Україна-2020: спойлер другого сезону серіалу "Чорнобиль"

"Енергоатом" в облозі "рєшал" – після нестачі масок нас чекає дефіцит йоду та дозиметрів.

Карантин, економічний спад, війна на Сході. Зростає соціальна напруга, загострюється внутрішня та зовнішня політична ситуація, збільшується ризик техногенних аварій і катастроф.

Врятувати країну від колапсу зможуть лише злагоджені дії усіх гілок влади та особиста відповідальність кожного фахівця на своєму місці – від медсестри у лікарні до інженера-атомника.

І саме у цей час стає відомо, що посаду президента найбільшого в Україні виробника електроенергії – державного НАЕК "Енергоатом" вже кілька місяців тому елементарно продали такому собі пану Володимиру Купчаку, більш відомому, як одна з найскандальніших "тушок" Верховної Ради 7-го скликання.

Нам кажуть, що факту призначення не відбулось, тому все це інсинуації недоброзичливців. Але ж впливу нових "рєшал" цілком вистачило для того, щоб абсолютно незаконно та цілком безпідставно звільнити з посади президента Енергоатома Юрія Недашковського – людину, авторитет якої у світовій ядерно-енергетичній галузі незаперечний.

Те, що Купчак не зміг видряпатися у крісло голови "Енергоатома", свідчить лишень про невігластво його кураторів, які були не в курсі, що керувати оператором АЕС має право лише досвідчений фахівець.

Але вони не облишили спроб, якщо не "тушкою", то "чучелком" запхати Купчака до Енергоатома. Та й крім нього, як виявляється, охочих покерувати атомною енергетикою вистачає.

Нехай вони й не такі знахабнілі, щоб лізти відразу в президенти НАЕКу, але на посади віце-президентів цілком згодні. Відтак з листопада минулого року "Енергоатом" залишається без дієздатного керівництва, навколо якого тривають "тьорки".

Якщо держава терміново не поверне собі контроль над ситуацією, років через десять ці події цілком ймовірно стануть основною для нового серіалу HBO. Але краще нам його не побачити…

Невзаємна відповідальність

Перш ніж перейти безпосередньо до перебігу кадрових "аукціонів" та "кастингів" на керівні посади в "Енергоатомі", варто дізнатись про те, що наразі відбувається в цій державній компанії.

З початком карантину в підрозділах "Енергоатома" впроваджено посилені протиепідемічні заходи, на спеціальний графік роботи переведено найбільш критичний персонал, необхідний для стабільної роботи атомних електростанцій.

Фахівці, які несуть безпосередню відповідальність за керування тими надскладними процесами, що відбуваються в реакторах атомних енергоблоків, тижнями не бачать своїх рідних.

І все це заради того, щоб забезпечити енергопостачання для лікарень, підприємств харчової промисловості та врешті решт для усіх нас, бо не має жодного бажання уявляти наслідки зникнення електроенергії під час карантину.

Про внесок АЕС в економіку та енергетичну безпеку України краще за все скажуть такі цифри: "Енергоатом" виробляє близько 55% від загального обсягу усієї електроенергії, яку споживає наша країна, а вартість "атомної" кіловат-години становить лише 57 копійок.

Саме за такою ціною Компанія відпускає майже 85%, виробленої на АЕС електроенергії, держпідприємству "Гарантований покупець" у рамках виконання спеціальних обов’язків, які покладені на "Енергоатом" Урядом з метою забезпечення населення доступною електроенергією в умовах функціонування ринку електричної енергії.

"Гарантований покупець" продає цю електроенергію вже за ринковими цінами, і з цих коштів виплачують зелений тариф для відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).

Для прикладу, вартість 1 кВт-год омріяної електроенергії з відновлювальних джерел сягає 5 гривень, тобто майже у 10 разів дорожче ніж з атомних електростанцій.

Таким чином, українці отримують для своїх домівок соціальний тариф на рівні 90 копійок за 1 кВт-год при споживанні до 100 кВт-год в місяць.

Тобто українські АЕС є тією греблею, яка захищає пересічного українця від цінової хвилі, яка неминуче усіх нас накрила б ще минулого літа.

І хоча про екологію на тлі поточних катаклізмів все менше згадують, все ж таки треба пам’ятати, що АЕС, працюючі у штатному режимі, практично не утворюють пресловутого СО2 (двоокис вуглецю) та взагалі не викидають у навколишнє середовище шкідливих речовин.

Але треба визнати, що ключовим словосполученням тут є "у штатному". У чому може проявлятись нештатний режим роботи АЕС можна розповідати довго, але у фіналі матимемо новий Чорнобиль або Фукусіму.

Насправді, у тому, що на "Енергоатом" з початком функціонування ринку електричної енергії в Україні було покладено спеціальні обов’язки або скорочено - ПСО, є певна іронія.

Адже, якщо розібратись, то українські атомники від самого першого дня української незалежності були "спеціально зобов’язані".

Державна атомна генерація несла на собі відповідальність за стабільне забезпечення населення та промисловості України електроенергією в умовах тотальних неплатежів 1990-х, допомагала державі долати кризові явища нульових та рятувала країну від "блекауту" на початку неоголошеної війни, коли у 2014-2015 роках в країні виник гострий дефіцит вугілля.

Сьогодні АЕС здатні загальмувати економічний спад та допомогти країні пережити карантин з найменшими втратами.

Але треба також визнати, що наявність атомних електростанцій – це не лише ефективний інструмент для компенсації економічних ризиків, але й величезна відповідальність держави перед власними громадянами за те, щоб одного ранку вони не почули моторошне завивання сирен цивільної оборони і заклики з гучномовців не лишати помешкання вже не через карантин, а через радіаційне зараження.

Відтак, досвід та кваліфікація в атомній енергетиці мають бути тотальними, а авторитет керівника беззаперечним. І в середовищі атомників, і серед влади, і для світової енергетичної спільноти.

Очевидно, що випадкова людина на керівній посаді в атомній енергетиці суто технічно не здатна осягнути масштаб проблем, які постали останніми роками перед світовою ядерно-енергетичною галуззю, частиною якої є "Енергоатом".

Атомна енергетика є однією з найбільш глибоко інтегрованих сфер людської діяльності, адже цього потребує ядерна безпека, якою опікуються такі потужні міжнародні організації як МАГАТЕ та ВАО АЕС.

Там чудово проінформовані про кадрову лихоманку в "Енергоатомі" і вже роблять висновки про саму здатність держави Україна експлуатувати власні атомні електростанції, бо в усьому світі за безпеку ядерних установок у кінцевому підсумку несе відповідальність саме держава, на території якої вони експлуатуються.

На рівні нормативних документів Україна формально демонструє відповідальність за ядерну безпеку. До претендентів на посаду керівника "Енергоатома" існує вимога про наявність обов’язкового п’ятирічного досвіду роботи на керівних посадах в ядерній енергетиці.

З 2013 року така кваліфікаційна вимога була затверджена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, як запобіжник появі на чолі оператора українських АЕС амбітних невігласів з потужним політичним або олігархічним лобі. Але чи виконується?

Без особистого авторитету

На жаль, жодним наказом чи розпорядженням так і не було затверджено вимог, які б визначали необхідність наявності обґрунтованих причин для зняття керівника "Енергоатома".

Тому у листопаді 2019 року багаторічний президент "Енергоатома" (загальний час перебування на посаді близько 13 років) Юрій Недашковський був звільнений, як-то кажуть, ні в тин, ні в ворота.

Адже звинувачення його в неефективності з боку екс-міністра Олексія Оржеля виглядали відвертим знущанням. Реальні показники Енергоатома за 2019 рік свідчать про виконання Компанією усіх виробничих завдань, покращення показників безпеки АЕС та позитивні фінансові результати навіть в умовах турбулентності на новому енергоринку.

Залишившись без керівника у листопаді 2019 року, а трохи згодом, за мовчазної згоди тодішнього тво президента, і без усіх віце-президентів, "Енергоатом" менше ніж за чотири місяці отримує вже другого тимчасово виконуючого обов’язки президента Компанії.

Обмежені повноваження, неможливість формувати власну команду та невизначені кар’єрні перспективи вочевидь не сприяють ефективності керівництва в кризових умовах.

Тим часом борг перед "Енергоатомом" з боку ДП "Гарантований покупець" за отриману з АЕС електроенергію сягнув за лютий-березень цього року 5 млрд грн.

Заборгованість НЕК "Укренерго" перед "Енергоатомом" за договором купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та послуг з балансування становить близько 400 млн грн.

Це потужний удар по фінансовому стану Компанії, для якої продаж електроенергії за ПСО – основне джерело надходження коштів.

Мова вже йде безпосередньо про нестачу коштів на виконання "Енергоатомом" програм з підвищення ядерної безпеки АЕС, а на черзі – відсутність фінансування планових ремонтних робіт на енергоблоках АЕС, без належного виконання яких Держатомрегулювання просто не дозволить подальшу експлуатацію блоків, про що Регулятор вже попередив.

Так, зараз "Енергоатом" працює в умовах диспетчерських обмежень виробництва електроенергії, які спричинило не стільки падіння споживання електроенергії, скільки неконтрольоване зростання частки найбільш дорогої "зеленої" електроенергії в енергобалансі країни.

Але якщо енергоблоки АЕС почнуть один за одним "випадати" з цього балансу, мало нікому не буде. Багаторазове здорожчання електроенергії в умовах провалу комунальних платежів навряд чи обмежиться звичайним падінням політичних рейтингів.

Але ані Уряд, ані Мінекоенерго, ані НКРЕКП ніби не бачать загрози, що насувається, ігноруючи усі заклики енергетиків – від тепловиків, до атомників.

Здається усіх, включаючи тво керівництва компанії, бентежить лише одне: аби вистачило коштів на податки – у лютому, наприклад, їх сплачено на півмільярда більше, ніж нараховано.

Минулого року, як власне і раніше, ставлення державних органів до фінансового забезпечення "Енергоатома" було не набагато кращим, хіба що на коронавірус вони не могли списати власні прорахунки.

Але ж якимось чином "Енергоатом", як то кажуть, вигрібав і примудрявся навіть інвестпрограми національного масштабу виконувати.

І як тут не згадати про особистісний фактор, коли керівник Компанії підключає весь наявний ресурс контактів всередині країни та за її межами, для того щоб донести масштаб проблеми на найвищий рівень. Але ж такого керівника в "Енергоатома" наразі й нема!

Тримайте дистанцію у черзі

Натомість маємо вже цілу чергу енергійних фахівців без ядерної освіти, але з цікавими знайомствами та здобутками у сфері "попілінга унд откатінга" та ще більш темних кримінальних оборудок.

Знайомтеся: Хартмут Якоб – громадянин Німеччини. Призначення цього пана на посаду віце-президента "Енергоатома" вже обговорюється у Кабміні з подачі зацікавлених осіб.

З 1995 по 2004 рік Хартмут Якоб працював у РФ, обіймав посаду директора аналітичного управління ЗАТ "Ренесанс Капітал" та жваво коментував енергореформу в Росії на користь діючої в Росії влади.

У 2008 році був призначений на посаду члена Спостережної ради "Українського професійного банку". Нібито і нічого особливого, але якщо копати глибше, то можна дізнатись, що Хартмут Якоб є співзасновником компанії Delphi Worldwide LLP (Лондон) інший засновник якої Айвор Омсон.

А ось цей пан має безпосереднє відношення до бізнесу таких одіозних персонажів, як Семен Могилєвич та Дмитро Фірташ. Випадкових людей в оточенні Могилєвича та Фірташа бути не може, адже обидва знаходяться під пильним контролем ФСБ РФ, і кожен хто є дотичним до цього оточення також стає "токсичним".

І хоча, як подейкують, заступник міністра енергетики Віталій Шубін категорично відмовився подавати на затвердження віцепрезидентом "Енергоатома" кандидатуру пана Якоба, але кабінет на Назарівський (головний офіс "Енергоатому" в Києві) для нього вже готовий.

Тут варто нагадати, що титанічні зусилля Юрія Недашковського щодо позбавлення ядерно-енергетичної галузі України залежності від Москви, останні 6 років викликали відверту істерику у російських пропагандистів, які не шкодували коштів на інформаційні диверсії.

"Небезпечні експерименти з американським паливом Westinghouse на українських АЕС", "Ядерний могильник під Києвом" - це стандарт заголовку замовних матеріалів в українських ЗМІ, спрямованих на дискредитацію проектів з диверсифікації джерел постачання ядерного палива на українські атомні електростанції та будівництва в Україні Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП).

Обидва фактично лишили РФ без потужних важелів впливу на українську енергетику, адже саме завдяки ЦСВЯП та впровадженню палива Westinghouse українська атомна енергетика отримала незалежність від Росатома, а відтак – і від кремлівських забаганок.

ЦСВЯП наразі знаходиться на фінальній стадії будівництва, але проект можна й загальмувати, що поверне Москві можливість шантажувати Україну відмовою від прийняття на переробку та тимчасове зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). А це, як відомо, загроза зупинки наших АЕС через переповнення басейнів витримки ВЯП.

Тому очевидно, що заведення своїх людей у вище керівництво Енергоатома для ФСБ наразі є критично важливим завданням.

Претендентом на посаду ще одного віце-президента "Енергоатома" вже не перший місяць називають Германа Галущенко, взимку Кабмін Олексія Гончарука його навіть просував в очільники компанії, прибравши з конкурсу кваліфікаційні вимоги. Але не встигли – прибрали самого Гончарука.

У 2013 році Галущенко близько півроку очолював юридичний підрозділ "Енергоатому". За цей час він набув певний досвід виведення грошей з "Енергоатому" на користь афілійованих з РФ аферистів — сумнозвісних фірм ТОВ "ВВД" та Remington Worldwide Limited, про що тоді писали українські ЗМІ.

Зокрема, за інформацією "Ділової столиці", Герман Галущенко настільки фахово захищав інтереси Енергоатома, що компанія за судовим рішенням виплатила збанкрутілій фірмі за штучно нараховані борги $28 млн. Відповідне рішення тоді виносив Санкт-Петербурзький арбітражний суд.

Враховуючи такі вміння та навички, Герман Галущенко у тандемі з Хартмутом Якобом можуть дуже швидко довести "Енергоатом" до катастрофи. Звісно краще, якщо вона буде лише фінансовою.

Але так чи інакше Україна ризикує залишитися без найбільшого виробника електроенергії в найскладніші часи своєї новітньої історії. Втім, здається фінансовим крахом, це не обмежиться – зачепить ще й національні інтереси.

Адже в компанії вже готують кабінет для нового керівника юридичного підрозділу "Енергоатома" – Олега Бояринцева, довіреної у всіх сенсах особи "православного чекіста" Андрія Деркача.

Для тих, хто забув про цю фігуру, процитую публікацію на сайті ОРД кількарічної давнини:

"Бояр" – Олег Бояринцев, заместитель губернатора Сумской области, руководитель местной группы "Воля народа". Обслуживает интересы Андрея Деркача… Бояринцев также является руководителем "Военно-патриотического клуба "Мужество" с яркой сепаратистской направленностью и церковным активистом УПЦ-МП. Вместе с помощником Андрея Деркача руководит охранной фирмой "Р7", имеющей на вооружении травматическое оружие и бронеавтомобили.

Десь на задньому плані досі метушиться Купчак, який, як можна почути на "плівках Єрмака", готовий не лише побороти корупцію в "Енергоатомі", але й не менш заповзято згоден цю саму корупцію розвивати та поглиблювати.

Чи перепаде якась посада в "Енергоатомі" і цьому фахівцеві? Наразі це виглядає малоймовірним, занадто він вже багато наговорив. Але ж, як зараз часто кажуть, no time to die, тому все може бути.

А наостанок хотілося б звернути увагу нашої так званої еліти, яка весь час свого існування мала один універсальний варіант відповіді на усі можливі виклики.

Чи то економічна криза, чи то черговий майдан, завжди в українського "істеблішменту" та олігархів був запасний аеродром - в когось це затишний маєточок десь у Швейцарії, в когось пафосні апартаменти в Лондоні.

Глобальний карантин залишив усім цим людям єдину країну – Україну. Звісно хтось зі списку Forbes встиг вилетіти до закриття кордонів, але більшість все ж таки залишились вдома, і якщо гроші роблять їхній карантин цілком комфортним, то ніякі мільйони не врятують від катастрофи чорнобильського масштабу, наслідки якої їм доведеться пересиджувати саме на Батьківщині.

Хто знає, чи буде друга хвиля пандемії і коли це станеться, неможливо передбачити й те, коли "Енергоатом" вичерпає свій запас міцності та "імунітет" проти втручання "чужорідних" тіл в атомну енергетику.

І не треба заспокоювати себе думкою, що не вперше на чолі "Енергоатома" опиниться далека від атома, але близька для ФСБ людина.

Інші часи настали. Та й тоді щоразу на зміну черговому "кризовому менеджеру" з рахунками в офшорах, влада викликала розгрібати завали кого? Саме Недашковського. Не вірите? Зазирніть у Вікіпедію.