Німеччина вступає в активну боротьбу за українську робочу силу

З березня в боротьбу за українців вступає Німеччина. При обговоренні цієї теми в Польщі вона викликає нервозність у бізнесу та політиків.

Трудова міграція у світі почала глобально змінювати власні характеристики. Якщо ще 5 років тому навіть на Європейському континенті сотні тисяч мігрантів в пошуках кращого заробітку вимушені були переїжджати із своїх країн, то зараз ситуація набуває інших тенденцій. Тепер країни починають конкурувати одна із іншої за робочу силу.

Понад 2.5 млн поляків протягом останніх років переїхало до Британії, Нідерландів, Німеччини, Ірландії та Швеції.

Мотив основний – трудова міграція. Це мотивує Польщу активно залучати українську робочу на власний ринок.

Але за робочі руки та фахівців з України активно бориться і Чехія (яка збільшила нещодавно квоти на робочу силу з України до 40 тис осіб).

І з березня поточного року в цю боротьбу за українців вступає Німеччина. До речі, при обговоренні цієї теми в Польщі вона викликає все більшу нервозність у бізнесу та політиків. Адже за різними підрахунками з Польщі протягом першого року може виїхати понад 500 тис українських фахівців і це матиме для неї макроекономічні наслідки у вигляді зниження ВВП на 1,6 відсотка.

Новина про те, що Німеччина відкриває власний ринок труда для громадян країн не членів ЄС – вже встигла облетіти ЗМІ. Але майже ніхто не говорить про нюанси, як саме буде це реалізовуватися на практиці і які ще практичні питання залишаються без відповідей

Отже, з березня 2020р. вступає в дію новий Закон про працевлаштування іноземців в Німеччині. Це насправді не новий закон, а закон 2008р. до якого в певних положеннях були внесені зміни. Частина, яка нас цікавить, це параграф 18 ("Принцип імміграції кваліфікованих робітників; загальні положення").Із основних змін :

• відміняється правило пріоритету громадян Європейського Союзу перед іноземними громадянами. Тобто не буде перевірятись чи на дану вакансію можна знайти робітника з Німеччини чи ЄС.
• відміняється обмеження видачі робочих віз лише для вакансій з великою нестачею працівників.
• буде видаватися піврічна віза в пошуках роботи ( і це є вагома зміна)

Отже, хто може їхати на роботу в Німеччину і як отримати робочу візу.

Згідно з нового закону робітник може отримати робочу візу, якщо він буде мати контракт на роботу з роботодавцем і другим необхідним пунктом є те, що його диплом буде визнаний в Німеччині.

Слід зауважити, що йдеться мова не лише про дипломи про вищу освіту, а й про дипломи про професійну освіту, тобто рівня технікумів і училищ. І відповідно, робота має відповідати отриманій освіті.

Як буде проходити процес перевірки дипломів і визнання освіти ще наразі невідомо. Але визнання дипломів про вищу освіту - це вже практика, яка функціонує певний час в Німеччині і великих проблем з цим немає.

Скоріш за все і визнання дипломів про професійну освіту буде не дуже складним і довготривалим процесом.

Робоча віза буде видаватися на 4 роки у випадку, коли контракт необмежений в часі. Якщо ж контракт на обмежений термін, то відповідно - на час дії контракту.

Буде організована пришвидшена процедура отримання робочої візи. Ця процедура коштуватиме 441 євро.

Також є можливість отримати вищезгадану візу в пошуках роботи. Цю візу будуть давати на півроку і для її отримання потрібне документальне підтвердження знань німецької мови, а також фінансування на період перебування з розрахунку 853 євро на місяць.

Яке саме підтвердження знання мови: чи це будуть визнаватися українські курси німецької мови, чи лише курси з Гете інституту – також наразі не зрозуміло і практика кількох місяців покаже.

Знання німецької мови необхідні лише при отриманні візи в пошуках роботи, або ж після закінчення 4-річної робочої візи і при поданні запиту на наступний дозвіл на перебування.

Наступне питання, відповідь на яке є доволі ще нечітким: чи можна буде в‘їхати в Німеччину "по безвізу" і одразу подаватися на робочу візу, при наявності контракту, чи все-таки необхідно спочатку ставити візу в пошуках роботи і тоді подаватися на робочу візу?

Ці питання ще не мають відповіді, у законі це ніде не згадується.

Інше питання: чи зможе людина укладати контракт з посередницькою фірмою, яка відповідно буде мати контракт з виробництвом?

Чи це має бути контракт лише напряму. В Німеччині поширена практика роботи через посередників. Так як права працівників сильно захищаються і складна процедура звільнення працівника, часто фірми не хочуть одразу брати на себе всі ці зобов’язання і звертаються до посередників.

Також хотів би зауважити, що людям, яким виповнилося 45 років потрібно для того, щоб отримати робочу візу, щоб їх місячна зарплатня була не меншою, ніж 3.685 євро.

Або ж надати доказ їхнього фінансового забезпечення, коли вони досягнуть пенсійного віку.

Отже, слід резюмувати. Німці вже неодноразово доводили на практиці, що вміють дуже швидко адаптувати та уніфікувати адміністративні процедури під потреби власної економіки.

Наразі Німеччині не вистачає приблизно 1.200.000 кваліфікованих працівників, найбільша потреба це в таких галузях як медицина, в сфері по догляду за літніми людьми, а також в технічній сфері – виробництво, будівництво.

Але потреба в кваліфікованих працівниках зачіпає майже кожну галузь. Тому можна з точністю прогнозувати, що всі нині існуючі питання реалізації процедур на практиці будуть вирішені протягом максимум 4-6 місяців із дати набуття чинності цим Законом.

Інше питання – чим це загрожує сусіднім із Німеччиною ринкам праці, а тим більше такому неконкурентному та слабкому, як український.