Чи легко жити фермерам з мораторієм

КНДР, Куба, Венесуела, Таджикистан, Конго – що об’єднує ці країни з Україною? Відповідь знайти доволі просто – це країни де немає вільного ринку землі. І, схоже, українців така компанія влаштовує.

За даними опитування компанії GfK лише 24% українців підтримують скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Більше того, основні противники реформи – це групи, які найбільше страждають від наявної ситуації: власники паїв та фермери.

Через існування мораторію, близько 90% сільськогосподарських підприємств працюють не на власній землі, а змушені її орендувати. Фермери не мають можливості купувати землю, що суттєво впливає на їхню економічну поведінку.

Фермери, як і будь-які підприємці, орієнтуються на отримання прибутку. Та працюючи на орендованій землі, вони не впевнені, що матимуть можливість обробляти її після закінчення терміну оренди і намагаються отримати максимальні результати від використання землі.

Орієнтуючись на отримання максимально можливих прибутків в короткостроковому періоді, фермери нехтують довгостроковими перспективами. Така ситуація зумовлює ряд проблем як для фермерів, так і для суспільства в цілому.

Зокрема йдеться про деградацію ґрунтів та відсутність фінансових ресурсів для розвитку бізнесу. Першою проблемою є знецінення основного ресурсу фермерських підприємств – землі.

Фермери не зацікавлені вкладати кошти у розвиток продуктивності земель, тому не вносять необхідної кількості органічних та мінеральних добрив. Це призводить до виснаження найбільш родючих ґрунтів, переданих в оренду.

Так, за даними Держстату України, обсяг внесених мінеральних добрив скоротився вдвічі (у 1990 році складав 4,4 млн т, а в 2017 – 2 млн т).

Значно зменшились площі земель, що обробляються найбільш ефективними органічними добривами (з 5,5 млн га до 0,5 млн га). Це значно менше ніж в розвинених країнах, для прикладу в ЄС на гектар вноситься 120 кг добрив (в Україні лише 50-60 кг на га).

Також, існують проблеми із дотриманням сівозміни. Фермери орієнтуються на однорічні культури, що дають найбільший ефект в короткостроковій перспективі. Найбільш привабливими є олійні культури, які сильно виснажують землю.

Так вищезгадані культури висаджують на одному і тому ж полі через 3 роки, попри рекомендовану сівозміну у 6-7 років.

Окрім того, фермери не зацікавлені в протидії природним процесам деградації ґрунтів. Так, за даними Міністерства екології та природних ресурсів, 57% територій України уражені водною та вітровою ерозією, 12% – підтоплені землі, 20% – забруднені землі.

Вищезазначені фактори спричиняють значне виснаження ґрунтів. В результаті, за останні 20 років, вміст ґумусу в українських чорноземах зменшився в середньому з 3,36% до 3,14%. Збитки лише через недоотримання с/г продукції оцінюються науковцями у понад 20 млрд грн/рік.

Та деградація ґрунтів є не єдиним негативним наслідком дії мораторію. Існує ряд інших проблем, які генерують суттєві фінансові втрати для фермерських господарств.

Мабуть найбільшою проблемою для фермерів є те, що орендована земля, на якій вони працюють, не є активом, який можна використовувати як заставу для залучення банківського фінансування.

Тому фермери не мають доступу до фінансових ресурсів, які можна використати для розвитку їхнього бізнесу. Наслідком цього є використання застарілої техніки, відсутність належної складської та логістичної інфраструктури, відсутність інвестицій в розвиток продуктивності землі.

Ці фактори, в свою чергу, є причиною низької врожайності. Незважаючи на те, що ми вважаємо Україну "житницею Європи", врожайність с/г культур у нашій країні значно нижча, ніж в тій самій Європі.

Тобто через відсутність стимулів інвестувати в продуктивність земель, українські фермери щорічно втрачають тонни врожаю.

Другим джерелом втрат є орієнтація на однорічні культури. Фермери працюють на орендованій землі та не мають можливості залучити доступні фінансові ресурси.

Тому найпоширенішою практикою є вирощування однорічних культур, що при мінімальних початкових вкладеннях забезпечують найбільшу віддачу у короткостроковій перспективі.

В той же час, багаторічні культури, що дають віддачу лише через 2-3 роки, забезпечують в рази більші прибутки у довгостроковій перспективі.

Так, за даними Державної Служби статистики, у 2017 році дохід від культур зернових та зернобобових становив 16 029 грн на 1 га, дохід від олійних культур – 21 962 грн на 1 га, в той час як плодові та ягідні культури в середньому забезпечували дохід у розмірі 90 383 грн на 1 га.

Тобто українські фермери через власну недалекоглядність втрачають близько 70 тис. грн на кожному гектарі.

Ще однією проблемою для фермерів є проблеми пов’язані з управлінням землею. Зокрема у цій сфері існує значна кількість корупційних схем.

Для прикладу, детективи НАБУ, розслідували декілька злочинів, що були здійснені у 2014-2017 роках, сума хабарів, на яких викрито посадовців, що вдалися до земельної корупції, складає понад 2,5 млн грн, 300 тис. євро та $70 тис.

Слід зазначити, що ці справи стосуються лише 7,36 тис. га землі, в масштабах країни ці цифри в сотні раз більші.

Також існують складнощі в консолідації земельних масивів. Оскільки, розміри паїв, становлять в середньому 3-4 га, то для оренди земельної ділянки у розмірі 100 га аграрним підприємствам необхідно укласти більше 30 договорів.

Це спричиняє високі трансакційні витрати на укладання та обслуговування договорів оренди. Згідно з експертними оцінками щорічно в Україні переукладаються близько 1 мільйона контрактів (близько 13% від загальної кількості).

Витрати на обслуговування договорів оренди оцінюють у 107 грн/га, тобто українські фермери втрачають близько $80 млн щорічно.

Окрім значних фінансових витрат існують ризики, пов’язані із можливою відмовою пайщиків продовжувати договір оренди, що в свою чергу може спричинити проблеми із доступом до полів та їхньої обробки.

Незважаючи на всі вищезазначені негативні фактори, фермери залишаються найбільш активними противниками ринку землі.

Тим часом, українські землі втрачають свою цінність, українське село поступово вимирає, ефективність українського сільськогосподарського бізнесу значно відстає від показників європейських фермерів.

Лише відкриття вільного ринку землі, узгоджене та прокомуніковане зі всіма зацікавленими сторонами зможе зупинти ці негативні тенденції та простимулює подальший розвиток фермерських господарств.