Як покращити фінансовий стан українських фермерів?

Україна протягом 10 років рекордно наростила обсяги експорту зернових культур – до 56,7 млн тонн у 2019 році, що в 4 рази перевищує експорт зерна у 2010 році. Але чи відзначилося це на добробуті українського фермера? Давайте розглянемо шляхи покращення фінансового стану фермерських господарств.

З наступного року в Україні запрацює повноцінний ринок землі сільгосп. призначення. Багато хто виступав проти ринку. Протягом зими навіть відбувалися баталії фермерів і агрохолдингів-противників ринку. Агрохолдинги перекривали дороги тракторами, приганяли техніку у Київ, часто наймали тітушок на вуличні протести.

У агрохолдингу "Укрлендфармінг" (УЛФ) зараз не найкращий фінансовий стан. Міністр економіки Ігор Петрашко, колишній голова УЛФ, так і не зміг домовитися з кредиторами про реструктуризацію заборгованості.

Багато фермерів жаліються, що не мають грошей викупити землю, яку орендують. Тому вочевидь ринок земель поставить хрест на їхньому бізнесі.

З другого боку, пайовики без доступу до дешевих кредитних ресурсів часто не можуть самостійно обробляти свої паї. Чому переважна більшість агробізнесу або не в найкращому стані, або "виїжджають" за рахунок низького рівня оплати праці робітників?

Давайте розглянемо рентабельність основних культур українського аграрного експорту, щоб зрозуміти нашу агро-економіку.

Згідно з данними Інституту аграрної економіки, рівень рентабельності вирощування проса в Україні за підсумками 2019 року складе 47,2 %.

Рентабельність хмелю була дещо меншою - 42,7 %, поступившись лідерством не лише просу, а й житу (43,2 %).

Загалом рівень рентабельності виробництва рослинницької продукції у сільськогосподарських підприємствах у 2019 році зменшиться до 9,6 % в порівнянні з 25,5 % у 2018 році, зазначили в інституті.

Ці культури показали меншу рентабельність, ніж 2018 року. Меншим, ніж у попередньому році, рівнем рентабельності відзначились зернові культури (6,3 % у 2019 році проти 24,9 % у 2018), соняшник (22,2 % проти 32,5 %), соя (2,6 % проти 21 %), ріпак (9,6 % проти 31,1 %), овочі закритого ґрунту (4,2 % проти 8,5 %) та виноград (6,5 % проти 22,6 %).

При цьому серед зернових рівень рентабельності зменшився лише по основних культурах: пшениці (з 24,6 % у 2018 році до 16 % у минулому), кукурудзі на зерно (з 27,2 % до 0,6 %), та ячменю (з 25,6 % до 11,0 %).

Збитковим, як і у 2018 році залишилось виробництво цукрових буряків (- 16,3 %), тоді як збиткові жито, гречка та горох у 2019 році стали прибутковими.

Як бачимо, відбулося зменшення рентабельності по більшості сільгосподарських культур. Що і зумовило сутужне становище багатьох фермерів.

Відсутність ринку земель сільгосп. призначення зумовила своєрідну структуру агросектора України і його спеціалізацію переважно на зернові культури.

Адже зернові не потребують значних інвестицій. Ніхто ж не буде інвестувати в орендовану землю. Та і зерно легше реалізувати на ринках Азії та Африки.

ЄС виставляє квоти на більшість статей нашого аграрного експорту. За минулий рік повністю використано 11 тарифних квот на кукурудзу, пшеницю, ячмінь, мед, цукор, виноградний та яблучний соки, оброблені томати, оброблений крохмаль, вершкове масло, м'ясо птиці та крохмаль.

Як тільки якась європейська бізнес-асоціація жаліється на демпінг імпорту, починаються розслідування щодо наших виробників. Щодо меду була кумедна ситуація, коли європейці не вірили у надто низьку ціну українського меду і звинувачували наших експортерів у підробці.

Свинарство за невеликої рентабельності ще і пережило спалахи африканської чуми. Загалом, унаслідок спалахів цьогоріч тільки на постраждалих фермах знищили майже 110 тис. свиней.

Ця хвороба ще і закриває для багатьох наших підприємців ринок ЄС, адже європейці забороняють імпорт свинини з уражених хворобою господарств, а то і цілих регіонів.

Поголів’я свиней у країні стабільно скорочується: промислове свинарство втратило 2,1% (-73,5 тис. гол. до 3,35 млн гол.) у порівнянні з початком грудня 2018-го, а присадибний сектор — 7% чи 200 тис. свиней.

Як щодо технічних культур? Промислове вирощування конопель для фермерських господарств може стати хорошою альтернативою класичним культурам, незважаючи на складності переробки і законодавчі обмеження.

Ринок конопель в Україні і в усьому світі розширюється. За останні 4 роки, ціни на групу товарів першочергового виробництва — насіння, трест, волокно, кострицю виросли від 200 до 360%.

Давайте розглянемо рентабельність вирощування технічних конопель. Насіння — рентабельність 135%. Волокно — рентабельність 32%. Насіння + треста — рентабельність 177%.

Посівні площі під технічними коноплями в Україні зменшуються з 2016 року. Скорочення відбувається через дві основні причини, акцентував у коментарі для AgroPortal.ua президент асоціації "Українські технічні коноплі" Олександр Ігнатюк.

"Найголовнішими проблемами розвитку галузі є, по-перше, відсутність сучасних потужностей з первинної переробки конопляної соломи/трести, в тому числі, на мобільних платформах", — зазначив Ігнатюк.

На його думку, таке становище обумовлене існуючими абсурдними положеннями Постанови Кабміну №589 від 2009 року, відповідно до яких "знищення залишків після переробки стебел конопель здійснюється суб’єктами господарювання після їх зважування шляхом щоденного спалювання".

До слова, наприкінці 2019 року асоціацією ініційовано внесення змін у вищезазначений нормативно-правовий акт.

"При тому, що первинна переробка стебел технічних конопель підвищує рентабельність культивування конопляної рослини до $2-2,5 тис./га. Для порівняння: без отримання конопляних волокон та костриці на одному гектарі тільки на товарному зерні заробляють від 700 до 800 $/га", — зазначив він.

По-друге, бізнес гальмують кримінальні провадження, які відкривають на аграріїв, що вирощують технічні коноплі (абсолютно соціально безпечні), переконаний експерт.

"Усі справи розсипаються в судах, бо закон — на боці сільгоспвиробників. Урешті-решт кримінальні провадження закривають за відсутністю складу злочину, однак за 3-4 місяці, поки триває процес, на фермерів здійснюється шалений психоемоційний тиск", — говорить він.

В Україні, вважає Ігнатюк, потрібно змінювати підхід державних службовців до вирощування технічних конопель.

Вирощування конопель у медичних цілях на листя і суцвіття — це 15% рослини, може приносити до $ 100 000 з 1 га, за офіційними даними Національної академії аграрних наук України.

Але відсутність закону про медичний канабіс не дозволяє нашим підприємцям займатися цим видом бізнесу.

На відміну від інших країн, таких як Ізраіль, Канада та інші, де медичним канабісом лікують хворих на рак, хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, хворобу Крона, інші хронічні болі та посттравматичні стресові розлади.

Пацієнти можуть курити канабіс, вживати його в рідкому вигляді або вигляді крапель, втирати його у шкіру як бальзам.

Як бачимо, для покращення фінансового стану українському фермеру є сенс перейти на технічні чи медичні коноплі. Але цьому заважає застаріле архаічне українське законодавство.

Законодавче полегшення ліцензійних умов вирощування технічних конопель, прийняття закону про медичний канабіс дозволило би фермеру змінити напрямок діяльності на більш прибутковий, а також в умовах кризи створити робочі місця у вирощуванні і переробці.

Паблік автора в Facebook: Український план для кожного