Україна прагне створити окремий трибунал для вищого політичного і військового керівництва Росії

Автор: Євген Кузьменко

Цю новину ви могли не помітити, а між тим, вона є важливою: минулого тижня Україна оголосила про підготовку створення міжнародного трибуналу, який розглядатиме злочин агресії Росії проти нашої країни. Мета притягти до відповідальності вище політичне та військове керівництво РФ.

Заступник керівника Офісу Президента України Андрій Смирнов і посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ Антон Кориневич вже анонсували цей проєкт представникам іноземних ЗМІ.

Окремо свої запитання про плани створення нового Трибуналу пану послу поставив Цензор.НЕТ.

- Антоне, минулої п’ятниці ми вже офіційно почули про плани створення нового проєкту – Спеціального трибуналу щодо відповідальності конкретних керманичів держави-агресора Росії. Я правильно розумію, що цей проєкт матиме назву Tribunal for Russia?

- Насправді, робота над цим розпочалася буквально в останні дні лютого, коли британський юрист-міжнародник, професор Філіп Сендс опублікував у Financial Times статтю про те, чи не варто зараз створити спеціальний трибунал, який зможе судити керівництво Російської Федерації за злочин агресії проти України.

Потім це все закрутилося – ідеї в ОПУ та МЗС і, врешті-решт, ми дійшли до того, що маємо сьогодні. Тобто це щоденна робота. Це робота зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

- Тобто ми маємо подякувати британцям за початкову ідею про створення цього трибуналу?

- Ми багато працюємо з нашими колегами юристами-міжнародниками. Серед них є і британці - зокрема, Філіп Сендс, Дапо Аканде, Ааріф Абрахам, американці (Алекс Вайтінг); є і колеги з інших держав. Ми дуже їм вдячні за це. Але, можна сказати, що ідея Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України одночасно виникла в Британії та в Україні, зокрема в Офісі Президента України та Міністерстві закордонних справ України. А стаття Філіпа Сендса справді поклала початок публічній дискусії з цього питання.

- Востаннє окремих осіб за злочин агресії судили Нюрнберзький і Токійський військові трибунали. Усі ми пам’ятаємо, коли це було. Але тоді своїх представників для участі в трибуналі прислали найвпливовіші країни світи, союзники того часу. Зараз Росію підтримують - або не засуджують за агресію - Китай, Індія, Іран. Чи не зарано ми порушуємо це питання? Чи не варто зібрати ще більше матеріалів, що свідчать про геноцид російського агресора щодо українського народу?

- Я би хотів, щоб ми одразу розставляли крапки над "і". У нас є чотири злочини, які підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в Гаазі, які прийнято називати найтяжчими міжнародними злочинами. Вони є набагато тяжчими, ніж інші, загальнокримінальні, ординарні злочини. Це - злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочин агресії. За три з цих категорій злочинів може притягати до відповідальності Міжнародний кримінальний суд щодо ситуації в Україні.

- А саме?

- За вчинення злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів. Міжнародний кримінальний суд зараз розслідує ситуацію в Україні і може працювати щодо цих злочинів. Водночас, Міжнародний кримінальний суд не може працювати щодо злочину агресії проти України.

- Чому?

- Він має у своєму Римському статуті положення щодо цього злочину. Але в ньому закріплені певні юрисдикційні обмеження щодо того, коли МКС може працювати з цим злочином. По суті, таких обмежень два. Перше: МКС може працювати зі злочином агресії у тих випадках, коли обидві держави ратифікували Римський статут і Кампальські поправки 2010 року до нього щодо визначення злочину агресії. Тоді МКС міг би розслідувати, переслідувати за такий злочин. Друге: МКС також може працювати щодо злочину агресії тоді, коли Рада Безпеки ООН визнає певну ситуацію актом агресії і передасть ситуацію на розгляд МКС.

- У нашій ситуації, я так розумію, обидва ці сценарії не є реальними?

- Так. Тому ми говоримо, що нам потрібен Спеціальний трибунал, який буде доповнювати МКС. Тобто він не буде створювати якісь альтернативи МКС, а буде доповнювати його в контексті юрисдикції щодо злочину агресії проти України. Якщо мова про згадані мною три категорії злочинів – це юрисдикція МКС. Але ми говоримо, що злочин агресії проти України є настільки безпрецедентним, що за нього треба притягати до відповідальності. Ви правильно сказали, Нюрнберг і Токіо були крайніми міжнародними трибуналами ad hoc, які судили за злочин агресії. Тоді він мав трохи іншу назву – "злочини проти миру". Тож, якщо ми говоримо, що такого, як зараз робить Росія, Європа не бачила з 1945 року, то нам треба визнати і сказати: "Це безпрецедентна ситуація не тільки в контексті безпековому, але і юридичному. І нам треба притягати цих людей до відповідальності саме за злочин агресії". Тому я думаю, що ми наразі готові далі активно працювати з міжнародними партнерами щодо цього проєкту Спеціального трибуналу. І я не бачу, якщо чесно, якихось пересторог, що ми маємо чогось чекати чи очікувати більшої підтримки. Наразі ідея створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України підтримана у двох резолюціях ПАРЄ, резолюції Європейського парламенту, декларації ПА НАТО, резолюції ПА ОБСЄ, резолюції Сейму Литви. Зрештою, є кілька варіантів створення такого трибуналу. Звичайно, що більше держав підтримує, то краще. Це і питання легітимності серед іншого. Але, я думаю, що нам треба іти вперед і не зупинятися на цьому шляху.

- Але я собі уявляю, яким буде спротив цій ідеї з боку Росії. Бо Нюрнберзький процес був апофеозом притягнення до відповідальності у Другій світовій війні. Яка – під обгорткою Великої Вітчизняної війни - є обсесією російської пропаганди. Чи вже ви відчуваєте спротив росіян цьому наміру?

- По-перше, ще з попереднього місця роботи, коли ми працювали над кримською тематикою, над законом про корінні народи (який теж викликав дуже великі істерики з боку росіян), над "Кримською платформою" та іншими речами, я завжди підкреслював важливість правила "Нам своє робити". Справді, нам робити свою роботу. Робити її якісно і професійно. Це дуже важливо.

Так, ми вже зараз бачимо реакцію росіян на ідею створення Спецтрибуналу. Зокрема, один із глашатаїв їхнього керівництва пан Дмитро Медведєв уже неодноразово торкався цієї теми.

- Він зараз працює у форматі Жириновського; каже речі, про які вони думають, але не хочуть їх прямо обговорювати.

- Цілком може бути. І він вже говорив, що ніякого Спецтрибуналу проти Росії створювати не можна. Мовляв, ми ядерна держава - і одразу застосуємо ядерну зброю.

- Тобто їх це зачепило.

- Так, вони реагують на це. Тому, що це, насправді, дуже серйозний міжнародний прецедент – створення проти політичного і військового керівництва Російської Федерації Спеціального трибуналу щодо відповідальності за вчинення злочину агресії. Це важливо і з точку зору загального позиціонування у міжнародних відносинах, і з точки зору нашої позиції на міжнародній арені - політичної, правової. Ми кажемо: Російське політичне і військове керівництво – це, по суті, нацистські злочинці сучасності. Такої агресії, як агресія РФ проти України, Європа не бачила з часів завершення Другої світової війни. Отже, і відповідальність має бути схожою. Плюс у злочину агресії є ще один дуже важливий чинник.

- Який саме?

- Його набагато легше і простіше доводити. За декілька місяців обвинувальний висновок може бути готовий. Якщо ми говоримо про відповідальність за воєнні злочини і беремо, наприклад, Бучу – там все складніше, якщо питання стосується саме вищого політичного керівництва РФ. Насправді, піде багато часу, щоб встановити цей chain of command – зв'язок між керманичем, який сидить у Кремлі, і солдатом, який вчиняє воєнні злочини на місці в Бучі. Ми ж у цьому випадку говоримо про конкретні обвинувачення. Це, звісно, треба робити, але це може зайняти час і завершитися, умовно, на рівні командирів відповідних військових підрозділів.

А от у випадку зі злочином агресії розслідувати і за нього притягати до відповідальності представників вищого політичного і військового керівництва легше. Це, по суті, злочин, який веде одразу to the top.

- А чому так?

- Тому, що злочин агресії в міжнародному праві розуміється як leadership crime - злочин, який може вчинятися тільки з боку політичного і військового керівництва. Тобто тих осіб, які були в стані віддавати відповідні накази на застосування збройної сили.

- Ми вже заручилися підтримкою наших партнерів стосовно створення такого трибуналу?

- Я не хотів би сьогодні говорити про конкретні цифри чи назви. Ми маємо необхідну підтримку з боку парламентських асамблей міжнародних організацій, про що я говорив вище. Ми працюємо з нашими міжнародними партнерами на щоденній основі. Працюємо постійно, щоб мати підтримку цього трибуналу. І ви бачите, що і Президент України Володимир Зеленський на заходах, і Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в розмовах з багатьма міжнародними партнерами порушують це питання. Ми ж чудово розуміємо, що Спеціальний трибунал Україна створити сама не може. Нам для цього потрібні міжнародні партнери. Робота ведеться щодня. У цьому я можу вас запевнити.

- Президент Зеленський схвалив цю ідею?

- Президент України підтримує ідею створення цього трибуналу. Він безпосередньо про нього говорив на Ukraine Accountability Conference у Гаазі 14 липня. Над цим питанням наразі працюють Міністерство закордонних справ і Офіс Президента України. Думаю, з тих заходів, дій, які ви бачили днями, можна зрозуміти, що наразі це важливий для держави проєкт.

- Розкажіть поетапно, як, на думку України, має створюватися цей трибунал, і коли він почне функціонувати.

- Щоб створити трибунал, треба мати відповідну міжнародно-правову основу. Що це може бути? Цілком очевидно, що це не може бути в сучасних умовах Резолюція Ради Безпеки ООН. Тому, що там є постійний член, який заблокує будь-які ініціативи. Тож у таких умовах у нас є 2 опції і 3 варіанти. Перша опція – укладення міжнародного договору між державами, які створять цей трибунал. Власне, Нюрнберзький військовий трибунал був створений на основі угоди між державами. Друга опція (і другий і третій варіант в ній) - це угода між Україною та міжнародною організацією щодо створення гібридного трибуналу за допомогою міжнародних партнерів. Це може бути або угода з ООН, або угода з регіональною європейською організацією.

- Розшифруйте, про яку угоду йдеться.

- Для цього потрібно піти в Генеральну Асамблею ООН, отримати від неї підтримку такої ініціативи і її доручення Генсекретарю ООН вступити з Україною у відносини щодо укладення такої угоди.

Або ж це можна зробити з європейською регіональною організацією. До прикладу – Європейським Союзом або Радою Європи. У Європейського Союзу уже є один успішний кейс якраз з реалізації такого сценарію. Це - Kosovo Specialist Chambers – спеціальні палати для Косова, які діють у Гаазі і які створені на основі угоди з ЄС.

Такі опції у нас є щодо того, як цей трибунал може бути створений. Про строки дійсно говорити дуже важко. Можу сказати тільки одне. Обвинувальні висновки за злочин агресії, на моє переконання і на думку експертів, які працювали в міжнародних кримінальних трибуналах, підготувати набагато простіше, ніж щодо інших категорій міжнародних злочинів. Це може зайняти кілька місяців. Тож після створення трибуналу рух у ньому може бути швидким та ефективним.

- Поза темою трибуналу. І добре відома вам Лана Зеркаль, і західні дипломати, з якими доводилося спілкуватися, і представники впливових NGO кажуть, що саме зараз йде найважливіша фаза інформаційної боротьби з Росією щодо того, як світ дивиться на цю війну. Що ця фаза майже настільки важлива, як і боротьба нашої армії на фронті. Це справді так? У чому ви бачите загострення цієї боротьби?

- З нашої роботи можу сказати, що правовий фронт - дуже важливий. Це – lawfare, яким ми відповідаємо на Russian warfare. Це дійсно той трек, який може здобувати - і здобуває - міжнародну підтримку. І це впливає на загальну ситуацію. Тому, що Російській Федерації все важче говорити про те, що вона права (чи вона щось зробила правомірно), тоді, коли, скажімо, ми маємо накази Міжнародного Суду ООН, які покладають на неї конкретні міжнародно-правові зобов’язання.

- Власне, у РФ уже давно не звертають уваги на тонкощі дипломатичної роботи. Жорсткий акцент робиться на публічне гавкання, залякування, шантаж.

- Ось тому правова робота і правовий фронт важливі. Тому, що вони вибивають у агресора дуже багато аргументів. Тому я впевнений, що робота саме на правовому напрямку є важливою. Загалом, якщо говорити про інформаційне середовище, я думаю, що це важливо в контексті допомоги наших міжнародних партнерів, зокрема військової ситуації, серед іншого і на фронті.

Тож, безумовно, те, яким чином нас підтримують, хвилює Російську Федерацію. Ми часто кажемо, що звичайно, головна перемога проти росіян у нас буде на полі бою. І, безумовно, цю перемогу забезпечать наші героїчні Збройні сили. Разом з тим, ми маємо зробити все від нас залежне, щоби на юридичному треку, в міжнародних судах максимально забезпечити відповідальність агресора, притягнення його до відповідальності.

- Як журналіст я із сумом бачу, що в порядку денному світових ЗМІ війна в Україні зсувається в підвали. З одного боку, це зрозуміло – це людська природа, люди відчувають втому від цієї теми. З іншого, чи не занадто песимістичні ті, хто вважають, що світ забуває про цю війну?

- Це не можна забути. Ми з цього з вами починали. Це - найбільша війна в Європі з 1945 року. Це - найбільша агресія в Європі з 1945 року. Це не можна забути, знівелювати, нігілістично до цього ставитися. На це треба реагувати різними засобами, зокрема і правовими. Якраз мені здається, що створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України - це є дуже важливий сигнал і дуже важливий етап. Тому, що ми бачимо, що тих засобів і методів, які використовуються для притягнення Російської Федерації до відповідальності з 2014 року, Україна активно їх всі застосовує, використовує, але, вочевидь, їх недостатньо. І вочевидь оцей елемент Спеціального трибуналу, який зможе безпосередньо одразу почати працювати щодо вищого керівництва Росії як політичного, так і військового – це дійсно елемент, якого не вистачає у цій архітектурі міжнародного правосуддя.

- Погоджуюсь із вами.

- Якщо проаналізувати: Міжнародний кримінальний суд не може працювати зі злочином агресії проти України. Національні суди України не можуть притягати до відповідальності як мінімум трьох найвищих посадовців Російської Федерації - через наявність у них посадових імунітетів. То що, залишимо злочин агресії проти України непокараним?

Як сказано у вироку Нюрнберзького військового трибуналу: "… War is essentially an evil thing. Its consequences are not confined to the belligerent States alone, but affect the whole world. To initiate a war of aggression, therefore, is not only an international crime; it is the supreme international crime differing only from other war crimes in that it contains within itself the accumulated evil of the whole. …". Тобто, злочин агресії – це первинний злочин, злочин, який об’єднує в собі все зло і всі жахливі наслідки інших міжнародних злочинів. Не було б у нашому випадку злочину агресії проти України, не було б злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів. Тому так важливо розслідувати і переслідувати вище політичне і військове керівництво РФ саме за вчинення злочину агресії. В історії вони мають залишитися не "собіратєлямі зємєль", а особами, яких удруге в історії міжнародного кримінального правосуддя, після Нюрнберзького і Токійського військових трибуналів, на міжнародному рівні засудили за вчинення злочину агресії.

Мені видається, що тут, з точки зору українського суспільства, усе чітко і ясно. Нам потрібен цей Спеціальний трибунал. І з точки зору якраз того питання, що ви поставили про різноманітні інформаційні аспекти, цей трибунал, я впевнений, буде дуже важливим елементом боротьби з Росією на різних майданчиках.

Євген Кузьменко, Цензор.НЕТ