"Він був універсальним бійцем. Його питали "Чи вмієш з танка стріляти?", вн відповідав: "Ні. Бо не пробував", - побратими про загиблого бійця 24-ї бригади Едуарда Лободу. ВIДЕО
4 липня від травм унаслідок розриву міни загинув боєць 24-ї Королівської бригади ЗСУ Едуард Лобода (Фугас).
Як повідомляє військовий кореспондент Цензор.НЕТ Михайло Ухман, Фугас 3 липня разом з групою бійців вийшов на бойове завдання в районі селища Мар'їнка Донецької області.
"Фугас просувався першим, тому прийняв на себе всю вибухову хвилю від розриву російської міни, чим врятував інших", - розповідає Ухман.
"На війні за весь період боїв загинули тисячі наших воїнів. Але смерть Фугаса занадто болісна і відчутна. Він був універсальним бійцем, у всіх сенсах цього слова. Прийшовши на війну в 2016 році, відразу став активним її учасником", - додає він.
За словами журналіста, Фугас розбирався в мінно-вибуховій справі і готував для російських окупантів різні пастки. Також він стріляв майже з усіх видів зброї.
"Коли його питали "Чи вмієш ти стріляти з танка?", він відповідав:" Ні. Бо не пробував", - розповідає Ухман.
Перші свої бої Фугас почав у Мар'їнці в 2016 році. Тоді Едуард був бійцем Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор ОТГ імені капітана Воловика".
"Хлопець запам'ятався своєю скромністю й одночасно витримкою. Коли інші втрачали голову і проявляли емоції, Фугас зберігав холоднокровність. У вільні від боїв хвилини Едуард грав на гітарі. Навколо нього збиралися бійці, звучали повстанські та розважальні пісні. Він був душею компанії", - зазначає військовий журналіст.
"Через деякий час Фугас перейшов в ТГ Сапсан ДУК "Правий сектор". Довгий час воював у селищі Піски, потім під Авдіївкою. Неодноразово кожен бій міг стати останнім для хлопця, але Бог милував. Фугас разом з побратимами громив ворога і дуже шкодував, коли було перемир'я. Коли йому не давали знищувати кремлівських окупантів", - додає він.
У 2018 році Фугас підписав контракт з 24-ю Королівською бригадою ЗСУ.
6 липня відбулося прощання зі старшим солдатом, оператором-радіотелефоністом 24-ї окремої механізованої бригади Едуардом Лободою (позивний Фугас).
Царство Небесне загиблому.
Земля пухом.
**
Тече сльоза у неньки на щоках,
Сльоза нещасна, небажана.
Сорочка сина у її руках...
В душ жі її велика рана.
Ще на весні ходив в сорочці син,
Радів, співав і веселився...
Тепер не вдіне її більше він,
У Божім Вічнім Царстві оселився
Сидить самотня мати у вікна.
В очах минуле безтурботне й тихе,
Якого вже не знатиме вона,
Його забрало невблаганне лихо
Ще пахне сином...і вона в це вірить..
І пам"ятатиме допоки стане сили!
В серцях людських ніколи не загинуть
Сини, що над Україною розкрили крила
Розкрили й захистили ними нас:
Жінок, дітей, батьків, стареньких
Душею й тілом прикривали вже не раз.
Всю Україну, як рідненьку неньку////