Російський командир про бої проти 3-ї штурмової бригади ЗСУ під Кліщіївкою: "Наші тікають ганебно!"
3-тя окрема штурмова бригада ЗСУ нині веде запеклі бої з окупантами на Бахмутському напрямку, південніше Бахмуту. Окупанти визнають, що захисники України мають успіх на південь від міста, що вже стало символом Фортеці, а їхні підрозділи не лише втратили боєздатність, а й тікають у паніці.
Про це пише у телеграм-каналі російський командир під ніком Прогрессор.
Далі Цензор.НЕТ публікує його текст в перекладі:
"Якби я написав це відразу, то, напевно, було б багато матюків. Кожне друге слово. І, напевно, мене можна буде притягнути за дискредитацію чогось там. Але й зайвою ця інформація не буде. Весь час я трохи критикував керівництво, але зараз дістанеться всім. І так, противник має успіх на південь від Бахмуту. Чим він обумовлений?
Перша та головна причина - це втрата боєздатності підрозділів (окупантів. - Ред.) на ділянці. Командування вирішило, що чим більше юнітів воно зажене на кілометр фронту, тим більше шансів на стабільну оборону. Це був основний прорахунок. А тепер тільки про те, що бачив. На ділянку вимагають висунути людей, у кількості, припустімо, 100 осіб. Зайшовши на місце, ми бачимо, що місцевість кишить людьми, тобто для організації правильної оборони треба було просто розгорнути кілька опорних пунктів, налагодити зв'язок з артою і в принципі завдання утримання було б виконано. Потім, у міру появи нових сил, робити ротацію і мати резерв з підрозділів, якщо ситуація погіршиться. Це за класикою.
Як бійці 3 ОШБр розпочали контрнаступ на Бахмутському напрямку
А за фактом ми бачимо листковий пиріг із підрозділів, які туди просто впихають на необладнані рубежі. Людей стільки, що кожні 10-15 метрів хтось ховається під залишками зелені, в норах, навіть не готуючись до якоїсь оборони! За ПОВНОЇ переваги противника в дронах, що працюють нон стоп вдень і вночі, і в засобах ураження, тому що, якщо упродовж хвилини в тебе щось не летить, значить у противника втомилися.
Два міномети, які зазнають снарядного голоду, не здатні гідно протистояти тій каруселі вогню, від танкових гармат, до дронів зі скидами, які безперервно проріджують наші ряди. Є підрозділи, які сидять там місяці, втративши до 2/3 свого складу та майже всю техніку (до речі, саме від цих хлопців можна почути, що за "Вагнерів" був порядок).
Головний жарт у хлопців після чергових прильотів - ми ще навіть не починали... Є підрозділи, які більшу частину служби провели на лайт ділянках і не маючи на озброєннях важкої техніки, а отже й можливості відповідати, просто втрачають залишки самовладання та тікають. Тікають ганебно!! Доводилося стріляти у повітря, щоб припинити драп. Є ті, хто вже обжився, має хоч якісь позиції, обладнані в інженерному відношенні. Нехай це лише перекриті бліндажики, без можливості ведення вогню, то новоприбулі, добре якщо відрили ямку для ночівлі. Під час обстрілу вони зазнають втрат, виносять поранених та загиблих, туди заганяють нову партію та кругообіг повторюється. На момент прибуття, за нормальної артпідтримки, ділянка могла утримувати загін чисельністю дві роти. Коли туди заганяли ЧЕТВЕРТИЙ підрозділ співставної чисельності (чотири різні системи зв'язку), які так само не мають власної арти, все зламалося!
Воїни 3 ОШБр зачистили позиції окупантів, операція тривала понад 12 годин
І всі побігли! Гори БК, що валяються в точках доставки, ніяк не використовуються. Можна годинами писати - ставте розтяжки, але якщо люди не хочуть, вони не роблять. І ящики з Фками, як і протитанкові міни просто валяються. Тобто, підрозділи не готові виконувати завдання. Вони просто морально пригнічені і чекають на свою чергу.
Трохи про командирів середньої ланки. Я не перетинався з усіма, але командир старожилів, тут передаю привіт Гураму, просто виходив раз на два дні в ефір, з матами і образами, не ставлячи завдання, а просто розносив за такі дикі дрібниці, що виникали сумніви в його адекватності і точно не було жодних сумнівів у стані його свідомості.
Командир роти був ближче до підлеглих, але виникає питання - він що, не бачив, що підготовлених позицій практично немає? І друге питання, чому коли ситуація стала критичною, пішов розставляти його бійців я, а не він. Ну і куди поділися його підлеглі, коли я повернувся? На момент драпу вдалося зупинити два розрахунки ПТУР, знайти кинутий ПК і РПГ (розрахунки яких прийшли потім з проханням повернути пролюблене). Позиція АГС була під боком і розподіливши сектори і почавши закопуватися, міг виникнути нормальний вузол оборони. Але люди пішли.
Бійці 3-ї ОШБ розбили підрозділ 83-ї десантно-штурмової бригади армії РФ поблизу Бахмуту
Коли чергова група мобілізованих драпала повз нас, коптер зробив скидання і в групі з'явився поранений. З шести чоловік, у жодного не було аптечки! Коли їм віддали свою, ніхто не вмів надавати допомогу. Вони, з їхніх слів, 9 місяців вчилися штурмувати окопи. І ні в кого не було аптечки! Прикинувши, що їх залишилося п'ятеро, а поранений важкий, я зупинив наступних драпунів і попросив допомогти. Ці, "що своїх не кидають", прискорилися. Коли я дав чергу і скомандував назад, вони помчали. Так у мене виник привід написати пост про мотивацію.
Та й питання про можливість утримання ділянки відпало саме з собою. Ніхто із втікачів не бачив жодного пекла, просто паніка, яка охопила, була сильніша за розум, а посилений артобстріл, стимулював сильніше за будь-яку хімію. Групою бійців мого загону керував заступник командира. У групі залишалося 7 людей. Вони практично єдині не залишили дану точку. Коли я, вийшовши в точку нуль, по рації описав йому ситуацію, він сказав що не піде без наказу. Там залишалися два бійці з моєї групи, які мене ротували. На щастя з'явилася можливість потрапити "нагору".
Там уже були представники інших підрозділів, які підтвердили мої слова про залишення позицій і нам було дано наказ на відхід. На запитання, чому досі, незважаючи на неодноразові запити, нам не відповідали, було дано бентежну відповідь. Командувач досі не приймає, він коригує арту (сидячи біля великого екрану, на якому картинка з "Орлана", каже, кудись стріляти. - Авт.). Усвідомивши всю важливість, нікчемність та рівень своєї простоти та багато інших важливих речей, я спокійно поїхав до лікарні. І обіцяв нічого не писати з цього приводу поганого!
Менше ніж за два тижні неутримання позицій, у нас майже 20 поранених та 29 п'ятисотих. Добровольцям простіше, не подобається - пішов додому".
Переклад Цензор.НЕТ.
