"Жінкам доводиться набагато сильніше доводити свою спроможність обійняти ту чи іншу посаду у війську", - гендерна радниця Наталя Калмикова. ВIДЕО

Невдовзі всі юридичні обмеження для жінок в армії будуть скасовані. Йдеться про недоступні на сьогодні ще деякі посади на кораблях, а також пов’язані з отруйними та вибуховими речовинами. Це не означає, що завтра вишикується черга з майбутніх водолазок. Це означає, що в демократичній країні не може бути заборони стати кимось, тільки тому що ти не тієї статі.

Тож коли в українській армії жінка зможе будувати кар’єру нарівні з чоловіком, чи готові самі жінки приймати більше відповідальності та навіщо Збройним силам понад 400 гендерних радників.

Про все це - у розмові з радницею командувача Сухопутних військ ЗСУ з гендерних питань Наталією Рикабаль-Калмиковою.

Матеріал вийшов у рамках програми "Східний фланг" - спільного проєкту Цензор.НЕТ та Незалежної антикорупційної комісії (НАКО).

-Я думала, що українське суспільство пройшло вже той рівень дискусії "що проблеми жінок в армії не існує". Але за сім випусків "Східного флангу" я почула і "що жінки не можуть бути льотчицями, бо в них поганий вестибулярний апарат, і яким чином мої спікерки отримали погони, і навіть такі печерні думки, що жінка має тільки народжувати". Давайте розставимо всі крапки над і. Жінка і чоловік в українській армії мають однакові можливості і рівні абсолютно в усьому?

- Ці тези загальносуспільні. А оскільки армія – це шматочок суспільства зі своїми особливостями, то стереотипи досі не зникли, і вони дійсно впливають на прийняття рішень в середині армії, в тому числі і що стосується кар’єрного зростання. Жінкам-військовослужбовицям доводиться набагато сильніше доводити свою спроможність обійняти ту чи іншу посаду. Це не нова історія, і вигадана не в Україні, коли жінку просто не бачать серед кандидатів на посаду. На сьогоднішній день у Збройних силах не впроваджена система рейтингу кар’єрного зросту. Ця система рейтингу передбачає оцінювання військовослужбовця за його фаховими, персональними характеристиками, фізичною підготовкою, тим, як він поводиться з колегами, підлеглими. Нині не існує системи, коли підлеглі могли би оцінити свого командира, лише навпаки. Коли буде система рейтингу, тоді всі військовослужбовці (кандидати на якусь певну посаду) ранжуватимуться (номер один, два, три... ) І коли посада звільняється, той, хто перший у черзі, має її зайняти. Не тому що він комусь подобається чи ні, не тому, що знає когось чи ні, а тому що він найкраще підходить для цієї позиції. І щоб ця система запрацювала, по кожній посаді мають бути прописані критерії і всі військовослужбовці з певною періодичністю мають проходити це оцінювання.

- Чому, на вашу думку, в ЗСУ лише одна генералка, лише дві миротвориці у складі військового контингенту, одна дівчина допущена до Q-курсу ССО, і лише декілька упішних історій жінок на командирських бойових посадах під час війни?

- Тому що ми не так давно почали. Законодавство відкрило для жінок офіцерські бойові ВОСи (військово-облікові спеціальності, - ред.) лише у 2018-му році, і щоб перейти з одного звання в інше, необхідний певний час; позачергове військове звання може бути надане лише двічі. Там, де жінки завжди були предствалені у більшій кількості (навіть до початку війни і активного просування гендерної інтеграції) - це медична служба, служба зв’язків з громадськістю, документообіг - то там жінок більше, і в управлінні також. Але на бойові посади жінки почали заступати лише недавно. Тому нам просто потрібен час, для того, щоб молодші лейтенантки і лейтенантки просто доросли до звань.

⁃ Інститут гендерних радників нараховує більше 400 людей, вони призначені при кожному командирі кожного роду і виду ЗСУ. Коли ми говоримо про те, що кількість жінок на певних посадах чи у певному виді зайнятості потрібно збільшувати, ми чуємо закиди від суспільства, що це про квоти, а не про професійність. Що можете на це сказати і як гендерні радники можуть покращити становище жінки в армії?

- гендерна інтеграція, в першу чергу, це зміна свідомості: як ми себе поводимо, як говоримо і мислимо. Радники покликані надавати фахові консультації командиру під час прийняття тих чи інших рішень. В ідеалі, гендерна компонента повинна враховуватися в усіх процесах. Наприклад, бюджетування на рік, де будуть закладатися кошти на форму для жінок, яка буде різних розмірів, на спеціальне обладнання, в тому числі для вагітних, їх одиниці, але вартість партій буде вищою, ніж там де є масовість. Також під час бойових операцій необхідно розуміти, з яким цивільним населенням доведеться взаємодіяти. гендерний радник – це людина, яка має брати участь в усіх процесах підрозділу, підказувати командиру і звертати його увагу. Плюс проводити просвітницьку роботу серед усього особового складу – це друга задача. І третя – це брати участь у розслідуваннях випадків сексуального насильства і домагань, при чому як щодо жінок, так і до чоловіків. гендерний радник – це амбасадор рівних прав і можливостей у підрозділі, він має слідкувати, як дотримуються і права чоловіків. Наприклад, деякі жінки уникають обов’язку ходити в наряди, і якщо жінка не йде в наряд, за неї хтось має це робити. І тоді виходить, що чоловіки перенавантажені цим видом служби. Так, жінки, які мають неповнолітніх дітей на утриманні, не можуть ходити в наряд, але не більше того. Не ходити в наряд, тому що ти жінка, ну... тоді не йди в армію.

- У ЗСУ є декілька гучних випадків сексуального насильства чи домагань. Як гендерні радники бачать вирішення цієї проблеми на етапі попередження, просвітницької роботи, і вже коли це трапилося, яким буде супровід?

- Збройні сили не відрізняються від суспільства. Той самий відсоток схильних до насильства людей, який є в суспільстві, потрапляє і у воєнізовані структури. Потенційно нам необхідно буде перейти до системи відбору у військоматах, коли за певними маркерами можна виявляти цих людей ще до того, як вони підписали контракт, і просто не допускати їх у закриті колективи. На сьогоднішній день ми розробляємо анкетування, щоб провести анонімний скринінг щодо випадків сексуального харасменту в армії. Нам потрібно знати, чи є це у військах і у якій кількості. І потім будемо діяти за розробленим механізмом, над яким працювала громадськість, в тому числі "Невидимий батальйон", Юридична сотня, Жіночий ветеранський рух. Перше – як подати анонімну скаргу, щоб тобі не стало ще гірше, друге – як проводити розслідування. Нам потрібно змінити підходи, тому що розслідування не може проводити кривдник (у більшості зафіксованих випадків жінки скаржаться на домагання від своїх командирів, - ред.). І третя частина – це надання допомоги, психологічної, медичної, юридичної. Цей механізм ми уже презентували, і я сподіваюсь, що його буде затверджено найближчим часом.

- Коли ми говоримо про гендерну рівність в армії, найчастіше наводимо приклад армії Ізраїлю. По-перше, тому що до війська призивають як хлопців, так і дівчат, а по-друге, тому що у них чітко виписані правила щодо зовнішнього вигляду військовослужбовця, аж до кольору лаку для нігтів, з яким чоловік чи жінка може прийти на службу. Чи буде це прописано у статутах ЗСУ і чи готові жінки відмовитися від макіяжу і червоних нігтів на службі?

- Такий механізм розроблятися буде – Кодекс етичної поведінки. Чи готові жінки? Якщо не готові, то не потрібно приходити, власне. Тому що це дійсно вносить дисонанс, негативно впливає на стосунки в колективі, і, відповідно, на боєздатність. Якщо людина прийняла рішення служити в армії, є певні правила, яких потрібно дотримуватися. Коли я вчилася у медичному ВНЗ, нам також треба було мати короткі охайні нігті, тому що ти не підеш до пацієнта з пазурями. Це нормально, це вимога професії.

- В ЗСУ ще є деяка кількість заборонених посад для жінок – на підводних човнах і посади, пов’язані з отруйними та вибухонебезпечними речовинами. Коли їх знімуть?

- Вони зараз будуть відкриватися. Це питання стоїть на порядку денному, документація готова, тому це вирішиться найближчим часом.

- Як підвищувати лідерство жінок у Збройних силах, і як гендерні радники допоможуть стати цим жінкам більш видимими?

- Три елементи. Перше – це приклад керівників, у тому числі жінок, які обіймають високі або просто вищі посади. Кожна з нас має своїм прикладом показувати, що це можливо. Друге – це навчання жінок на спеціальних тренінгах з лідерства, або в рамках навчання у ВНЗ, в ліцеях. І третя – це звичайно, робота з колективами. Це три компоненти, без яких ми ніяк не просунемося. Ми можемо зайти через військові навчальні заклади, але ми нікуди не дійдемо, якщо лідерство у військах не буде себе інакше поводити. Тому що будь-який випускник приходить у стару культуру і змушений діяти так, як прийнято.

- Скільки часу нам потрібно, щоб побачити жінок на високих посадах у ЗСУ?

- Час переходу з одного звання в інше – дуже чіткий. Якщо у нас зараз жінки на бойових посадах старші лейтенантки, то протягом 10 років вони будуть полковницями, а там трохи пізніше і генералками. В умовах активних бойових дій процеси відбуваються набагато швидше, в тому числі й інтеграція. І якщо жінка в бойових умовах показує себе як лідерка, як бойова одиниця, як посестра, на яку можна покластися, то всі питання до неї про "берегиню" чи "окрасу підрозділу" зникають. Всі бачать, що вона така сама, як вони.

Автор: Богдан Русінко