"Новий економічний курс" від Юлії Тимошенко — що це таке

Зібрання на дві тисячі осіб, білборди по всій країні, нав'язлива реклама з усіх сторінок в інтернеті прославляють "Новий економічний курс" Тимошенко.

Фото: ba.org.ua

Я ще спробую зробити аналіз окремих розділів фоліанту на 400 сторінок, але давайте спочатку розберемось, що це за документ, підготовлений групою економістів з амбітною назвою "Новий економічний курс: Стратегія інноваційного розвитку", який його статус, та на кого розрахований.

У перші ж дні після його оприлюднення з’явився аналіз цього документу на предмет плагіату. В ньому знайшли значну кількість запозичень. Що викликало бурхливу реакцію. Мовляв, чого чіпляєтесь?

По-перше, це не наукова праця, тому робити посилання на першоджерела необов'язково. По-друге, значна частина запозичень авторські. Тобто належать комусь зі списку авторів "Нового економічного курсу". Хоча і без відображення посилань.

Я готовий не звертати на це увагу, але, все ж таки, автори "Нового економічного курсу" — це все кандидати та доктора наук. Тому поняття академічної коректності їм відомо.

Якщо відбувається дослівне цитування, то потрібно давати посилання на першоджерело та конкретного автора. Бо згодом ми не розумітимемо, кому справді належать авторство тих чи інших ідей та думок. Але то таке.

Значно кумедніше виглядають запозичення з конкретного документу: "Стратегія розвитку банківської системи 2016-2020: Синергія розвитку банків та індустріалізація економіки", який у 2016 році був оприлюднений Комітетом з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради.

Річ у тім, що його презентував тодішній голова цього парламентського комітету Сергій Рибалка. А авторський колектив залишився за лаштунками. Для мене особисто зрозуміло, чого так.

Пан Рибалка оплатив роботу "групи товаришів", а публічну славу презентації цього документу забрав собі. Ті, хто працює з народними депутатами, з цим стикається доволі часто. У тому числі і ваш покірний слуга. Це цілком прийнятний підхід.

Якщо вже берете гроші за підготовлений документ, то допустимо, що і авторські права повністю віддаєте тому, хто вам за нього заплатив. Але у нашому випадку "група товаришів" вирішила заробити на своїх напрацюваннях двічі.

Враховуючи відсутність особливо пієтету до "радикала" Рибалка та моє ставлення до пані Тимошенко, те що на ній підзаробили шановні економісти, можу взагалі вважати справою богоугодною.

Сподіваюсь, що заробленого вистачить кожному щонайменше на придбання квартир у Києві. І, зрозуміло, не на Троєщині.
Попри це, все ж таки, цікаво було почути думку пана Рибалки. Що він з цього приводу думає. Бо якось воно не те. Це якщо казати про моральний бік справи.

Хоча сам факт, що панове академічні вчені працюють на Тимошенко, характеризує їх відповідним чином. І справді, могли запропонувати свої послуги напряму тандему Медведчук-Путін. Навіщо ці зайві посередники?

Але моральна деградація в академічному середовищу ані трохи не менше ніж в усіх інших сферах, тому підемо далі.

Якщо, як стверджують, це не наукова праця, а економічна програма кандидата в президенти України Юлії Тимошенко, то взагалі-то слід нагадати, що згідно української конституції за розвиток економіки несе відповідальність не президент, а уряд.

Українським громадянам кандидат в президенти України повинна пояснювати своє бачення розбудови збройних сил України, забезпечення національної безпеки, формування міжнародних стосунків. Саме це є конституційна зона відповідальності українського президента.

Чим менше він втручатиметься в діяльність уряду, тим краще. Вже не кажучи, що цього вимагає український основний закон.

Але якщо кандидату в президенти Тимошенко так хочеться розповісти про своє бачення розбудови української економіки, тоді дійсно цікаво дізнатись, на яку аудиторію ця економічна програма розрахована?

Хто мав вивчити документ на чотириста сторінок, який уявляє з себе суміш академічних статей, публіцистичних пояснень, проектів різноманітних урядових "стратегій"? Люди похилого віку, яким пані Тимошенко регулярно розвішує локшину на вуха?

Хотів би я поспостерігати за їхніми обличчями, коли пані Тимошенко розповідатиме їм, наприклад, про "створення електронного публічного реєстру (переліку) нематеріальних цифрових активів (криптовалют та токенів)".

А може представників малого та середнього бізнесу зацікавить коефіцієнт податкової еластичності ɛTR за формулою Харбергера та її пояснення про "перехід від домінування операцій постійного доступу до дискреційної монетарної політики"?

Зрозуміло, що в документі на умовні 400 сторінок є багато думок та тез, з якими важко не погодитись.

Але переважна частина цього фоліанту — це підготовчі матеріали для палкої дискусії вузькопрофільних фахівців на науково-практичних конференціях, у яких можуть бути прямо протилежні думки з приводу ти чи інших ідей. І не більш того.

До економічної програми політика чи політичної сили все це має надзвичайно віддалений стосунок. Ніхто з виборців, навіть самих просунутих, академічний документ на 400 сторінок не вивчатиме. Від слова "взагалі".

Крім того, в документі, який позиціюють, як майже всеохоплююча фундаментальна стратегія розвитку економіки України, такі питання, як соціальна політика та соціальне страхування, не розглядаються.

Критика існуючого стану соціальної та демографічної ситуації є. А от що пропонують робити — немає.

В ньому так і зазначається: "Наразі ми не будемо розглядати сутність систем соціального страхування. Для цього присвятимо окремі публікації та окремий Форум (стор 221). Автори — фахівці вузької спеціалізації. Претензії до ґудзиків є?

Враховуючи, що "Новий економічний курс" — це насправді просто збірник академічних статей різного рівня деталізації тих чи інших питань, з політичними забарвленням під виборчі потреби, то варто усвідомлювати, що в цьому документі значний перелік питань, які стосуються викликів та ризиків, з якими у найближчі роки зіштовхнеться світова, і відповідно українська економіка, просто не розглядається.

І це повинно турбувати значно більше. Бо нерозуміння зростаючих ризиків глобальної економічної та політичної дестабілізації, та необхідність бути готовими давати відповідь на них, може мати куди більш трагічні наслідки, ніж це було у 2008 році, коли пані Тимошенко з екранів телевізорів абсолютно щиро запевняла, що "економічна криза обійшла Україну стороною".

Слід не забувати, що у 2009 році її агресивне економічне невігластво обійшлось українцям у майже п'ятнадцять відсотків падіння економіки.