Кримінальні проступки: новела шестирічної давнини

З прийняттям в 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України, увагу українських правників привернуло вперше законодавчо застосоване поняття "кримінального проступку".

Однак, протягом шести років законодавець не спромігся жодним чином визначити поняття "кримінального проступку", а отже вказаний інститут залишався недієвим, що призвело до надмірної завантаженості органів досудового розслідування, прокуратури та судів.

Поняття "кримінального проступку" є доволі таки молодим інститутом. Так, лише у 1992 році Французькими законодавцями було вперше застосоване у Кримінальному кодексі поняття кримінального проступку.

Вслід за ними, на основі конституції Німеччини, в 1998 році німецьким урядом було також введено в Кримінальний кодекс ФРН поняття проступку.

Вказані дії стали поштовхом для внесення змін до кримінального законодавства країн ЄС і на сьогоднішній день кримінальні проступки є невід’ємним явищем світового кримінального процесуального законодавства.

Євроінтеграційні процеси в Україні спонукали Верховну Раду України 22.11.2018 прийняти Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеннядосудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", який передбачає довгоочікуване введення в дію інститут "кримінальних проступків".

Відповідно до вказаних змін в Кримінальному кодексі України (надалі – Кодекс) визначається 2 категорії кримінальних правопорушень: кримінальні проступки та злочини, які, в свою чергу, поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Так що ж таке "кримінальний проступок"?

Відповідно до п.12 законопроекту № 7279-д "кримінальний проступок" визначається як передбачене Кримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Навіщо ж було введено в дію вказаний інститут?

В першу чергу, введенням поняття кримінального проступку в Кримінальному кодексі законодавець витіснив та, по суті, замінив в Кодексі злочини невеликої тяжкості.

Також, аргументами на користь запровадження інституту кримінальних проступків стали:

• спрощення процедури розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості;
• зменшення завантаженості органів досудового розслідування.

Також до кримінальних проступків пропонується віднести такі поширені злочини як некваліфіковані крадіжки, шахрайство, незаконні дії з наркотичними засобами без мети збуту, хуліганство тощо.

Однак постає питання, хто буде здійснювати розслідування кримінальних проступків та чи призведе це до створення нового окремого органу чи нових підрозділів в рядах Національної поліції?

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування кримінальних проступків буде здійснюватися у формі дізнання, що на нашу думку є кроком назад у розвитку кримінального процесуального законодавства України, так як новим КПК, прийнятим в 2012 році, було виключено інститут дізнання.

Отже, враховуючи вищевикладене, вважаємо що введення інституту "кримінального проступку" позитивно позначиться на швидкості розгляду справ про "дрібні" правопорушення.

А також знизить завантаженість органів досудового розслідування, що породжує сподівання на підвищення ефективності розслідування у тяжких та особливо тяжких категоріях кримінальних проваджень слідством.