Чому влада не протидіє збільшенню норм споживання газу

Окрім підвищення з нового року цін на послуги з теплопостачання для побутових споживачів (на 18-23 %), українці отримали ще один комунальний "сюрприз" від газового монополіста й судової влади.

Доплата за неспожитий газ – в олігархічну кишеню

Наприкінці листопада 2018-го рішенням Верховного Суду було повернуто старі (від 1996 року) норми споживання газу для споживачів, котрі не мають газових лічильників.

Судовий позов ініціювала компанія "Хмельницькгаз" (входить до складу Регіональної Газової Компанії Дмитра Фірташа), посилаючись на порушення Кабміном процедури при прийнятті відповідної постанови трирічної давнини.

Нові платіжки, що їх отримали домогосподарства, були розраховані на основі норм споживання, встановлених ще постановою уряду № 619 від 8 червня 1996 року (в редакції від 29 жовтня 2002 року).

Саме цей "допотопний" акт знову набрав чинності, встановлюючи такі "актуальні" нормативи:

• 9,8 куб. м на одну людину для домогосподарств з газовою плитою і центральним гарячим водопостачанням;
• 18,3 куб. м – з газовою плитою, без центрального гарячого водопостачання і водонагрівача;
• 23,6 куб. м – з газовою плитою і водонагрівачем.

Для порівняння: попередні норми становили відповідно 3,3 куб. м, 5,4 куб. м і 10,5 куб. м.

Нова газова схема торкнеться 3,3 мільйонів домогосподарств, які не мають індивідуальних засобів обліку газу. Відтепер, навіть найбідніші сім’ї з цієї категорії, котрі отримують державну допомогу, змушені будуть суттєво доплачувати: адже субсидія покриває лише 3,3 з 9,8 кубів.

Симптоматичною є реакція уряду, який 12 грудня прийняв рішення перевірити всі облгази в країні – із-за нарахування ними додаткових платежів, надавши відповідну рекомендацію Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

У цьому контексті вже давно стали мемом слова Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана про необхідність "вжарити їх по перше число, тому що монополісти вже сіли на голову і звісили ноги".

Паралельно НАК "Нафтогаз України" повідомив, що облгази і газзбути групи РГК Дмитра Фірташа дезінформують споживачів у квитанціях за оплату газу.

Днями ж було оприлюднено коментар голови Громадської ради НКРЕКП Василя Котка, котрий нібито "розставив всі крапки над "і": мовляв, нові нарахування за газ є законними і їх потрібно оплачувати.

Остаточне рішення прийняв суд, і ці норми будуть чинними до того часу, поки Кабмін не врегулює це питання.

Опісля цієї заяви геть несподівано прозвучала урядова "відповідь Чемберлену" на одному з телеканалів – з уст міністра соціальної політики Віталія Реви.

Високий чиновник, услід за своїм патроном Гройсманом, щиро обурившися "нахабністю монополістів", порекомендував людям не платити за завищеними нормативами, назвавши їх незаконними, і навіть закликав правоохоронні органи "розібратися в ситуації".

Відтак, виникає запитання: кому мають вірити споживачі – Гройсману з Ревою, чи речникам НКРЕКП і захмарним платіжкам від Фірташа?

Та й чи бачив хто-небудь вмотивоване економічне обгрунтування як нових, так і старих нормативів? І чому уряд лише обурюється, проте нічого не робить?

Все це може свідчити про хаос і анархію в державному управлінні, через яку найбільше страждає пересічний українець. Та чи є випадковою така неприродна й неконституційна безпорадність вищого органу виконавчої влади?

Як побороти диктат газового монополіста

Насправді ж, "Уряд Гройсмана" – замість оперативного скасування "намальованих" космічних нормативів – фактично забезпечує "зелене світло" компаніям Фірташа, котрий і є кінцевим, офшорним беніфіціаром прихованих надприбутків.

Та що насправді мала б терміново чинити центральна влада, аби зламати й унеможливити надалі деструктивні корупційні схеми на цьому надважливому відтинкові газового ринку?

По-перше, тотальна монополізація ринку газу для побутових споживачів обумовлена тим, що Кабмін своєю постановою №187 від 22 березня 2017 року зобов’язав "Нафтогаз України" продавати паливо так званим газзбутам, які користуються режимом максимального сприяння з боку уряду.

Підняття норм споживання спричинене нічим іншим, як безмірними апетитами олігархічної групи.

Тому, найперше, що потрібно зробити Кабмінові – це скасувати ці корупційні преференції, відмінивши або відкоригувавши згадану постанову. Звісно, не йдеться про те, щоб зовсім усунути газзбути з ринку, а лише, щоб скасувати їхнє монопольне становище.

Той-таки "Нафтогаз" цілком небезпідставно намагається добитися від Кабміну можливості продавати газ населенню напряму.

Звісна річ, ця ідея не позбавлена сенсу – втім, потрібно забезпечити вагомі правові запобіжники, щоб споживачі замість одного монополіста не отримали іншого.

До того ж необхідно стимулювати включення інших конкурентних компаній-постачальників газу у ланцюжок відшкодування пільг і субсидій – адже без цього вони не зможуть повноцінно працювати з населенням.

По-друге, необхідно актуалізувати вимогу закону щодо забезпечення домогосподарств індивідуальними лічильниками газу – за рахунок компаній-постачальників. Лише тоді всі ці маніпуляції з нормами споживання газу будуть неможливими.

Адже, за наявності обліку, люди не платитимуть за "повітря" у вигляді газу, якого вони не споживали. А газові монополісти не отримуватимуть надприбутки, бо зникне можливість списувати "віртуальний" газ.

Водночас, за словами голови правління НАК "Нафтогаз" Андрія Коболєва, сьогодні облгази і газзбути використовують величезну кількість "мертвих душ". За ними списується близько 2 млрд. кубів газу щорічно!

При цьому, домогосподарство із двох осіб, в якого встановлено лічильник газу, споживає на місяць приблизно 2-4 куби газу. Тобто, навіть за попередніх норм від 2016 року споживачі без лічильників переплачували вдвоє.

А з новим нормативом у 9,8 кубів людина додатково оплачуватиме майже 8 кубів газу, які вона не використовувала!

Нагадаю: згідно зі змінами до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", компанії-постачальники газу зобов’язані за власний рахунок встановлювати лічильники газу споживачам.

Та цього практично не робиться! Наприклад, у найбагатшому Києві із 600 тисяч столичних квартир індивідуальні газові лічильники встановлено в 143 тисячах помешкань (лише в четвертій частині). Отже, і в цьому контексті проявляється повна бездіяльність Кабміну.

По-третє, уряд повинен за бездоганною процедурою прийняти нову постанову щодо повернення попередніх норм від 2016 року.

Натомість, потрібно відмовитися від ідеї, недавно оприлюдненої урядом: пропонується встановити нові норми споживання газу без лічильників на два сезони: квітень – вересень і жовтень – березень.

На одну особу в домогосподарствах із газовою плитою і централізованим гарячим водопостачанням показник прописано на рівні 5,8 і 8,8 куб. м. відповідно. Ці норми – так само є безпідставно завищеними.

І, нарешті, необхідно провести реальну, а не "тестову" монетизацію субсидій для усіх 4 мільйонів домогосподарств (до якої, на думку експертів, Кабмін все ще технічно не готовий).

Так само на часі верифікація Мінфіном клієнтів облгазів і створення єдиної бази споживачів, що унеможливить масштабні зловживання газового монополіста за допомогою шахрайської схеми "мертвих душ".

Плюс – необхідно законодавчо і технічно спростити перехід споживача від одного постачальника до іншого (що ліквідує фактичне "кріпацтво" платників), а головне – перейти на добове балансування газу, впровадивши біржову торгівлю газом за європейськими стандартами.

І ще одна ремарка. Хоч влада в особі міністра Реви закликає українців не платити за завищеними платіжками (порушуючи при цьому формально-законні вимоги), я все ж таки порадив би людям терміново встановити індивідуальні лічильники газу за власний кошт.

Аби надалі не залежати від булімічних апетитів газового монополіста. А після цього – вимагати якнайшвидшої грошової компенсації від фірташівських структур.