Кого з жінок забиратимуть в армію

Кілька разів розпочинав цей текст, та щоразу відкладав, бо мав ще обміркувати ту чи іншу тезу. Питання справді цікаве саме по собі, а в світлі подій, які відбуваються в країні, – ще й суперактуальне. Йдеться про постановку на військовий облік жінок.

Тож на початку юридична історія питання. Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме ч. 11 ст. 1 передбачено, що жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я й віком, беруться на військовий облік військовозобов’язаних.

Все досить просто – у Міноборони є перелік спеціальностей, які опанували жінки. І ці особи мають стати на військовий облік на одному рівні з чоловіками.

Тепер, із чого починався "кіпіш" торік восени й два тижні тому? А з того, що у цей перелік урядовці внесли зміни.

Так, 11 жовтня 2021 р. Міністерство оборони опублікувало перелік спеціальностей та/або професій, споріднених із відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінок беруть на військовий облік військовозобов’язаних, затверджений наказом МОУ № 313 від 11.10.2021 р..

Цей перелік викликав шок і невдоволення у суспільства. На сайті глави держави з’явилася петиція про негайне скасування вищезгаданого наказу Міноборони.

Петицію президент розглянув, проте наказ Міноборони скасовано не було. Однак за сприяння президента з’явився ще один наказ МОУ, вже за № 35 від 07.02.2022 р., який набув чинності з 1 квітня цього року.

Уже цим наказом, як пояснювали у ЗМІ представники Міноборони, було визначено тільки 14 фахових спеціальностей та/або професій, споріднених із відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінок беруть на військовий облік військовозобов’язаних.

Водночас цим же наказом № 35 було також затверджено й перелік спеціальностей та/або професій, споріднених із відповідними військово-обліковими спеціальностями, й визначено 35 споріднених спеціальностей і 76 споріднених професій, після одержання яких жінок беруть на військовий облік.

І фактично вийшло два моменти. По-перше, обов’язок жінкам ставати на військовий облік перенесли "аж" на жовтень 2022 року. А по-друге, перелік спеціальностей, за якими жінки стають військовозобов’язаними, збільшили у… 8(!) разів.

Тепер, перечитуючи кілька разів обидва списки (а читав я їх і спереду назад, і навпаки), так і не знайшов у своєму оточенні жодної жінки, якій не треба буде ставати на військовий облік у жовтні. А я справді намагався знайти. І, як сказала моя знайома, відповідно до цього переліку вона тричі військовозобов’язана: через освіту, робочу професію й хобі, бо кожна позиція у цьому списку – то окрема категорія.

Що за цим слідує? А нічого складного – точно все те ж саме, що й для військовозобов’язаних чоловіків. Тобто, питання щодо призову таких жінок вирішуватиметься в тому ж самому порядку й черговості. Питання щодо надання відтермінування від призову також вирішуватиметься на тих самих умовах, як передбачено вищевказаним законом.

При цьому обмеження, які покладають на військовозобов’язаних чоловіків, тією ж мірою поширюватимуться і на жінок.

Обов'язки, які мають виконувати жінки на військовому обліку, описано в постанові Кабінету міністрів "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних", зокрема п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов’язаних.

Основні такі:

• перебувати на військовому обліку за місцем проживання. У разі тимчасового вибуття за межі України – за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
• з’являтися на виклик до територіального центру комплектування й соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах;
• не змінювати місця проживання без дозволу військового комісара, керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки після оголошення мобілізації та у воєнний час;
• проходити медичний огляд і лікування;
• проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі;
• за сім днів прийти до територіального центру для зняття з військового обліку, якщо треба змінити місце проживання, поїхати у відрядження, на навчання, у відпустку чи лікування (на понад три місяці за межі України), а також якщо змінюється місце проживання у межах міста, але в іншому адміністративному районі. За сім днів повідомляти органам, в яких перебувають на військовому обліку, про зміну сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
• негайно повідомляти територіальним центрам комплектування (органам СБУ) про втрату військово-облікового документа.

І найцікавіше, частиною 4 ст. 37 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних і резервістів із місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування й соціальної підтримки (військовозобов’язаних і резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України – без дозволу відповідного керівника).

Таким чином, жінки також не можуть виїхати за кордон, як і чоловіки, окрім визначених законодавством винятків.

Норма щодо заборони виїзду набирає чинності з моменту набрання чинності вимогою щодо постановки на облік, тобто з 1 жовтня цього року.

У сухому підсумку маємо ситуацію, коли співробітники МОУ, намагаючись виконати норму закону щодо військового обліку жінок, розробили окремий перелік спеціальностей, за якими визначено відповідну категорію осіб. Коли про це дізнався загал – то в ситуацію втрутився президент. У результаті обов’язок жінки стати на облік перенесли на рік, але при цьому збільшили кількість осіб, які мають це зробити. Не хотів би цього казати, але само з язика злітає: ми то перенесемо, але "нате вам, щоб не повадно було кричати", – всі підете служити.

Тепер чому мені важко було осмислити всю цю інформацію й викласти її у якусь подобу тексту. Мені незрозуміло – навіщо?!

Тут першою, хто мене стукне, мабуть, буде моя донька, суперечки з якою про роль жінки в суспільстві, фемінізм, сексизм та інші прояви цих явищ у нас виникають систематично. І так, вона вважає дуже важливим визнання рівної з чоловіками ролі жінки в житті суспільства. Зазвичай мені важко не погодитися з нею, та коли розпочинаються обговорення окремих аспектів життя, так би мовити, відтінки чорного й білого, ми можемо розгубитись у розмові однаково. Хоч останнім часом їй все ж таки сподобалась поведінка хлопця, коли він не намагався розділити витрати на кіно навпіл і відчиняв перед нею двері. При цьому ставився до неї дещо навіть з перебільшеною повагою, тут навіть я погодився.

Та хочу вибачитись перед усіма жінками, які вже зараз несуть службу нарівні з чоловіками. А іноді й краще за більшість чоловіків, мені відомі такі приклади. Я повністю розумію той внесок, який вони роблять у нашу спільну перемогу над ворогом. А ціную навіть більше за внесок чоловіків.

Але я особисто досі вважаю, що є окремі професії, непритаманні жінці. Я так вважав, поки працював у прокуратурі. Хоча особисто знаю багатьох жінок, які були й залишаються кращими слідчими і прокурорами за багатьох чоловіків. Набагато професійнішими й людяними. Я так вважав, і коли моя сестра вирішила працювати в системі МВС. І казав їй про це. Чесно кажучи, вважаю так і досі. Особливо враховуючи те, що вона через це була змушена залишатися зі мною в Києві, а її донька з моїм сином у цей час перебували десь далеко. І те, як вона себе в цей час відчувала, не викликало в мене захоплення.

Тому й вважаю, що якщо жінка хоче йти в професію, якій більш притаманні чоловічі риси, як-от військовий, то це має бути винятково за бажанням і покликанням. Як воно зараз і відбувається. А от коли це відбувається з примусу до всіх жінок нарівні з чоловіками, а тепер ще й під час війни, у мене виникає питання. А кого ж тоді ми захищаємо в цій країні? Просто землю, кордони, гроші, повітря? Навіщо це потрібно нам без наших жінок і дітей? І таку думку поділяє велика кількість моїх товаришів, які зараз зі зброєю в руках захищають усіх нас від російської навали. Вони всі кажуть, що саме те, що їх із війни чекає жінка з дітьми, основна підстава, яка змушує щоразу вставити і йти у бій.

Ще одна грань проблеми: якщо жінки стануть невиїзними, хто тоді евакуюватиме наших дітей і батьків у разі потреби? Як показала практика, саме на плечі жінок упав цей тягар після 24 лютого.

І насамкінец, найяскравіша інформація – міжнародна практика з цього питання. Ось перелік країн, де жінки військовозобов’язані:

• Ізраїль;
• Норвегія;
• КНДР (Північна Корея);
• Еритрея;
• Південна Корея і КНР.

Наразі Ізраїль – перша країна світу, у якій є обов'язковий військовий призов для жінок. Причому норму було закріплено у Законі про службу в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) 1949 року, який трактує збройні сили як "народну армію". Хоча Жіночий корпус Армії оборони Ізраїлю було створено ще 16 травня 1948 року. І тут у мене жодних питань щодо потреби такого кроку в історичній ретроспективі не виникає. Країна, яка вступила в свою першу війну через півроку після створення, за наявної кількості населення фактично не мала іншого вибору. Фактично на сьогодні кількість усього населення Ізраїлю співставна із приблизним числом біженців із України.

Цікавий приклад Норвегії. 1 січня 2015 р. у Норвегії набув чинності закон про введення військового обов'язку для жінок. Норвегія стала другою у світі й першою країною в Європі, а також першим членом НАТО, що наважився на такий крок. Термін служби в лавах Збройних сил Норвегії за законом становить для призовників і призовниць 19 місяців, проте насправді рідко перевищує 12 місяців. Крім того, майже половину призовників зараховують до складу Національної гвардії країни, де термін служби становить 7 місяців, і його розбито на кілька відносно коротких періодів.

У КНДР (Північна Корея) жінки мають служити тривалий термін – цілих сім років. Чоловіки служать ще більше – десять. Корейські дівчата відбувають службу в окремих бригадах без чоловіків. Загалом в армії близько 10% жінок.

Еритрея – ще одна країна, де жінки служать нарівні з чоловіками, щоправда, строк служби дещо менший, ніж в Ізраїлі, й становить 1,5 року. Так, у цій африканській країні жінки брали участь у війні за незалежність від Ефіопії, тоді добровільно йшли служити навіть дівчатка-підлітки. Понад 25% військовослужбовців в Еритреї – жінки.

Тепер щодо Південної Кореї й Китаю. У цих країнах нібито також є служба в армії загальнообов’язковою, однак фактично загальний призов жінок не відбувається.

Так от, якщо з першими двома представниками цього переліку все досить зрозуміло й вони більше нагадують винятки з правил, щоправда з різних причин, то в числі останніх представників мені б не хотілося бачити Україну. Бо цей перелік нагадує список дивних країн, які проголосували проти деяких рішень ООН навесні цього року.