Енергомодернізація житлового сектору: не проґавити шанс

Нарешті Україна намагається використовувати тепло ефективніше. Тож, держава вирішила допомогти громадянам заощадити електроенергію і кошти. Зокрема, створити Фонд енергоефективності.

Фото: pixabay.com

У мене дві новини: хороша і погана. Почну з хорошої: українці нарешті зрозуміли важливість енергозбреження.

Такий висновок роблю спостерігаючи, як невпинно росте кількість тих, хто шукає можливостей утеплити дім, зменшити використання енергії, оптимізувати витрати на комуналку тощо.

Нижче наведу цифри, а поки що поділюся висновком експертів: Україна має набагато кращі шанси вдало здійснити повну енергомодернізацію житлового сектору, аніж Польща на такому ж етапі. Це тішить.

Погана новина: точка неповернення усе ще попереду. Україна ризикує не скористатися своїм шансом – і відкотитися в питаннях впровадження енергозберігаючих заходів в житловому секторі на позиції, як мінімум, трирічної давності.

Причина – у надто повільних кроках, які роблять ті, хто відповідає за реформу. Держава задекларувала низку проектів, які покликані пришвидшити енергомодернізацію країни.

І чомусь не спішить з їх втіленням. А це загрожує чи не найстрашнішим у справі будь-якої реформи: втратою довіри людей.

Спочатку була “ініціатива знизу”. Ще у далекому 2011 році у Луцьку міська рада запровадила Програму підтримки розвитку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

А через два роки – Програму з відшкодування відсоткової ставки кредитів для ОСББ. Ці програми стали маленькою “революцією місцевого значення”.

Як доказ, наведу тільки один факт: зі 180 мільйонів гривень кредитного портфелю усіх ОСББ країни, отриманих в рамках програми “теплих кредитів” частка луцьких ОСББ – 36 млн гривень.

Не найбільший обласний центр зумів освоїти п’яту частину загальнонаціонального “пирога”.  Досвід Луцька стали переймати інші міста України.

В 2015 році до розуміння потреби сприяти енергоощадності у житловому секторі дозріла і держава: була запущена програма “теплих кредитів” – часткова компенсація державою коштів, взятих на енергоощадні заходи.

Від того часу і до сьогодні “теплі кредити” – єдиний діючий механізм реального сприяння держави заходам з енергомодернізації у житловому секторі. 

За три роки роботи цієї програми українські ОСББ отримали більше 183 млн гривень на енергоощадні заходи. При цьому з кожним роком об’єднання брали кредити все більш впевнено і рішуче.

Якщо у серпні 2015 року ОСББ отримали близько 3 мільйонів гривень “теплих кредитів”, то у серпні 2016 року ця цифра сягнула вже 33 млн. І всього за наступний рік добралася до позначки у 180 млн гривень.

Водночас “теплі кредити” працюють з частими збоями: грошей постійно не вистачає, а запити ростуть.

За моїми підрахунками, аби задовільнити заявки усіх українців, якi вже сьогодні готовi скористатися “теплими кредитами”, на 2017 рік держава мусила запланувати аж ніяк не менше 1 млрд 900 млн гривень.

З одного боку – це багато. А з іншого, нагадаю, на субсидії у державному бюджеті передбачено близько 70 млрд гривень. На фоні цієї суми гроші, витрачені на “теплі кредити” – капля в морі.

Украй важливим кроком у питанні енергомодернізації українського житла стане початок роботи Фонду енергоефективності. Створення Фонду передбачене ще угодою про Асоціацію з ЄС.

У червні цього року Верховна рада ухвалила Закон про Фонд енергоефективності. Фонд реально може зняти проблему голоду на “теплі” гроші. Адже покликаний акумулювати не лише державні кошти, а й ресурси європейських партнерів.

До того ж працювати він зможе тільки з ОСББ. Які, наразі, певною мірою обділені “теплими кредитами”. Тільки порівняйте: всього українці за три роки отримали більше чотирьох млрд гривень “теплих кредитів“, з яких частка ОСББ – лише 180 млн.

Решту отримали власники індивідуального житла. Утім з точки зору інтересів країни модернізація багатоквартирних будинків – стратегічно важливіша, адже спроможна дати відчутніший ефект. 

Усе це добре, але проблема в тому, що після червня 2017 року українці так і не отримали чіткої інформації, як і коли запрацює Фонд.

Урядовці та депутати запевняють, що наразі триває робота над підзаконними актами, які повинні описати увесь механізм роботи Фонду – від чіткого алгоритму дій голови ОСББ до способу контролю використання грошей.

Але станом на 20 листопада 2017 року це й досi лишається незрозумілим. Чому час настільки важливий?

Щоб отримати компенсацію кредиту на тепломодернізацію, будь-яке українське ОСББ муситиме як мінімум скласти проект і подати заяву. А то й пройти ще складніший етап: переконати мешканців будинку у необхідності взяти кредит.

Усе це реально почнуть робити тільки тоді, коли віритимуть, що компенсацію отримати реально. А для того Фонд мусить офіційно стартувати і заявити українцями: ідіть до нас, у нас є гроші.

На це піде ще якийсь час. Навіть за найоптимістичнішими прогнозами Фонд енергоефективності запрацює у травні 2018-го. Коли до початку опалювального сезону залишиться 5,5 місяцiв.

Відніміть від цього час, необхідний на переконання людей і оформлення заявок. І уявить, скільки людей скаже: ну, цього року за цю справу братися вже пізно.

Отож, ми ризикуємо втратити цілий рік. Бюджетний рік, на який закладаються певні кошти. Рік, протягом якого може посилитися апатія і зневіра людей.

Рік, за який Україна могла б реально посилити свою енергетичну безпеку і комфортне життя людей, а частина українців – послабити тиск комунальних платежів на сімейні бюджети.

І все ж я оптиміст. Знаю багатьох людей в Уряді, парламенті, експертному середовищі, які реально і фахово працюють над запуском Фонду.

Вірю, що спільними зусиллями реально навіть у теперішній ситуації прискорити процес і не проґавити наступний рік. Готовий особисто долучатися до процесу розробки механізмів роботи Фонду.

До слова, особливі мої надії і очікування пов’язані з тим, що у майбутньому Фонді енергоефективності посилену увагу приділять питанню просвітницької роботи. Так українці зрозуміли важливість потреби економії енергії. Але далеко не всі.

В Україні близько 28 тисяч ОСББ. Але багатоповерхівок – більше 150 тисяч. Себто і п’ята частина мешканців багатоповерхівок не об’єдналися. Тож роботи ще багато, і шлях ще тривалий.