ПДВ на електромобіль. Бути чи не бути

Головною формою сплати громадянами податків є ПДВ. Надбавка ця встановлена на всі товари. Та депутати вирішили, що до ціни електромобіля навішувати цю надбавку не треба. Причому до імпортного авто.

Не всі зрозуміли мою позицію щодо звільнення від сплати ПДВ імпорту електромобілів. Така норма була схвалена в бюджетну ніч у змінах до Податкового кодексу (№ 9260).

Мені вдалося вибити із закону цю норму в другому читанні, але її відновили перед кінцевим голосуванням.

Нагадаю, що ПДВ є спеціальною надбавкою до ціни будь-якого товару, з допомогою якої кожен громадянин долучається до формування ресурсів, що в подальшому направляються на фінансування оборони, освіти, медицини, соціальних допомог тощо.

Цей "причіп" чіпляється до цін усіх товарів, формуючи 40% державної казни. Купуючи хліб, молоко, сіль, український вчитель чи пенсіонер сплачує цю надбавку, яка в подальшому направляється на перераховані та інші цілі.

Ніхто не звільняє їх від цього обов’язку. Та є "знедолена" категорія громадян, яких жалісливі народні депутати вирішили звільнити від сплати ПДВ. Вони ж ледь нашкребли $50 тис. на електромобіль і додаткових $10 тис. ПДВ їм аж ніяк не потягнути.

Це ж не якийсь там хліб чи молоко. А тому ці 10 тисяч їм треба подарувати чи точніше (у редакції закону) – звільнити від сплати ПДВ.

Та декому зробленого здалося замало. У порядку денному цього тижня є проект закону про додатковий бонус (грант, премію чи подарунок) – звільнення від оподаткування особистих доходів, витрачених на придбання автомобіля.

При діючій ставці податку з фізичних осіб у 18% та ціні авто $50 тис. власник автомобіля отримає додатковий бонус у сумі $9 тис. Це ж не вчитель, якому нерідко вистачає лише на продукти харчування, і витрати на придбання яких ніхто не звільнив від податків.

Ще не все. Можливо я чогось не помітив? Чи може справді електромобілі літають, а не їздять дорогами? Бо за користування ними не платять нічого, на відміну від тих, хто користується бензиновими, дизельними чи газовими авто (через акциз на пальне).

А за умови 10 років експлуатації та поміркованому річному пробігу при витратах на бензин $20 тис. заощаджується близько 4 тис. на акцизі для доріг.

Підсумуємо: за придбання авто митною вартістю $50 тис. суспільство доплачує 18 тис. на ПДВ та ПДФО (з урахуванням ще не схваленої норми) та понад 3 тис. на акцизі. Автомобіль за $20 тис. обійдеться усім нам у суму близько $12 тис.

Нехай увесь світ вчиться у нас, як треба підтримувати прогрес.

Ледь не забув. Норма щодо звільнення від ПДВ електромобілів з’явилася в законі незаконно. Бо закон (Регламент ВР) забороняє вносити положення, що не були предметом розгляду у першому читанні. Як усі вже здогадалися, електромобілями в першому читанні і не пахло.

Забув ще одне. Депутатам же закон не писаний. А тому порушити його – миле діло для них.

У продовження розмови про електрокари. Для тих, хто хоче розібратися в проблемі, зазирнути в неї.

Почну з хорошого. Люблю і ціную електромобілі. Але не менше люблю і ціную тих, хто виконує свій громадянський обов’язок і справно сплачує податки.

Головною формою сплати громадянами податків є зовсім не прибутковий податок (ПДФО), що за десять місяців цього року дав 10% державної казни. Головним податком для громадян є ПДВ. Бо сплачують його саме громадяни, а не бізнес.

Бізнес є лише податковим агентом (посередником), що взяв причіп (ПДВ) до своєї ціни і віддав у казну. Ми щодня платимо цей податок понад ціну товару (хоча вважаємо його складовою ціни), даючи такими сплатами 40% усіх надходжень державної скарбниці.

Надбавка ця встановлена на всі товари. Та депутати вирішили, що до ціни електромобіля навішувати цю надбавку не треба. Причому до імпортного авто.

Моя рука натиснула б кнопку "за", якби йшлося про скасування імпортного мита. Я б навіть підтримав скасування акцизу на такі авто. Але ПДВ – це податок на споживання товару, незалежно від того, чий він: національний чи імпортний. Звільнили ж імпорт.

Дехто скаже – так у нас немає власного виробництва. Це так. Але додам: і ніколи не буде за такого застосування ПДВ. Бо український продукт завжди буде дорожчим від імпортного.

Краще вивести капітал з України та інвестувати в Польщу, Словаччину, Німеччину, збирати там авто і звідти ввозити – без ПДВ. Бо це буде дешевше, на відміну від українського складання.

Спроби новими змінами законодавства звільнити від ПДВ комплектуючі для електромобілів не знімуть питання податкової дискримінації національного виробника.

Нерідко чую: так не тільки ми, але й інші країни заохочують купівлю електромобілів. Але питання в тому, в яких розмірах та протягом якого часу це робиться.

По-друге, важлива форма підтримки. Третє – частка чистої енергії у розвинутих країнах набагато вища за нашу, а ціни менші У РАЗИ. Четверте. Це ж не США чи Німеччина побиваються по світу в пошуках, де позичити гроші, щоб залатати дірки.

Ніхто не знає, що ми витрачаємо значно більше, ніж заробляємо (наступного року цей розрив складе 90 млрд і на цю суму треба влізти у борг)? Чи обмежимося звичним – красти треба менше?

Та й війна ніби не скінчилася. І в таких умовах єдине, чого не вистачало нам зробити, – це звільнити від ПДВ імпорт електромобілів.

Знову про хороше. Я люблю довкілля. І не менше, ніж ті, хто хоче купувати електрокари без ПДВ. Та може варто говорити про чистоту не тільки у власній квартирі, а вийти й за її межі?

Так, спожити електроенергію в екологічному плані значно безпечніше, ніж бензин чи дизель. А далі дивитися не будемо? А з чого виробляють українську електроенергію?

За 9 місяців поточного року 52,5% енергії вироблено завдяки екологічно безпроблемному мирному атому. Більше 36% забезпечили теплові станції, які за прогнозом цього року спалять 27 млн т. найчистішого екологічного палива – вугілля (на додаток – 5 млрд м. куб. газу та 74 тис. т. мазуту).

Наша любов до довкілля закінчилася на порозі власної квартири чи у кращому випадку двору? А далі нехай це турбує людей навколо Трипільської ТЕС, які вдихають екологічно очищене спалюванням вугілля повітря?

До речі, здогадуєтесь, де ми докуповуємо вугілля? Із 15,6 млн імпортованого в Україну за 9 місяців вугілля 72% припадає на Росію. Це так через ланцюг "електрокар-електроенергія-вугілля" нам пропонують злізти з енергетичної голки?

Майже 9% електроенергії – це гідроенергія. Теж немає екологічних питань?

І нарешті тільки 1,7% – це справді екологічно чиста енергія чи альтернативна, як її звикли називати. Та й тут не без проблем, і досить серйозних, хоча й не екологічних.

Мало хто помітив та зрозумів нещодавнє повідомлення: ЄБРР відмовився надалі надавати кредити в Україну для будівництва нових сонячних станцій, спонукаючи нас відмовитися від нинішньої практики цінової підтримки альтернативної енергетики.

Бо в трубу вилетимо. Базова ціна електроенергії для населення складає 75 коп., тоді як ціна електроенергії з сонячних станцій складає цього року 4 грн.74 коп., (обидві ціни наведені без ПДВ). Тобто сонячна в 6 разів дорожча.

Може цією справді екологічно чистою енергією заправляють авто по 4 грн. 74 коп.? Та ні. Цю ціну перекладають на плечі всіх громадян.

Знову не бачимо проблем? Та від того, що про них не говоритимуть, вони не зникнуть. Я говорив і говоритиму про подібні проблеми. Подобається це комусь чи ні.