Ціна або якість: чим допоможуть закупівельникам зміни в законі
Критерій вартості життєвого циклу товару виділений в закупівельних директивах ЄС 2014 року та широко використовується багатьма закупівельними організаціями в Європі та світі.
19 квітня ця новація дісталась і до українських закупівельників - набула чинності оновлена версія Закону "Про публічні закупівлі".
Вона запроваджує поняття вартості життєвого циклу і передбачає можливість здійснення закупівель згідно з цією концепцією.
Що таке вартість життєвого циклу?
Згідно з правилами закупівель ЄС (Директиви ЄС №24 і 25 від 2014 року), публічний контракт слід укладати на основі найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції (MEAT).
Вартість, або ціна, становить частину оцінки будь-якої процедури і, як правило, є одним з найбільш впливових факторів. Однак тепер витрати також можуть бути розраховані на основі життєвого циклу товару.
Навіть без спеціального вивчення кожен з нас розуміє, що це таке, адже щодня, купуючи щось для власних потреб, ми дотримуємося визначення цієї концепції.
Простий приклад - купівля LED-ламп для дому. Усі покупці сучасних LED-ламп розуміють, що в момент покупки вони дорожчі, але в процесі експлуатації вийде зекономити.
Тому що ці лампи довготривалі та споживають менше електроенергії, ніж звичайні. Люди розуміють, що платитимуть за електроенергію менше.
Коли ж питання постає у сфері публічних закупівель, такого інтуїтивного розуміння недостатньо. Перша складність з’являється тоді, коли потрібно все порахувати.
Для цього має бути формалізований і уніфікований підхід. Його немає. Одночасно існують такі поняття як "total cost of ownership" (сукупна вартість володіння), "зелені закупівлі" ("green procurement") та та ж Вартість життєвого циклу ("life cycle costing").
Для кожного суб’єкта ці три визначення матимуть свій сенс, адже вартість життєвого циклу товару для виробника – це не те ж саме, що вартість життєвого циклу товару для покупця.
Друга складність в тому, що є вартість життєвого циклу як економічне поняття і те, як вона визначена в оновленій версії Закону "Про публічні закупівлі" юридичною мовою.
Отже, що значить вартість життєвого циклу саме з точки зору публічного закупівельника?
Вартість життєвого циклу має 4 складові:
1) Витрати, які несе покупець на купівлю товару в той момент, коли він його купує. (це і є традиційні витрати, коли щось купується).
2) Витрати на використання або володіння тим, що ви придбали.
3) Витрати на обслуговування або експлуатацію.
4) Витрати на закінчення терміну експлуатації – тобто утилізація чи підрахунок остаточної вартості неамортизованого товару.
Замовник, який має намір придбати товар, повинен розподілити всі технічні характеристики товару за цими чотирма групами (чи, хоча б, за першими трьома).
В ЄС класичними товарами, при купівлі яких рекомендують враховувати Вартість життєвого циклу, є системи освітлення, побутова та офісна техніка, авто та спец транспорт, тощо.
Але йдеться не лише про товари, а й про послуги (наприклад, юридичні чи страхові) та навіть будівництво (досить логічно використати більш якісні і дорогі будівельні матеріали, які допоможуть потім заощадити на експлуатації будівлі).
Для прикладу погляньмо на етапи вартості життєвого циклу автомобіля. На його вартість впливають певні технічні характеристики автомобіля, наприклад, коробка передач.
Вони формують вартість в певний момент і не змінюються потім. Колір ноутбука теж може впливати на його вартість, але він фіксується в момент купівлі і не змінюється з часом. Все це приклад першої групи.
Друга група витрат – це витрати на використання предмету закупівлі. Класичний приклад – витрати електроенергії, пального або ресурсів на роботу приладу.
Тут необхідно задати цільовий показник. У випадку з авто – це всі витрати, який понесе покупець, наприклад, протягом 4 років і 200 тис км протягом.
Далі, щоб їх порахувати, треба знати витрати палива на кожні 100 кілометрів. Цей показник для кожного авто досить жорстко регламентований. Третя складова – вартість пального.
Маючи ці три складові, можна порахувати, у скільки обійдеться використання цього автомобіля.
До речі, Верховна рада передбачила можливість дисконтування: замовник, у разі необхідності дисконтування витрат життєвого циклу майбутніх періодів, може використовувати поточну облікову ставку Національного банку України.
Отже, друга група - це витрати, які не залежать ні від постачальника, ні від покупця. Вони залежать від третьої сторони, адже ні продавець, ні покупець не можуть передбачити точної вартості пального.
Третя група витрат – це витрати на обслуговування. Чим вони відрізняються від першої і другої групи?
Це ті витрати, які залежать від постачальника в майбутньому (чи його представника). У випадку з автомобілем - це витрати на регламентні технічні обслуговування (скільки ТО треба зробити протягом 200 тис. км).
Якщо купуємо принтери та техніку – це витрати на картриджі (скільки картриджів потрібно, щоб надрукувати 100 тисяч сторінок А4).
У кожного виробника є певні регламентні ТО, є повний перелік того, що це ТО передбачає. Замовник повинен гарантувати всю вартість.
Наприклад, вартість одного техобслуговування - 4000 гривень і робити його потрібно кожні 15 тис. км. Тоді можна порахувати, скільки за рік-два повинно бути зроблено ТО і їхню повну вартість.
Знову ж таки, тут можна застосувати дисконтування, передбачене новим Законом "Про публічні закупівлі".
Четверта група витрат - це закінчення експлуатації виробу або його продаж за остаточною вартістю, або його утилізація.
На жаль, це саме та група, де наразі бракує розуміння щодо підрахунків, якщо йдеться не про фізичну особу. Умовно кажучи, якщо ви купуєте автомобіль для себе, ви можете подивитися в інтернеті, скільки такий автомобіль коштуватиме через 10 років і порахувати це як елемент оцінки вартості життєвого циклу.
В публічному секторі так зробити не вийде, оскільки є багато суб’єктивної оцінки.
Складаємо ці складові й отримуємо вартість життєвого циклу.
Як це може бути імплементовано в публічний закупівельний процес в Україні?
Зараз очікується окреме роз’яснення від профільного департаменту про вартість життєвого циклу та як її розраховувати.
Наша ідея підкреслити "відповідальних" за витрати (покупець, постачальник, "третя сторона") має допомогти концептуально це зробити.
На нашу думку, єдиний варіант втілити це в публічному закупівельному секторі - зробити так, щоб витрати другої групи (витрати на експлуатацію: паливо, бензин, електроенергію) не йшли в контракт, а використовувалися лише як ваги у момент прийняття рішення.
Точно за такими ж лекалами і принципами зараз діють нецінові критерії. Вони так само виступають лише вагами на аукціоні, але не йдуть в контракт.
Тоді, як перша і третя групи потім стають частиною контракту. І якщо перша група - це те, що платить замовник за купівлю товару після підписання угоди, то третя група – це витрати на техобслуговування, заміну запчастин тощо.
Ці витрати повинні фіксуватися в період певного проміжку часу і здійснюватися вже по мірі виконання контракту.
Таким чином контракт має бути "розтягнутий" у часі. Так само це відбувається, коли замовники роблять проплату залежно від певних партій поставки товару (якщо це передбачено контрактом).
Тут окремою поставкою є сервісне обслуговування придбаного товару і потім окрема оплата.
Звичайно, сама економічна доцільність використання концепції Вартості життєвого циклу в публічних закупівлях підкреслюється важливістю і розміром пост-витрат для замовника.
Сподіваємось, що Вартість життєвого циклу допоможе розв’язати одну з болючих проблем для публічних замовників, з якою вони стикаються, коли хочуть купити щось якісне, але не можуть.
Саме концепція життєвого циклу дозволяє придбати щось якісніше, що в момент купівлі коштує дорожче.
Це допомога у розв’язанні проблеми, коли єдиним критерієм є ціна (вартість життєвого циклу – це саме ціновий критерій на відміну від нецінових критеріїв).
Якщо неціновий критерій фіксується до аукціону і не змінюється потім, то вартість життєвого циклу - динамічна змінна, яка торгується під час аукціону.
