УКР
10217 відвідувачів онлайн
Військовослужбовці 72 бригади ведуть важкі бої та знищують ворога на підступах до Києва. ВIДЕО
На відео - один із епізодів як найкращі сини України, військослужбовці 72 бригади ведуть важкі бої та знищують ворога, який рветься на Київ.
Відео опубліковано на сторінці 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, передає Цензор.НЕТ.
"Починаємо ранок із гарних новин і гарних відео. Ось так ми нищимо ворогів, які прийшли на нашу землю зі зброєю. Так буде з кожним! Слава Україні", - йдеться в повідомленні.
Топ коментарі
Сподіваюся, що наші хлопці вичікували, коли на той міст ступить нога окупанта.
Тоді дуже добре.
https://www.facebook.com/ibigdan 10 hrs ·
Я нічого не знаю про ваших хамовитих переселенців. Наші харків'янки тихенько, але впевнено дякували за все. За чай, за мило, за рушник, за яєшню, за канапку, кожного разу дякую. Хоч я чітко зранку показав і наголосив, що ось є готовий салат, а ось начистив бульби і моркви, і замочив сочевицю, і ось цибуля, ось спеції, лише зварити зупу, їли аж до вечора залишки того, що залишилося після 20ти годин у потязі, якісь шматки хліба і сиру, та консерву. І аж увечері допомагали мені варити ту зупу, з їли по тарілці, стрясаючись щоразу, коли запускався холодильник.
Лише коли зайшли до хати в Рогатині, де місцевий волонтер не ночував уже десять днів і не опалював, тож у хаті було градуси 3-4, дев'ятирічна дівчинка заплакала і сказала "хочу додоооому". Але дорослі не сказали нічого, тільки знову за все дякували. А потім ще намагалися дати нам гроші. "Як не за кімнату, то хоч за бензин, будь ласка". У Рогатині вони пішли у міськраду волонтерити на другий де день. Так само я точно знаю, що волонтерять десятки приїжджих у Львові.
Я нічого не знаю про ваших здирників - галичан. Я бачив людей, які повивозили на польові кухні обладнання, котре коштує тисячі доларів, і це - останнє, що було в цих людей, які в боргах ще після локдаунів. Ці люди не ображалися, якщо хтось не дякував, бо бачили, наскільки всі в шоці. Я бачив людей, які не їли по дві доби, хоча за цей час самі організовували харчі хто для десятків, хто для сотень, хто для тисяч людей. Я бачив людей, які носили важелезні коробки і посміхались. Я бачив людину, яка потай від водійки закидала гроші в авто на бензин, бо авто зробило невеликий гак, щоб до ліків на фронт докинути особисті речі хірурга.
Я бачу, як спокійно організовують ланцюжки доставок львівяни, хмельничани, миколаївці й одесити. Як несподівано потіснішала країна, як Київ став майже поруч, а Харків - трішки дотягнутися і можна поплескати по плечу.
Це дійшло ще не до всіх, і є ті, хто ще не побачив змін. Є ті, хто загнав до неба ціни на квартири. Є ті, хто доїхав до курортних містечок першого ж дня і намагається робити вигляд, що війни нема. Але це одиниці, які не роблять погоди, якщо не робити цим історіям "максимальний репост".
Не знаю, як ви, а я дуже хочу якнайшвидше побачити відбудовані Харків і Чернігів, і потрапити в звільнений Херсон. Ходити і обнімати там усіх.
https://www.facebook.com/ibigdan 10 hrs ·
Я нічого не знаю про ваших хамовитих переселенців. Наші харків'янки тихенько, але впевнено дякували за все. За чай, за мило, за рушник, за яєшню, за канапку, кожного разу дякую. Хоч я чітко зранку показав і наголосив, що ось є готовий салат, а ось начистив бульби і моркви, і замочив сочевицю, і ось цибуля, ось спеції, лише зварити зупу, їли аж до вечора залишки того, що залишилося після 20ти годин у потязі, якісь шматки хліба і сиру, та консерву. І аж увечері допомагали мені варити ту зупу, з їли по тарілці, стрясаючись щоразу, коли запускався холодильник.
Лише коли зайшли до хати в Рогатині, де місцевий волонтер не ночував уже десять днів і не опалював, тож у хаті було градуси 3-4, дев'ятирічна дівчинка заплакала і сказала "хочу додоооому". Але дорослі не сказали нічого, тільки знову за все дякували. А потім ще намагалися дати нам гроші. "Як не за кімнату, то хоч за бензин, будь ласка". У Рогатині вони пішли у міськраду волонтерити на другий де день. Так само я точно знаю, що волонтерять десятки приїжджих у Львові.
Я нічого не знаю про ваших здирників - галичан. Я бачив людей, які повивозили на польові кухні обладнання, котре коштує тисячі доларів, і це - останнє, що було в цих людей, які в боргах ще після локдаунів. Ці люди не ображалися, якщо хтось не дякував, бо бачили, наскільки всі в шоці. Я бачив людей, які не їли по дві доби, хоча за цей час самі організовували харчі хто для десятків, хто для сотень, хто для тисяч людей. Я бачив людей, які носили важелезні коробки і посміхались. Я бачив людину, яка потай від водійки закидала гроші в авто на бензин, бо авто зробило невеликий гак, щоб до ліків на фронт докинути особисті речі хірурга.
Я бачу, як спокійно організовують ланцюжки доставок львівяни, хмельничани, миколаївці й одесити. Як несподівано потіснішала країна, як Київ став майже поруч, а Харків - трішки дотягнутися і можна поплескати по плечу.
Це дійшло ще не до всіх, і є ті, хто ще не побачив змін. Є ті, хто загнав до неба ціни на квартири. Є ті, хто доїхав до курортних містечок першого ж дня і намагається робити вигляд, що війни нема. Але це одиниці, які не роблять погоди, якщо не робити цим історіям "максимальний репост".
Не знаю, як ви, а я дуже хочу якнайшвидше побачити відбудовані Харків і Чернігів, і потрапити в звільнений Херсон. Ходити і обнімати там усіх.
Бо вони вже є прокляті Богом.
Потужна словесна формула-заговір:
"Проклятий Путін і кожен московит озброєний.
Їх очі мертвенні, тіла їх зловонні
Алатир-каменем причавлені.
Амінь."
Пам'ятай цю формулу, повторюй, - і вона спрацює.
До нашої Перемоги!
"Путін-*****, ШОБ ТИ ЗДОХ!!!"