Коли зелений енергетичний перехід України почорнів?

Майже за два місяці до офіційного оголошення про зміну Прогнозного енергетичного балансу, без жодних обговорень Україна розвернулась у протилежний бік від Зеленого енергетичного переходу.

Міністерство енергетики та захисту довкілля 28 квітня 2020 року затвердило новий Прогнозний енергетичний баланс. Офіційна причина – задля вирішення кризових явищ в роботі енергетичної системи України.

Мінекоенерго вирішило, що спасати вугільний сектор, зокрема корпорацію ДТЕК Ріната Ахметова, варто за рахунок національного "Енергоатому".

Мова йде про плани щодо можливості повної зупинки одразу трьох блоків потужністю 3000 МВт і зменшення виробництва ще на п’яти блоках.

Але, як виявилось, план щодо "спасіння рядового Ахметова" почався більше ніж за місяць до затвердження офіційного документу.

Проаналізувавши роботу теплових та атомних станцій ГО Save Dnipro наочно показали, що зупинка більше, ніж 2000 МВт потужностей АЕС відбулася задовго до затвердження нового Прогнозного енергетичного балансу на 2020 рік.

Тоді як ТЕС почали нести підвищене балансуюче навантаження.

Наводжу приклад, як протягом двох місяців працювали декілька ТЕС корпорації ДТЕК.

Ми бачимо, що балансові навантаження стали збільшуватися задовго до оголошення офіційної зміни енергокурсу.

І так працюють теплові електростанції корпорації з моменту, коли Буславець Ольгу Анатоліївну, теперішню тимчасову виконуючу обов’язкі міністра енергетики та захисту довкілля, стали обговорювати, як кандидатку на посаду.

Варто нагадати, що Концепція "зеленого" енергетичного переходу України до 2050 року широко обговорювалась усіма стейкхолдерами і зацікавленим сторонами, та проходила кілька етапів узгоджень.

Зокрема, вона була зумовлена істотною трансформацією підходів до розвитку енергетики в світі у контексті її екологізації та декарбонізації з особливою увагою до проблем боротьби зі зміною клімату та досягнення глобальних Цілей сталого розвитку.

І реалізація Концепції мала дозволити досягти таких основних цілей:

1. Україна – енергонезалежна та стійка до безпекових викликів країна;
2. В Україні виробництво та споживання енергії є ефективним, прогнозованим, сталим та доступним;
3. Україна є країною з кліматично нейтральною економікою до 2070 року.

Варто нагадати, що потужності українських теплових електростанцій, на відміну від європейських, переважно зношені.

Тоді як очисне обладнання відхідних газів від сполук сірки та азоту, взагалі відсутнє. Більше того, Національний план по зменшенню викидів від великих спалювальних установок, прийнятий ще в 2017 році, який мав би забезпечити екологізацію цих потужностей, не виконується взагалі.

Навпаки, Уряд в 2019 році дав відстрочку для тих енергоблоків (21 установка з 90) ТЕС, строк екологізації для яких наближався.

Тож тепер ми стаємо свідками відмови України від курсу на декарбонізацію та повне нехтування цілями, що закладені в Угоді про Асоціацію України з ЄС в частини захисту довкілля.