ми збираємося оприлюднити все це, сподіваємось, змусимо New York Times відкликати цю історію, і тоді ми шукатимемо всі законні шляхи, які зможуть виправити цю ситуацію.

СТАТТЮ ЗРОБИЛИ, ЩОБ ЗІБРАТИ ПЕРЕГЛЯДИ

- Як гадаєте, чому New York Times не поговорили з вами про це? Без доказів? Вивчень всієї ситуації?

- Моя особиста думка, їм розповіли історію, яка була неправдою про іноземців, які вчиняли воєнні злочини, і вони щойно почули це, то зрозуміли, що це отримає багато переглядів. Вони були упереджені з самого початку, все розслідування. Як тільки вони почули чутки про те, що ми нібито скоюємо воєнні злочини, для них це гучний заголовок! Чомусь у США медіа вже не хочуть писати, що росіяни розбомбили дитячий госпіталь в Україні! Чи що українські полонені повертаються з полону, ніби з Аушвіцу! Тому що думають, що американці вже не зреагують на це. Але як тільки заходить мова про нібито воєнні злочини і є свідчення очевидців, це дає змогу розлютитися! Тим більше, якщо це публікує New York Times! Багато людей про це прочитає! Це викликає сильні емоції, а зрештою - все це виявилося фейком! Це неправда! Тож думаю, вони опублікували це, бо знали, що це спричинить багато емоцій! Попри те - правда це чи ні! І що люди переглядатимуть це, а для них все - це перегляди! Це медіа, для якого важливі перегляди! А не правда!

- Чи намагалися вони перевірити з вами інформацію для статті ДО того як вони опублікували її?

- Вони переглянули два з понад 30 відео, які ми маємо. Я також показав їм журнал чату, який показував, що Каспaр насправді не був на операції, а перебував на базі з відмітками дати і часу. Вони це проігнорували. Вся ця стаття, яку вони побудували на звинуваченнях хлопців, які насправді не брали участі в операціях і навіть не були в тій зоні під час цих операцій. Це недбало. Вони діяли, чесно кажучи, на мою думку, недбало щодо того, як вони все це робили. Вони не дивилися на факти. Їх не цікавили факти.

Все, що вони шукали - це сенсаційний заголовок, тому що тут замішані іноземці, і це звинувачення. Але, якби вони сіли і дійсно подивилися на все, що ми їм надали, вони б зрозуміли, що те, що говорить Каспaр, неправда, бо це навіть близько до цього, і те, що говорив інший хлопець, Бен, було неправдою. Це просто очевидно, якби вони просто сіли і подивилися на це, але їм було байдуже, чесно кажучи, на мою думку, їм було байдуже взагалі, вони просто хотіли заголовок.

- Мене дивує, що американські ЗМІ, а New York Times була найбільшою газетою у світі, у західному світі, щоразу намагаються щось довести і шукають докази під час своєї роботи. А тепер ви кажете, що вони написали неправдиву статтю.

- Правильно. Отже, це те, що ви постійно бачите в західних ЗМІ, коли люди кажуть: "Чому ми дивимося мейнстрімні ЗМІ, і це, і те, і те, і те?" Це тому, що, як і ці традиційні новинні корпорації, такі як New York Times, CNN, Fox News, як завгодно назвати ці великі корпорації, їм бракує цілісності, вони прагнуть сенсацій, вони прагнуть, знаєте, типової короткої статті, яка привертає увагу, з відсутністю розслідування, з відсутністю журналістської чесності, і все це є великою проблемою в США зараз, та й у багатьох країнах світу, просто новинні організації не проводять належної перевірки, не розслідують події так, як це робилося раніше. І вони можуть виправити всю цю ситуацію в цілому зі ЗМІ та людьми, які не вірять основним ЗМІ, просто сівши, не поспішаючи, і зрозумівши, що ви не повинні випускати на публіку нікчемну таблоїдну історію, незалежно від того, чи є вона правдивою чи неправдивою. Якби вони справді хотіли правди, вони могли б її отримати, але ЗМІ більше не дбають про це. Зараз у медіа все зосереджено на тому, скільки кліків вони отримають, щоб заробити на рекламі.

ЯК ДОБРОВОЛЬЦІ ЗАХИЩАТИМУТЬ СВОЄ ІМ’Я

- А як же правосуддя? Чи могли б ви захистити себе в Сполучених Штатах? Тому що вони висунули дуже серйозні звинувачення у воєнних злочинах, у вбивствах. Це дуже серйозно. І вони не мають жодних доказів цього. І про громадян США, і про європейців - вони розповсюджують неправдиву фейкову інформацію.

- Принаймні, що стосується США, ми зробимо все можливе, щоби подати позов до суду чи щось інше, але найбільша проблема в США полягає в тому, що наша Конституція дозволяє свободу слова до певного моменту, і в основному правова система вирішує, що ми можемо зробити, щоб змінити нашу ситуацію, більшість великих медіакорпорацій, таких як New York Times, Fox News, CNN, не переймаються тим, чи мають вони рацію, бо врешті-решт вони знають, що пересічна людина не намагатиметься подати на них до суду або звернутися до суду, тому що вони просто такі великі. Ви знаєте, що спроба розв'язати питання в суді коштує чималих грошей, і ми спробуємо це зробити, але побачимо, що з цього вийде. У США це дуже важко через наші конституційні права на свободу слова і все інше, але ми будемо намагатися. Що стосується Європи, я не знаю. Кожна країна в Європі відрізняється, тому я не знаю, чи будемо ми подавати позови до суду в кожній країні, або що ми будемо там робити. Наразі ми обговорюємо це з юристами і все інше, щоб зрозуміти, яким буде наступний крок, якщо у New York Times вирішать, що не хочуть насправді дивитися на це і не виправлять свою недбалість.

- Чи є у вас у США адвокати, які могли б захистити вас від цієї провокації?

-Наразі ми ведемо переговори з кількома юридичними фірмами. Насправді ми ще не обрали кінцеву юридичну фірму. Ми зважуємо, знаєте, переваги кожної юридичної фірми, а потім вирішуємо, яким шляхом краще піти. Ви знаєте, тому що це може зайняти, вони можуть спростувати історію за 30 днів, це може зайняти 6 місяців, це може зайняти рік. Тож так, ми діємо обережно, а потім звернемося до адвоката, якого оберемо, або до юристів, які скажуть, що нам робити, тож нам просто треба почекати, і ми продовжимо боротися на українському полі бою. Тепер ми також будемо боротися, щоб очистити своє ім'я. Нічого страшного. Ми можемо робити і те, і інше.

СКІЛЬКИ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ БРАЛИ УЧАСТЬ У ШТУРМІ

- Розкажіть, будь ласка, бійці яких національностей брали участь в операції "Лопата".

- Були представники таких країн, як Ірландія, Литва, Америка, Канада, Велика Британія, Нова Зеландія, Австралія, Греція. Я забув про одного. Естонець, дев'ять.

-Козак сказав мені, що один з них ізраїльтянин.

- Так, 10 національностей було задіяно в цій операції!

ХТО ТАКИЙ РАЯН О’ЛІРІ

- Розкажіть нам щось про себе, скільки вам років, звідки ви?

- Я родом з Америки. Із Середнього Заходу. Якщо ви проїжджаєте, наприклад, зі Львова до Києва, і бачите всю цю сільську місцевість, то вона виглядає так само, як і там, звідки я родом, з Айови. Цього року мені виповнилося 38. Я займаюся військовою справою з 17 років. Тобто майже 20 років.

- Чи був у вас досвід ближнього бою, коли ви служили в американській армії?

- Ні, в американській армії ні. Тобто ми були навчені цього. Але це ніколи не було схоже на те, що тут - стріляти в людей з п'яти метрів. Більшість моїх боїв в Іраку та Афганістані були на відстані 500-600 метрів. Тож досить велика відстань. Я звільнився з армії США у 2014 році. А потім я поїхав і прожив в Іраку близько п'яти років.

- П'ять років в Іраку?

- Так. Тож я брав участь у боротьбі проти ІДІЛ, яка була набагато більше схожа на ближній бій, наче це було впритул. Це була близька відстань. Були засідки, були різні речі. Тож я зміг познайомитися з різницею, з різним рівнем насильства, агресії і всього іншого. Але коли я був тут на початку війни, тобто воював у Мощуні, Ірпені, під Бородянкою, то рівень ближнього бою, який був на самому початку війни, був божевільним.

ПОРІВНЯННЯ ІРАКУ Й УКРАЇНИ

- Чи могли б ви порівняти війну в Іраку та війну в Україні?

- Так, є багато великих відмінностей. Отже, зовні, очевидно, що бойові дії на 100 % відрізняються, тому що, наприклад, війна в Україні - із рівним або практично рівним противником, війна в Іраку була більше схожа на контртерористичну, але інша велика різниця полягає в тому, наскільки військові бази схожі. Так само, як в Іраку чи Афганістані, у вас були такі розгалужені військові бази, які простягаються на кілометри, гарячий душ, хтось щодня готує вам їжу, туалети з проточною водою, магазини, усе це.

Ви хочете піти за батончиком "Снікерс", ви можете отримати "Снікерс". А потім, ви їдете на військову базу, яка була у нас на сході, то ми могли ходити в магазин один чи два рази на тиждень, там вже не було води, ви милися холодною водою з відра, без кондиціонера, без опалення, ви жили під землею з 12 іншими чуваками, ніби це був туристичний похід.

Та попри відсутність зручностей, у нас все одно був високий бойовий дух, тому що ви знаходили, чим зайнятися, і, наше українське командування завжди нас намагалося підтримати, казали: "Подивіться, що ми вам привезли!!!", і це було схоже на те, що іноді це було не дуже щось прикольне, наприклад, рибні консерви або щось подібне, а я не фанат риби, але вони завжди намагалися привезти щось на фронт, щоб побалувати нас: тож навіть якщо ти сидиш в окопі чи деінде, хтось інший казав: "Гей, дивись, що я привіз", і ви ділилися цим один з одним! Але загалом - так, велика різниця!

Найбільша різниця в тому, наскільки відрізняється середовище, розумієте, США витрачали мільйони й мільйони на розбудову цих баз скрізь, навіть на менші бази, як вони їх називали, бойові оперативні, бойові аванпости, витрачали на це тисячі доларів, а ми, замість тисяч доларів, витрачали сім днів з лопатами, але незважаючи на те, що умови були не дуже хороші, наш бойовий дух все одно був високим, Я вважаю, що нам дуже пощастило з командуванням, яке ми мали в 59-й, тому що, знаєте, ви чули про те, що іноді буває погане командування, наше командування було дійсно хорошим в тому, що давало нам належні розвіддані, щоб ми могли планувати операції, а потім, після того, як ми їх планували, ми представляли їх командуванню, і вони казали, мовляв, через це вас вб'ють, переробіть це, тобто було багато хороших комунікацій, а це не так часто зустрінеш в іноземних підрозділах і в українців, тому я відчуваю, знаєте, я радий, що був у 59-й, це був, мабуть, один з найкращих досвідів, які я мав на цій війні, Вадим був надзвичайно хорошим командиром бригади, Козак був хорошим командиром роти для нас, ми багато чому навчилися, тобто ми вчили українських речей, а вони вчили нас, і це допомогло зберегти життя багатьом нашим хлопцям.

КОЛИ РАЯН ОПИНИВСЯ В УКРАЇНІ

- Коли ви приїхали в Україну?

- Я був тут з самого початку. Я не був тут за день до війни, але я був тут на самому початку.

- Ого!

- Так. Коли все почалося, і Зеленський сказав: "Приходьте, якщо ви чоловік призовного віку і хочете воювати, з'являйтеся на найближчий блокпост, або це міг бути призовний пункт, або щось подібне". На блокпостах можна було бачити, як роздавали гвинтівку і два магазини тим, хто просто мав посвідчення особи! Бо такий моральний настрій був на початку - "ми всі в дупі, як ніби це буде кінець".

Але потім, коли ви проїжджали через села, що на лінії фронту, чи то Мощун, Ірпінь чи деінде, і бачили, як усі цивільні вишикувалися в чергу, щоб, знаєте, приєднатися до територіального підрозділу, який на той час не був ТРО, але це було щось на кшталт вашої місцевої самооборони. Це підіймало бойовий дух.

Я воював у Мощуні, Ірпені, Бородянці, на Запорізькому фронті, в Бахмуті, на Авдіївському напрямку, в Харківській контрнаступальній операції. Я працював на катері в Чорному морі. Я не дуже люблю це, але, знаєте, я був практично на більшості ділянок фронту. Тож це були довгі два роки, але знаєте, що є, то є. Ми можемо перемогти. На це потрібен час, розумієте.

- Ви досі воюєте як штурмовик?

- Так. "Сhosen" були створені як штурмовий загін. Ми ніколи не припинимо штурмувати окопи. Зараз ми впроваджуємо більше дронів для цього, а потім додаємо деякі інші речі. Але так, ми завжди йдемо штурмувати окопи, села. Це те, що ми робимо.

- Як ви знайшли один одного і як ви зібралися в одну команду?

- Так, спочатку нас, у Chosen у 2022 році, було восьмеро. Ми їхали на фронт разом з Міжнародним легіоном. У нас був Швед, наш снайпер, і ще кілька хлопців, які мали великий досвід, як і я. А після харківського контрнаступу ми допомагали формувати 2-й Інтернаціональний батальйон. А потім багато хлопців, які пройшли відбір і мали військовий досвід, з того часу були з нами.

- Ми всі тут не просто так, ми всі тут з певною метою. І ви знаєте, що значна частина з них - це підтримка демократії, підтримка України. І як я вже казав раніше, не так багато людей залишають Сhosen. Менше п'яти людей коли-небудь залишали Сhosen і не поверталися. Всі повертаються. Багато хлопців візьмуть тримісячну перерву, бо не люблять зиму. Це нормально. Коли зима закінчується, вони повертаються навесні. Тож, так, у нас досить тісний колектив, тому що кожен працює тут рік, півтора чи два роки. То це братерство.

- Братерство, так. Найважливіше у світі, так. Дякую вам!

- Дякую.

- Дякую за цю операцію. Дякуємо за вашу службу, це щось особливе і дуже важливе для нас. І я сподіваюся, що New York Times виправиться, вони постараються наступного разу написати правду про компанію Chosen, про вас, про ваших товаришів.

- Сподіваюся. Побачимо, чи виправлять. Дуже вам дякую.