Яких законодавчих змін потребує АРМА

Закон про АРМА, який визначає засади діяльності і повноваження Агентства ухвалили, а от гармонізувати його з нормами інших актів не встигли. Результат – ціла низка прогалин та колізій.

Трирічний досвід роботи Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА) показав, що Агентству доводиться працювати не лише з проблемними активами, а й із проблемним та неузгодженим законодавством.

І це не дивно з огляду на унікальність функціоналу інституції в українському правовому та економічному середовищі. За таких обставин вдосконалювати нормативне регулювання найчастіше доводиться важким класичним методом – спроб і помилок.

Саме такий шлях доводиться торувати Агентству. Часто – ціною власної репутації, оскільки в багатьох випадках чітке дотримання закону суперечить запитам суспільства або готовності бізнесу брати на себе відповідальність за важливі активи.

Сьогодні напрацьований АРМА досвід управління арештованими активами дає змогу ідентифікувати ключові недоліки профільного законодавства, а головне – розуміння того, які зміни потрібні для ефективної реалізації покладених на Агентство функцій.

За кожною нормою – чинною і пропонованою – стоїть практика управління, іноді, вкрай специфічними активами, які в різний час передавалися до АРМА.

Закон у собі

У 2015 році парламент прийняв спеціальний Закон про АРМА, який визначає засади діяльності і повноваження Агентства. Закон ухвалили, а от гармонізувати його з нормами інших актів не встигли. Результат – ціла низка прогалин та колізій.

Зокрема, спеціальний Закон передбачає, що в управління АРМА мають передаватися активи вартістю щонайменше 200 мінімальних зарплат (сьогодні це понад 940 тис грн), тоді як поріг, визначений у Кримінальному процесуальному кодексі України – 200 прожиткових мінімумів, що удвічі менше за встановлену Законом межу (420 тис грн).

Інший приклад. При оформленні договорів купівлі-продажу з переможцями електронних торгів спеціальний Закон не вимагає нотаріально посвідчувати такий правочин, хоча в Цивільному кодексі така вимога є (щодо правочинів, предметом яких є нерухоме майно). Свого часу ця розбіжність стала причиною рішення Колегії Мін’юсту про скасування права власності покупця активів через неналежне оформлення договору купівлі-продажу.

Без усунення таких розбіжностей дії АРМА повсякчас опинятимуться "на розтяжці" суперечливих норм законодавства, а рішення Агентства можна буде постійно оскаржувати, посилаючись на альтернативні норми.

Що робити?

Внести зміни до низки законодавчих актів, насамперед до Закону про АРМА, Кримінального процесуального кодексу, узгодивши ключові положення цих документів. Зокрема, у питанні мінімальної вартості активів, які можуть передаватися до Агентства, АРМА підтримує суттєве зменшення існуючої межі. 200 мінімальних зарплат - штучний поріг, який унеможливлює управління більшістю арештованими активами на користь, передусім, держбюджету.

Передача активів "у сліпу"

За час існування АРМА до Агентства було передано тисячі арештованих активів. Частина з них – справжні "перлини", які чудово ілюструють недоліки в існуючих процедурах передачі активів в управління.

Чого варте лише передане Агентству поле опіумного маку, визначення способу управління яким краще лишити на розсуд винахідливого читача. Або тисячі тон довгополум'яного вугілля, що втрачає масу навіть без спалювання. І коли представники АРМА здійснювали фізичне прийняття активу, його фактична кількість вже не відповідала обсягам, зазначеним у судовій ухвалі.

У багатьох випадках Агентство отримує лише частину цілісних активів, якою неможливо управляти окремо від єдиного комплексу. До прикладу, передаються приміщення заводу, але без виробничого обладнання і комунікаційних мереж.

При цьому АРМА зобов'язане виконувати ухвалу суду і не може відмовитися від прийняття навіть найпроблемніших активів. Водночас управління таким майном – це апріорі синонім проблем і скандалів.

Дуже часто такі факти мають місце через те, що відповідальні за передачу арештованого майна представники правоохоронних і судових органів не мають експертних знань для належної оцінки стану, особливостей та економічного потенціалу відповідних активів. І, звісно, не повинні їх мати. А ті, хто володіють такими знаннями, наприклад працівники АРМА, не є стороною у кримінальному провадженні і не можуть впливати на рішення про передачу активів до Агентства.

Планування перед арештом.

Вирішити таку проблему хоча б частково можна наступним чином. На рівні КПК уповноважених осіб АРМА можна визначити стороною кримінального провадження. Це дозволить представникам Агентства брати участь у вирішенні питань щодо передачі судом активів в управління, скасування передачі або скасування арешту; знайомитись з матеріалами проваджень; бути в курсі щодо прийнятих процесуальних рішень; надавати пояснення в суді стосовно передачі активів в управління тощо.

Варто передбачити і обов'язок слідчого або прокурора звертатися до АРМА за роз'ясненнями стосовно того, чи можливо ефективно управляти активом, зберігати і збільшувати його вартість.

Крім того, якщо для вирішення питання про передачу активів до АРМА необхідні спеціальні знання (наукові, технічні), за Агентством слід чітко закріпити право самостійно визначати конкретний спосіб управління такими активами, без окремої вказівки в судовій ухвалі.

Управляти/продавати не можна зберігати

Чинне законодавство дозволяє АРМА управляти арештованим майном (окрім грошових коштів) лише двома шляхами – передати актив в управління суб’єкту господарювання на підставі договору або реалізувати на електронних торгах.

Втім, цих можливостей недостатньо для того, щоб дати лад всім об’єктам, переданим Агентству.

І якщо на введені в експлуатацію і придатні для життя активи житлового фонду ще можна знайти управителя, то на незаконні об’єкти незавершеного будівництва (наприклад, так звані комплекси Войцеховського у Києві) – практично нереально в межах існуючих правил.

Пісок або зерно легко продати на аукціоні, а от для реалізації спирту потрібна спеціальна ліцензія, якої в АРМА немає.

До того ж незрозуміло, що Агентство має робити з картинами, статуетками та іншими художніми цінностями.

Як виправити становище?

Якщо від управління нерухомим майном чи творами мистецтва неможливо отримати дохід, достатній для їхнього утримання або сплати винагороди управителю, їх треба зберігати. Те ж саме стосується й активів, котрі не підлягають реалізації або мають специфічні властивості.

Для цього Агентству слід надати повноваження забезпечувати збереження таких активів шляхом їх охорони, зберігання чи в інший спосіб, скажімо, протягом одного року.

Для оплати послуг зі збереження доцільно створити спеціальний фонд АРМА. Джерело його наповнення – 10 відсотків від суми процентів, які щомісяця нараховуються на депозитні рахунки Агентства в державному банку.

У разі відсутності коштів для збереження активів після закінчення річного терміну зберігання та неможливості обрати належний спосіб управління ними – актив може повертатися прокурору.

Десятина для бюджету

АРМА управляє арештованими грошовими коштами шляхом розміщення їх на депозитних рахунках. Сьогодні це понад 600 мільйонів гривень. Крім того, депозитний портфель Агентства поповнюється ще й завдяки коштам від реалізованих на аукціоні активів, а на розміщені в банку кошти нараховуються проценти – десятки мільйонів гривень.

АРМА пропонує розширити можливості наповнення державного бюджету саме за рахунок доданої вартості, що утворюється від управління грошовими коштами. Адже якщо управителі активами перераховують до бюджету фіксований відсоток від доходів з управління, то багатомільйонні депозити не приносять державній казні ніякої користі.

Пропонована сума щомісячних відрахувань до держбюджету – 10% від нарахованих процентів – дозволить зберегти баланс інтересів власників арештованих активів та держави.

Унікальним активам – унікальних управителів

У 2019 році АРМА зіштовхнулося з одним з найскладніших кейсів за весь час свого існування – управлінням двома ТЕЦ на Львівщині в умовах небезпеки зриву опалювального сезону. Десятки тисяч містян ризикували провести зиму без тепла в домівках. Тож АРМА було змушене діяти неординарно, і завдяки спільним зусиллям з Кабміном та міністерствами нового управителя ТЕЦ обрали у спосіб, прямо не передбачений Законом про АРМА.

Цей приклад остаточно довів, що в деяких випадках управління активами на підставі наявних норм спеціального Закону може призводити до катастрофічних наслідків. Яка приватна компанія добровільно зголоситься управляти активом за подібних екстремальних обставин – питання риторичне.

Який вихід?

Коли від роботи арештованого підприємства залежить життєдіяльність міста, району чи області, гарантувати його належне функціонування в критичних умовах має держава.

У разі, якщо дотримання норми Закону про конкурсний відбір управителя активом може спричинити загрозу настання надзвичайних ситуацій, такі активи мають передаватися в управління підприємству чи організації зі сфери відання певного міністерства (або іншого органу виконавчої влади) без застосування конкурсних процедур та на підставі рішення, наприклад, Кабінету Міністрів України.

Закон про АРМА треба доповнити нормою такого змісту, а її положенням надати переважне право над іншими положеннями профільного Закону.

Щеплення від саботажу

У практиці АРМА є безліч випадків, коли власники арештованих активів чинять юридичний спротив Агентству, намагаючись завадити будь-яким діям щодо їх майна. Для цього власники або пов’язані з ними треті особи подають позови, наприклад, в цивільному чи адміністративному процесах. Інструментом забезпечення таких позовів може бути зупинення актів, рішень Агентства, а також заборона вчиняти певні дії з активами. Як наслідок, управління ними паралізується.

Як зарадити проблемі?

Внесенням змін до процесуальних кодексів, якими конкретизувати пріоритет кримінального арешту та унеможливити ситуації блокування дій АРМА і виконання судових ухвал у кримінальному провадженні через забезпечення цивільного, господарського або адміністративного позову. Крім того, з моменту прийняття судової ухвали про передачу активів в АРМА має діяти мораторій на задоволення вимог третіх осіб щодо таких активів. Це дозволить зменшити проблемність і без того обтяжених арештом об’єктів, що, в свою чергу, призведе до зростання економічної привабливості Активу та наповнення державного бюджету.

Нічого про АРМА без АРМА

Сьогодні АРМА з його проблемами та перспективами є об’єктом уваги з боку багатьох представників громадськості, експертного середовища та політикуму. Бажаючих реформувати установу інколи навіть більше, ніж пропозицій, як це зробити.

Безперечно, АРМА готове відкрито і предметно обговорювати потрібні нововведення з усіма зацікавленими суб’єктами, адже це є запорукою встановлення надійних правил, вигідних як державі, так і бізнесу.

Водночас Агентство переконане, що дискусії про реформування АРМА без участі його представників носять обмежений характер, оскільки не враховують досвід і позицію органу, якому належить імплементувати такі зміни на практиці.

І найголовніше – АРМА закликає народних депутатів та урядовців підтримати описані пропозиції на рівні законопроектної роботи. Затребувані практикою, ці нововведення здатні суттєво підвищити ефективність управління проблемними активами в нашій державі.